Ухвала

від 20.01.2025 по справі 300/3366/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про повернення касаційної скарги

20 січня 2025 року

м. Київ

справа №300/3366/22

адміністративне провадження № К/990/50867/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Малого приватного підприємства кафе "Волошка" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 за позовом Малого приватного підприємство кафе "Волошка" до Коломийської міської ради в особі Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю, третя особа ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

До Верховного Суду через «Електронний Суд» надійшла касаційна скарга Малого приватного підприємства кафе "Волошка" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024.

Вирішуючи питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

В касаційній скарзі скаржник вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішенях норм матеріального права у випадку застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.04.2023 у справі №380/1418/22 та від 04.10.2023 у справі №160/764/22.

Проте скаржник не аргументував, у чому саме полягає помилка судів першої та апеляційної інстанцій у застосуванні відповідної норми права, а також не пояснив, як, на його думку, ця норма повинна була бути застосована. Крім того, скаржник не конкретизував, у чому саме полягає схожість правовідносин між справами, в яких викладено висновки Верховного Суду, та обставинами справи, що розглядається.

Загальне посилання на постанови Верховного Суду без належного правового обґрунтування не може бути визнане достатньою підставою для відкриття касаційного провадження. Такий підхід не забезпечує дотримання принципу правової визначеності та унеможливлює проведення судом касаційної інстанції належної перевірки відповідності висновків суду апеляційної інстанції практиці Верховного Суду.

Для відкриття касаційного провадження заявник зобов`язаний не лише зазначити постанови Верховного Суду, але й обґрунтувати їх застосовність до конкретних обставин справи та довести, що судом апеляційної інстанції ці правові висновки не були враховані.

Суд наголошує, що формальне зазначення постанов Верховного Суду, зокрема шляхом цитування окремих їх абзаців, не відповідає вимогам щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заявник не сформулював чіткого переліку норм права чи висновків Верховного Суду, які, на його думку, залишилися без належної оцінки судом апеляційної інстанції, а також не довів існування подібності правовідносин між справами, на які він посилається, та обставинами розглядуваної справи.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

Суд зазначає, що оскарження судових рішень в справах незначної складності, має відбуватися із наведенням підстав, передбачених частиною п`ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у системному взаємозв`язку із частиною четвертою цієї статті.

Разом з тим, крім цитування підпунктів "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, скаржником жодним чином не обгрунтовані вказані посилання.

Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Проте скаржник у касаційній скарзі не надав належного обґрунтування щодо значення справи для формування єдиної правозастосовчої практики, неможливості спростування встановлених судом обставин у майбутніх справах, значного суспільного інтересу чи виняткового значення справи для учасника процесу, а також помилковості віднесення справи до категорії справ незначної складності, що не відповідає вимогам для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено судове рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 КАС України.

Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, у частині зазначення підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог щодо права на касаційне оскарження відповідно до статті 328 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Малого приватного підприємства кафе "Волошка" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 за позовом Малого приватного підприємство кафе "Волошка" до Коломийської міської ради в особі Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю, третя особа ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, - повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко