Постанова

від 28.10.2024 по справі 300/3366/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 300/3366/22

адміністративне провадження № К/990/18351/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Бучик А.Ю., Берназюка Я.О., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Малого приватного підприємства кафе «Волошка» до Коломийської міської ради в особі Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів Качмара В.Я., Гудима Л.Я., Затолочного В.С.,

УСТАНОВИВ:

ВСТУП

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі слугували доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції прийняв постанову про права та інтереси скаржниці, яка не була залучена до участі у справі.

Верховний Суд нагадує, що відповідно до усталеного правозастосування Суду (покликання на відповідні висновки щодо застосування норм права наводяться нижче у цій постанові) в такому випадку вважається, що судове рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, зокрема на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень на проголошених у Конституції України засадах судочинства та відповідно до визначених у ній процедур правосуддя (статті 55, 124 та 129 Основного Закону), а також на ті, що витікають зі змісту норм статей сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Важливо, що такі порушення норм процесуального права зумовлюють обов`язкове скасування рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд.

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

I.I Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2022 року Мале приватне підприємство кафе «Волошка» (далі також МПП «Волошка», Підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом до Коломийської міської ради в особі Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі також Міськрада, відділ ДАБК відповідно, відповідач), у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу ДАБК від 22 лютого 2022 року № ІФ082211111629-2, яким відмовлено у видачі дозволу на виконання будівельних робіт об`єкта: «Корегування проекту, будівництва магазину з офісними приміщеннями та житловою квартирою відповідно до побудованого по площі Відродження, 17а в м. Коломия Івано-Франківської області» (далі також спірне, оскаржене рішення, об`єкт будівництва відповідно);

- зобов`язати відділ ДАБК видати Підприємству дозвіл на виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва.

2. В обґрунтуванні підстав позову та зазначених у ньому вимог МПП «Волошка» наводило аргументи про те, що під час звернення за отриманням дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва Підприємством було дотримано усіх вимог законодавства та надано усі визначені законом документи, у зв`язку з чим відмова у виданні такого дозволу, на думку заявника, є протиправною і порушує його права.

I.II Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Івано - франківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року рішення суду першої інстанції скасоване і ухвалене нове судове рішення, яким позов задоволено, а саме:

визнано протиправним та скасоване рішення відділу ДАБК про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 22 лютого 2022 року за запитом Малого приватного підприємства кафе «Волошка» № ІФ082211111629-2;

зобов`язано відділ ДАБК видати Малому приватному підприємству кафе «Волошка» дозвіл на виконання будівельних робіт об`єкта будівництва «Корегування проекту, будівництва магазину з офісними приміщеннями та житловою квартирою відповідно до побудованого по площі Відродження, 17а в м. Коломия Івано-Франківської області».

5. Приймаючи таку постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що передбачені законом підстави для відмови у виданні Підприємству спірного дозволу у цьому випадку відсутні, а проєктна документація на об`єкт будівництва після її коригування приведена замовником у відповідність з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, відповідає отриманим вихідним даним (містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки).

I.III Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із вищевказаною постановою, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 жовтня 2009 року МПП «Волошка» видано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва магазину з офісними приміщеннями та житловою квартирою на пр. Відродження, 17а у м. Коломия № 1692 (далі також дозвіл № 1692).

8. Згідно наявного у матеріалах справи витягу з Реєстру будівельної діяльності позивачем подано запит на зміну дозволу № 1962 з підстав: отримано лист про зміну даних; змінено відповідальних за проведення акторського нагляду; здійснено корегування проектної документації. Запит зареєстрований під № ІФ082211111629-2.

9. У порядку статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 4-1 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, Підприємство через електронний кабінет засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «Портал Дія» подало заяву про видачу дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва за робочим проектом «Корегування проекту, будівництва магазину з офісними приміщеннями та житловою квартирою відповідно до побудованого по площі Відродження, 17а в м. Коломия Івано-Франківської області».

