Рішення

від 28.10.2024 по справі 620/11881/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 року Чернігів Справа № 620/11881/24

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Гепард" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Гепард" (далі ПП "Гепард", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 08.08.2024 року №12369/ж10/25-01-07-00 яким було зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість на суму 131 650,70 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №12368/ ж10/25-01-07-00 від 08.08.2024 року яким було відмовлено у бюджетному відшкодуванні на суму 610350, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню та зазначає, що у відповіді ГУНП в Чернігівській області інформації не можливо встановити які саме факти окрім наявності ознак ризикованості в ТОВ «СЕЛМОЛ» дають підстави стверджувати про безтоварність господарських операцій. З цитованого відповідачем листа не вбачається, що в даному кримінальному провадженні комусь було повідомлено про підозру, вручено обвинувальний акт, тощо. Також вказує, що визначення митної вартості є необхідним лише для визначення бази оподаткування при імпорті товарів. В даному випадку митна вартість перевищувала договірну (контрактну) вартість по якій ПП «ГЕПАРД» закуповувало товар, в той же час ціна подальшого продажу товарів на території України враховувала ціну по якій даний товар булло імпортовано, всі сплачені підприємством податки і збори, а також торгівельну націнку яка дозволяє ПП «ГЕПАРД» отримувати прибуток, який відображено у відповідній податковій декларації. Певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів та не можуть бути підставою для висновку про відсутність фактичного придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей. Також вказує на наявність всіх первинних документів, передбачених чинним законодавством.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначає, що оскаржувані рішення прийнято на підставі акту перевірки від 17.07.2024 № 9879/ж5/25-01-07-03-01 складеного за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача, яким встановлено порушення п.п. 14.1.71, п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14. п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в частині завищення від`ємного значення по податку на додану вартість, в т.ч. за квітень 2024 року на суму ПДВ 131 650,70 грн., та п. 73, ст. 73 п. 200.1. п. 200.4. п. 200.8. п. 200.14 ст. 200 Кодексу, пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого ПП «Гепард» відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2024 року в сумі 610 350 грн. Причиною виникнення від`ємного значення у квітні 2024 року є придбання на митній території України послуг з перебування та охорони АТЗ до 24 год., більше 10 т. та сплата ПДВ на митниці (імпортні операції) в розмірі 609 350,0 грн. а саме імпорту грейпфрутів свіжих, врожаю 2024р., не розфасованих для роздрібної торгівлі, апельсинів пупкових свіжих, врожаю 2024р. не розфасованих для роздрібної торгівлі, помідорів свіжих, врожаю 2024 р., не розфасованих для роздрібної торгівлі, лимони свіжі, врожаю 2024р., не розфасовані для роздрібної торгівлі (Туреччина), а також відображення в рядку 16 декларації від`ємного значення в розмірі 4 892 546,0 гри., що сформовано в попередніх податкових періодах, а саме: січень 2024 року в сумі 2 323 573,0 грн., лютий 2024 року в сумі 1 328 173,0 грн. та березень 2024 року в сумі 1 240 800,00 грн. Сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, яка відображена у рядку 20.2.1 декларації за квітень 2024 року в розмірі 610 350,0 грн. сформована з урахуванням залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту квітня 2024 року, за рахунок імпортних операцій (грейпфрутів свіжих, врожаю 2024р., не розфасованих для роздрібної торгівлі, апельсинів пупкових свіжих, врожаю 2024р. не розфасованих для роздрібної торгівлі, помідорів свіжих, врожаю 2024 р., не розфасованих для роздрібної торгівлі, лимони свіжі, врожаю 2024р., не розфасовані для роздрібної торгівлі). Щодо встановленого завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за квітень 2024 року на суму 131 650,70 грн вказує, що актом перевірки встановлено порушення: п.п. 14.1.71, п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14. п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкової о) періоду за квітень 2024 року на суму 131 650,70 грн. у зв`язку з реалізацією продуктів харчування (грейпфрутів свіжих, лимонів свіжих, мандаринів свіжих, помідорів свіжих, апельсинів пупкових свіжих) нижче звичайних ринкових цін підприємствам-контрагентам. Дані висновки акту перевірки були зроблені на підставі того, що ціни на продукти харчування, а саме: грейпфрутів свіжих, врожаю 2024р., не розфасованих для роздрібної торгівлі, апельсинів пупкових свіжих, врожаю 2024р.нерозфасованихдляроздрібноїторгівлі, помідорів свіжих, врожаю 2024 р., не розфасованих для роздрібної торгівлі, лимони свіжі, врожаю 2024р., не розфасовані для роздрібної торгівлі, що були продані за перевіряємий період є меншими в порівняні з цінами продажу типового товару на внутрішньому ринку України. Тобто, з урахуванням положень п.п. 14.1.71 та 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, ціна постачання продуктів харчування не є звичайною ціною, шо відповідає ринковій і мала б враховуватися при визначенні бази оподаткування ПДВ, в результаті чого підприємством порушено п.188.1 ст. 188 Кодексу, шо призвело до заниження бази оподаткування ПДВ. Проте, платник, як до перевірки, так і під час судового оскарження не надає пояснень, та документів, які б спростовували встановлені порушення. Отже, перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) встановлено його завищення на суму ПДВ 131 650,70 грн, в тому числі за квітень 2024 року на суму 131 650,70 грн. Щодо бюджетного відшкодування ПДВ відповідач зазначає, що під час проведення перевірки було встановлено, що підприємством задеклароване податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за квітень 2024 року р. 11.1 «Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи» в сумі 609 350 грн, а саме суми податкового кредиту по операціях з імпорту овочів та фруктів (грейпфрутів свіжих, апельсинів пупкових свіжих, лимонів свіжих, помідорів) врожаю 2024 року, не розфасованих для роздрібної торгівлі з Туреччини, проте варто зазначити, що згідно Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що підприємство не здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі. Наявність недоліків при заповненні видаткових накладних та відсутність товарно-транспортних накладних, які мають системний характер ставиться під сумнів правдивість інформації щодо реалізації продукції та фактичне здійснення операцій з реалізації товарів ПП «ГЕПАРД» за квітень 2024 року. Також встановлено, що у квітні 2024 року основним покупцем продукції ПП «ГЕПАРД» є ТОВ "СЕЛМОЛ". Відповідно до наявної інформації, комісією регіонального рівня відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, 09.05.2024 прийнято рішення про відповідність ТОВ "СЕЛМОЛ" критеріям ризиковості платника податку. Відтак, господарські операції ТОВ «СЕЛМОЛ» з ПП «ГЕПАРД» за квітень 2024 року містять ознаки здійснення безтоварних операцій.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як слідує з матеріалів справи Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 17.07.2024 №9879/ж5/25-01-07-03-01, у висновку якого зазначено: перевіркою встановлено порушення позивачем в частині дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2024 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, а саме порушено:

п. 73 ст. 73 п. 200.1. п. 200.4. п. 200.8. п. 200.14 ст. 200 Кодексу, пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (зі змінами та доповненнями) платнику відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2024 року в сумі 610 350 грн;

п.п. 14.1.71. п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (показник рядка 21 Декларації) на загальну суму ПДВ 131650,70 грн, в тому числі за квітень 2024 року на суму ПДВ 131650,70 грн (а.с.12-20).

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області 08.08.2024 прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

№12368/ж10/25-01-07-00, в якому зазначено, що виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за квітень 2024 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 610350,00 грн (а.с.9);

№12369/ж10/25-01-07-00, в якому зазначено, що сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду становить 131650,70 грн (а.с.10).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку, суд зважає на таке.

відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Абзацом третім пункту 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 згаданого Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацами першим третім пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 згаданого Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до згаданого Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначає стаття 200 ПК України.

Відповідно до пунктів, 200.1,200.2 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 згаданої статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого згаданим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 згаданої статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 згаданого Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 згаданого Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (підпунктів 200.7.1,200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Водночас, пункт 200.14 статті 200 ПК України передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Зі змісту наведених норм ПК України суд дійшов висновку, що платники податку отримують бюджетне відшкодування за умови узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 ПК України, за результатами документальної перевірки.

При цьому, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені згаданим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статі 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Отже, суб`єкти господарювання реалізують продукцію за ціною, визначеною в договорі. Ця ціна, якщо не доведено зворотнє, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін і для цілей оподаткування є звичайною.

Верховний Суд у постановах від 16 грудня 2019 року у справі №200/12345/18-а, від 07 листопада 2022 року у справі № 320/5251/19 зазначив, що у справах, в яких спір стосується визначення бази оподаткування податком на додану вартість з дотриманням вимоги пункту 188.1 статті 188 ПК України, щодо звичайних цін як мінімального рівня, якому повинна відповідати база оподаткування, особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. Цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (послуг), визначена в договорі, не відповідає ринковим.

Так, Верховний Суд у постанові від 07 листопада 2022 року у справі № 320/5251/19 зазначив: «Суди першої та апеляційної інстанцій, надаючи оцінку листу Головного управління статистики у Київській області від 14.05.2019 №07-49/1235-19, не визнали його доказом звичайної ціни в операціях, які здійснив позивач з продажу сільськогосподарської продукції. Такий висновок судів відповідає нормам підпунктів 14.1.71 та 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК. Відповідно до змісту зазначеного листа він містить статистичну інформацію, зокрема про середні ціни реалізації пшениці, кукурудзи на зерно, насіння соняшника, бобів сої підприємствами Згурівського району Київської області у 2016-2018 роках. В листі зазначено, що середня ціна реалізації - це середня вартість одиниці (тонни, центнера, штуки) реалізованої за період сільськогосподарської продукції з урахуванням її якості, але без врахування податку на додану вартість, накладних витрат по закупівлях, транспортних та експедиційних витрат, дотацій, а також застережено, що наведені середні ціни призначені для статистичних цілей (розрахунків індексів цін, індексів обсягів реалізації продукції сільського господарства, тощо) і не можуть використовуватися для інших цілей. Ціни в листі наведені в розрізі календарних місяців 2016, 2017, 2018 років, при цьому не за кожний місяць окремо, а узагальнено за кілька послідовних місяців з їх повторенням в наступному узагальненні.

Статистична інформація збирається щомісячно, наростаючим підсумком з початку року, а тому, статистична інформація про валові ціни реалізації навіть в межах одного окремо взятого місяця не надається згідно статистичних спостережень, оскільки наростаючий підсумок розраховується за період від першого місяця по звітний місяць поточного року.

Тобто, використана відповідачем статистична інформація не відображає ринкових цін в силу специфіки її цільового призначення (виявлення зміни індексу споживчих цін (інфляції)).

Щодо посилань на наявність кримінального провадження суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд з даного приводу неодноразово вказував на те, що факт порушення кримінальної справи чи навіть наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб суб`єктів господарювання не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених між платником та контрагентом (наприклад: постанова КАС ВС від 15 лютого 2023 року у справі № 803/1810/16).

В даному ж випадку, навіть з наведеної у відповіді ГУНП в Чернігівській області інформації не можливо встановити які саме факти окрім наявності ознак ризикованості в ТОВ «СЕЛМОЛ» дають підстави стверджувати про безтоварність господарських операцій. З цитованого відповідачем листа не вбачається, що в даному кримінальному провадженні комусь було повідомлено про підозру, вручено обвинувальний акт, тощо.

Верховний Суд в постанові від 15.03.2023 у справі № 640/7791/19 дійшов висновку, що відповідно, до винесення вироку в рамках кримінального провадження матеріали, зібрані в рамках кримінальних проваджень, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 16.01.2024 у справі № 815/749/17, сам по собі факт реєстрації кримінального провадження не може бути доказом наявності податкового правопорушення та підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними, оскільки податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам, зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення (вироку) у кримінальних провадженнях.

Щодо реалізації імпортованих товарів за ціною яка є меншою аніж її митна вартість, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до положень п.190.1 ст. 190 ПКУ базою оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Тобто, на основі митної вартості зазначеній в митній декларації фіксується податковий кредит під час митного оформлення (п. 201.12 ПКУ). Тож, митна вартість має значення саме для сплати ПДВ на митниці, під час ввезення товарів (імпорту) і якщо митна вартість більша за договірну то саме з неї розраховують суму ПДВ при розмитнені.

