Постанова

від 29.10.2024 по справі 305/2712/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 305/2712/24 пров. № А/857/22523/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Пліша М.А., Кузьмича С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 02 вересня 2024 року про передачу справи за підсудністю, головуючий суддя Ємчук В.Е., постановлена у м. Рахів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Закарпатській області, Рахівського районного центру комплектації та соціальної підтримки Закарпатської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейської служби України про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Закарпатській області, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейської служби України про визнання затримання та доставлення до РТЦКСП, утримання та передачу до відділу прикордонної служби незаконними, зобов`язання принести публічних вибачень й встановити винних у вчиненні протиправних діянь та притягнути до відповідальності, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 02 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Закарпатській області, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейської служби України про затримання та доставлення до РТЦКСП, утримання та передачу до відділу прикордонної служби незаконним, зобов`язання принести публічних вибачень й встановити винних у вчиненні протиправних діянь та притягнути до відповідальності, відшкодування моральної шкоди - передано за підсудністю до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, а розгляд справи призначити в порядку цивільного судочинства.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що його позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки адміністративний суд відмовив у відкритті провадження за позовом через його не підсудність. Суд під час постановлення ухвали вказані обставини , що викладалися в позовній заяві не врахував, що перешкодило йому ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги ОСОБА_1 предметно не підсудні Рахівському районному суду Закарпатської області, тому справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 слід передати на розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Статтею 20 Кодексу адміністративного судочинства України визначено предметну юрисдикцію адміністративних судів.

Відповідно до ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб`єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;

5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Наведений у ч. 1 ст. 20 КАС України перелік справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, є вичерпним.

Відповідно до ч.2 ст.20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.

В розумінні ч. 2 ст. 20 КАС України предметна підсудність даного спору визначає віднесення його до компетенції та підсудності саме окружного адміністративного суду, що виключає можливість його вирішення місцевим загальним судом як адміністративним з визначенням загальної підсудності за місцем реєстрації позивача.

Отже, до вирішення питання про територіальну підсудність відповідної справи має бути визначений адміністративний суд, повноважний здійснювати судочинство у цій справі у підвідомчих йому провадженнях, оскільки на відміну від адміністративної юрисдикції як компетенції адміністративних судів щодо розгляду справ у публічно-правових спорах, предметна підсудність відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України - це розмежування повноважень адміністративних судів щодо розгляду і вирішення справ, які належать до адміністративної юрисдикції.

В даному випадку позивач звернувся до суду з позовом про визнання затримання та доставлення до РТЦКСП, утримання та передачу до відділу прикордонної служби незаконними, зобов`язання принести публічних вибачень й встановити винних у вчиненні протиправних діянь та притягнути до відповідальності, відшкодування моральної шкоди.

Виходячи з визначеного позивачем предмету спору, суб`єктного складу, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що вказана справа віднесена до предметної юрисдикції окружних адміністративних судів відповідно до ч.2 ст.20 КАС України.

Отже, враховуючи, що вказана справа не місцевому суду, як адміністративному суду, суд першої інстанції правильно зазначив, що вказана справа підлягає передачі за підсудністю на розгляд до окружного адміністративного суду, що відповідає приписам процесуального законодавства, а також статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо необхідності розгляду справи судом, встановленим законом.

Крім цього, стосовно покликань апелянта про те, що його позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства колегія суддів зазначає, що вказана обставина не вплинула на правомірність передачі позову, поданого в порядку адміністративного судочинства, за підсудністю до окружного адміністративного суду.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що в межах розгляду даної апеляційної скарги на ухвалу про передачу справи за підсудністю суд не вправі надавати оцінку до якої юрисдикції відноситься даний спір, та чи підлягає він розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Також, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права заявити позовні вимоги в порядку цивільного судочинства та звернутись до суду за правилами ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 308,311, 312, 315, 316, 321, 322,325, 382 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 02 вересня 2024 року про передачу справи за підсудністю у справі №305/2712/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді М. А. Пліш С. М. Кузьмич