10. За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення про відмову у видачі такого дозволу, оскільки при проектуванні не було дотримано пункти 1, 2, 4 Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Корегування проекту, будівництва магазину з офісними приміщеннями та житловою квартирою відповідно до побудованого по площі Відродження, 17а в м. Коломия Івано-Франківської області», виданих 18 жовтня 2021 року № 111/2021, що суперечить статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

11. У оскарженій постанові апеляційного суду встановлено, що пункти 1, 2, 4 Містобудівних умов містили такі приписи:

висота будівлі повинна складати 12 м. (до верхнього рівня перекриття поверху). Відповідно до розробленого історико - архітектурного опорного плану м. Коломиї, затвердженого наказом Міністерства культури України від 20 січня 2014 року № 18, остаточну висоту об`єкта проектування визначити проектною документацією з урахуванням існуючої оточуючої забудови, проектних рішень на суміжних ділянках, враховуючи гранично-допустиму висоту, та дотримання нормативних відстаней (санітарні, пожежні, побутові) від оточуючих будівель і споруд. п.4.Є ДБН 6.2.2-28:2010 «Будинки І споруди. Будинки адміністративного та побутового призначення», п.6,2 ДБН 8.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди. Основні положення»: висота приміщень від підлоги до стелі має бути не менше 3 м. У приміщеннях (кабінетах), де розташовується нестандартне технологічне обладнання, висота встановлюється залежно від розмірів обладнання (пункт 1 Містобудівних умов);

відсоток забудови земельної ділянки, розміщення об`єкта проектування та елементів прибудинкової території визначити з урахуванням ДБН В.1.2-12-2008 «Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки.», враховуючи проектні рішення на суміжних земельних ділянках: згідно результатів інсоляційного розрахунку, нормативних побутових, та протипожежних розривів, затвердженням архітектурно - планувальної частини проекту містобудівною радою, з врахуванням глави 17 Земельного кодексу України. Проектування вести з урахуванням вимог ДБН 380-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень», розміщення сміттезбірних контейнерів, під`їзду до об`єкта проектування, ДБН 8.2.2-28:2010 «Будинки адміністративного та побутового призначення»: розділ 5 ДБН В,2.2 9:2018 «Громадські будинки та споруди. Основні положення»; ДВН 6.2.3-15:2007 «Автостоянки гаражі для легкових автомобілів» (пункт 2 Містобудівних умов);

Розмістити об`єкт, в тому числі приямки, вхідні групи, сходи та інші конструктивні елементи будівлі, дренажі, оглядові колодязі і мережі, що обслуговують будівлю, в межах відведеної земельної ділянки, та поза межами охоронних зон інженерних комунікацій, не порушуючи межі землекористування сусідніх земельки ділянок. Об`єкт проектування розмістити по лінії сформованої забудови. Червоні лінії відсутні - пішохідна зона, Забезпечити виконання глави 17 Земельного Кодексу України у тому числі щодо забезпечення рівних прав на забудову власників або користувачів суміжних земельних ділянок, з урахуванням протипожежних розривів до меж земельних ділянок. Допустимі відстані від існуючих та проектних об`єктів будівництва визначити проектом згідно з вимогами містобудівних, санітарних та норм пожежної безпеки п. 6.1.20; п. 6.1.21; п. 6.1.40; п. 6.1.41; табл.15; п. 15,2.1; п. 15.2.2 табл.15,2; л.15.3.1; між фасадами з вікнами житлових будинків заввишки 2-3 поверхи (без урахування мансарди, в якій вікна розташовані в похилих конструкціях даху) слід приймати відстані (побутові розриви) не менше 13 м., заввишки 4 поверхи і вище - 20 м.; забезпечити можливість проїзду пожежних машин до будинків згідно з вимогами пункту 15.3 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій»; Проектною документацією передбачити можливість блокування сусідніми будівлями, враховуючи розділ 1 п. 2.6 п. 2.7, п. 3,1, п. 3.4, п. 3.7 ДБН В.1.2-12-2008 «Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки.»; Під`їзд до об`єкта запроектувати з врахуванням існуючої транспортної схеми обслуговування житлового кварталу, на порушуючи експлуатації прибудинкової території суміжних землекористувачів. Забезпечити виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок, або взаємоузгоджене водовідведення згідно з вимогами ДБН 8.1.1-25-2009. Громадські будинки їх конструкції, планувальні вирішення, обладнання та опорядження повинні відповідати протипожежним вимогам ДБН В.1.1-7; ДБН В.1.2-4; ДБН В.1.2-7; ДСТУ 2272, а також вимогам пожежної безпеки будівельних норм за ведами будинків та споруд. Для збирання побутових відходів на території громадських будівель та споруд слід облаштовувати контейнерні майданчики згідно з вимогами ДСТУ-Н Б В.2,2-7 та санітарними нормами, Контейнерні майданчики для збирання побутових відходів необхідно розміщувати у місцях, віддалених від дитячих майданчиків не менше ніж на 20 м, зон відпочинку й масової присутності людей забезпечуючи компактне і диференційоване складування різних видів побутових відходів.

12. Вважаючи відмову відповідача у виданні дозволу на виконання будівельних робіт протиправною, МПП «Волошка» звернулось до суду з цим позовом.

III. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

13. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження прийнятої у цій справі постанови апеляційного суду, скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваного судового рішення порушив норми процесуального права, оскільки ухвалив рішення про права, свободи та інтереси ОСОБА_1 , яка не була залучена до участі у справі однак є користувачем земельної ділянки, суміжної із ділянкою позивача, на якій буде здійснюватися будівництво, стосовно якого у спірних правовідносинах зобов`язано відповідача видати дозвіл на проведення будівельних робіт.

14. Також скаржниця вказує, що судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 816/318/18 та від 24 січня 2023 року у справі № 160/17667/21.

15. Коломийська міська рада в особі відділу ДАБК у відзиві на касаційну скаргу наведені скаржницею доводи та вимоги підтримала та вважає, що оскаржена ОСОБА_1 постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, за неповно з`ясованих обставин справи та за недоведеності обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому наголошує, що висновки суду стосовно наявності підстав для задоволення поданого у цій справі позову фактичним обставинам справи не відповідають.

16. Відповідач вважає, що у оскаржене у цій справі рішення відділу ДАБК є правомірним та ґрунтується на законі, оскільки йому передувало виявлення низки недоліків у проєктній документації, у тому числі її невідповідність вихідним даним, що судовим розглядом справи не спростовано, а також наведення замовником недостовірних даних, зокрема щодо класу наслідків об`єкта будівництва.

17. За наведеного відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

18. Відзив на касаційну скаргу подано й Підприємством, яке зазначає, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 ґрунтуються на нових доказах та обставинах, які до судів попередніх інстанцій не подавались і ними у встановленому законом порядку не з`ясовувались, а тому касаційним судом, в силу приписів статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, братись до уваги не можуть.

19. Окрім цього позивач вважає, що постанова суду апеляційної інстанції, стосовно перегляду якої в касаційному порядку заявляє вимоги ОСОБА_1 , прийнята відповідно до закону й з урахуванням усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення, а тому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

IV.I Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

20. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

21. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, та доводів касаційної скарги, які зумовили відкриття касаційного провадження у справі, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання ними норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам сторін, Верховний Суд виходить з такого.

23. Однією з підстав для відкриття касаційного провадження у справі, що розглядається, слугували доводи скаржниці про те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права й ухвалив рішення про права, свободи та інтереси ОСОБА_1 , яка однак не була залучена до участі у справі.

24. Надаючи оцінку таким доводам касаційної скарги, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 465/79/18 відзначав, що у судовій практиці вже сформовано загальні принципи та підходи щодо прийнятності та обґрунтованості апеляційних та касаційних скарг осіб, які вважають, що рішення суду прийнято про їх права, обов`язки чи інтереси.

25. Так, за правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

26. Зазначена правова позиція була застосована Верховним Судом й у постановах від 17 травня 2018 року у справі № 904/5618/17, від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17, в ухвалі від 19 жовтня 2018 року у справі № 826/13182/17 та інших, є сталою. Відступу від такого правозастосування Верховним Судом не здійснювалось.

27. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначала, що між нею та Коломийською міською радою 15 березня 2011 року було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 70.00 кв. м., яка розташована у АДРЕСА_2 . Строк оренди - 50 років.

28. Згідно з пунктом 1 вищезгаданого договору оренди землі земельна ділянка надана орендарю в користування для добудови квартири № 5 будинку № 18 за вказаною адресою відповідно до рішення Коломийської міської ради від 9 червня 2010 року № 2802-50/2010.

29. Вищевказана земельна ділянка, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 , та земельна ділянка на пр. Відродження, 17а у м. Коломия , яка охоплюється дозволом на виконання будівельних робіт, який суд апеляційної інстанції зобов`язав видати МПП «Волошка», фактично є сусідніми суміжними ділянками по осі «В».

30. Скаржниця відзначає, що вихідними даними, отриманими МПП «Волошка» для проєктування будівництва магазину з офісними приміщеннями та житловою квартирою по площі Відродження, 17а в м. Коломия Івано-Франківської області (пункт 4 Містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки) передбачено вимогу щодо забезпечення виконання глави 17 Земельного кодексу України, зокрема щодо забезпечення рівних прав на забудову власників або користувачів суміжних земельних ділянок з урахуванням протипожежних розривів до меж земельних ділянок, визначено допустимі відстані від існуючих та проєктних об`єктів будівництва згідно з вимогами містобудівних, санітарних норм та норм пожежної безпеки між фасадами з вікнами житлових будинків. Окрім цього цим же пунктом містобудівних умов встановлено вимог передбачити можливість блокування сусідніми будівлями в умовах ущільненої забудови.

31. У касаційній скарзі звернуто увагу й на те, що у пояснювальній записці до коригованого проекту, зазначено, що якщо відповідно до містобудівної документації буде передбачено будівництво будівлі на суміжній земельній ділянці шляхом блокування до стіни по осі «В», передбачити дане блокування по згоді забудовників та Містобудівних умов.

32. Окрім цього підкреслюється, що пунктами 1, 2 вищезгаданих Містобудівних умов, передбачено такі вимоги, зокрема: остаточну висоту об`єкта проектування визначити проектною документацією з урахуванням існуючої оточуючої забудови, проектних рішень на суміжних ділянках, враховуючи гранично-допустиму висоту, та дотримання нормативних відстаней; відсоток забудови земельної ділянки, розміщення об`єкта проектування та елементів прибудинкової території визначити з урахуванням ДБН В.1.2-12-2008 «Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки.», враховуючи проектні рішення на суміжних земельних ділянках.

33. За доводами скаржниці суд апеляційної інстанції не врахував того, що на замовлення ОСОБА_1 розроблено Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для проєктування об`єкту будівництва «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 , з добудовою житлових приміщень», які затверджені наказом відділу ДАБК від 15 грудня 2021 року № 127/2021.

34. Згідно із вказаними вище містобудівними умовами (пункт 1) передбачено можливість зведення будівлі висотою 15 м до гребня даху (три поверхи + мансардний поверх + підвал).

35. Зазначає, що у зв`язку із наявною щільністю забудови будівництво ОСОБА_1 запланованого нею об`єкта можливе лише шляхом блокування (примикання) до об`єкту, який належить МПП «Волошка».

36. Водночас скаржниця підкреслює, що позивач, всупереч виданим йому вихідним даним у проєктній документації фактично не передбачив можливість блокування сусідніми будівлями і влаштував віконні прорізи у стіні, яка примикає до земельної ділянки, користувачем якої є ОСОБА_1 .

37. Окрім цього ОСОБА_1 вважає, що позивачем у проєктній документації не дотримано вимог містобудівних умов щодо щільності забудови та висотності запланованого об`єкта з урахуванням існуючої оточуючої забудови й проектних рішень на суміжних ділянках, у тому числі й на тій, яка перебуває у користуванні скаржниці, і яка у встановленому законом порядку подала заяву про намір її забудови, отримала вихідні дані для проєктування об`єкта будівництва.

38. ОСОБА_1 наголошує на тому, що у сукупності усі ці обставини, з урахуванням прийнятої апеляційним судом постанови, якою зобов`язано видати МПП «Волошка» дозвіл на проведення будівельних робіт щодо об`єкта, який, на її думку містить низку недоліків та не відповідає вихідним даним, свідчать про порушення її прав та інтересів, які вона не змогла захистити у суді з огляду на незалучення її до участі у розгляді цієї справи, вказують на те, що ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення стосується її прав та інтересів, оскільки за наявності у Підприємства дозволу на виконання будівельних робіт на вказаному об`єкті, стає неможливою реалізація скаржницею права на забудову належної їй на праві користування (оренди) земельної ділянки у визначений нею спосіб та відповідно до отриманих нею вихідних даних для проєктування.

39. Окрему увагу скаржниця акцентує на тому, що суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи відповідача стосовно неврахування Підприємством під час проєктування об`єкту вимог вихідних даних (пункту 4 Містобудівних умов) стосовно можливості блокування будівель за згодою замовників, необґрунтовано та без посилання на відповідні докази зазначав про відсутність у матеріалах відомостей щодо намірів забудови на суміжних земельних ділянках, оскільки такі намір підтверджуються документально, зокрема вищезгаданими договором про оренду землі, відповідним рішенням Міської ради щодо можливості забудови земельної ділянки, отриманими замовником ( ОСОБА_1 ) вихідними даними у вигляді Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, наказом відділу ДАБК про їх затвердження.

40. З урахуванням вищенаведеного, Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що прийнята апеляційним судом постанова у цій справі зачіпає права ОСОБА_1 на забудову належної їй на праві користування земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та отриманих замовником вихідних даних на проєктування об`єкту будівництва.

41. За змістом частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

42. Однак апеляційний суд, маючи у розпорядженні матеріали справи, які свідчили про те, що прийняте у справі рішення може вплинути на права та інтереси ОСОБА_1 як користувача суміжної земельної ділянки та замовника будівництва, не залучив вказану особу до участі у справі в порядку, встановленому законом, що є порушенням норм процесуального права та відповідно до частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

43. Що ж стосується доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо належного способу судового захисту шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення чи видати певний документ, у дому числі дозвільного характеру, які викладені у постановах від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 816/318/18 та від 24 січня 2023 року у справі № 160/17667/21, то з цього приводу колегія суддів зазначає, що такі аргументи скаржниці потребують надання оцінки наявним у справі доказами по суті спору з урахуванням нових доказів, які через незалучення ОСОБА_1 до участі у розгляді цієї справи вона до суду не подавала і які у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не досліджувались, вимагають з`ясування нових обставин справи і перевірки їх доказами.

44. Проте суд касаційної інстанції, в силу наявних у нього повноважень, закріплених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

45. До того ж, відповідно до частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, допущене у цьому випадку апеляційним судом порушення норм процесуального права є достатньою, самостійною та обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, безвідносно до інших доводів касаційної скарги, оскільки у такому випадку це потрібно для забезпечення права особи на справедливий суд з наданням їй можливості практичної реалізації усіх наявних у неї процесуальних прав та гарантій під час вирішення спору по суті позовних вимог, що, з огляду на межі повноважень суду касаційної інстанції, не може бути забезпечено у повному обсязі під час касаційного розгляду справи.

V.IІ Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. За правилами пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

47. Відповідно до пункту 4 частини третьої, частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

48. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, та доводів касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанцій були допущені порушення норм процесуального права, які відповідно до пункту 4 частини третьої статті 353 цього Кодексу зумовлюють обов`язкове скасування ухваленої апеляційним судом постанови з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

49. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: А.Ю. Бучик

Я.О. Берназюк