Рішення

від 23.10.2024 по справі 936/975/23

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/975/23

Провадження № 2/936/12/2024

23.10.2024 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі

головуючого - судді Павлюка С.С.

з участю секретаря судового засідання Щербей А.Є.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Воловець в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Закарпатської обласної прокуратури поданої в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Національної академії аграрних наук України, Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України до Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення земельної ділянки у державну власність,

В С Т А Н О В И В:

21.08.2023 керівник Закарпатської обласної прокуратури А.Ковальчук звернувся до суду з вищезазначеним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Національної академії аграрних наук України, Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України до Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому позивач просить суд: визнати недійсним рішення Нижньоворітської сільської ради №131 від 21.05.2010 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», на підставі якого ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 2121584201:01:007:0032 площею 0,1578 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №089611 від 25.08.2010, яким посвідчується право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 2121584201:01:007:0032 площею 0,1578 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки з розташованим на ній об`єктом незавершеного будівництва №486 від 04.08.2022, на підставі якого ОСОБА_3 відчужено земельну ділянку з кадастровим номером 2121584201:01:007:0032 площею 0,1578 га та об`єкт незавершеного будівництва рівнем готовності 22,74 % на користь ОСОБА_4 ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на зазначену земельну ділянку; визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2121584201:01:007:0032 площею 0,1578 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер об`єкта - 2616928921040), що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2121584201:01:007:0032, припинивши право власності ОСОБА_4 на об`єкт незавершеного будівництва; зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 2121584201:01:007:0032 площею 0,1578 га, та привести у попередній належний стан шляхом її звільнення від будівельних матеріалів; зобов`язати ОСОБА_4 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2121584201:01:007:0032 площею 0,1578 га, вартістю 392 764,20 грн, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та в користування Національної академії аграрних наук України і Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України; стягнути з відповідачів на користь Закарпатської обласної прокуратури сплачений судовий збір в розмірі 26 021,46 грн.

Позовні вимогиобґрунтовано тим,що Закарпатськоюобласною прокуратурою,за результатамиопрацювання матеріалівз кримінальногопровадження №12020070040001773,відомості прояке 27.11.2020внесено доЄРДР,встановлено підставидля представництваінтересів державив судіу правовідносинах,що виникливнаслідок розпорядженняНижньоворітською сільськоюрадою земельноюділянкою,яка перебувалау постійномукористуванні структурногонаукового підрозділуНаціональної академіїаграрних наукУкраїни.Зокрема,встановлено,що напідставі державногоакта направо постійногокористування землеюсерії І-ЗК№000930від 06.12.1996,виданого напідставі рішенняНижньоворітської сільськоїради №8від 20.11.1996,Гірсько-Карпатськоюдослідною станцієюу відповідностідо ст.ст.7,21,48Земельного кодексуУкраїни,набуто правопостійного користуванняземельними ділянкамизагальною площею934га дляведення науково-досліднихробіт натериторії Нижньоворітськоїсільської радиВоловецького районуЗакарпатської області(напідставі постановиВерховної РадиУкраїни від17.07.2020«Про утвореннята ліквідаціюрайонів» територіяНижньоворітської сільськоїради входитьдо складуМукачівського району).Закарпатська державнасільськогосподарська досліднастанція Національноїакадемії аграрнихнаук України,як правонаступникГірсько-Карпатськоїдослідної станції,здійснює користуванняземельними ділянками,що набутіостанньою напідставі державногоакта направо постійногокористування землеюсерії І-ЗК№000930від 06.12.1996.На підставірішення Нижньоворітськоїсільської ради№131від 21.05.2010«Про затвердженняпроекту землеустроющодо відведенняземельної ділянки»затверджено проектземлеустрою щодовідведення ОСОБА_3 земельної ділянкиз кадастровимномером 2121584201:01:007:0032площею 0,1578га дляобслуговування житловогобудинку тагосподарських споруд,яка розташованав АДРЕСА_1 ,віднесено вказануземельну ділянкудо земельжитлової тагромадської забудови,а такожпередано їїу власність ОСОБА_3 .25.08.2010Нижньоворітською сільськоюрадою видано ОСОБА_3 державнийакт направо власностіна земельнуділянку серіїЯЕ№089611(зареєстрованийв Книзізаписів реєстраціїдержавних актівна правовласності наземлю тана правопостійного користуванняземлею,договорів орендиземлі за№011024300051),що посвідчуєправо власностітакого наземельну ділянкуз кадастровимномером 2121584201:01:007:0032площею 0,1578га.Згідно зінформаційною довідкоюз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно№339146108від 14.07.2023вбачається,що 01.08.2022державним реєстраторомВоловецької селищноїради зареєстрованоправо власності ОСОБА_3 наспірну земельнуділянку.Крім цього, на підставі договору дарування земельної ділянки з розташованим на ній об`єктом незавершеного будівництва №486 від 04.08.2022, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , земельна ділянка відчужена на користь ОСОБА_4 . Також, з вказаного правочину вбачається, що ОСОБА_4 набула право власності на об`єкт незавершеного будівництва рівнем готовності 22,74 %, будівництво якого розпочато ОСОБА_3 на підставі будівельного паспорта, що в свою чергу підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. З висновку експерта №СЕ-19/107-21/6666-ЗТ від 28.09.2021, складеного за результатами проведення земельно-технічної експертизи в рамках кримінального провадження №12020070040001773 від 27.11.2020, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2121584201:01:007:0032 площею 0,1578 га, накладається на землі Гірсько-Карпатської дослідної станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук, що перебували у користуванні такої на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000930 від 06.12.1996. Таким чином, Нижньоворітська сільська рада розпорядилась земельною ділянкою за кадастровим номером 2121584201:01:007:0032, що перебувала у постійному користуванні Гірсько-Карпатської дослідної станції на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000930 від 06.12.1996.

Землі Гірсько-Карпатської дослідної станції, в тому числі й спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2121584201:01:007:0032, станом на момент прийняття Нижньоворітською сільською радою рішення від 21.05.2010 та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку, відносились до земель державної власності сільськогосподарського призначення Української академії аграрних наук, та щодо таких існувала заборона на передачу в комунальну чи приватну власність.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2121584201:01:007:0032 площею 0,1578 га, яка перебувала у постійному користуванні Гірсько-Карпатської дослідної станції на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000930 від 06.12.1996, та знаходиться в межах населеного пункту, відносилась до державної власності, у зв`язку з чим, повноваження на вилучення такої з постійного користування вказаної установи Української академії аграрних наук належали до компетенції районної державної адміністрації.

На думку позивача, Нижньоворітська сільська рада в порушення ст. 84 ЗК України та ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (в редакції від 04.06.2008) розпорядилась земельною ділянкою державної власності, яка у відповідності до ч. ч. 1, 5 ст.149 ЗК України не вилучалась з постійного користування Гірсько-Карпатської дослідної станції компетентним органом державної влади Воловецькою районною державною адміністрацією.

Крім цього, позивач стверджує, що Президією Української академії аграрних наук, яка згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» (в редакції від 01.01.2007), уповноважена надавати згоду на вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук, не надавалась згода на вилучення земельної ділянки Президією Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

Позивач стверджує, що рішення Нижньоворітської сільської ради 131 від 21.05.2010 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 2121584201:01:007:0032 площею 0,1578 га, прийнято в порушення ч. 2 ст. 20, ч. 4 ст. 84, ч. 1 ст. 92, ч.5 ст. 116 та ч.ч. 2, 3, 5 ст. 149 ЗК України, ч. 3 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» (в редакції від 01.01.2007) та, відповідно, призвело до позбавлення науково-дослідної установи Української академії аграрних наук права користування спірною земельною ділянкою. Також, за період перебування спірної земельної ділянки у власності ОСОБА_3 , таким на підставі будівельного паспорта та повідомлення про початок будівельних робіт № ЗК 062131890575 від 05.07.2013 розпочато на будівельній ділянці будівництво та зведено об`єкт незавершеного будівництва рівнем готовності 22,74 %, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та договором дарування земельної ділянки з розташованим на ній об`єктом незавершеного будівництва №486 від 04.08.2022. На підставі вказаного договору дарування, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , земельна ділянка з кадастровим номером 2121584201:01:007:0032 та збудований на ній об`єкт незавершеного будівництва рівнем готовності 22,74 % перейшли у власність ОСОБА_4 . Однак, земельна ділянка з кадастровим номером 2121584201:01:007:0032 не можебути предметомправочину,оскільки:незаконного переданау приватнувласність некомпетентниморганом;перебуває упостійному користуванніструктурного підрозділуНаціональної академіїаграрних наукУкраїни,яким згодана вилученнятакої зпостійного користуванняне надавалась;є обмеженоюу цивільномуобороті,тобто законодавчовстановлена заборонана вибуттяземельної ділянкиз власностідержави.Також,земельна ділянкане можеслугувати йоб`єктом забудови,оскільки підлягаєвикористанню виключноза цільовимпризначеним,визначеним державнимактом направо постійногокористування землеюсерії І-ЗК№ 000930від 06.12.1996,а саме:для забезпеченнядіяльності Національноїакадемії аграрнихнаук України.На данийчас,договір даруванняземельної ділянкиз розташованимна нійоб`єктомнезавершеного будівництва№486від 04.08.2022є правовстановлюючимдокументом,яким посвідчуєтьсяправо власності ОСОБА_4 наспірну земельнуділянку таоб`єкт незавершеногобудівництва рівнемготовності 22,74%в Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майно(інформаційнадовідка №339509748від 18.07.2023).Укладенню спірногодоговору даруванняпередувало звернення ОСОБА_3 доВоловецького відділуДВС уМукачівському районііз заявоюпро скасуваннядержавної реєстраціїобтяження -арешту наземельну ділянкуз кадастровимномером 2121584201:01:007:0032накладеного вмежах кримінального провадження.Звертаючись проприпинення арештуна спірнуземельну ділянку, ОСОБА_3 дозаяви долучаласьухвала Воловецькогорайонного судуЗакарпатської областівід 31.05.2022,яка йслугувала підставоюприпинення обтяженняв Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майно.Наведене підтверджуєтьсяінформаційною довідкоюз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно№339146108від 14.07.2023.Вказана інформаціясвідчить проте,що ОСОБА_3 було відомопро незаконністьотримання ниму власністьземельної ділянкиз кадастровимномером 2121584201:01:007:0032,отже договірдарування підлягаєвизнанню недійсним, ОСОБА_4 слідзобов`язати усунутиперешкоди уздійсненні прававолодіння,користування тарозпорядження земельноюділянкою зкадастровим номером2121584201:01:007:0032,а такожслід скасуватиу Державномуземельному кадастрідержавної реєстраційземельної ділянкиз кадастровимномером 2121584201:01:007:0032.Об`єкт незавершеногобудівництва рівнемготовності 22,74%,що розташованийна земельнійділянці зкадастровим номером2121584201:01:007:0032площею 0,1578га,за своєюправовою природоює сукупністюматеріалів,обладнання тощо,які буливикористані ОСОБА_3 в процесійого будівництва.Факт державноїреєстрації вказаногооб`єкта незавершеногобудівництва вДержавному реєстріречових правна нерухомемайно незмінює правовийстатус такогомайна тане перетворюєйого наоб`єкт нерухомогомайна.Водночас,у разіповернення спірноїземельної ділянкиу державнувласність тав постійнекористування Національноїакадемії аграрнихнаук України,розміщення натакій будівельнихматеріалів,що єскладовими об`єктунезавершеного будівництварівнем готовності22,74%,створюватимеперешкоди Головномууправлінню Держгеокадаструу Закарпатськійобласті,Національній академіїаграрних наукУкраїни таЗакарпатській державнійсільськогосподарській досліднійстанції Національноїакадемії аграрнихнаук Україниу розпорядженніта користуванніземельною ділянкоюза цільовимпризначенням.З метою відновленнястановища,яке існувалодо порушення, для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державної власності, слід зобов`язати ОСОБА_4 привести земельну ділянку з кадастровим номером 2121584201:01:007:0032 у попередній належний стан шляхом її звільнення від будівельних матеріалів, а також скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на об`єкт незавершеного будівництва рівнем готовності 22,74 %, припинивши її право власності на вказаний об`єкт.

