Постанова

від 28.10.2024 по справі 500/6338/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/6338/23 пров. № А/857/3741/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Споживчого товариства «Тернопільське районне споживче товариство» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.01.2024р. в адміністративній справі за позовом керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській обл. до Споживчого товариства «Тернопільське районне споживче товариство», третя особа без самостійних вимог на предмет спору Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської обл., про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання привести захисну споруду до стану, придатного для використання за призначенням (суддя суду І інстанції: ОСОБА_1 , час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 15.01.2024р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 15.01.2024.), -

В С Т А Н О В И В:

03.10.2023р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) керівник Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління /ГУ/ Державної служби України з надзвичайних ситуацій /ДСНС/ у Тернопільській обл. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача Споживчого товариства /СТ/ «Тернопільське районне споживче товариство /РСТ/» щодо неприведення захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття з обліковим номером 74895, що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., Тернопільський район, с.Машковичі, вул.Січових Стрільців, буд.15, у належний для його використання за призначенням стан;

зобов`язати відповідача СТ «Тернопільське РСТ» привести захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття з обліковим номером 74895, що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., Тернопільський район, с.Машковичі, вул.Січових Стрільців, буд.15, у стан, придатний для її використання за призначенням, у відповідності до Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затв. постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 138 від 10.03.2017р. (а.с.1-21).

Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами (а.с.86 і на звороті).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.01.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність СТ «Тернопільське РСТ» щодо неприведення захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття з обліковим номером 74895, що знаходиться у с.Мишковичі Тернопільського району по вул.Січових Стрільців,15 у належний для його використання за призначенням стан; зобов`язано СТ «Тернопільське РСТ» привести захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття з обліковим номером 74895, що знаходиться у с.Мишковичі Тернопільського району по вул.Січових Стрільців,15, у стан, придатний для її використання за призначенням, у відповідності до Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затв. постановою КМ України № 138 від 10.03.2017р. (а.с.163-166).

Не погодившись із винесеним рішенням суду, його оскаржив відповідач СТ «Тернопільське РСТ», який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.171-174).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що судом не враховано, що п.3-1 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затв. постановою КМ України № 138 від 10.03.2017р., передбачено, що в ході створення фонду захисту споруд об`єкти фонду захисних споруд мають стратегічне значення для забезпечення захисту населення, що передбачає: будівництво та створення таких об`єктів, їх утримання та експлуатацію відповідно до вимог законодавства; приведення об`єктів фонду захисних споруд у готовність до використання за призначенням у разі приведення єдиної державної системи цивільного захисту, її складових частин у режим підвищеної готовності, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного стану та в особливий період; будівництво, створення та облаштування об`єктів фонду захисних споруд в умовах особливого періоду.

Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що для встановлення можливості використання для укриття населення як споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів підлягають огляду, а у разі потреби технічному обстеженню в порядку, визначеному КМ України, споруди, перелік яких обумовлено, та інші об`єкти, що за своїми технічними характеристиками та захисними властивостями можуть бути використані для укриття населення.

Водночас, при взятті на облік споруди протирадіаційного укриття з обліковим номером 74895, що знаходиться у с.Мишковичі Тернопільського району по вул.Січових Стрільців,15, органом виконавчої влади чи за їх дорученням ГУ ДСНС у Тернопільській обл. не проводилося технічне обстеження, яке є обов`язковим при створенні фонду, зважаючи, серед іншого, на ту обставину, що нежитлова будівля за вказаною адресою збудована та введена в експлуатацію у 1980 році.

Окрім цього, судом не надано оцінки доказам, які СТ «Тернопільське РСТ» надало до матеріалів справи. Так, СТ «Тернопільське РСТ» неодноразово надавало пояснення на адресу ГУ ДСНС у Тернопільській обл. щодо невідповідності приміщення нежитлової будівлі універмагу, що за адресою Тернопільський район, с.Мишковичі, вул.Січових Стрільців, 15 вимогам, які ставляться до такого виду укриття, проводилися спільні обстеження зазначеної будівлі, що підтверджує той факт, що позивачу було відомо про стан будівлі, яка є предметом спору.

З метою встановлення фактичного стану будівлі відповідач звернувся до кваліфікованих експертів з метою проведення технічного обстеження будівлі.

Звітом № 27/07-23 від 27.07.2023р. про проведення технічного обстеження захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) за адресою: вул.Січових Стрільців, 15 с.Мишковичі, Тернопільського району, проведеного фізичною особою ОСОБА_2 , кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних зі створенням об`єктів архітектури серія АЕ № 006641, встановлено, що за сукупністю всіх показників визначення категорійності технічного стану всіх будівельних конструкцій і конструктивів об`єкта: відповідно до ДСТУ-Н Б В. 1.2-18:2016 укриття № 74895 в цілому відноситься до III категорії (непридатний до нормальної експлуатації стан); відповідно до п.4 наказу МВС України № 579 від 09.07.2028р. «Вимоги щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд...» встановлено неможливість подальшого утримання та експлуатації обстежуваного протирадіаційного укриття № 74895; відповідно до п.5 наказу МВС України № 579 від 09.07.2028р. «Вимоги щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд...» встановлено технічно неможливе збереження (відновлення) захисної споруди протирадіаційного укриття № 74895. Для приведення його у відповідність до вимог ДБН В.2.2.5-97 «Захисні споруди цивільної оборони» необхідна його повна перебудова із втручанням в несучі конструкції будівлі універмагу, що економічно недоцільно.

Окрім того, судом першої інстанції за фактичних обставин не взято до уваги і того, що п.28 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затв. постановою КМ України № 138 від 10.03.2017р., передбачена можливість виключення захисних споруд із фонду таких споруд. У разі встановлення неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд (споруд подвійного призначення) у випадках, передбачених вимогами щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд (споруд подвійного призначення), оформлення документів, що підтверджують таку неможливість, визначених МВС, підготовка пропозицій щодо подальшого використання таких споруд належить до повноважень балансоутримувачів. Пропозиції щодо подальшого використання захисних споруд (споруд подвійного призначення) можуть передбачати такі заходи: виключення з фонду захисних споруд; проведення реконструкції із зміною виду сховища на протирадіаційне укриття або споруду подвійного призначення, зміною захисних властивостей та технічних характеристик обладнання (місткості, площі та об`єму, класів (груп), режимів вентиляції тощо).

Позивач керівник Тернопільської окружної прокуратури скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.193-205).

Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, на території Великоберезовицької об`єднаної територіальної громади, за адресою: с.Мишковичі, вул.Січових Стрільців, 15, знаходиться захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття, з обліковим номером 74895, місткістю 40 осіб, площею 31,2 кв.м.; вказана захисна споруда цивільного захисту згідно паспорту перебуває у приватній власності, її власником та балансоутримувачем є СТ «Тернопільське РСТ» (а.с.23-24).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 348563440 від 29.09.2023р за вказаною адресою знаходиться будівля універмагу та відповідно до паспорту захисної споруди цивільного захисту з обліковим номером 74895, вказане протирадіаційне укриття вбудовано у зазначену будівлю (а.с.72).

На виконання приписів пп.1 п.2 розд.VI Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затв. наказом МВС України № 579 від 09.07.2018р., СТ «Тернопільське РСТ» здійснено 28.11.2022р. оцінку стану готовності протирадіаційного укриття.

Відповідно до акта оцінки стану готовності захисної споруди цивільного стану протирадіаційного укриття № 74895 від 28.11.2022р., вказане протирадіаційне укриття, станом на 28.11.2022р. не готове до використання за призначенням (а.с.25-29).

Розпорядженнями голови Великоберезовицької селищної ради № 160 від 02.06.2023р. та № 276 від 04.09.2023р. створено комісію з обстеження захисних споруд цивільного захисту на території Великоберезовицької об`єднаної територіальної громади (а.с.49-50).

Вказаною комісією 06.09.2023р. проведено оцінку стану готовності захисної споруди цивільного захисту № 74895 та, відповідно до акту, складеного за наслідками оцінки, вказане протирадіаційне укриття, станом на 06.09.2023р. не готове до використання за призначенням, зокрема, не встановлено таблички біля входу, не обладнано засобами для доступу осіб з інвалідністю; системи вентиляції, водопостачання, каналізації, опалення, електропостачання та електроосвітлення, зв`язку та оповіщення є відсутніми; не здійснено заземлення електрообладнання; відсутня гідроізоляція; відсутні системи пожежогасіння та сигналізації; протирадіаційне укриття не оснащене первинними засобами пожежогасіння, а також відсутні схеми евакуації, вимірювання температури та вологості (а.с.30-34).

Відповідно до листа Великоберезовицької селищної ради № 1731 від 24.07.2023р. останньою неодноразово здійснювалося інформування балансоутримувачів захисних споруд щодо належного їх утримання відповідно до норм чинного законодавства (а.с.38).

28.02.2023р. відбулося засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Великоберезовицької селищної ради, на якій розглянуте питання про стан готовності захисних споруд цивільного захисту. На вказаному засіданні був присутнім керівник відповідача. За наслідками засідання зобов`язано балансоутримувачів та власників захисних споруд цивільного захисту провести технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд, виконати комплекс заходів, щодо приведення захисних споруд у готовність до використання за призначення (а.с.42-43).

Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо приведення захисного укриття № 74895 у стан готовності, керівник Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Тернопільській обл. звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що у спірному випадку спеціально уповноваженим державою органом на здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту є ГУ ДСНС України у Тернопільській обл. Разом з тим, знаючи про тривале невиконання відповідачем вимог чинного законодавства щодо приведення у відповідність протирадіаційного укриття № 74895, ГУ ДСНС України у Тернопільській обл. з урахуванням постанови КМ України № 303 від 13.03.2022р. «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні», не вжито необхідних заходів з метою зобов`язання балансоутримувача вказаного об`єкта вчинити певні дії.

Отже, наявні передбачені ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

При цьому, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб`єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів, що передбачено п.8 ст.32 КЦЗ України та п.9 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затв. постановою КМ України № 138 від 10.03.2017р. Невжиття визначених законодавством заходів з метою приведення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття з обліковим номером 74895 до стану готовності, суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.

Оскільки суд встановив протиправну бездіяльність СТ «Тернопільське РСТ» щодо неприведення протирадіаційного укриття № 74895 у придатний стан для використання за цільовим призначенням, тому задоволенню підлягає також похідна позовна вимога про зобов`язання відповідача привести захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття з обліковим номером 7489 - у придатний для використання стан за цільовим призначенням, у відповідності до Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затв. постановою КМ України № 138 від 10.03.2017р.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що в апеляційного суду є наявними визначені приписами ст.319 КАС України підстави для скасування рішення суду із залишенням позовної заяви без розгляду.

Такий висновок слідує з наступних обставин, які були залишені поза увагою суду першої інстанції.

Підставою для представництва керівника Тернопільської окружної прокуратури інтересів держави визначена бездіяльність СТ «Тернопільське РСТ», яка полягає у неприведенні захисної споруди в стан готовності до використання.

Ключовим питання у цій справі є наявність або відсутність у керівника Тернопільської окружної прокуратури права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі ГУ ДСНС в Тернопільській обл. до СТ «Тернопільське РСТ», третя особа без самостійних вимог на предмет спору Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської обл.

Відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст.46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Отже, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Пунктом 2 ч.1 ст.2 Закону України № 1697-VII від 14.10.2014р. «Про прокуратуру» визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із ч.3 ст.23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25.04.2018р. у справі № 806/1000/17, від 19.07.2018р. у справі № 822/1169/17, від 13.05.2021р. у справі № 806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі № 826/13768/16, від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18.

Своє право на звернення до суду з цим позовом керівник Тернопільської окружної прокуратури обґрунтовує бездіяльністю ГУ ДСНС в Тернопільській обл., яка полягає у невжитті уповноваженим органом належних заходів щодо зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду в стан готовності до використання.

Тобто, у позовній заяві прокурор зазначив, що суб`єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем у цій справі, є ГУ ДСНС в Тернопільській обл. Але, з огляду на його бездіяльність, інтереси держави ним не захищаються, у зв`язку із чим з цим позовом звертається саме прокурор.

З огляду на зазначене, колегія суддів враховує таке.

