Постанова

від 28.10.2024 по справі 420/11608/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/11608/22

Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.,

повний текст судового рішення

складено 28.06.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченко К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Южненської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Южненської міської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов`язання надати дозвіл, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Южненської міської ради Одеського району Одеської області, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.10.2022 року за вхід.№31737/22, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Южненської міської ради Одеського району Одеської області у неприйнятті рішення по заяві від 29.06.2022 року в строк встановлений Земельним Кодексом України;

- визнати рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області від 22.09.2022 року №1074-VIII протиправним та скасувати його;

- зобов`язати Южненську міську раду Одеського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 1,0145 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (згідно графічного додатку).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно Земельного Кодексу України, на дозвіл на розробку проекту землеустрою органу влади дається - один місяць - стаття 123 пункт 3.

Отже, відповідач повинен прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, але - таке рішення не прийнято, отже наявна - бездіяльність.

Єдиний варіант розгляду заяви - це - прийняття рішення. Всі інші тлумачення відповідача - його відписки, створення будь-яких комісій, винесення на сесії, нехватка голосів чи депутатів (чи голосів депутатів) називаються - бездіяльність.

Водночас, рішення відповідачем все таки прийнято тільки 22.09.2022 року за №1074-VIII, яке, на переконання позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Земельним Кодексом не заборонено існування комплексу майна на декількох земельних ділянках. Комплекс майна, доволі часто, існують на декількох земельних ділянках, оскільки - між деякими земельними ділянками існують дороги, проїзди, обмеження різного характеру, проходи та інші черезсмужжя. На частини земельних ділянок накладаються обмеження, земельні ділянки частково здаються в оренду, частково викуповуються та таке інше. Все це дозволено Земельним та Цивільним Кодексами та не заборонено іншими земельними законами.

Як зазначає позивач, в його випадку - це також не заборонено.

Це підтверджено судовою справою №420/24223/21.

Факти, обставини та інші висновки суду, у Рішення суду, які набрали законної сили не потребують доказування (судова справа - №420/24223/21 апеляційний розгляд 12.05.2022 року).

Що стосується вимоги про зобов`язання Южненської міської ради Одеського району Одеської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, позивач зазначає наступне.

В абз.10 п.9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003, Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, то воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Також позивач зазначає про наявність численних рішень ВАСУ та Верховного Суду, в яких визначено, що саме зобов`язання ради надати дозвіл є найбільш ефективним способом захисту порушеного права.

05.10.2022 року за вхід.№31192/22 надійшов відзив на позов, в якому, зокрема, наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки чергове засідання сесії Южненської міської ради Одеського району Одеської області призначено на 22.09.2022 року. До порядку денного включено проект рішення «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 від 29.06.2022 року №76БЕ/05-24» про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 1,0145 га для обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: Сичавська сільська рада, автодорога Одеса- Мелітополь-Новоазовськ, 54 км., буд. №3».

Рішенням Южненської міської ради від 22.09.2022 року №1074 -VIII «Про розгляд клопотання громадянина ОСОБА_1 від 29.06.2022 року» відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 в оренду терміном на 49 років площею 1,0145 га, для обслуговування та експлуатації бази відпочинку, що розташована за адресою: Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км., буд. №3 на території- Южненської міської територіальної громади Одеського району Одеської області, так як об`єкт нерухомого майна, що належить гр. ОСОБА_1 на праві приватної власності, а саме частина будівель бази відпочинку, розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:008:0005, площею 1,316 га.

У разі бездіяльності відповідного органу у вигляді ненадання дозволу у належній формі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у встановлений строк, відповідно до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України особа має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Щодо вимоги зобов`язального характеру відповідач зазначає, що 25.08.2021 року гр. ОСОБА_2 вже звертався до Южненської міської ради Одеського району Одеської області з клопотанням №1120/09-01 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років, для обслуговування та експлуатації бази відпочинку, яка розташована за адресою: автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 54км, буд.3.

У доданих до заяви матеріалах відсутні документи, які б підтверджували наявність на земельній ділянці, бажаній до відведення, об`єктів нерухомого майна, які належать гр. ОСОБА_1 на праві приватної власності, що унеможливлює надання дозволу Южненською міською радою на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 1,0145 га в оренду терміном на 49 років на підставі ст. 123 Земельного кодексу України. Об`єкт нерухомого майна, не має прямого або опосередкованого відношення до земельної ділянки, щодо відведення якої клопоче гр. ОСОБА_1 . Враховуючи те, що документи, які підтверджують право власності гр. ОСОБА_1 на інші об`єкти нерухомого майна не надавались, а тому це виключає можливість реалізації прав гр. ОСОБА_1 відповідно до ст.123 ЗК України.

21.10.2021 року Южненська міська рада Одеського району Одеської області прийняла рішення №723-VІІІ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 », яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років.

Гр. ОСОБА_1 не погодившись з рішенням Южненської міської ради Одеського району Одеської області №723-VІІІ звернувся з відповідним позовом до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 року у справі №420/24223/21 позовні вимоги громадянина ОСОБА_1 до Южненської міської ради Одеського району Одеської задоволено частково.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2022 року у справі №420/24223/21 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року скасовано, прийнято по справі №420/24223/21 нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог гр. ОСОБА_1 до Южненської міської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення від 21.10.2021 року №723-VІІІ, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Южненською міською радою подано позов до суду про скасування рішення державного ресторатора ОСОБА_3 . Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.02.2022 року відкрито провадження у справі №504/581/22 за позовом ІОжненської міської ради Одеського району Одеської області до гр. ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Державного підприємства «Виробнича фірма «Агроцентренерго» Корпорації «Укргропмбуд», про скасування державної реєстрації на об`єкт нерухомості (номер запису про право власності 41429886 зроблений Державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_3 ), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2394,3 м.кв., яке зареєстроване за громадянином ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки податків: НОМЕР_1 ). 15.06.2022 року протокольно в судовому засіданні у справі №504/581/22 закрито підготовче провадження, справа призначена на 05.09.2022 року для розгляду по суті.

Ухвалою суду від 21.10.2022 року розгляд справи продовжено в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.11.2022 року.

24.10.2022 року за вхід.№33001/22 надійшла відповідь на відзив, в якій додатково наголошено, що Рішення прийнято, але з порушенням встановленого законом строку в три рази.

Крім того, замовлення проекту землеустрою за принципом мовчазної згоди - є його правом, а не обов`язком, і жодним чином, не скасовує його право на оскарження рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою або бездіяльності.

Для однозначного визначення місця розташування майна та землі замовлено судову експертизу.

Так, згідно висновку судового експерта від 24.06.2022 року, комплекс будівель та споруд розташовано на трьох земельних ділянка:

1. Кадастровий номер 5122785800:01:008:0005 знаходиться у позивача в приватній власності.

2. Кадастровий номер 5122785800:01:008:0078 - розроблено проект землеустрою та вирішується питання затвердження проекту землеустрою на сесії.

3. Третя земельна ділянка, щодо якою визнається протиправною бездіяльність цією судовою справою.

З метою виготовлення документів на оренду землі та подальшу сплату орендної плати, позивачем написана нова заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, до якої додано багато технічних документів на майно, а саме:

Висновок судового експерта - 25 аркушів.

Копія технічного паспорта - 38 аркушів.

Технічний звіт про кадастрову зйомку - 34 аркуша.

У підготовчому засіданні 16.11.2022 року прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог та оголошено перерву до 19.12.2022 року.

Ухвалою суду від 19.12.2022 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області по справі №504/581/22.

08.04.2024 року за вхід.№13994/24 надійшла заява позивача про поновлення провадження у справі.

Підготовче засідання призначене на 16.05.2024 року відкладено на 28.05.2024 року через відсутність електропостачання в приміщенні суду, питання про поновлення не вирішувалось.

Ухвалою суду від 28.05.2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 28.05.2024 року підготовче провадження у справі закрито та продовжено розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Южненської міської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов`язання надати дозвіл задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Южненської міської ради Одеського району Одеської області у неприйнятті рішення по заяві від 29.06.2022 року в строк встановлений Земельним Кодексом України.

Визнано протиправним та скасовано рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області від 22.09.2022 року №1074-VIII.

Зобов`язано Южненську міську раду Одеського району Одеської області повторно розглянути заяву (клопотання) від 29.06.2022 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 1,0145 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (згідно графічного додатку), з урахуванням висновків суду, відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві гривні) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Южненської міської ради Одеського району Одеської області (адреса: 65481, Одеська область, м. Южний, проспект Григорівського Десанту, 18, код ЄДРПОУ 21018103).

На вказане рішення суду Южненська міська рада Одеського району Одеської області подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі №420/11608/22 в частині: - визнання протиправною бездіяльність Южненської міської ради Одеського району Одеської області у неприйнятті рішення по заяві від 29.06.2022 року в строк встановлений Земельним Кодексом України; - визнання протиправним та скасування рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області від 22.09.2022 року №1074-VIII; -зобов`язання Южненську міську раду Одеського району Одеської області повторно розглянути заяву (клопотання) від 29.06.2022 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 1,0145 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (згідно графічного додатку), з урахуванням висновків суду, відповідно до ст.123 Земельного кодексу України. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення в частині.

30.08.2024 року (вхід.№37567/24) на адресу суду апеляційної інстанції від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить залишити апеляційну скаргу Южненської міської ради Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 р. у справі №420/11608/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Южненської міської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов`язання надати дозвіл - без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.06.2022 року ОСОБА_1 , з метою отримання земельної ділянки в оренду на 49 років площею 1,0145 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, подав заяву до Южненської міської ради Одеського району Одеської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду на 49 років вказаної земельної ділянки загальною площею 1,0145 га.

Листом №0408/20-01-32 від 29.07.2022 року гр. ОСОБА_1 був повідомлений про те, що проект рішення «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 від 29.06.2022 року №76БЕ/05-24» про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 1,0145 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: Сичавська сільська рада, автодорога Одеса- Мелітополь-Новоазовськ, 54 км., буд. № 3 буде розглянутий на черговому засіданні сесії Южненської міської ради. Про дату час буде повідомлений заздалегідь.

Листом №960/20-05-03 від 29.08.2022 року на повідомлення №115БЕ/05-24 від 12.08.2022 року гр. ОСОБА_1 повідомлений про те, що проект рішення «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 від 29.06.2022 року №76БЕ/05-24» буде розглянутий на черговому засіданні сесії Южненської міської ради. Про дату час буде повідомлений заздалегідь.

Листом №1017/20-05-03 від 09.09.2022 року на заяву ОСОБА_1 від 29.08.2022 року №131БЕ/05-24 гр. ОСОБА_1 повідомлений про те, що проект рішення «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 від 29.06.2022 року №76БЕ/05-24» буде розглянутий на черговому засіданні сесії Южненської міської ради. Про дату час буде повідомлений.

Чергове засідання сесії Южненської міської ради Одеського району Одеської області призначено на 22.09.2022 року. До порядку денного включено проект рішення «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 від 29.06.2022 року №76БЕ/05-24» про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 1,0145 га для обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км., буд. №3».

Рішенням Южненської міської ради від 22.09.2022 року №1074-VIII «Про розгляд клопотання громадянина ОСОБА_1 від 29.06.2022 року» відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 в оренду терміном на 49 років площею 1,0145 га, для обслуговування та експлуатації бази відпочинку, що розташована за адресою: Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км., буд. №3 на території- Южненської міської територіальної громади Одеського району Одеської області так як об`єкт нерухомого майна, що належить гр. ОСОБА_1 на праві приватної власності, а саме частина будівель бази відпочинку, розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:008:0005, площею 1,316 га.

Також судом встановлено, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.05.2023 року у справі №504/581/22, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26.02.2024 року, за позовом Южненської міської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Державного підприємства «Виробнича фірма «Агроцентренерго» Корпорації «Укрпромбуд» про скасування державної реєстрації - відмовлено.

Крім того, постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі №504/581/22 касаційну скаргу представника Южненської міської ради Одеського району Одеської області - ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року залишено без змін.

Вважаючи протиправною бездіяльність Южненської міської ради Одеського району Одеської області у неприйнятті рішення по заяві від 29.06.2022 року в строк встановлений Земельним Кодексом України, а також вважаючи рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області від 22.09.2022 року №1074-VIII протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до вимог ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч.2 ст.123 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.3 ст.123 ЗК України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено відповідачем, ОСОБА_1 29.06.2022 року звернувся із відповідним клопотанням до Южненської міської ради, яка в свою чергу, повинна була протягом місяця, тобто до 29.07.2022 року розглянути клопотання та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову у його наданні.

Проте, рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 в оренду терміном на 49 років площею 1,0145 га, для обслуговування та експлуатації бази відпочинку прийнято 22.09.2022 року, через майже 3 місяці після спливу місячного строку.

«Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України». Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 року по справі №803/1022/17 та застосовується судом до спірних правовідносин в силу ст.242 КАСУ, оскільки є релевантним.

Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.12.2018 року у справі №509/4156/15-а та від 23.03.2020 року у справі №806/773/17.

Крім того, у постановах від 06.08.2019 року у справі №140/1992/18, від 29.08.2019 року у справі №420/5288/18, від 30.11.2020 року у справі №804/4743/16, від 21.10.2021 року у справі №804/4434/16 Верховний Суд дійшов висновку, що: «…за результатами розгляду будь-яких основних питань, в тому числі, про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ.

Відтак, рішення Держгеокадастру, прийняті за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не можуть бути оформлені у вигляді листів-відповідей.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи вказує на протиправну бездіяльність.».

Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів погоджуєьбся з висновокм суду першої інстанції щодо задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Южненської міської ради протягом періоду часу з 29.07.2022 року по 21.09.2022 року щодо нерозгляду клопотання позивача від 29.06.2022 року.