Ухвалою судді від 22.08.2023 у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді від 22.08.2023 вжито заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 2121584201:01:007:0032 площею 0,1578 га, яка розташована в АДРЕСА_1 та на праві власності належить ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ); також заборонено ОСОБА_4 вчиняти дії, спрямовані на поділ чи об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 2121584201:01:007:0032 площею 0,1578 га.

Ухвалою суду від 25.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

04.04.2024 постановлено ухвалу про залучення до участі у справі Інститут аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України в якості правонаступника Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України.

Прокурор Заяць К.С. в судовому засіданні позов підтримав з мотивів, наведених в позовній заяві, та просив позовні вимоги задовольнити.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області на розгляд справи не з`явився, скерував до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району на розгляд справи не з`явився, сільським головою Нижньоворітської сільської ради на електронну адресу суду скеровано заяву про розгляд справи без їх участі.

Представники Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України, Національної академії аграрних наук України в судове засідання не з`явилися, позиції по справі не висловили, про час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Повідайчик В.І. заявив про невизнання позову, заперечив щодо задоволення позовних вимог повністю, зазначивши, що ОСОБА_3 у встановленому законом порядку звернувся до органу місцевого самоврядування із заявою про передання йому у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації, а в подальшому всіма компетентними державними органами було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та висловлено відсутність заперечень щодо надання ОСОБА_3 цієї земельної ділянки у власність.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Критерій законності означає, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

ЄСПЛ у своїй практиці звертає увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява №42454/02, § 35).

Судом встановлено, що на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000930 від 06.12.1996, виданого на підставі рішення Нижньоворітської сільської ради № 8 від 20.11.1996 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №19, Гірсько-Карпатською дослідною станцією набуто право постійного користування земельними ділянками загальною площею 934 га для ведення науково-дослідних робіт на території Нижньоворітської сільської ради Воловецького району Закарпатської області (на підставі постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів» територія Нижньоворітської сільської ради входить до складу Мукачівського району).

Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 7, ч. 1 ст. 21 Земельного кодексу України від 1990 року (в редакції від 22.06.1993) постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. В постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

Право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 48 Земельного кодексу України від 1990 року (в редакції від 22.06.1993) землі сільськогосподарського призначення надаються у користування сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам і загальноосвітнім школам -для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства.

Отже, Гірсько-Карпатською дослідною станцією набуто право безстрокового користування землею площею 934 га для ведення науково-дослідних робіт у відповідності до ст. ст. 7, 21, 48 Земельного кодексу України від 1990 року.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України №1089 від 22.06.1999 «Про перелік установ, організацій та підприємств, які входять до складу Української академії аграрних наук» Гірсько-Карпатську дослідну станцію з дослідним господарством Закарпатського інституту агропромислового виробництва (код ЄДРПОУ 00729385) включено до вказаного переліку.

Як вбачається із Наказу Української академії аграрних наук №94 від 07.09.2006 «Про вдосконалення організаційної структури Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН», прийнятого на підставі постанови Президії Української академії аграрних наук від 17.08.2006 (протокол № 13), Гірсько-Карпатську дослідну станцію Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН вирішено реорганізувати шляхом приєднання до Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН.

Указом Президента України № 8/2010 від 06.01.2010 Українській академії аграрних наук надано статус національної та перейменовано її в Національну академію аграрних наук України.

Як вбачається із інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реорганізація Гірсько-Карпатської дослідної станції завершена 26.05.2011 шляхом приєднання до Закарпатського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України .

Вказаною довідкою та наказом Української академії аграрних наук №94 від 07.09.2006 також підтверджується, що правонаступником землі, майна, майнових прав і зобов`язань Гірсько-Карпатської дослідної станції є Закарпатський інститут агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00729391).

Наказом Національної академії аграрних наук України №323 від 24.11.2011 «Про реорганізацію Закарпатського інституту агропромислового виробництва НААН» Закарпатський інститут агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України реорганізовано шляхом перетворення у Закарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію та передано її разом з мережею підприємств у безпосереднє підпорядкування Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук. Цим же наказом встановлено, що Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України є правонаступником майнових та немайнових прав, основних засобів і матеріальних цінностей, землі, майна та зобов`язань Закарпатського інституту агропромислового виробництва НААН України.

Наказом Національної академії аграрних наук України №173 від 16.12.2013 «Про перепідпорядкування Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції та її мережі» Закарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію виведено з підпорядкування Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України та передано в безпосереднє підпорядкування НААН України. Вказаним наказом також встановлено, що Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція НААН України є правонаступником землі, майна, майнових і немайнових прав та зобов`язань Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України.

Вищенаведене підтверджується пунктом 2 статуту Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України від 16.12.2019, що затверджений президентом НААН України та інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованої за назвою юридичної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України № 421 від 28.04.2021 «Про затвердження переліку установ, організацій та підприємств, що перебувають у віданні Національної академії аграрних наук України» Закарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію Національної академії аграрних наук України включено до вказаного переліку.

Таким чином, на момент звернення до суду з даним позовом, Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України, як правонаступник Гірсько-Карпатської дослідної станції, здійснює користування земельними ділянками, що набуті останньою на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК№ 000930 від 06.12.1996. Ухвалою суду від 04.04.2024 до участі у справі залучено Інститут аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України в якості правонаступника Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України.

Судом також встановлено, що на підставі рішення Нижньоворітської сільської ради №131 від 21.05.2010 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 2121584201:01:007:0032 площею 0,1578 га, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 , віднесено вказану земельну ділянку до земель житлової та громадської забудови, а також переданої у власність ОСОБА_3 .

25.08.2010 Нижньоворітською сільською радою видано ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №089611 (зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011024300051), що посвідчує право власності такого на земельну ділянку з кадастровим номером 2121584201:01:007:0032 площею 0,1578 га.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №339146108 від 14.07.2023 вбачається, що 01.08.2022 державним реєстратором Воловецької селищної ради зареєстровано право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку.

На підставі договору дарування земельної ділянки з розташованим на ній об`єктом незавершеного будівництва №486 від 04.08.2022, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , земельна ділянка відчужена на користь ОСОБА_4 . Також, з вказаного правочину вбачається, що ОСОБА_4 набула право власності на об`єкт незавершеного будівництва рівнем готовності 22,74 %, будівництво якого розпочато ОСОБА_3 на підставі будівельного паспорта, що в свою чергу підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

З висновку експерта №СЕ-19/107-21/6666-ЗТ від 28.09.2021, складеного за результатами проведення земельно-технічної експертизи в рамках кримінального провадження №12020070040001773 від 27.11.2020, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2121584201:01:007:0032 площею 0,1578 га, яка передана у власність ОСОБА_3 на підставі рішення Нижньоворітської сільської ради №131 від 21.05.2010, накладається на землі Гірсько-Карпатської дослідної станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук, що перебували у користуванні такої на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000930 від 06.12.1996.

Наведене також підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки №16.4-02/22 (26-ДК/22/АП/09/01-17) від 24.05.2017, складеного Управлінням з контролю за використання та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за результатами проведення планової перевірки.

Наведений вище висновок експерта суд не бере до уваги виходячи з наступного.

У судовому засіданні допитаний експерт ОСОБА_5 , котра пояснила, що на огляд спірної земельної ділянки не виїжджала, натомість їй були вже надані готові плани 1987 року із нанесенням контурів запитуваних ділянок. Так, висновок експерта підготовлений на підставі Плану землепользования коректировки плановіх материалов сйомок прошліх лет Зональной горно-карпатской с-х опітной станции, 1987року, а також наданого державного акту на право постійного користування землею (І-ЗК № 000930, який видано ГКДС і в якому міститься тільки план зовнішніх меж землекористування.

З огляду на використані методичні та схемові матеріали, які викликають сумніви у достовірності висновків, зокрема план земельної ділянки датований 1987 року, натомість державний акт на право постійного користування землею виданий Гірсько-Карпатській дослідній станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук датований 1996 року, а тому суд відхиляє проведену експертизу №СЕ-19/107-21/6666-ЗТ від 28.09.2021 в межах кримінального розслідування.

Згідно з ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Частиною. 1 ст. 149 ЗК України визначено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст.149 ЗК України вбачається, що до повноважень сільських рад належало вилучення земельних ділянок комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.

Водночас, повноваження на вилучення земельних ділянок державної власності, які перебували у постійному користуванні в межах сіл для всіх потреб належали до компетенції районних державних адміністрацій, що узгоджується з ч. 5 ст. 149 ЗК України.

Таким чином, позивачем вірно зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2121584201:01:007:0032 площею 0,1578 га, яка перебувала у постійному користуванні Гірсько-Карпатської дослідної станції на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000930 від 06.12.1996, та знаходиться в межах населеного пункту, відносилась до державної власності, у зв`язку з чим, повноваження на вилучення такої з постійного користування вказаної установи Української академії аграрних наук належали до компетенції районної державної адміністрації.

Враховуючи вищенаведене, Нижньоворітська сільська рада розпорядилась земельною ділянкою державної власності, після відмови від неї постійного користувача, без письмового розпорядження про її вилучення органу державної влади Воловецької районної державної адміністрації, що формально є порушенням вимог ч. ч. 1, 5 ст.149 ЗК України.

Також, ч. 2 ст. 149 ЗК України передбачалось, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» (в редакції від 01.01.2007) вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України. Відповідні положення також були закріплені в пункті 73 Статуту Української академії аграрних наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №175 від 22.02.2006 «Про затвердження нової редакції Статуту Української академії аграрних наук» та чинного на момент надання спірної земельної ділянки у приватну власність.

З наведеного вбачається, що згоду на вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування Гірсько-Карпатської дослідної станції, що передбачалась ч. 2 ст. 149 ЗК України, повинна була надати Президія Української академії аграрних наук.

Як вбачається з витягу із протоколу №6 засідання Президії Української академії аграрних наук від 21.05.2005 «Про вилучення землі із землекористування Гірсько-Карпатської дослідної станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН» надано згоду на вилучення із землекористування Гірсько-Карпатської дослідної станції земельної ділянки площею 0,20 га на якій розташована будівля швейного цеху і передачу вказаної земельної ділянки для використання за призначенням Нижньоворітській сільській раді Воловецького району Закарпатської області, у зв`язку з передачею права власності на майно.

Так, згідно з постанови Президії Української академії аграрних наук від 27.12.2007 (протокол № 20) «Про вилучення землі із землекористування Гірсько-Карпатської дослідної станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН» надано згоду на вилучення із землекористування Гірсько-Карпатської дослідної станції земельної ділянки площею 0,25 га (господарський двір, територія списаної котельні) для подальшого надання ОСОБА_6 для будівництва житлового будинку і господарських споруд.

Також, згідно з постанови Президії Української академії аграрних наук від 27.12.2007 (протокол № 20) «Про вилучення землі із землекористування Гірсько-Карпатської дослідної станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН» надано згоду на вилучення із землекористування Гірсько-Карпатської дослідної станції земельної ділянки площею 1,1232 га на якій розташована будівля тваринника і господарський блок, для подальшого надання ОСОБА_7 у зв`язку з переходом права власності на майно.

В проекті землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність, міститься довідка директора Гірсько - Карпатської дослідної станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН за №20 від 20.10.2009, видана Нижньоворітській сільській раді в тому, що земельна ділянка площею 0,1578 га, передбачена для відведення ОСОБА_3 , не перебуває у постійному користуванні Гірсько - Карпатської дослідної станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН.

Позивач стверджує, що Президією Української академії аграрних наук не надавалась згода на вилучення земельної ділянки ОСОБА_3 , що відповідно до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки №16.4-02/22 (26-ДК/22/АП/09/01-17) від 24.05.2017, призвело до порушення ч. 3 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» та ч. 2 ст. 149 ЗК України.

Окрім того, Президія Української академії аграрних наук в даних правовідносинах, надаючи дозвіл на вилучення земельної ділянки очікувала, що земельна ділянка буде вилучена з постійного користування Гірсько-Карпатської дослідної станції компетентним органом державної влади та в законний спосіб.

Суд констатує, що дане твердження прокуратури не узгоджуються з приписами законодавства, нормами якого не передбачено правомочностей постійного землекористувача на вирішення подальшої юридичної долі земельної ділянки після її вилучення.

З врахуванням наведеного, оскільки Українська академія аграрних наук та Гірсько-Карпатська дослідна станція вільно, у встановленій формі та порядку висловили своє волевиявлення на припинення права постійного землекористування, твердження про те, що передання земельної ділянки у власність ОСОБА_3 зачіпає права чи законні інтереси УААН чи її структурних підрозділів є необґрунтованим.

Законним інтересом є правомірне очікування особи на досягнення передбачуваного законом результату правової процедури, у чіткій відповідності до якої вона діє. Водночас, як було зауважено вище постійний землекористувач не вправі вирішувати подальшу юридичну долю земельної ділянки, від якої він відмовився.

Законом не встановлено будь яких переваг чи пріоритетності в отриманні у власність чи користування земельної ділянки для особи визначеної попереднім землекористувачем.

ОСОБА_3 звернувся до Нижньоворітської сільської ради із заявою, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати зазначену земельну ділянку у власність.

Таким чином, передання земельної ділянки у власність ОСОБА_3 не порушувало інтересів Нижньоворітської сільської ради, Національної академії аграрних наук України чи Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України або ж їх правонаступників.

Частиною 5 ст. 116 ЗК України передбачалось, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Окрім наведеного, відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗК №000930 від 06.12.1996, виданого на підставі рішення Нижньоворітської сільської ради №8 від 20.11.1996, земельні ділянки Гірсько-Карпатської дослідної станції віднесені до земель сільськогосподарського призначення.

Рішенням Нижньоворітської сільської ради №131 від 21.05.2010 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» цільове призначення спірної земельної ділянки змінено із земель сільськогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (ч. 2 ст. 20 ЗК України).

З цього приводу суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Спірна земельна ділянка передавалась у власність органом місцевого самоврядування, відтак останній був уповноважений на зміну її цільового призначення.

Позивач стверджує, що рішення Нижньоворітської сільської ради №131 від 21.05.2010 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 2121584201:01:007:0032 площею 0,1578 га, прийнято в порушення ч. 2 ст. 20, ч. 4 ст. 84, ч. 1 ст. 92, ч.5 ст. 116 та ч.ч. 2, 3, 5 ст. 149 ЗК України, ч. 3 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» (в редакції від 01.01.2007) та, відповідно, призвело до позбавлення науково-дослідної установи Української академії аграрних наук права користування спірною земельною ділянкою.

В контексті даного твердження, суд констатує, що відповідач ОСОБА_3 , отримавши інформацію про вилучення з постійного користування Гірсько-Карпатської дослідної станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН звернувся до Нижньоворітської сільської ради із заявою щодо затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки.

Зазначене питання було розглянуто на сесії Нижньоворітської сільської ради за результатами якого було прийнято рішення від 21.05.2010 «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки». З вказаним рішенням сільської ради ОСОБА_3 звернувся із заявою про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність до спеціалізованої організації Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна група Фаворит».

ТОВ «Експертна група Фаворит» в подальшому було розроблено відповідний проект землеустрою, отримано всі необхідні умови, висновки й погодження, а саме наступні.

30.03.2010 за №01/01-11/397 Відділом Держкомзему у Воловецькому районі Закарпатської області Головного управління Держкомзему у Закарпатській області (правонаступником якого є теперішній позивач Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області) було надано Умови відведення земельної ділянки, до яких віднесено: використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, до використання приступити після одержання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. При цьому, мета використання зазначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, умови відведення у власність.

Рішенням Нижньоворітськоїсільської ради№107від 05.03.2010«Про затвердженняматеріалу виборумісця розташуванняземельної ділянкита наданнядозволу нарозробку проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки», ОСОБА_3 затверджено матеріаливибору місцярозташування земельноїділянки попл.Народній,б/нв с.Н.Ворота, площею 0,1578 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

20.04.2010 комісією з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою Воловецької районної державної адміністрації надано висновок за №6, яким комісія з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою погоджує Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення у власність ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , на території Нижньоворітської сільської ради для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Саме до компетенції Воловецької районної державної адміністрації належало прийняття рішення про припинення права постійного користування зазначеної земельної ділянки.

Відтак, погодження проекту землеустрою відділом Воловецької РДА свідчить про прийняття нею відповідного рішення.

30.12.2009 Воловецькою районною санепідемстанцією було надано висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1252, яким засвідчено відповідність об`єкта встановленим медичним критеріям безпеки.

03.11.2009 за № 01-09/6041 Управлінням культури Закарпатської обласної державної адміністрації висловлено відсутність заперечень щодо відведення у власність зазначеної земельної ділянки.

Після отримання всіх необхідних погоджень та завершення проектних робіт ОСОБА_3 подав зазначений проект до Нижньоворітської сільської ради.

21.05.2010 рішенням Нижньоворітської сільської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, віднесено земельну ділянку до земель житлової та громадської забудови, передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку та вирішено видати відповідний державний акт на право власності на землю.

Відтак, суд погоджується з позицією сторони відповідача про те, що ОСОБА_3 у встановленому законом порядку звернувся до органу місцевого самоврядування із заявою про передання йому у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації, а в подальшому всіма компетентними державними органами було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та висловлено відсутність заперечень щодо надання ОСОБА_3 цієї ділянки у власність.

У зв`язку з цим, за наявності погодженого проекту землеустрою та відсутності заперечень у всіх компетентних органів державної влади щодо передання земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , орган місцевого самоврядування ухвалив рішення про затвердження проекту землеустрою та передання ділянки у власність ОСОБА_3 .

Отримавши земельну ділянку у власність, за відсутності будь-яких сумнівів у правомірності набуття, вважаючи себе повноправним власником ОСОБА_3 почав використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та уклав договір дарування з ОСОБА_4 .

Згідно приписів статті 3 Конституції України (далі- КУ) закріплено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 13 КУ держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 14 Конституції України регламентовано, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно вимог частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів.

Відповідно до статті 153 Земельного України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із приписами частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено обов`язок судів застосовувати при розгляді справ вказану Конвенцію і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі Конвенція), Перший протокол та протоколи N 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

У відповідності до ст. 1 Протоколу N1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Закарпатська обласна прокуратура звернулась з позовом, яким просить позбавити ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку з метою повернення останньої Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України в якості правонаступника Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (правонаступнику постійного землекористувача Гірсько-Карпатської дослідної станції).

Водночас судом в ході розгляду справи встановлено, що постійний землекористувач, у встановленому законодавством порядку відмовився від вказаної ділянки, прийнявши рішення про надання дозволу на вилучення її з постійного користування.

З врахуванням наведеного, втручання у право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку не переслідує «публічний», «суспільний» інтерес та не має на меті законну ціль та не буде пропорційним, а тому захід втручання держави в право власності ОСОБА_3 не відповідатиме критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Крім того, слід звернути увагу на пропуск строку позовної давності у даному позові, зокрема строк позовної давності фактично почав перебіг з 26.12.2008, а позивач - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області безумовно дізнався про обставини, з якими пов`язано подання цього позову 24.05.2017 року. Тобто, за будь-яких обставин, строк позовної давності за пред`явленими вимогами сплив 24.05.2020 року, а позивач жодним чином не обґрунтовує поважність пропуску такого строку та не просив його поновити.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.133 ЦПК України).

Частинами 1, 2, 3 ст.141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 26 021,46 грн, однак ці витрати не підлягають стягненню з відповідачів, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Щодо заходів забезпечення позову, вжитих згідно ухвали Воловецького районного суду Закарпатської області від 22.08.2023 у даній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч.9, 10 ст. 158 ЦПК України, у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою від 22.08.2023.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Закарпатської обласної прокуратури поданої в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Національної академії аграрних наук України, Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України до Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення земельної ділянки у державну власність- відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 22.08.2023.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання її до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 30.10.2024

Суддя Павлюк С.С.