Ухвала

від 28.10.2024 по справі 420/26948/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №420/26948/23

адміністративне провадження № К/990/40756/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МДХД» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, яку ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2024 року залишено без руху з наданням апелянту строку для усунення недоліків шляхом зазначення дати отримання копії рішення суду першої інстанції та надання доказів на підтвердження дати отримання копії рішення суду першої інстанції (за їх наявності); надання обґрунтування вимог апеляційної скарги, із зазначенням того, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права із наданням доказів направлення Товариству з обмеженою відповідальністю «МДХД» та Державній податковій службі України копії таких обґрунтувань листом з описом вкладення поштового відправлення або через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» на електронну адресу учасника справи, який зареєстрований в електронному суді; надання доказів відправлення Товариству з обмеженою відповідальністю «МДХД» та Державній податковій службі України копії апеляційної скарги з доданими до неї додатками листом з описом вкладення поштового відправлення через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» на електронну адресу учасника справи, який зареєстрований в електронному суді та зазначення підстав, відповідно до яких апелянт за законом звільняється від сплати судового збору, або - надання документу про сплату судового збору.

У встановлений апеляційним судом строк від апелянта надійшло клопотання, в якому він зазначив дату отримання копії рішення суду першої інстанції (31січня 2024 року) надавши відповідні докази; навів обґрунтування вимог апеляційної скарги; надав докази направлення копії апеляційної скарги та обґрунтувань вимог апеляційної скарги іншим учасникам справи (18 березня 2024 року) до електронного кабінету ДПС України, 18 березня 2024 року позивачу у паперовій формі листом з описом вкладення поштового відправлення). Також у вказаному клопотанні апелянт порушує питання щодо продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги у зв`язку з ненадходженням станом на рахунки апелянта грошових коштів для сплати судового збору, що підтверджено відповідними доказами.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року задоволено клопотання скаржника про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги та продовжено вказаний строк на 10 днів.

9 квітня 2024 року від апелянта надійшло клопотання про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги у зв`язку з відсутністю коштів.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року скаржнику відмовлено у задоволенні заяви про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

12 серпня 2024 року Головним управлінням ДПС в Одеській області повторно подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року. Скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та до апеляційної скарги була додана заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій апелянт у якості поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження посилався на подання вперше апеляційної скарги в межах строків на апеляційне оскарження та повернення цієї апеляційної скарги через несплату судового збору. При цьому апелянт зазначав, що повторно апеляційна скарга подається після сплати апелянтом судового збору та в межах одного року з дня ухвалення оскаржуваного рішення.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків шляхом зазначення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема за 17 квітня 2024 року до 12 серпня 2024 року з наданням доказів на підтвердження існування таких інших підстав та надання доказів направлення Товариству з обмеженою відповідальністю «МДХД» копії апеляційної скарги з доданими до неї додатками або листом з описом вкладення поштового відправлення, або через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» на електронну адресу учасника справи, який зареєстрований в електронному суді.

16 вересня 2024 року апелянт подав клопотання, до якого у якості усунення недоліків апеляційної скарги, в частині дотриманням вимог статті 296 КАС України, надав PrtScr екрану щодо направлення 12 серпня 2024 року апеляційної скарги за допомогою поштового сервісу ukr.net.

Також у заяві, поданій 16 вересня 2024 року, апелянт у якості інших поважних причин посилався на відсутність коштів в період часу з 17 квітня 2024 року до 12 серпня 2024 року до дати повторного подання апеляційної скарги, а велика завантаженість податкового органу спричинила затримку у сплаті судового збору. Який в цій справі був сплачений 9 липня 2024 року. Посилався апелянта і на факт дії на всій території України воєнного стану, на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1, яким засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військова агресія російської федерації проти України.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року визнано неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС в Одеській області строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі №420/26948/23 та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у цій справі.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що надані апелянтом докази не спростовують того факту, що у лютому - липні 2024 року, апелянт здійснював сплату судового збору за подання апеляційних скарг в інших справах. При цьому, заява від 16 вересня 2024 року не містила відомостей та доказів на їх підтвердження, зокрема щодо особливостей визначення справ за якими першочергово здійснюється оплата судового збору а подання апеляційної скарги. Також, в ухвалі від 4 вересня 2024 року апеляційний суд звертав увагу на те, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не містить інших причин за яких апелянт був об`єктивно позбавлений можливості повторно подати апеляційну скаргу в період часу з 17 квітня 2024 року до 12 серпня 2024 року. Вказував апеляційний суд і на те, що, а ні апеляційна скарга, а ні заява про поновлення строку не містять відомостей щодо наявності поважних причин, які завадили апелянту подати апеляційну скаргу після проведення 12 липня 2024 року органами ДКС сплати судового збору відповідно до платіжної інструкції від 9 липня 2024 року, адже апелянт вже мав сформовану правову позицію щодо підстав апеляційної оскарження, але апеляційну скаргу подав лише через 31 день після отримання доказів сплати судового збору.

24 жовтня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначав про обмежене фінансування та неможливість своєчасної сплати судового збору.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини другої статті 333 КАС України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.

Відтак, органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків.

Питання ж необхідності продовження процесуального строку, у випадку невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної чи касаційної скарги без руху з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні скаржника. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19, висловлено правову позицію, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Крім того, відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МДХД» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: І.В. Дашутін

М.М. Яковенко