В свою чергу, для операцій з постачання на митній території України товарів, попередньо ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту, база оподаткування ПДВ визначається за загальним правилом виходячи з їх договірної вартості, але не нижче ціни придбання, без урахування величини митної вартості та, відповідно, обов`язку щодо донарахування податкових зобов`язань з ПДВ не виникає.

Визначення митної вартості є необхідним лише для визначення бази оподаткування при імпорті товарів. В даному випадку митна вартість перевищувала договірну (контрактну) вартість по якій ПП «ГЕПАРД» закуповувало товар, в той же час ціна подальшого продажу товарів на території України враховувала ціну по якій даний товар булло імпортовано, всі сплачені підприємством податки і збори, а також торгівельну націнку яка дозволяє ПП «ГЕПАРД» отримувати прибуток, який відображено у відповідній податковій декларації.

Щодо відсутності реквізитів осіб уповноважених на отримання ТМЦ слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, що, в свою чергу, встановлено судом і підтверджено матеріалами справи.

При цьому в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту. Для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов`язує зміни у податковому обліку платника.

Відтак, певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів та не можуть бути підставою для висновку про відсутність фактичного придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей.

Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними зокрема у постанові від 18.03.2021 по справі № 420/3371/19.

Щодо твердження відповідача про відсутність на балансі підприємства основних засобів та інших оборотних/необоротних активів які б свідчили про ведення господарської діяльності підприємством, суд зазначає, що контролюючим органом не конкретизовано про які саме основні засоби іде мова. Оскільки ПП «ГЕПАРД» на протязі багатьох років здійснює діяльність з оптової торгівлі овочами та фруктами суть якої зводиться до імпорту даної продукції та продажу її на території України. Тобто, позивач не займається вирощування даних овочів та фруктів.

Щодо кількості найманих працівників ПП «ГЕАПРД» суд зазначає, що у постанові від 09.05.2024 у справі № 320/6439/22 Верховний Суд дійшов висновку, що чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.

В даному ж випадку враховуючи специфіку господарської діяльності позивача яка полягає в оптовій торгівлі овочами та фруктами та невелику кількість контрагентів наявність двох працівників є цілком достатньою.

З приводу посилання на відсутність товарно-транспортних накладних на реалізацію товару слід зазначити, що у постанові від 22.12.2023 у справі № 813/2330/16 Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки умовами договору передбачено, що перевезення товарів здійснюється силами контрагента позивача, тому у даній ситуації відсутність товарно-транспортної накладної є законним явищем.

В даному випадку навіть з акту вбачається, що відповідач не ставить під сумнів факт транспортування імпортованих позивачем товарів до міста Києва, в той же час сам відповідач зазначає, що транспортування відбувалось на територію оптової бази «ТОВ «ДНІПРОВСЬКА ПЛОДООВОЧЕВА БАЗА» де власне і відбувалась реалізація товару, і де серед іншого, наявний склад ТОВ «СЕЛМОЛ», про що сам відповідач зазначає в акті перевірки. Всі документи які підтверджують подальший продаж імпортованих овочів та фруктів були надані під час проведення перевірки.

Також суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкового кредиту платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі «Інтерсплав проти України» визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Цей принцип закріплений також у ст. 61 Конституції України, яка передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

ПП «ГЕПАРД» є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03.04.2020 у справі № 818/940/17, від 07.04.2020 у справі № 820/2665/16.

Таким чином потенційне не відображення ТОВ СЕЛМОЛ» у своєму бухгалтерському та податковому обліку подальшого продажу товару придбаного у позивача, на що посилався відповідач, не може бути підставою для твердження про безтоварність господарських операцій.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та мають бути скасованими.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, підстави винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства "Гепард" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 08.08.2024 №12369/ж10/25-01-07-00 яким було зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість на суму 131 650,70 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №12368/ ж10/25-01-07-00 від 08.08.2024 року яким було відмовлено у бюджетному відшкодуванні на суму 610350, 00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Приватного підприємства Гепард судовий збір в розмірі 6056,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне підприємство Гепард, вул. Гоголя, буд. 22, кв.12, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 31597958).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області, вул. Реміснича, буд.11, м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124.

Повне судове рішення складено 28.10.2024.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО