Постанова

від 28.10.2024 по справі 947/22719/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 947/22719/24

Головуючий в 1 інстанції: Куриленко О.М.. Дата і місце ухвалення: 18.09.2024 р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційної скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область), третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Енергетична Компанія» про визнання противоправної та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А :

23 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м.Одеси з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області), третя особа ТОВ «Південна енергетична компанія», про визнання протиправною та скасування постанови про закриття справи від 18.06.2024р. №001056.

Також, позивач просив закрити провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.65-1 КУпАП, на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 18 вересня 2024 року повернуто адміністративний позов на підставі ч.2 ст.123 КАС України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 18.09.2024р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що пропустив строк звернення до суду з поважних причин, оскільки кінцевий процесуальний строк звернення з позовом до суду сплив 28.06.2024 року, коли позивач перебував у відрядженні, що обумовило неможливість своєчасного звернення за правничою допомогою та є поважною причиною пропуску вказаного процесуального строку для подання позову.

Однак Київський районний суд м. Одеси в оскаржуваній ухвалі не надав оцінку наданим позивачем доказам перебування у відрядженні з 01.06.2024 р. по 30.06.2024 р. на підставі розпорядження №40 від 29.05.2024 р., а лише надав оцінку перебування позивача у відряджені з 01.07.2024 року по 15.07.2024 року.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку та повертаючи адміністративний позов на підставі ч.2 ст.123 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, що останнім днем строку на оскарження постанови було 28.06.2024 року, а тому судом не прийнято до уваги доводи позивача про перебування у відрядженні з 01.07.2024 року по 15.07.2024 року, оскільки до початку відрядження позивача процесуальні строки звернення до суду з позовною заявою уже збігли.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом, наведеним у ч.2 вказаної статті Кодексу, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст.286 КАС України.

Відповідно до положень ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

У цьому контексті строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавець визнав строк у десять днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а у випадку відсутності особи при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності - з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, згідно ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що предметом оскарження у цій справі є постанова винесена відповідачем 18.06.2024 року та отримана позивачем в цю ж дату, останнім днем строку на оскарження постанови є 28.06.2024 року. В свою чергу, позивач звернувся до суду з позовом 22.07.2024 року.

Після отримання позовної заяви судом першої інстанції зроблено висновок про необхідність залишення позовної заяви без руху для надання позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних підстав його пропуску.

16.09.2024 року через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 Левіта Віктора Семеновича надійшла заява про поновлення процесуального строку на звернення до суду з цим позовом. В обґрунтування заяви представник позивача зазначив наступні обставини:

- до позовної заяви додано розпорядження ТОВ «ПІВДЕННА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» від 29 травня 2024 р. № 40, з якого вбачається, що ОСОБА_1 для виконання робіт на ЛЕП 330 кВ «Новоодеська-Арциз» (Одеська область) перебував у відрядженні з 01.06.2024 року по 30.06.2024 року;

- згідно доданого розпорядження ТОВ «ПІВДЕННА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» від 28 червня 2024 р. № 45, вбачається, що ОСОБА_1 для виконання комплексу робіт у ТОВ «УЗЕ Стрий 1» (м. Львів) перебував у відрядженні з 01.07.2024 року по 15.07.2024 року;

- договір про надання правничої допомоги з адвокатом Левіт В.С. укладено 19.07.2024 року, що вбачається з доданого ордеру.

В свою чергу, перевіряючи наявність поважних підстав для поновлення строку звернення до суду, суд першої інстанції надав оцінку лише розпорядженню №45, згідно якого позивач перебував у відрядженні з 01.07.2024 року по 15.07.2024 року, а тому враховуючи, що останнім днем звернення до суду є 28.06.2024 року, суд першої інстанції не прийняв такий доказ, оскільки строк встановлений КАС України сплинув до відбуття позивача у відрядження.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах адміністративної справи наявне розпорядження ТОВ «ПІВДЕННА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» від 29 травня 2024 р. № 40, з якого вбачається, що позивач перебував у відрядженні також з 01.06.2024 року по 30.06.2024 року та таке розпорядження було надано позивачем до суду першої інстанції до позову, а також було зазначено про нього у заяві про поновлення строку від 14.09.2024 р.

Натомість, суд першої інстанції не дослідив зазначений доказ та помилково дійшов висновку про відсутність поважних підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом.

В свою чергу колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, позивач дійсно з 01.06.2024 р. по 15.07.2024 р. знаходився у відрядженні на підставі розпоряджень №40 та №45 та після повернення з відрядження 19.07.2024 р. уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом Левіт В.С. та 22.07.2024 р. звернувся до суду з позовом, тобто без невиправданих затримок та зайвих зволікань, скористався своїм правом на звернення до суду з позовною заявою, що свідчить про вжиття ним невідкладних заходів щодо подання належним чином оформленої позовної заяви, тому на переконання колегії суддів позивачем пропущено строк звернення до суду з поважних причин.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у Рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене. Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.

Згідно ч. 1ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Колегія суддів звертає увагу, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» («Bellet v. France», № 23805/94 п. 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав може унеможливити доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

А відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість клопотання позивача про поновлення пропущеного строку та як наслідок повернув позовну заяву.

Враховуючи викладене, відповідно до ч.3 статті 312, статті 320 КАС України, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду з урахуванням висновків, зазначених у цій постанові.

Керуючись ст.ст. 123, 286, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 18 вересня 2024 року скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область), третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Енергетична Компанія» про визнання противоправної та скасування постанови, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 жовтня 2024 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук