Постанова

від 29.10.2024 по справі 159/725/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 159/725/24 Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П. Ю. Провадження № 22-ц/802/895/24 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Шевчук Л. Я.,

з участю:

секретаря судового засідання Ганжі М. І.,

розглянувши в місті Луцьку цивільну справу за позовом Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Заводська3»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості зісплати внесківза утриманнябагатоквартирного будинкута прибудинковоїтериторії,за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішенняКовельського міськрайонногосуду Волинськоїобласті від27червня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСББ «Заводська3» звернулося до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідач ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 07.09.2023 року приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Ваврищук В.С. Попереднім власником даної квартири був його брат ОСОБА_2 , який був співвласником багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ «Заводська3».

25.11.2019 року установчими зборами ОСББ «Заводська3», 20.09.2020 року та 10.05.2021 року загальними зборами ОСББ «Заводська3» встановлено розміри внесків на ремонт, утримання будинку та прибудинкової території для власників квартир цього будинку.

Позивач зазначає, що ще за життя ОСОБА_2 , а саме з 31 березня 2020 року виникла заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку, яка станом на 28.02.2023 року становила 7727 гривень 36 копійок.

Позивач вказує, що оскільки ОСОБА_1 набув право власності на квартиру в порядку спадкування, то у відповідача виник обов`язок щомісячно сплачувати затверджені загальними зборами внески на ремонт, утримання будинку та прибудинкової території.

Однак, внаслідок неналежного виконання відповідного обов`язку у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яку ОСББ «Заводська3» просило суд стягнути в розмірі 7727,36 грн та понесені судові витрати за правову допомогу в сумі 4000 грн і за сплату судового збору 3028 грн .

Рішенням Ковельського міськрайонногосуду Волинськоїобласті від 27 червня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСББ «Заводська 3» заборгованість зі сплати внесків за утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території в сумі 7727 грн 36 коп. та судові витрати на загальну суму 7028 грн.

Не погодившись із даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що протокол № 1 установчих та загальних зборів ОСББ «Заводська3» від 25 листопада 2019 року не відповідає вимогам типового протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 серпня 2015 року, а тому не може підтверджувати нараховану заборгованість його покійного брата ОСОБА_2 , який був власником квартири АДРЕСА_1 . Окрім цього, відповідач вказував на те, що він успадкував майно покійного брата ОСОБА_2 , а не його членство в ОСББ. Тобто, апелянт вважає, що права і обов`язки пов`язані з особою спадкодавця, а саме право членства в об`єднаннях громадян закінчується часом смерті особи і не спадкується. Наголошував на тому, що з питань вступу до членства в ОСББ він не звертався, оскільки проживає за іншою адресою - АДРЕСА_2 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ «Заводська3» вказує, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, вважає необґрунтованими. Зазначає, що доводи щодо незгоди відповідача з установчими документами ОСББ під час скликання та проведення загальних зборів, визнання його рішень неправомірними є безпідставними та відносяться до юрисдикції господарського суду. Вказує, що відповідно до вимог ст. 1216, 1218 ЦК України до апелянта перейшли як права, так і обов`язки в порядку спадкування від фізичної особи, яка померла, тобто й обов`язок сплати встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів за утримання належного на праві власності житла. Твердження апелянта про відсутність підтверджуючого документа про надіслання йому претензії є безпідставними з огляду на наявність в матеріалах справи квитанції про надіслання претензії за №45 поштовим зв`язком. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду справи, що підтверджено відповідними письмовими доказами: довідкою про надіслання повідомлення позивачу та представнику позивача ОСОБА_3 в їх електронний кабінет через систему Електронний суд, а також рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу ОСОБА_1 від 22.10.2024, в судове засідання не з`явилися. Представник позивача надіслала суду клопотання 11.10.2024, в якому просила проводити судове засідання без участі позивача та представника. Відповідач жодних заяв чи клопотань суду не надсилав. У зв`язку з наведеним колегія суддів ухвалила розгляд справи проводити за відсутності учасників справи, що відповідає нормам ст.372 ЦПК України.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має заборгованість в сумі 7727,36 грн зі сплати внесків за утримання будинку, частину якої успадкував від попереднього власника, а також заборгував як власник, не виконуючи обов`язок зі сплати таких внесків за успадковане житлове приміщення з дня прийняття спадщини після смерті свого брата і до 28 лютого 2023 року, отже, позов підлягав до задоволення.

Висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, однак зроблені судом з порушенням норм процесуального закону.

Пунктом 7 частини 3 статті 376 ЦПК України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Згідно з приписіами статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції розгляд даної справи призначений в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін з покликання на статтю 274 ЦПК України. Предметом даного спору є стягнення заборгованості зі сплати внесків за утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, частина з якої успадкована відповідачем, який набув право власності на житлове приміщення в порядку спадкування.

Відповідно до ч. 2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Пунктом 2 частини 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо спадкування.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції помилково розглянув справу з порушенням наведених норм процесуального законодавства, рішення суду підлягає обов`язковому скасуванню із ухваленням нового судового рішення по суті спору, відповідно до положень п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про задоволення позову, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" ОСББ створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

За правилом ч.2 та 5 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" вищим органом управління об`єднання є загальні збори, рішення яких прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Відповідно до ч.9 ст.10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників.

Статтею 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що співвласник багатоквартирного будинку зобов`язаний: своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, виконувати рішення статутних органів, прийнятих у межах їхніх повноважень; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів технічного переоснащення приміщень або їх частин.

Частиною першою ст. 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об`єднання має право встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Згідно із ч.6 ст. 21 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та статуту об`єднання.

Судом встановлено, що Протоколом № 1 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 , від 25 листопада 2019 року було прийнято рішення про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заводська 3», яке діє на підставі Статуту, затвердженого цими ж установчими зборами.

Згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заводська 3» зареєстроване 02.01.2020 року за адресою: АДРЕСА_3 . Основним видом економічної діяльності є комплексне обслуговування об`єктів.

Як убачається з протоколу № 1 установчих зборів ОСББ «Заводська 3» від 25.11.2019 року, загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку становить 288 осіб, яким належать квартири та нежитлові приміщення в будинку загальною площею 16588,9 кв.м.

Рішенням вказаних установчих зборів ОСББ «Заводська 3» від 25.11.2019 року було затверджено кошторис ОСББ , відображений в додатку №3, згідно з яким внесок власників квартир, що спрямовується на ремонт, утримання будинку та прибудинкової території, становить: із власників квартир 1-го поверху - 5,974754 грн за 1 кв.м; із власників квартир 2 го поверху 5,052445 грн за 1 кв.м.

При цьому, згідно з п. 3 Розділу ІІІ Статуту ОСББ до виключної компетенції загальних зборів співвласників належить визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

За змістом п. 8 Розділу ІІІ Статуту ОСББ рішення загальних зборів, у тому числі рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники, які разом мають більше половини від загальної кількості голосів співвласників.

Рішенням загальних зборів ОСББ «Заводська 3» від 10.05.2021 року затверджено методику розрахунку внеску, що спрямовується на ремонт, утримання будинку та прибудинкової території з власників квартир, що розташовані по АДРЕСА_3 (протокол №3 від 10.05.2021 року).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно взяті до уваги наведений Статут ОСББ, рішення його установчих зборів, а також надана інформація щодо складових вартості послуги, Акти надання послуг, видаткові накладні на придбання матеріалів, договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами від 01.02.2022 року як докази на підтвердження обгрунтованості позовних вимог та обсягу фактично наданих послуг з утримання багатоквартирного будинку суду.

За даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.12.2022 року на підставі свідоцтва про право власності від 02.12.2005 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджено відповідними свідоцтвами.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04.01.2023 року у цивільній справі № 159/4715/22 (провадження № 2/159/267/23) позов ОСОБА_1 до його сестри ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволено повністю. Ухвалено визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , до двох місяців. Вказане рішення набрало законної сили 06.02.2023 року.

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 9/2023, заведеної після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина за законом.

Відповідач ОСОБА_1 прийняв спадщину шляхом подачі заяви нотаріусу про прийняття спадщини.

Сестра відповідача ОСОБА_5 спадщину у встановлений строк не прийняла, подала нотаріусу заяву, що не бажає ставити питання про продовження строку прийняття спадщини.

07 вересня 2023 року відповідач ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , з якого вбачається, що спадщина складається з приміщення квартири спільного заселення за АДРЕСА_1 , загальною площею 32,0 кв.м, у тому числі житловою - 21,4 кв.м.

Вказане приміщення квартири спільного заселення належить на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом обліку, розподілу та приватизації житла виконавчого комітету міської ради м. Ковель 02.12.2005 року на підставі розпорядження за № 6995, ОСОБА_2 (1/2 частки) та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, але не оформив спадкових прав.

Отже, судом першої інстанції встановлено, що відповідач набув право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_2 і став одноосібним власником цієї квартири.

Згідно з ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, відповідачу дане житло належить фактично з дня смерті брата з ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки період заборгованості зі сплати внесків, яку просить стягнути ОСББ, становить з 31 березня 2020 року по 28 лютого 2023 року, тобто частина боргу виникла ще за життя спадкодавця, то обов`язок з її сплати увійшов до складу спадщини та перейшов до спадкоємця ОСОБА_1 .

Разом з тим, згідно з нормами ч.4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Як встановлено ч.2 ст.317 ЦК, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Отже, аналіз наведених норм права свідчить про те, що особа, яка є власником (співвласником) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, у тому числі в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів, а також сплачувати вартість інших комунальних послуг.

Всупереч діючому законодавству, ОСОБА_1 , який є власником квартири АДРЕСА_1 , не вносить внески та платежі на утримання будинку і прибудинкової території.

Згідно з наданим позивачем розрахунком відповідач має заборгованість за внесками за управління і утримання будинку та прибудинкової території в сумі 7727,36 грн за період з 31.03.2020 по 28.02.2023.

Розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, контррозрахунку не надано.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів погашення відповідачем заборгованості, колегія суддів доходить висновку про те, що оскільки протоколом загальних зборів членів ОСББ були встановлені розміри плати з утримання будинку і прибудинкової території, а ОСОБА_1 є власником квартири, в якому створено ОСББ, відповідач зобов`язаний здійснювати платежі за управління і утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено факт неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо здійснення платежів з утримання будинку, в якому створено ОСББ. Разом з тим, правових підстав до зменшення суми боргу або ж наявності права на пільги щодо оплати за житлово-комунальні послуги відповідно до закону у вказаному періоді з 31.03.2020 по 28.02.2023 відповідач суду також не надає.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач просив стягнути з відповідача в його користь понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн.

З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України правнича допомога є складовою судових витрат.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Як убачається з матеріалів справи, надання правничої допомоги ОСББ «Заводська3» в суді першої інстанції здійснювалося адвокатом Воробей О. В. (а.с.33-39), що діяла на підставі договору про надання правничої допомоги від 01.02.2024 року.

На підтвердження судових витрат представник позивача долучила договір про надання правничої допомоги від 01.02.2024 року; акт приймання-передачі наданих послуг від 01.02.2024 року; рахунок про оплату узгодженої суми від 01.02.2024 року, платіжну інструкцію №761 від 01.02.2024 року про сплату клієнтом в користь адвоката коштів в сумі 4000 грн.

Тобто, договором про надання позивачу правничої допомоги було визначено фіксований розмір витрат на правничу допомогу.

Поняття за зміст детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також необхідність та умови його надання визначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі N 922/1964/21.

Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що частина третя статті 126 ГПК України (як і ч. 3 ст. 137 ЦПК України) конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Зі змісту умов договору, укладеного між позивачем та його представником, слідує, що адвокат бере на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта в судових органах України будь-якої ланки у даній справі, підписувати та подавати від імені клієнта позовні заяви, відзиви, відповіді на відзиви, заяви, клопотання, пояснення, додатки та інші документи відповідно до вимог процесуального законодавства та засвідчувати своїм підписом вірність копії документів (а.с.34-36).

Разом із тим, як свідчить зміст договору , оплата в сумі 4000 грн включає в себе також і представництво та захист інтересів позивача в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також, крім судів, в органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції, прокуратури, органах ДФС та усіх інших правоохоронних органах, Міністерства юстиції тощо з будь-яких питань.

Отже, з даного договору видно, що послуги адвоката за його умовами пов`язані не лише із даною цивільною справою.

Із долученого адвокатом Воробей О. В. акту прийому-передачі виконаних робіт у справі не вбачається, які ж роботи були виконані і в якому обсязі.

А тому колегія суддів доходить висновку, що при відсутності детального розрахунку понесених витрат на суму 4000 грн із зазначенням конкретних дій представника позивача у даній справі суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість вимоги про компенсацію заявлених позивачем витрат на правничу допомогу з точки зору реальності адвокатських послуг, встановити їх дійсність та необхідність, відповідність критерію розумності, беручи до уваги ціну позову 7727,36 грн, незначну складність справи, що у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Витрати позивача зі сплати судового збору при подачі позову до суду першої інстанції, що підлягають стягненню з відповідача, становили 3028 грн, що підтверджено документально.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 268, 367 368, 376, 382,384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргувідповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 червня 2024 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заводська3» заборгованість зі сплати внесків за утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території за період з 31.03.2020 року по 28.02.2023 року в сумі 7727 (сім тисяч сімсот двадцять сім) гривень 36 копійок та судові витрати, понесені за сплату судового збору в сумі 3028 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду впродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: