Постанова

від 28.10.2024 по справі 580/6973/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/6973/24 Суддя (судді) першої інстанції: Бабич А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, при нарахуванні та виплаті йому індексації грошового забезпечення у період з 25 лютого 2022 року по 26 березня 2024 року із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4258,75 грн;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25 лютого 2022 року по 26 березня 2024 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4258,75 грн;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у відмові перерахувати та виплатити з 25 лютого 2022 року по 26 березня 2024 року грошове забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року в сумі 2481 грн, на 01 січня 2023 року в сумі 2684 грн, на 01 січня 2024 року, в сумі 3028 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також, у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення, не проведення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 перерахувати та виплатити з 25 лютого 2022 року до 26 березня 2024 року грошове забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року за період з 25 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року в сумі 2481 грн, на 01 січня 2023 року за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року в сумі 2684 грн, на 01 січня 2024 року за період з 01 січня 2024 року по 26 березня 2024 року в сумі 3028 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також, у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення, перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, не враховано доводи викладені в заяві про поновлення строку звернення до суду, надані позивачем докази та клопотання про витребування додаткових доказів.

Апелянт наголосив, що станом на день звільнення роботодавець не повідомив його про нараховані та виплачені суми із зазначенням окремо кожного виду виплати.

Додатково зазначив про те, що дізнався про порушення своїх прав після отримання листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 липня 2024 року №77/пр/2774 до якого було долучено роздавальну відомість на виплату коштів при звільненні та відомість про виплату грошового забезпечення за березень 2024 року.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не було надано належних і допустимих доказів поважності причин пропуску тримісячного строку звернення до суду з моменту ознайомлення з наказом про звільнення з військової служби. Крім того, надані позивачем до суду документи стосуються інших громадян, зокрема, ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та не містять відомостей, які би підтверджували поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду зі вказаним позовом, тому не враховані судом.

Однак з такими висновками судова колегія не може погодитися з огляду на таке.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, абз. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Приписи ч. 4 ст. 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п. 1); у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (п. 9).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, підставою для повернення позовної заяви відповідно до п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України не усунення недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та неподання особою в зазначений строк заяви або визнання неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою суду першої інстанції від 22 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску ОСОБА_1 тримісячного строку звернення до суду та не зазначення позивачем обставин та фактів, які об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду з позовом. Значенню ухвалою позивачу десятиденний строк для усунення визначених в ухвалі недоліків.

На виконання вимог ухвали від 22 липня 2024 року позивачем до суду першої інстанції 24 липня 2024 року через систему "Електронний суд" подано клопотання про витребування доказів, а саме інформації про періоди виконання службових обов`язків згідно з бойовими розпорядженнями.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року продовжено позивачу строк для усунення недоліків встановлений ухвалою від 22 липня 2024 року.

16 серпня 2024 року позивачем на виконання вимог ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року через систему "Електронний суд" подано заяву про усунення недоліків з додатками та клопотання про продовження строку для усунення недоліків з метою отримання та надання додаткових доказів.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків до 10 вересня 2024 року.

04 вересня 2024 року позивачем на виконання вимог ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року подано заяву про усунення недоліків з додатками.

За наслідками розгляду поданих позивачем заяв та доказів суд першої інстанції постановив оскаржувану у цій справі ухвалу, зміст якої було викладено вище.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви з підстав пропуску строку звернення до суду, колегія суддів, з огляду на доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) було визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, ч. 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."

За висновком суду першої інстанції позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесених Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX).

Надаючи оцінку дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд апеляційної інстанції виходить з того, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з недотриманням законодавства про оплату праці.

У рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії ч. 1 ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Аналогічний підхід щодо застосування приписів ст. 233 КЗпП України застосовано Верховним Судом у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22, від 28 вересня 2023 року у справі № 140/2168/23, від 20 листопада 2023 року у справі № 160/5468/23.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач 13 липня 2024 року звернувся до суду з позовом про перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 26 березня 2024 року, а також грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 26 березня 2024 року.

Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом за подібних правовідносин, суд дійшов висновку, що у цій справі до вимог про перерахунок та виплату індексації та грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 19 липня 2022 року застосуванню підлягає ч. 2 ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

До вимог щодо перерахунку та виплати індексації та грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року - у редакції норми ч. 1 ст.і 233 КЗпП України після 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 жовтня 2024 року по справі №500/7802/23.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач в обґрунтування строку звернення до суду зазначав про те, що відповідач в день звільнення його зі служби письмового не повідомив його про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 березня 2024 року №81, яким позивача з 26 березня 2024 року виключено зі списків особового складу відділу не містить інформації про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Разом з тим, на заяву ОСОБА_1 від 03 липня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 12 липня 2024 року №77/пр/2774 надав роздавальну відомість на виплату коштів при звільненні та відомість про виплату грошового забезпечення за березень 2024 року.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов помилкового та передчасного висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні нормативні передумови для повернення позовної заяви ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, що відповідно має своїм наслідком скасування оскаржуваної у цій справі ухвали.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання..

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви неправильно застосовано норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 123, 169, 242-244, 250, 308, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року - скасувати.

Справу направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку