Рішення

від 10.01.2025 по справі 580/6973/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року справа № 580/6973/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянув у залі суду у спрощеному письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

15.07.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) (далі відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльності щодо неврахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, при нарахуванні та виплаті йому індексації грошового забезпечення у період з 25.02.2022 до 26.03.2024 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4258,75 грн;

зобов`язання відповідача здійснити йому перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 25.02.2022 до 26.03.2024 з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 п.5 вказаного вище Порядку із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4258,75 грн;

визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у відмові перерахувати та виплатити йому з 25.02.2022 до 26.03.2024 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року в сумі 2481 грн, на 01.01.2023 в сумі 2684 грн, на 01.01.2024, в сумі 3028 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також, у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення, не проведення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, з урахуванням виплачених сум;

зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити йому з 25.02.2022 до 26.03.2024 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 за період з 25.02.2022 до 31.12.2022 в сумі 2481 грн, на 01.01.2023 за період з 01.01.2023 до 31.12.2023 в сумі 2684 грн, на 01.01.2024 за період з 01.01.2024 до 26.03.2024 в сумі 3028 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також, у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення, перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, з урахуванням виплачених сум.

Обґрунтовуючи зазначив, що позивач проходив військову службу у відповідача. Виключений зі списків особового складу та усіх видів забезпечення наказом відповідача від 26.03.2024. Індексацію грошового забезпечення за період з 25.02.2022 до 26.03.2024 відповідач не нарахував та не виплатив з урахуванням вимог вказаного вище законодавства. Грошове забезпечення за вказаний період служби відповідач виплатив виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Вважає, що такі дії відповідача суперечать нормам чинного законодавства, оскільки виникли підстави для встановлення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до вказаної вище постанови КМУ.

Ознайомившись із матеріалами позову, виявлено недоліки позовної заяви, які перешкоджають відкриттю провадження у справі. У зв`язку з цим ухвалою від 22 липня 2024 року суд залишив її без руху та надав позивачу строк 10 днів для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою від 29 липня 2024 року суд задовольнив частково Клопотання вх. від 24.07.2024 №35656/24 позивача та продовжив йому строк для усунення недоліків позову, встановивши термін 20 днів з дати отримання цієї ухвали. 20 серпня 2024 року ухвалою суд задовольнив частково заяву вх. від 16.08.2024 №39255/24 позивача, продовжив йому строк для усунення недоліків позову, встановивши термін для таких дій до 10.09.2024 з дати отримання цієї ухвали. Ухвалою від 10 вересня 2024 року відмовив повністю у задоволенні Заяви вх. від 06.09.2024 №42262/24 позивача про поновлення процесуального строку, повернув його позовну заяву. Позивач її оскаржив у апеляційному порядку. Постановою від 28.10.2024 Шостий апеляційний адміністративний суд вказану ухвалу суду скасував, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанову мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду є помилковим, оскільки до вимог про перерахунок та виплату індексації та грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року до 19 липня 2022 року застосуванню підлягає ч. 2 ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, а до вимог щодо перерахунку та виплати індексації та грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року у редакції норми ч.1 ст.233 КЗпП України після 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Вказана справа передана для продовження розгляду судді Бабич А.М.

Ухвалою від 14 листопада 2024 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та вирішив здійснити розгляд вказаної справи правилами спрощеного провадження.

02.12.2024 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду зі вказаним позовом. Зазначив, що нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період. З прийняттям постанови КМУ №1013, якою змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 і включно до 08.11.2022, посадові оклади військовослужбовців не змінилися. Тому підстав для нарахування та виплати доплати індексації грошового забезпечення за період з 25.02.2022 до 26.03.2024 з урахуванням вимог абз.4, 5, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4053,87грн немає. На момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 викладений у редакції згідно з пунктом 6 Постанови № 103, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». З 29.01.2020 пункт 6 Постанови №103 (яким пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції) втратив чинність, у зв`язку з набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103. Вважає, що відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача за спірний період з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України Про Державний бюджет України на 2022-2024 роки.

16.12.2024 від позивача на адресу суду надійшло клопотання, в якому просив врахувати при розгляді справи правові висновки Верховного Суду у постанові від 27.06.2024 у справі №440/1497/22, яку процитував у ньому, а також у постанові від 31.01.2024 у справі №320/15395/21, від 29.11.2024 у справі №120/359/24.

Оцінивши заявлені доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Довідкою відповідача від 05.08.2024 №105 підтверджується, що позивач у період з 25.02.2022 до 26.03.2024 виконував службові обов`язки згідно з бойовими розпорядженнями.

Витягом з наказу відповідача від 26.03.2024 №81 підтверджується, що з 26.03.2024 позивач виключений із списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення та йому наказано виплатити відповідні суми грошового забезпечення: щомісячну премію у розмірі 535% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 68,3% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, грошову компенсацію в розмірі 28403,07грн за невикористані за час проходження військової служби дні щорічної основної відпустки з розрахунку 2,5 дні за кожний повний місяць служби в році, як такому, що має вислугу до 10 календарних років, одноразову грошову допомогу по звільненню в розмірі 96% місячного грошового забезпечення (по 4% за 24 повних місяців служби) 21131,88грн, грошову компенсацію за 42 доби невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки 29823,22грн. Грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік отримав, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не отримав.

Згідно з відомістю відповідача на виплату офіцерам, прапорщикам та військовослужбовцям за контрактом за березень (у квітні) 2024 року позивачу нараховано оклад за військове звання 444,52грн, посадовий оклад 2289,68грн, ПНВР 956,97грн, надбавка за особливості 2521,06грн, премія 12249,77грн.

Роздавальною відомістю відповідача на виплату коштів при звільненні підтверджується, що позивачу нараховано та виплачено при звільненні кошти, а саме компенсацію за невикористану відпустку за 2022-2024 роки 40 діб 28403,07грн, ОГД при звільненні 96% - 21131,88грн, компенсація за невикористану відпустку УБД за 2022-2024роки 42 діб 29823,22 грн.

03.07.2024 позивач звернувся заявою до відповідача, в якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 25.02.2022 до 26.03.2024 з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 п.5 вказаного вище Порядку із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4258,75 грн, перерахувати та виплатити йому за період з 25.02.2022 до 26.03.2024 грошове забезпечення виходячи з розміру розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб із встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року з урахуванням раніше виплачених сум.

Листом від 12.07.2024 №778/пр/2774 відповідач повідомив, що нарахував та виплатив індексацію грошового забезпечення за вказаний період з урахуванням базового місяця січня 2016 року. Тому відсутні підстави для нарахування та виплати її із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4258,75грн. Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 не визначає таких підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення, що призначена відповідно до Закону від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Зміни та доповнення до п.4 постанови КМУ 3704 не вносились, попередня редакція вказаного пункту не відновлювалась.

Не погодившись із розміром отриманого грошового забезпечення позивач звернувся в суд з позовом.

Доводи відповідача про те, що позивач пропустив строк звернення до суду зі вказаним позовом не враховані судом, оскільки Шостий апеляційний адміністративний суд у цій справі постановою від 28.10.2024 скасував ухвалу першої інстанції про повернення позовних вимог, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанову мотивував тим, що висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду є помилковим, оскільки до вимог про перерахунок та виплату індексації та грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року до 19 липня 2022 року застосуванню підлягає ч. 2 ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, а до вимог щодо перерахунку та виплати індексації та грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року у редакції норми ч.1 ст.233 КЗпП України після 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Спірні правовідносини щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців регулюються:

Конституцією України;

законами України: від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі ЗУ №2232-XII), від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі ЗУ №2011-XII), від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-ХІІ);

постановою КМУ від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції, що діяла з 04.09.2019 до 03.11.2020 (далі Постанова №704).

Абзац п`ятий ст.17 Конституції України встановлює, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі ст.40 ЗУ №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Частина перша ст.43 вказаного Закону встановлює, що фінансове забезпечення заходів, пов`язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов`язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Отже, нарахування грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Вимогами ст.92 Конституції України визначено, що Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України.

Виключно законом про Державний бюджет України відповідно до ст.95 Конституції України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Держава прагне до збалансованості бюджету України.

Згідно зі ст.96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.

Відповідно до ст.9 ЗУ №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, відповідно до ст.23 ЗУ №2011-XII здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців затверджені згаданою вище Постановою №704.

Пунктом 4 Постанови №704 у редакції до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 21.02.2018 №103 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) вирішено внести зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.

Пунктом 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, пункт 4 Постанови №704 викладено в такій редакції:

«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103.

Таким чином, з 29.01.2020 п.4 Постанови №704 відновив свою дію в редакції, яка діяла до внесення змін Постановою №103 та діє в редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Зазначена норма права передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.

Водночас Верховна Рада України ухвалила Закон України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - ЗУ №1774-VIII), що відповідно до п.1 вказаного розділу набрав чинності з 1 січня 2017 року.

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Отже, положення п.4 Постанови №704 та пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII підлягають солідарному застосуванню, тобто:

з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704;

співвідношення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та мінімальної заробітної плати на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, з огляду на положення пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII не впливає.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №826/9052/18 дійшов висновку про необхідність зобов`язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, щодо внесення змін до Постанови №704, що додатково свідчить про неможливість застосування п.4 в редакції Постанови №103.

Внаслідок вказаних обставин з 29.01.2020 відновлена дія обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Пункт 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлював, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.

Законами України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон №1928-ІХ), від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон №2710-IX), від 9 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон № 3460-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2020-2023 роки для визначення грошового забезпечення військовослужбовців не містять.

Статтею 7 Закону №1928-ІХ установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривня.

Статтею 7 Закону №2710-IX установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 2684 гривні.

Статтею 7 Закону № 3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3028 гривень.

Тобто, прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів, станом на 01.01.2022 2481 гривня, на 01.01.2023 - 2684 гривні та на 01.01.2024 - 3028 гривень.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» (далі Постанова № 481), на яку посилався відповідач у відзиві, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб та внесено зміну до пункту 4 Постанови № 704, викладено абзац перший в такій редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривні, для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.

Отже, Постанова № 481 фактично відновила попередню редакцію, яка суперечить висновкам Верховного Суду у постанові від 19.01.2022 у справі №826/9052/18.

Зважаючи на вказане вище нормативне регулювання заявлених спірних правовідносин, нараховуючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення з 25.02.2022 до 26.03.2024, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, замість показника календарного року, не відповідає закону та порушило право позивача на належний розмір грошового забезпечення.

Такий висновок обумовлений усталенням судової практики розгляду та вирішення адміністративних справ щодо зазначеного предмета спору Верховним Судом та Шостого апеляційного адміністративного суду у судових справах (наприклад: №580/675/22, №580/608/21, №580/745/21, №580/6656/21). Суд апеляційної інстанції висловив позицію:

«… станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови КМ України № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови - задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.

Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що починаючи з 29.01.2020 у позивача виникло право на отримання грошового забезпечення, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, який визначається шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 в первинній редакції, тобто без використання показника прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року.».

Подібні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду в постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21.

Так, у згаданій справі Верховний Суд на підставі аналізу наведених вище норм права дійшов таких правових висновків:

«…(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.»

Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2024 року у справі №340/608/23 відхилив доводи відповідача в частині, що стосуються внесених Кабінетом Міністром України Постановою №481 змін до пункту 4 Постанови № 704 та визначення розрахунковою величиною для обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб фіксованої суми замість розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, який за загальним правилом кожен рік зростає, оскільки такі зміни відбулись пізніше, ніж виникли спірні відносини та не були мотивом оспорюваної відмови.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог, констатувавши детальніше факт порушення: визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення з 25.02.2022 до 26.03.2024, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку з порушенням вимог Постанови №704, із застосуванням у спірному періоді показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, для визначення розмірів складових грошового забезпечення.

Для належного та повного судового захисту прав позивача наявні підстави зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок його грошового забезпечення за період з 25.02.2022 до 26.03.2024 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 за період з 25.02.2022 до 31.12.2022 в сумі 2481 грн, на 01.01.2023 за період з 01.01.2023 до 31.12.2023 в сумі 2684 грн, на 01.01.2024 за період з 01.01.2024 до 26.03.2024 в сумі 3028 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також, у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення, перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо перерахунку та доплати індексації грошового забезпечення за період з 25.02.2022 до 26.03.2024 з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 п.5 вказаного вище Порядку із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4258,75 грн суд урахував.

Відповідно до вимог ст.9 ЗУ №2011-ХІІ грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 03.07.1991 №1283-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення (далі Закон №1283-ХІІ) встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

На підставі ч.1 ст.2 Закону №1283-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до ст.6 Закону №1283-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.9 Закону індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. У разі коли дохід, що виплачується одним підприємством, установою, організацією, формується з різних джерел, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частці в загальному доході.

Абзацом першим ст.10 Закону №1283-ХІІ визначено, що індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи. Доходи від роботи за сумісництвом, на умовах погодинної оплати поза основним місцем роботи індексуються в розмірі, що з урахуванням оплати праці за основним місцем роботи не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок №1078), згідно з п.2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Абзацами 4-6 п.5 Порядку №1078, на які посилався позивач у позові, визначено, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Як встановлено вище, грошове забезпечення позивача у заявленому спірному періоді мало бути підвищене і право на таке підвищення суд встановив у цій справі. Тому позовні вимоги щодо права на індексацію передчасні до фактичного перерахування його грошового забезпечення на виконання цього рішення. Відсутність порушення прав позивача не породжує права на судовий захист. Тому відсутні підстави для врахування висновків, на які посилається позивач, Верховного Суду у постановах від 27.06.2024 у справі №440/1497/22, від 31.01.2024 у справі №320/15395/21, від 29.11.2024 у справі №120/359/24.

Отже, доводи позову частково обґрунтовані, а позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаних вище частинах.

Зважаючи на відсутність доказів понесення судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 25.02.2022 до 26.03.2024, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із застосуванням у спірному періоді показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, для визначення розмірів складових грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 25.02.2022 до 26.03.2024 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 за період з 25.02.2022 до 31.12.2022 в сумі 2481 грн, на 01.01.2023 за період з 01.01.2023 до 31.12.2023 в сумі 2684 грн, на 01.01.2024 за період з 01.01.2024 до 26.03.2024 в сумі 3028 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також, у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення, перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити сторонам.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, підписане та виготовлене в повному обсязі 10.01.2025.