Повістка

від 23.10.2024 по справі 914/612/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2024 р. Справа №914/612/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддяЖелік М.Б.

суддіКравчук Н.М.

Матущак О.І.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРРОМ Інвест-Україна б/н від 30.09.2024 (вх. №01-05/2771/24 від 03.10.2024) про ухвалення додаткової постанови

у справі №914/612/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРРОМ Інвест-Україна, с. Кальня Хмельницької області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Миролюбової Діани Спартаківни, м. Львів

про стягнення 1 414 512, 29 грн.

за участю представників сторін

від позивача адвокат Мужик Л.І. (поза межами приміщення суду)

від відповідача не з`явився.

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.06.2024 у справі №914/612/24 позов задоволено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Миролюбової Діани Спартаківни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРРОМ Інвест-Україна 1 414 512, 29 грн. вартості втраченого вантажу та 21 217, 68 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

25.09.2024 постановою Західного апеляційного господарського суду в задоволенні вимог апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Миролюбової Діани Спартаківни відмовлено; рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2024 у справі №914/612/24 залишено без змін; судові витрати покладено на скаржника.

30.09.2024 представником Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРРОМ Інвест-Україна надіслано до суду апеляційної інстанції заяву (вх. №01-05/2771/24 від 03.10.2024) про прийняття додаткової постанови щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу з доказами понесених витрат та 01.10.2024 клопотання про поновлення строку для надання додаткових доказів щодо розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. №01-04/6563/24 від 03.10.2024).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2024 заявнику поновлено строк на подання додаткових доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРРОМ Інвест Україна про прийняття додаткової постанови призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.10.2024. Звернуто увагу Фізичної особи-підприємця Миролюбової Діани Спартаківни на право подати заперечення на заяву про розподіл судових витрат.

10.10.2024 представником позивача подано до суду клопотання про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 задоволено.

В судовому засіданні 23.10.2024 позивач участь уповноваженого представника забезпечив, який підтримав подану заяву у повному обсязі та просив її задоволити. Представник відповідача участі в судовому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду поданої заяви не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду заяви, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, учасники були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРРОМ Інвест-Україна про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, в сукупності з матеріалами справи та поданими заявником на підтвердження понесених витрат доказами, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 25.09.2024 під час судових дебатів представником позивача адвокатом Мужик Л.І. усно заявлено клопотання про те, що докази на підтвердження розміру понесених ним судових витрат будуть поданими протягом п`яти днів після ухвалення постанови у даній справі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРРОМ Інвест-Україна в суді апеляційної інстанції (як і в суді першої інстанції) здійснював адвокат Мужик Любомир Іванович, повноваження якого підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АТ №1073932, виданим 02.08.2024 на підставі договору про надання правової допомоги №869-АО-1/2024 від 11.01.2024.

Відповідно до додатку №1 від 12.08.2024 до договору про надання правової допомоги №869-АО-1/2024 від 11.01.2024 Адвокатське об`єднання ІНТЕРГІТЕС надає Товариству з обмеженою відповідальністю ГЕРРРОМ Інвест-Україна правову допомогу, яка включає: представництво клієнта у справі в Західному апеляційному господарської суді; підготовка відзиву на апеляційну скаргу, а також подання пояснень, заяв, клопотань, подання яких може бути необхідним під час розгляду справи і суді.

Пунктом 2.1. додатку сторони визначили, що незважаючи на п.2.1 та без шкоди для п.2.2-2.7 договору про надання правової допомоги №869-АО-1/2024 від 11.01.2024 сторони домовилися, що гонорар фірми за послуги, що надаються згідно п.1.1. цього додатку загалом не перевищить гривневий еквівалент 2 000,00 (двох тисяч євро 00 євроцентів).

Сторони також погодили, що згідно п. 2.1.1. та п. 2.1.2 гонорар фірми за послуги, вказані у п.п. І п.1.1. становить гривневий еквівалент 200,00 Євро (без урахування ПДВ) за участь адвокатів фірми у судових засіданнях в режимі відеоконференції або гривневий еквівалент 450,00 Євро (без урахування ПДВ) за участь адвокатів фірми у судових засіданнях в офлайн режимі, але загалом не повинні перевищувати 600,00 Євро (без урахування ПДВ). Гонорар фірми за послуг, вказані у п.п. ІІ п.1.1. розраховуються на підставі погодинних ставок, визначених в п.2.1. договору, але загалом не можуть перевищувати гривневий еквівалент 1 400,00 Євро (без урахування ПДВ).

Вищезазначений гонорар підлягає перерахуванню при виставленні рахунку-фактури за офіційним курсом гривні до Євро, встановленим Національним банком України, на дату виставлення відповідного рахунку-фактури (п. 2.2. Додатку №1).

За умовами наявного в матеріалах справи договору про надання правової допомоги №869-АО-1/2024 від 11.01.2024, а саме п.3.1., 3.4., 3.7. встановлено, що фактичний обсяг послуг оформляється актом наданих послуг, який складає фірма. Послуги вважаються наданими з моменту підписання обома сторонами акту наданих послуг. Оплата послуг здійснюється на підставі рахунку-фактури, який фірма складає та надсилає клієнту. Строк оплати клієнтом рахунку-фактури, виставленого фірмою, становить 5 (п`ять) робочих днів з моменту отримання клієнтом відповідного рахунку-фактури.

Визначення погодинних ставок міститься у п.2.1. договору №869-АО-1/2024 від 11.01.2024, де вказано, що гонорар фірми за надані послуги розраховується відповідно до часу, витраченого фахівцями фірми на виконання завдань клієнта з урахуванням характеру та вартості виконаної роботи, а також рівня кваліфікації персоналу фірми, залученого до роботи над таким завданням. Застосовуються такі розцінки роботи фахівців за кожну годину роботи: партнер/330 Євро/година; радник/300 Євро/година; старший юрист/200-250 Євро/година; юрист/150 Євро/година; молодший юрист/100 Євро/година; помічник юриста/75 Євро/година.

Окрім того, згідно положень п.1.3. договору №869-АО-1/2024 від 11.01.2024 для цілей виконання цього договору фірма може залучати до виконання інших адвокатів на договірних засадах порядку, встановленому законом.

Як вбачається із поданого до суду погодинного звіту наданої правової допомоги адвокатом Адвокатського об`єднання ІНТЕГРІТЕС Любомиром Мужиком у Західному апеляційному господарському суді по справі № 914/612/24 згідно з додатком №1 від 12.08.2024 за період з 23.07.2024-25.09.2024 клієнту надано наступні правничі послуги:

-за період з 23.07.2024 по 12.08.2024:

1.підготовка відзиву на апеляційну скаргу ФОП Миролюбова Д.С. на рішення господарського суду Львівської області від 25.06.2024 у справі № 914/612/24

2.подання відзиву до Західного апеляційного господарського суду

3.підготовка та подання до Західного апеляційного господарського суду клопотання про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференцзв`язку.

на загальну суму 1 400,00 Євро, з розрахунку 300 Євро/година; кількість витраченого часу 04:40 год.

-за період з 28.08.2024 по 25.09.2024:

1.представництво інтересів клієнта в Західному апеляційному господарському суді, зокрема у судових засіданнях 28.08.2024 та 25.09.2024

на загальну суму 400,00 Євро, з розрахунку 200,00 Євро (за участь у засіданні в режимі відеоконференцзв`язку).

Відповідно до підписаного сторонами акту надання послуг від 30.09.2024 виконавцем Адвокатським об`єднанням ІНТЕГРІТЕС надані юридичні послуги зг. Договору про надання правової допомоги №869-АО-1/2024 від 11.01.2024, додатку №1, п. 2.1, 1800,00 Євро (без урахування ПДВ), за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національним Банком України 45,9541, що становить 82 717,38 грн. та ПДВ 16 543,48 грн., в сумі 99 260,86 грн.

Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (наданих послуг) не має.

Матеріали справи також містять рахунок №434 від 30.09.2024 на оплату юридичних послуг в сумі 99 260,86 грн., а також докази його сплати згідно платіжної інструкції №45271 від 30.09.2024.

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Із наведених вище положень ч.4 ст.126 ГПК України та ч.5 ст.129 ГПК України вбачаються такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

За змістом ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України щодо дотримання принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не скористався своїм правом надання суду заперечень щодо поданої позивачем заяви про розподіл судових витрат.

Відтак, з врахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у п. 21 додаткової постанови від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також підтвердженості таких витрат належними та допустимими доказами.

Щодо неподання позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат разом із першою заявою по суті спору.

Відповідно до положень ч.1 ст. 124 ГПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За змістом ч.2 ст.124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

З положень ч.2 ст.124 ГПК вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Схожа позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, від 11.01.2024 у справі №924/423/23.

З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 13.06.2023 у справі №923/515/21, від 08.02.2024 у справі №295/3068/20.

Тобто, застосування відповідних положень ст.124 ГПК належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників.

У цій справі суд апеляційної інстанції, розглядаючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРРОМ Інвест-Україна про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, діючи в межах наданих йому ч.2 ст.124 ГПК України дискреційних повноважень приходить до висновку, що неподання такого розрахунку не порушило принцип змагальності та не завадило відповідачу належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Натомість, неподання таких заперечень залежало виключно від волевиявлення сторони, що не може бути покладено у вину позивача.

Щодо визначення розміру сум відшкодування витрат позивача на професійну правову допомогу у суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона. Відповідну обставину треба доказувати так, щоби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81), від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 (пункт 9.58), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 102), Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (пункти 41, 43).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Згідно положень ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Водночас суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК України).

Таким чином законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При вирішенні даного питання колегія суддів також враховує правові позиції Великої Палати Верховного Суду у постановах від 26.06.2024 у справі №686/5757/23, від 19.02.2022 у справі №755/9215/15-ц, від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 де висновано, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Як встановлено судом, за умовами додатку №1 від 12.08.2024 до договору про надання правової допомоги №869-АО-1/2024 від 11.01.2024, а саме п. 2.1.2.гонорар за послуги вказані у п.п. ІІ п.1.1.: підготовка відзиву на апеляційну скаргу, а також письмових пояснень, заяв, клопотань, подання яких може бути необхідним під час розгляду справи в суді розраховується на підставі погодинних ставок, визначених у п.2.1. договору.

Натомість, п.2.1 договору №869-АО-1/2024 від 11.01.2024 визначає, що розрахунок погодинних ставок здійснюється із врахуванням, зокрема, рівня кваліфікації персоналу фірми, залученого до виконання завдання.

Судом встановлено, що представництво інтересів позивача в суді апеляційної інстанції здійснював адвокат Мужик Любомир Іванович, що вбачається також із погодинного звіту наданої правової допомоги за підписом керуючого партнера Адвокатського об`єднання ІНТЕГРІТЕС О.О.Фелів.

Натомість ні матеріали справи, ні докази, які подані заявником на підтвердження розміру понесених витрат на надання правової допомоги не містять доказів на підтвердження рівня кваліфікації адвоката Мужик Л.І., що надало б можливість визначити погодинні ставки необхідні для розрахунку наданих послуг щодо підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції та клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференцзв`язку, в порядку положень п.2.1.2. додатку №1 від 12.08.2024 до договору про надання правової допомоги №869-АО-1/2024 від 11.01.2024.

Згідно із частиною першою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на неподання зазначених доказів, що залежало виключно від реалізації заявником своїх процесуальних прав, колегія суддів виснує про недоведеність розміру заявлених до стягнення сум правової допомоги, що є підставою для відмови у задоволенні заяви цій частині.

Щодо відшкодування витрат позивача на правову допомогу, яка включала представництво інтересів клієнта в Західному апеляційному господарському суді, зокрема участь у судових засіданнях в режимі відеоконференцзв`язку 28.08.2024 та 25.09.2024, які за умовами п.2.1.1. додатку №1 від 12.08.2024 до договору про надання правової допомоги №869-АО-1/2024 від 11.01.2024 встановлюються у сталій сумі з розрахунку 200,00 Євро (без урахування ПДВ), та не залежать від погодинних ставок, то такі є обґрунтованими, підтвердженні належними доказами та такими, що підлягають до стягнення на користь позивача з врахуванням погодженого позивачем офіційним курсом гривні до Євро, встановленим Національним Банком України у розмірі 45,9541 грн.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у справі № 914/612/24 залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2024, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Відтак, судові витрати позивача на професійну правову (правничу) допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 18 381,64 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРРОМ Інвест-Україна б/н від 30.09.2024 (вх. №01-05/2771/24 від 03.10.2024) про ухвалення додаткової постанови задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Миролюбової Діани Спартаківни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРРОМ Інвест-Україна, с.Кальня, Хмельницька область, Деражнянський район (код ЄДРПОУ 34175746) 18 381,64 грн. (вісімнадцять тисяч триста вісімдесят одну гривню 64 копійки) витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному провадженні.

3. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 29.10.2024.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяКравчук Н.М.

суддяМатущак О.І.