Постанова

від 29.10.2024 по справі 2004/2-18/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року

м. Харків

справа № 2004/2-18/11

провадження № 22-ц/818/3178/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря - Сізонової О.О.

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження державний виконавець Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за апеляційною скаргою Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області на ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 10 липня 2024 року, у складі судді Шалімова Д.В.,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з належного йому майна неправомірною, зобов`язати посадових осіб Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції вжити заходів щодо поновлення порушених прав шляхом скасування арешту всього майна, належного йому, реєстраційний номер обтяження 11068214 зареєстрованого 13.04.2011 року реєстратором: Харківської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області серії АА №921168 від 03 вересня 2009 року.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 10 липня 2024 року скаргу ОСОБА_1 набездіяльність державноговиконавця Богодухівськоговідділу державноївиконавчої службиу Богодухівськомурайоні Харківськоїобласті Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїзадоволено.Визнано неправомірноюбездіяльність Богодухівськоговідділу державноївиконавчої службиу Богодухівськомурайоні Харківськоїобласті Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїщодо незняття арештуз належного ОСОБА_1 майна. Зобов`язано посадових осіб Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт, що був накладений на майно, що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 11068214 зареєстрованого 13.04.2011 реєстратором: Харківської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області серії АА №921168 від 03 вересня 2009 року.

В апеляційній скарзі Богодухівський ВДВС у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні скарги відмовити.

Посилаються на необґрунтованість ухвали суду, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи. Зазначає, що на виконанні перебувало виконавче провадження № 16594750, яке на даний час закінчено у зв`язку з повним виконанням рішення. Відповідно до інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, містіться запис, а саме: Тип обтяження: арешт нерухомого майна Реєстраційний номер обтяження: 11068214 Зареєстровано: 13.04.2011 року 12:30:48 за № 11068214 реєстратором: Харківська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, Підстава обтяження: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серії АА № 921168, 03.09.2009 року, Відділ державної виконавчої служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області Об`єкт обтяження: невизначене майно, Нерухоме майно в межах наявного боргу Власник: ОСОБА_1 , Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Місце народження: смт Шарівка Богодухівського району Харківської області, Код: 2228102716, Харківська обл., Богодухівський р., смт. Шарівка, Миру 55 Обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Богодухівського районного управління юстиції, Заявник: Відділ державної виконавчої служби Богодухівського районного управління юстиції. Крім того, повідомили, що матеріали виконавчого провадження ВП 16594750 знищено за строком зберігання та підстави щодо припинення обтяження 11068214 - відсутні. Крім того, зазначають, що скаржником порушені вимоги чинного законодавства в частині звернення до суду із скаргою, оскільки вже була розглянута інша скарга на бездіяльність ВДВС подана саме ОСОБА_1 у справі № 613/535/23.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно зі ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього кодексу. Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності. Пунктом 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. Враховуючи вище викладене, з урахування того, що у Єдиному реєстрі боржників відсутня інформація щодо ОСОБА_1 , суд прийшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 зазначав, що житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,8996 га по АДРЕСА_1 належить скаржнику на праві власності на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 23 квітня 2003 року. Скаржник звернувся до нотаріальної контори з приводу оформлення договору дарування частки будинку, з`ясувалося, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис, зареєстрований 13 квітня 2011 року № 11068214 про накладення арешту на належне йому нерухоме майно в межах наявного боргу. Арешт накладено на підставі постанови ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської області серії АА №921168 від 03.09.2009 року. 11 листопада 2013 року в рахунок погашення боргу перед стягувачем ОСОБА_2 , йому було передано належний ОСОБА_1 на праві власності автомобіль ВАЗ-2107 д.н. НОМЕР_1 . Виконавче провадження 26.06.15 року було закрито і виконавчі дії скасовано у зв`язку із сплатою ним боргу, про що свідчить витяг з ВП - спецрозділ. На звернення до Богодухівського відділу ДВС була отримана відповідь, про те що за ОСОБА_1 виконавчі провадження на даний час не значаться, а матеріали виконавчого провадження знищено за строком зберігання. Вважає, що Богодухівським ВДВС порушені вимоги Закону України "Про виконавче провадження", які полягають у обов`язку державного виконавця зняти арешт із майна боржника при закінченні виконавчого провадження, а також вимоги Інструкції з організації примусового виконання рішень, якими врегульовано зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні після його завершення та знищення, що змушує його звернутись до суду із даною скаргою.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на підстав договору купівлі продажу від 23 квітня 2003 року, накладено арешт, реєстраційний номер обтяження 11068214 , підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №921168 від 03 вересня 2009 року, обтяжувач: відділ державної виконавчої служби Богодухівського РУЮ.

Арешт накладений на підставі постанови про арешт майна, на все майно ОСОБА_1 - не знятий до теперішнього часу.

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна ( реєстрація змін) від 14 листопада 2013 року, до реєстраційного запису Державного реєстру обтяжень рухомого майна 11068234 внесено зміни: додано майно, на суму боргу в розмірі 3 334 грн 50 коп. не враховуючи легковий автомобіль ВАЗ 2107, д.н.з НОМЕР_1 , який 11 листопада 2013 року був переданий стягувачу в рахунок погашення боргу.

Вилучено рухоме майно в межах наявного боргу, підстава: постанова ВДВС про звільнення майна боржника з-під арешту ВП №13474179 від 11 листопада 2013 року.

Відповідно Інформації з Єдиного реєстру боржників від 26 червня 2024 року, в Єдиному реєстрі боржників відсутня інформація щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2

Накладений арешт на належне ОСОБА_1 майно за відсутності інформації щодо нього в реєстрі боржників, є порушенням прав останнього, як власника майна, вільно розпоряджатися належним йому майном.

ОСОБА_1 звернувся до Богодухівського районного відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про скасування арешту майна.

З відповіді Богодухівського районного відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №7157 від 26 березня 2024 року вбачається, що перевіркою АСВП встановлено, що на виконанні перебувало виконавче провадження № 16594750, яке на даний час закінчено у зв`язку з повним виконанням рішення. Відповідно до інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, містіться запис, а саме: Тип обтяження: арешт нерухомого майна Реєстраційний номер обтяження: 11068214 Зареєстровано: 13.04.2011 року 12:30:48 за № 11068214 реєстратором: Харківська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, Підстава обтяження: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серії АА № 921168, 03.09.2009 року, Відділ державної виконавчої служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області Об`єкт обтяження: невизначене майно, Нерухоме майно в межах наявного боргу Власник: ОСОБА_1 , Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Місце народження: смт Шарівка Богодухівського району Харківської області, Код: АДРЕСА_2 Обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Богодухівського районного управління юстиції, Заявник: Відділ державної виконавчої служби Богодухівського районного управління юстиції. Крім того вбачається, що матеріали виконавчого провадження ВП 16594750 знищено за строком зберігання та підстави щодо припинення обтяження 11068214 - відсутні. Додатково зазначили, що відносно ОСОБА_3 , відомостей у АСВП не знайдено.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання.

Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів законом покладено на державну виконавчу службу. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) закріплені у Законі України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Частиною 2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з п.1 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України Про виконавче провадження підлягає примусовому виконанню.

Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Входячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання неправомірною бездіяльність Богодухівського районного відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

За приписами ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим законом.

02 червня 2016 року було прийнято Закон України«Про виконавчепровадження» в новій редакції № 1404-VIII.

Згідно з п.7 Розділу 13 Прикінцеві та перехідні положення встановлено, Закону України Про виконавче провадження» в редакції від 07.03.2018 року (надалі Закон №1404) що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

З витягу з реєстру виконавчих проваджень убачається, що виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу закінчено 26.06.2015 року за п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження"(фактичне повне виконання) (а.с. 7-10).

Проте на даний час майно ОСОБА_1 перебуває під забороною відчуження (арештом) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 вересня 2009 року, виданої державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області, що порушує право особи на розпорядження своїм власним майном у визначений законом спосіб.

Крім того, судова колегія вважає, що наявність протягом тривалого часу ( майже 15 років) нескасованого арешту на майно боржника за виконавчим провадженням, яке закінчено у зв`язку із повним виконанням, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Стаття 41 Конституції України, регламентує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками (Постанова ВП ВС від 06.04.2021 року, справа № 910/10011/19).

Відповідно до частини другої статті 451ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 Верховний Суд виснував, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Пунктом 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Як встановлено судом, постановою виконавця накладено арешт на нерухоме майно скаржника, в тому числі на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на підстав договору купівлі продажу від 23 квітня 2003 року.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахування того, даних про те що у Єдиному реєстрі боржників відсутня інформація щодо ОСОБА_1 , як боржника, крім того з відповіді ВДВС вбачається, що виконавче провадження № 16594750, на даний час закінчено у зв`язку з повним виконанням рішення, то скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Посилання апелянта на раніше постановлену ухвалу суду у справі № 613/535/23, з того самого питання, колегія суддів вважає безпідставними.

Зі змісту ухвали суду у зазначеній справі убачається, що справа № 613/535/23 стосується іншої особи та інших правовідносин.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду в частині задоволених вимог постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права та підлягає залишенню без змін.

Ухвала суду в частині відмови у задоволенні скарги не оскаржується і судом апеляційної інстанції не переглядається.

Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389,390 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області залишити без задоволення.

Ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 10 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення складено 30 жовтня 2024 року.