У позовній заяві, яку подав прокурор, він визначив, що підставою пред`явлення цього позову є саме бездіяльність органу державної влади (ГУ ДСНС в Тернопільській обл.) у здійсненні своїх функцій, а тому саме в інтересах ГУ ДСНС в Тернопільській обл. як позивача у цій справі прокурор подав позов.

У контексті наведеного варто з`ясувати, чи наділений ГУ ДСНС в Тернопільській обл. належним обсягом компетенції щоб набути повноваження позивача у цій справі.

Відповідно до ч.8 ст.32 КЦЗ України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями (ч.15ьст.32 КЦЗ України).

Згідно із п.3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затв. постановою КМ України № 138 від 10.03.2017р., балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (п.9 Порядку № 138).

Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (п.12 Порядку № 138).

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України № 579 від 09.07.2018р. (надалі Наказ № 579).

Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (п.1 розділу ІІ Наказу № 579). Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (п.7 розділу ІІ Наказу № 579).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затв. постановою КМ України № 1052 від 16.12.2015р., встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно із п.3 Положення № 1052 основними завданнями ДСНС є:

1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Відповідно до п.4 Положення № 1052 ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням;

здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та об`єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту;

організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання;

складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту;

застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки.

Законом України № 2228-IX від 21.04.2021р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» із КЦЗ України виключено ст.67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».

Одночасно, вказаним Законом КЦЗ України доповнено статтею 17-1 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб`єкт владних повноважень:

реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;

звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей;

перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.

Тобто, законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (п.48 ст.17-1 КЦЗ України).

Звідси, на підставі аналізу зазначених норм законодавства суд апеляційної інстанції констатує, що КЦЗ України не передбачає повноважень ГУ ДСНС в Тернопільській обл. на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача.

Тому прокурором у цій позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з цим позовом, який не має права на звернення до суду з ним.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03.08.2023р. у справі № 260/4120/22, від 05.09.2023р. у справі № 260/4044/22, від 21.12.2023р. у справі № 400/4238/22.

У частині доводів позивача про зміни, внесені Законом України № 2655-IX від 06.10.2022р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності», колегія суддів зазначає наступне.

Вказаним Законом дійсно пункт 48 ч.2 ст.17-1 КЦЗ України після слів «адміністративного суду щодо» доповнити словами «допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо», а після слів «здоров`ю людей» - словами «з інших підстав, визначених законом».

Водночас, вказані зміни не впливають на висновок суду в цій справі про те, що законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (а після вказаних змін до КЦЗ - допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

Зміна (розширення) підстав звернення з такими позовами не має принципового значення для вирішення розглядуваного спірного питання.

Відсутність же підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у розумінні ст.108 КАС України має наслідком повернення позовної заяви позивачеві.

Однак такі процесуальні дії суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження.

Якщо відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (п.1 ч.1 ст.155 КАС України, п.1 ч.1 ст.240 КАС України).

Аналогічного висновку щодо процесуальної можливості залишення позовної заяви без розгляду в справах, провадження у яких відкрито за відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, дійшов Верховний Суд у постановах від 18.07.2019р. (справа № 826/15794/17), від 23.10.2019р. (справа № 0640/4292/18), від 04.11.2021р. (справа № 826/9937/17) та від 13.04.2022р. (справа № 813/3584/17).

Отже, суд першої інстанції помилково розглянув позовні вимоги по суті.

Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

У зв`язку з викладеним, постановлене судом першої інстанції рішення відповідно до ч.1 ст.319 КАС України підлягає скасуванню, а заявлені позовні вимоги - залишенню без розгляду, з вищевикладених мотивів.

Також в порядку ст.139 КАС України та Закону України «Про судовий збір» понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта СТ «Тернопільське РСТ».

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.3 ч.1 ст.315, ст.319, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Споживчого товариства «Тернопільське районне споживче товариство» задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.01.2024р. в адміністративній справі № 500/6338/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській обл. до Споживчого товариства «Тернопільське районне споживче товариство», третя особа без самостійних вимог на предмет спору Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської обл., про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання привести захисну споруду до стану, придатного для використання за призначенням, - залишити без розгляду.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Споживче товариство «Тернопільське районне споживче товариство».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 28.10.2024р.