Постанова

від 29.10.2024 по справі 240/14385/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/14385/24

Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

29 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нездійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсії з урахуванням страхового стажу після її призначення (який здійснено в перерахунку від 24.05.2023 в дод. 8 до Позовної заяви), в перерахунку від 24.02.2021 та послідуючих;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу після її призначення (який здійснено в перерахунку від 24.05.2023 в дод. 8 до Позовної заяви), в перерахунку від 24.02.2021 та послідуючих;

-визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нарахування ОСОБА_1 90%, а не 100% належної позивачу пенсії в перерахунках, від 23.02.2019 (дод. 4), від 23.04.2020 (дод. 5), від 24.02.2021 (дод. 6), від 22.02.2022 (дод. 7), від 28.02.2023 (дод. 3), 24.05.2023 (дод. 8), як непрацюючому інваліду;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 в перерахунках, від 23.02.2019 (дод. 4), від 23.04.2020 (дод. 5), від 24.02.2021 (дод. 6), від 22.02.2022 (дод. 7), від 28.02.2023 (дод. 3), 24.05.2023 (дод. 8), в розмірі 100 % пенсії за віком, як визначено ч. 2 ст. 33 Закон №1058-ІV."

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року позов залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання окремої заяви відповідно до вимог ч.6 ст.161 КАС України про поновлення строку звернення із вказанням обґрунтувань строку пропуску звернення до суду із даним позовом; уточненої позовної заяви із викладеними позовними вимогами відповідно до положень КАС України.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до суду, наведені в заяві ОСОБА_1 від 09.08.2024, а позовну заяву- повернути позивачу без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтуванні вимог апеляційної скарги, апелянт зокрема посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено надані ним докази і наведені доводи та не надано їм належної правової оцінки.

За правилами ч.1 ст.294 та ч.2 ст.312 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем подано позовну заяву поза межами строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.122 КАС України, при цьому останнім не наведено підстав поважності пропуску такого, а відтак відсутні правові підстави для поновлення такого.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 55 Конституції України регламентовано, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Так, частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки-це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені-встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У частині третій статті 122 КАС України закріплено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду-це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19 (постанова від 31.03.2021), де Суд висловив наступну правову позицію щодо строків звернення до суду:

"… для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо".

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 522/5974/17 та від 27 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.005964.

При цьому, Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року встановлено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 9901/325/19 (провадження № 11-677заі19) вказала, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Такої ж позиції дотримався Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №520/1353/17.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, колегія суддів зауважує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу.

Так, у згаданій вище постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 зокрема вказано, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону "України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Згідно із статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.

За правилами пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 вказаного Порядку № 22-1).

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

В той же час, як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 №340/1019/19 поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова ).

Поряд з цим, у вказаній постанові Верховний Суд наголосив на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справах №127/13736/16-а та №813/5002/17.

Аналіз вищезазначеного свідчить про те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

При цьому, із пункту 43 Постанови Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 слідує, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

В той же час, як свідчить аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

У цій справі предметом спору є розмір нарахування пенсії з 23.02.2019 по 24.05.2023, однак з позовною заявою щодо перерахунку такої, позивач звернувся до суду лише 31.07.2024.

Визначаючись щодо строків звернення позивачем до суду із даним позовом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що позивачем не наведено поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду за період з 23.02.2019 по 28.02.2023.

Разом з тим, надаючи правову оцінку щодо поважності пропуску строку звернення до суду стосовно позовних вимог після 01.03.2023, суд першої інстанції виходив виключно із того, що ОСОБА_1 ще листом від 30.03.2023 ГУ ПФУ в Житомирській області роз`яснено про обчислення його пенсійного забезпечення та проведення перерахунку з 01.03.2023. За таких обставин, на думку суду першої інстанції, твердження позивача про отримання інформації стосовно перерахунку (обчислення) його пенсії лише з 01.02.2024 є безпідставним, а дата формування отриманих позивачем розрахунків під час розгляду справи №240/555/24 не може свідчити про день, з якого позивач дізнався про порушення його прав, оскільки про відповідні перерахунки позивачу було відомо ще з березня 2023 року.

В свою чергу, колегія суддів заначає, що як свідчить зміст апеляційної скарги позивача, останній стверджує, що хоча розмір пенсії і змінився після 01.03.2023, відповідачем не надано розрахунків за якими здійснювавсь перерахунок пенсії до 01.03.2023. Ненадання розрахунків оскаржувалось в суді (справа № 240/555/24). Розрахунки надані в ході розгляду вказаної справи.

Між тим, судом першої інстанції при вирішенні питання щодо наявності підстав для поновлення процесуального строку, дійсно не надавалася правова оцінка вказаним доводам позивача, як і не встановлювалася та обставина, чи мав ОСОБА_1 реальну можливість не маючи достовірних відомостей про розмір пенсії (розрахунок, перерахунок), звернутися до суду з позовом про оскарження розміру пенсії, навівши обгрунтування на підтвердження протиправності здійсненого органом пенсійного фонду, розрахунку.

Разом з тим, як вбачається із обгрунтувань позовної заяви, позивач вважає, що після здійснення останнього (01.03.2023), на його думку неправомірного перерахунку, пенсія у меншому розмірі виплачувалася йому і на день подання позову, а відтак частина позовних вимог заявлена в межах шестимісячного строку звернення до суду передбаченого ч.2 ст.122 КАС України.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дослідивши всіх обставин, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду.

За правилами частини першої статті 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання та є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 118, 122, 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.