Стосовно рішення Южненської міської ради від 22.09.2022 року №1074-VIII.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем прийнято рішення, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 в оренду терміном на 49 років площею 1,0145 га, для обслуговування та експлуатації бази відпочинку, що розташована за адресою: Сичавська сільська рада, автодорога Одеса- Мелітополь-Новоазовськ, 54 км., буд.№3 на території Южненської міської територіальної громади Одеського району Одеської області так як об`єкт нерухомого майна, що належить гр. ОСОБА_1 на праві приватної власності, а саме, частина будівель бази відпочинку, розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:008:0005, площею 1,316 га.

Разом з цим, колегією суддів також встановлено, що згідно висновку судового експерта від 24.06.2022 року, комплекс будівель та споруд розташовано на трьох земельних ділянках:

1. Кадастровий номер 5122785800:01:008:0005 - знаходиться у позивача в приватній власності.

2. Кадастровий номер 5122785800:01:008:0078 - розроблено проект землеустрою та вирішується питання затвердження проекту землеустрою на сесії.

3. Третя земельна ділянка, щодо якою визнається протиправною бездіяльність цією судовою справою.

При цьому, висновки експерта не заперечуються відповідачем.

Крім того, рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.05.2023 року у справі №504/581/22, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26.02.2024 року, за позовом Южненської міської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Державного підприємства «Виробнича фірма «Агроцентренерго» Корпорації «Укрпромбуд» про скасування державної реєстрації - відмовлено. Крім того, постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі №504/581/22 касаційну скаргу представника Южненської міської ради Одеського району Одеської області - ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року залишено без змін.

Предметом розгляду вказаної справи було припинення права власності на об`єкт нерухомості (номер запису про право власності 41429886 зроблений Державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_3 ) розташований за адресою: Сичавська сільська рада, автодорога Одеса- Мелітополь-Новоазовськ, 54 км., буд. №3, загальною площею 2394,3 м.кв., яке зареєстроване за громадянином ОСОБА_1 .

Тобто, на час розгляду справи, право власності ОСОБА_1 на зазначений об`єкт є зареєстрованим.

Тож суд має з`ясувати, зокрема, чи було спірне рішення Южненської міськради прийняте у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури.

Норми матеріального права у цій справі суд застосовує у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України встановлено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначено статтею 122 Земельного кодексу України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачено статтею 123 Земельного кодексу України, відповідно до якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Отже, вище окресленими законодавчими приписами чітко встановлено підстави, порядок, та строки передачі земельної ділянки, а також органи, уповноважені розглядати означені питання. Зокрема, вказаними нормами передбачено, що для передачі земельної ділянки зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якої, визначені в статті 118 Земельного кодексу України, органи приймають одне з відповідних рішень.

З вищенаведеного також вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до статті 123 Земельного кодексу України, може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зокрема, як встановлено судом, та зазначено вище, відмовляючи у наданні ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідач посилався на те, що об`єкт нерухомого майна, що належить гр. ОСОБА_1 на праві приватної власності, а саме, частина будівель бази відпочинку, розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:008:0005, площею 1,316 га.

Разом з тим, доводи відповідача колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки відмова повинна узгоджуватись з вимогами статей 118 та 123 Земельного кодексу України.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необґрунтованості та протиправності спірного рішення, і як наслідок, його скасування.

Стосовно вимоги зобов`язального характеру колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року по справі №755/10947/17: «Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.».

Колегія суддів вважає, що при розгляді даної справи судом першої інстанції вірно враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 13.03.2024 року у справі №320/9640/21.

Оцінюючи доводи позовної заяви, з урахуванням встановлених обставин справи, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Згідно висновків Європейського Суду з прав людини, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі «Афанасьєв проти України»).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Положення Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, що були прийняті 11.03.1980 Комітетом Міністрів, передбачають, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, пов`язаний з владними повноваженнями та їх носіями - органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Попри те, що на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.

Наведене дає підстави для висновку, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов, то суд повинен зобов`язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.

Правові висновки аналогічного змісту у подібних правовідносинах були наведені у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 року у справі №420/5833/19, від 11.01.2024 року у справі №320/368/22, від яких суд не вбачає підстав відступати.

Застосування судом способу захисту у цій адміністративній справі, про який просить позивач, шляхом зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою вимагає з`ясування того, чи виконано позивачем визначені законом умови, необхідні для його надання. Однією з таких умов є визначені ЗК України підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, які у спірному рішення відповідача не зазначені. При цьому, суд звертає увагу, що суд не може перебирати на себе функцію дозвільного органу, яка не покладена на суд законом.

Отже, за такого правового регулювання та обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 , який полягає у зобов`язанні відповідача повторно розглянути заяву (клопотання) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Южненської міської ради Одеського району Одеської області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька