Постанова

від 25.10.2024 по справі 320/19103/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/19103/24 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліум Пром» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, -

У С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліум Пром» звернулося з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України, в якому просило суд:

- визнати протиправними дії ДПС України щодо призначення фактичної перевірки;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України від 06.02.2024 № 109 «Про проведення фактичної перевірки»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України від 06.02.2024 №110 «Про проведення фактичної перевірки»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2024 №524/ж10/31-00-07-05-01-24;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2024 №523/ж 10/31-00-07-05-01-24;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2024 №526/ж10/31-00-07-05-01-24;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2024 №527/ж10/31-00-07-05-01-24;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.05.2024 №50904 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Аліум Пром» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

09.05.2024 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд:

- зупинити дію рішення Комісії Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.05.2024 №50904 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника, яким включено Товариство з обмеженою відповідальністю «Аліум Пром» (код ЄДРПОУ 41282429) до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, до набрання законної сили рішенням по цій справі.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову заявник зазначав, що включення позивача до переліку ризикових платників податку на додану вартість тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих ТОВ «Аліум Пром» на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також, внаслідок блокування податкових накладних позивач втрачає постійних клієнтів та несе матеріальні збитки.

При цьому позивач зазначав, що такі наслідки несуть для ТОВ «Аліум Пром» виключно негативний характер з огляду на те, що строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а на позивача покладається додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів, при цьому, остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову в реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень та документів.

Також зауважив на тому, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення істотно ускладнить ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, оскільки заподіяна позивачу шкода внаслідок зупинення господарської діяльності ТОВ «Аліум Пром» у зв`язку з неможливістю реєстрації податкових накладних при реалізації товарів та відмовою контрагентів від співпраці буде значно більшою, так як відновлення ділових зв`язків та нормалізація ведення господарської діяльності з урахуванням введення по усій території України воєнного стану, що зумовило та буде зумовлювати погіршення ведення бізнесу, призведе до значних зусиль та витрат.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року заяву про забезпечення позову - задоволено. Зупинено дію рішення Комісії Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.05.2024 №50904 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліум Пром» (код ЄДРПОУ 41282429) п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку - до набрання рішенням суду у справі №320/19103/24 законної сили.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Наголошує, що суд першої інстанції приймаючи рішення про забезпечення позову не дослідив усі наявні матеріали та обставини у справі, тому підстав для прийняття такого рішення у суду не було.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли лише 17 вересня 2024 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 жовтня 2024 року.

У судове засідання учасники судового процесу не з`явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.

З огляду на зазначене та керуючись приписами ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Так, задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що обставинам правомірності/неправомірності віднесення відповідачем позивача до категорії ризикових буде надана оцінка у рішенні суду за наслідками розгляду справи. Разом з тим, до перевірки судом правомірності спірного рішення та набрання законної сили рішенням суду, реєстрація усіх податкових накладних/розрахунків коригування, що будуть подані позивачем на виконання вимог ПК України у процесі здійснення господарської діяльності, підлягають зупиненню на підставі пункту 6 Порядку № 1165.

Таким чином строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а на підприємця покладається додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів; при цьому, остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи відмови в реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень та документів.

Крім того, спірне рішення несе негативні наслідки не лише для позивача, а і для третіх осіб - контрагентів позивача, оскільки контрагенти заявника не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між позивачем та контрагентами.

Суд першої інстанції вказав, що невжиття заявленого заходу забезпечення, навіть у випадку подальшого задоволення судом позовних вимог, може призвести до суттєвого ускладнення поновлення оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Натомість, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у визначений судом спосіб не підміняє собою судовий розгляд та фактичне вирішення спору по суті, а покликане забезпечити завдання адміністративного судочинства щодо своєчасного та ефективного захисту прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає про наступне.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Так, пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Дійсно, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку №1165).

Водночас, підпункт 3 пункту 11 Порядку №1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Таким чином, відсутні законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів податкової звітності.

При цьому пункт 5 Порядку №1165 визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 03 грудня 2020 року у справі №140/8457/20.

Відносно наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом.

Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень.

Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Доводи позивача про те, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності не підтверджені належними доказами.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано до суду доказів які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.

Наразі, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.

Щодо негативних наслідків для господарської діяльності позивача, колегія суддів зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Крім того, необхідно зазначити, що віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. Та обставина, що надання додаткових документів та пояснень у кожному конкретному випадку вимагає значного часу та зусиль, не може сприйматися як визначена законом підстава для забезпечення позову.

Отже, позивачем не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 січня 2022 року по справі №420/1655/21, від 13 січня 2022 року по справі №560/10402/21, від 01 лютого 2023 року у справі № 140/6021/22.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про неможливість та ускладнення ефективного захисту прав позивача чи порушення його прав та інтересів ТОВ «Аліум Пром», як підстави для забезпечення позову.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивача, який ініціює таке клопотання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність мотивів та підстав, передбачених ст. 150 КАС України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, оскільки в матеріалах відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи порушує права та інтереси позивача.

Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 229, 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року про забезпечення позову скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліум Пром» про забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 25.10.2024р.)