Рішення

від 27.11.2024 по справі 914/612/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024 Справа № 914/612/24

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Ігоря Стадника, розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Герром Інвест-Україна про ухвалення додаткового рішення

у справі № 914/612/24

за позовом: Тов ариства з обмеженою відповідальністю Герром Інвест-Україна, с. Кальня Хмельницької області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Миролюбової Діани Спартаківни, м. Львів

про стягнення 1 414 512, 29 грн,

за участю представників:

позивача: Мужик Любомир Іванович (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився,

встановив:

У провадженні Господарського суду Львівської області у складі судді Олесі Галамай перебувала справа №914/612/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Герром Інвест-Україна до відповідача Фізичної особи-підприємця Миролюбової Діани Спартаківни про стягнення 1 414 512, 29 грн збитків, за результатами розгляду якої 25.06.2024 за участю представників учасників справи постановлено рішення про задоволення позову. 26.06.2024 складено повний текст рішення суду.

У позовній заяві позивач зазначав попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 160 000, 00 грн, а у судовому засіданні 12.06.2024, тобто до судових дебатів, заявив, що заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу буде подана протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі.

01.07.2024 у підсистемі «Електронний суд» позивачем сформовано заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої долучено докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024 матеріали заяви передано для розгляду судді Ростиславу Матвіїву.

Ухвалою суду від 03.07.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Герром Інвест-Україна про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/612/24 призначено до розгляду в судове засідання на 17.07.2024, а в судовому засіданні 17.07.2024 оголошено перерву до 24.07.2024.

12.07.2024 у підсистемі «Електронний суд» позивачем сформовано додаткові пояснення у справі, до яких долучено акти надання послуг від 01.07.2024.

16.07.2024 у підсистемі «Електронний суд» відповідачем сформовано клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу на 80% від заявленої суми. 23.07.2024 відповідачем долучено до матеріалів справи копії свідоцтв про народження дітей та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

У судовому засіданні 24.07.2024 зупинено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Герром Інвест-Україна про ухвалення додаткового рішення до повернення матеріалів справи до суду першої інстанції з Західного апеляційного господарського суду.

25.09.2024 рішення суду залишене без змін судом апеляційної інстанції.

14.11.2024 матеріали справи № 914/612/24 повернулися до суду першої інстанції, у зв`язку з чим поновлено провадження.

У судове засідання 20.11.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача, який брав участь в попередніх засіданнях в режимі відеокнференції, запрошення до участі в відеконференції не прийняв, в телефонному режимі представниця повідомила, що не братиме участі в розгляді заяви і що не повідомляла відповідачку про дату засідання. Водночас доказів на припинення представництва інтересів відповідачки адвокатка Гауке Ольга Іванівна суду не подала. З метою повідомлення відповідачки про розгляд заяви суд відклав судове засідання на 27.11.2024.

Суд надіслав ухвалу від 20.11.2024 відповідачці на юридичну адресу, а також здійснював 20 і 21 листопада 2024 року телефонограми. Однак відповідно до трекінгу поштового відправлення № 0600985993642 кореспонденція доставлена до відділення 25.11.2024, а 26.11.2024 зафіксована «невдала спроба вручення»; телефонограми також не прийняті.

У судовому засіданні 27.11.2024 в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача, представник відповідача чи особисто відповідач в судове засідання не з`явилися, причин неявки не повідомили, заяв, клопотань не подавали. Однак, вчинивши всі залежні від суду дії, не отримавши заяв від відповідача, дотримуючись розумних строків розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, суд не вважає неявку відповідача такою, що перешкоджає вирішенню заяви в цьому судовому засіданні.

ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Позивач просить ухвалити додаткове рішення у цій справі, яким стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 261 270, 00 грн, що за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку 26.06.2024 є еквівалентом 5 000, 00 євро.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (від 09.04.2024) просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та судові витрати залишити за позивачем. Крім цього, у клопотанні про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу на 80% від заявленої суми зазначає, що справа не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, а заявлена в погодинному звіті сума витрат на професійну правничу допомогу позивача 5 000, 00 євро є надмірно завищеною. Натомість відповідач є внутрішньопереміщеною особою, має двох малолітніх дітей та перебуває у надскладному фінансовому становищі, на підтвредження чого подано довідку про внутрішньопереміщену особу від 13.04.2022, відповідно до якої фактичне місце проживання - місто Львів, а також свідоцтво про народження дітей 07.05.2019 і 21.06.2023.

ВИСНОВКИ СУДУ

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає таке.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто суд не має підстав втручатися в договірні відносини між адвокатом і клієнтом, регулювати чи змінювати їхні домовленості. Натомість завдання суду - визначити обгрунтованість розміру витрат на правову допомогу і обсяг наданих адвокатом послуг, відшкодування яких покладається на іншу сторону спору.

Так, беззаперечним є факт, що представництво інтересів позивача за час розгляду справи № 914/612/24 здійснював адвокат Мужик Любомир Іванович на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АТ №1062828.

Адвокат після ухвалення рішення в цій справі подав заяву, зареєстровану 02.07.2024. Так, Господарський процесуальний кодекс України визначає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129).

Однак суд звертає увагу і на таке.

Роз`яснюючи застосування приписів ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21, вказує, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат (див. постанову (провадження № 61-4799св23).

Подаючи 02.07.2024 заяву про ухвалення додаткового рішення, заявник не навів причин неможливості подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. Крім цього, суд звертає увагу позивача і на обставину подання актів надання послуг поза межами строку, передбаченого ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас суд, враховуючи принцип господарського судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, враховуючи, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (позиція Верховного Суду у постанові від 30.11.2021 у cправі № 910/21182/15), розуміючи та не маючи сумнівів у тому, що фактично представництво інтересів позивача у цій справі здійснював адвокат Мужик Любомир Іванович, суд не вважає за можливе відмовити повністю в задоволенні заяви про стягнення витрат. Однак суд враховує таку обставину неподання обґрунтування причин неможливості подання доказів до судових дебатів при оцінці процесуальної поведінки адвоката та визначення розміру витрат, які будуть доречними для стягнення з відповідача.

Надаючи правову оцінку обґрунтуванням заявленої до стягнення суми, суд звертає увагу на таке.

У позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу 160 000, 00 грн. Натомість відповідно до заяви про ухвалення додаткового рішення заявляє до стягнення 261 270, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Різниця між попереднім розрахунком витрат на правову допомогу і між фактично заявленим становить 101 270 грн, що є значною сумою (відмінністю). При поданні заяви про ухвалення додаткового рішення позивач також не обґрунтував причин таких розбіжностей, не надав пояснень, чому такий розмір неможливо було зазначити в попередньому розмірі витрат. тому суд не вважає виправданим таке збільшення розміру витрат, заявлених до стягнення.

До заяви позивач долучив копії договору про надання правової допомоги № 869-АО-1/2024 від 11.01.2024, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Інтегрітес», погодинний звіт наданої правової допомоги адвокатом позивачу у справі № 914/612/24, рахунки на оплату послуг № 267 від 26.06.2024 у сумі 41 803, 20 грн, № 265 від 26.06.2024 у сумі 156 762, 00 грн, № 266 від 26.06.2024 у сумі 62 704, 80 грн, платіжну інструкцію № 4315900000/с7adf2f6-c7c2-473d-9fce-3ab56300e0cc від 01.07.2024 як доказ оплати вартості послуг з надання професійної (правничої) допомоги у розмірі 62 704, 80 грн, платіжну інструкцію № 43158_00000/8с407120-eba2-492c-b02b-43115341ab76 від 01.07.2024 як доказ оплати вартості послуг з надання професійної (правничої) допомоги у розмірі 156 762, 00 грн, платіжну інструкцію № 43160_00000/0563ec05-aa44-4aa3-98ce-76203c06091c від 01.07.2024 як доказ оплати вартості послуг з надання професійної (правничої) допомоги у розмірі 41 803, 20 грн.

Предметом договору про надання правової допомоги № 869-АО-1/2024 від 11.01.2024 є надання клієнту правової допомоги, що включає в себе визначені у п. 1.1. послуги, зокрема

і) підготовка позовної заяви про стягнення збитків за договором надання послуг по перевезенню вантажу № 07/05-01 від 07.05.2023 року з фізичної особи-підприємця Миролюбової Діани Спартаківни до Господарського суду Львівської області;

іі) представництво інтересів клієнта Господарському суді Львівської області;

ііі) підготовка відповіді на відзив, а також письмових пояснень, заяв, клопотань, подання яких може бути необхідним під час розгляду справи в суді за попереднім погодженням з клієнтом.

Погодинні ставки підлягають перерахуванню щоразу при виставленні рахунку фактури за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України на дату виставлення відповідного рахунку фактури (п. 2.2. договору).

Незважаючи на положення пункту 2.1 та без шкоди для пунктів 2.2 2.6, сторони у п. 2.7 договору домовились, що гонорар фірми за послуги, надані за пунктом 1.1 цього договору, розрахується наступним чином:

2.7.1. гонорар фірми за послуги, вказані у пп. і) пункту 1.1, становить гривневий еквівалент 3 000,00 євро (без урахування ПДВ);

2.7.2. гонорар фірми за послуги, вказані у пп. іі) пункту 1.1, становить гривневий еквівалент 200,00 євро (без урахування ПДВ) за участь адвокатів фірми у судових засіданнях в режимі відеоконференції або гривневий еквівалент 450,00 євро (без урахування ПДВ) за участь адвокатів фірми у судових засіданнях в оффлайн режимі;

2.7.3. гонорар фірми за послуги, вказані у пп. ііі) пункту 1.1, розраховується на підставі погодинних ставок, визначених в п. 2.1 цього договору.

Пунктами 3.1, 3.3, 3.7 договору сторони визначили, що оплата послуг здійснюється на підставі рахунку фактури, який фірма складає та надсилає клієнту. Клієнт може здійснювати попередню оплату за послуги відповідно до рахунку фактури фірми. Фактичний обсяг послуг оформлюється актом надання послуг, який складає фірма. Послуги вважаються наданими з моменту підписання обома сторонами акту надання послуг.

У поданому суду погодинному звіті наданої правової допомоги адвокатом позивача у справі № 914/612/24 викладено опис та деталізацію юридичних послуг, наданих у період 11.01.2024 25.06.2024, зокрема:

1. за період 11.01.2024 29.02.2024 адвокатом здійснено аналіз судової практики з метою підготовки позовної заяви, підготовку позовної заяви про стягнення збитків за договором надання послуг по перевезенню вантажу № 07/05-01 від 07.05.2023 року з фізичної особи підприємця Миролюбової Діани, подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області 300 євро/год, за 10:00 год витраченого часу 3000, 00 євро;

2. у період 10.04.2024 25.05.024 за представництво інтересів клієнта в Господарському суді Львівської області у справі № 914/612/24, зокрема участь у судових засіданнях: 10.04.2024, 24.04.2024, 15.05.2024, 12.06.2024, 19.06.2024, 25.06.2024 з розрахунку 200 євро/засідання, загальною вартістю 1 200, 00 євро;

3. у період 13.05.2024 24.06.2024 за підготовку відповіді на відзив, інших процесуальних документів, включно з додатковими письмовими поясненнями з розрахунку 300 євро/засідання, кількість витраченого часу 02:40 год, загальною вартістю 800, 00 євро. Загальна сума до сплати 5 000, 00 євро.

Суд звертає увагу, що такий документ складений односторонньо адвокатом. Відміток позивач про ознайомлення з таким обсягом послуг на такому документі немає. Як зазначав суд вище, двосторонньо підписані акти позивач подав із пропуском строку, передбаченого ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач не надав пояснень стосовно недолучення таких актів, датованих 01.07.2024, до заяви про ухвалення додаткового рішення, незважаючи на те, що такі відповідно до дати складення існували на час звернення з заявою, та незважаючи на умови договору. Так, відповідно до п. 3.7 договору передбачено, що фактичний обсяг послуг оформляється актом надання послуг, який складає фірма. Послуги вважаються наданими з моменту підписання обома сторонами акту надання послуг. Відповідно до п. 3.9 договору послуги вважаються прийнятими клієнтом на дату укладення сторонами акту надання послуг.

Крім цього, такі акти надання послуг мають тільки посилання на конкретний рахунок, але не фіксують обсягу виконаних і прийнятих робіт. Рахунки у свою чергу також не фіксують обсягу наданих послуг, а передбачають тільки вартість послуг з покликанням на договір від 11.01.2024.

Тобто для підтвердження безсумнівного факту надання і прийняття послуг по правовій допомозі в цій справі адвокат позивача повинен був сумлінніше поставитись до своїх процесуальних обов`язків та повідомити суд і іншу сторону про всі існуючі обставини. Така поведінка позивача також не залишається поза увагою суду при визначенні обґрунтованості та необхідності покладення відшкодування всіх витрат іншою стороною.

Попри це, суд враховує, що виставлені адвокатським об`єднанням рахунки на оплату послуг адвокатського об`єднання від 26.06.2024 у загальному розмірі 261 270, 00 грн сплачені позивачем 01.07.2024 у загальному розмірі 261 270, 00 грн, на підтвердження чого долучено відповідні платіжні інструкції. Рахунки виставлені в гривні.

Курс євро, відповідно до архівних відомостей із вебсайту Мінфіну 26.06.2024 (дата виставлення рахунків на оплату правової допомоги) становив 43,5450 грн за 1 євро. Тобто за правову допомогу у загальному розмірі 5 000, 00 євро еквівалент у національній валюті 217 725, 00 грн. Така сума відповідає вартості послуг без ПДВ, а з ПДВ така сума становить 261 270,00 грн.

Досліджуючи суть долучених до заяви доказів, суд зазначає таке.

Відображені у погодинному звіті наданої правової допомоги адвокатом позивачу послуги зі здійснення аналізу судової практики з метою підготовки позовної заяви, підготовки позовної заяви у справі та її подання до суду, вартість послуг 3 000, 00 євро, відповідають погодженим сторонами умовам та є реальними з огляду на звернення позивача до суду із позовною заявою у справі.

Але відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі № 200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі № 520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі № 521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі № 826/13244/16).

Суд також відзначає, що із аналізу судових рішень суд не має підстав стверджувати про недобросовісність поведінки жодної зі сторін чи про затягування судового процесу. Тому такі аргументи є суб`єктивними твердженнями сторін і не беруться судом до уваги при визначенні підстав відшкодування витрат на правову допомогу.

Щодо витрат, понесених у зв`язку з участю представника позивача у судових засіданнях 10.04.2024, 24.04.2024, 15.05.2024, 12.06.2024, 19.06.2024, 25.06.2024, суд зауважує, що відповідно до ухвали суду від 10.04.2024 «У судовому засіданні 10.04.2024 суду не вдалось з`єднатись з представником позивача в режимі відеоконференції».

Положеннями ч. 5 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Участі у судовому засіданні 10.04.2024 представник позивача не взяв, ризики пов`язані з технічної неможливістю участі у відеоконференції процесуальним законом покладено на заявника, а відтак витрати у сумі 200, 00 євро за участь у судовому засіданні 10.04.2024 представника позивача в режимі від конференції є необґрунтованими та не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Щодо понесених позивачем витрат на підготовку адвокатом у період 13.05.2024 24.06.2024 відповіді на відзив, інших процесуальних документів, в т.ч. додаткових письмових пояснень з розрахунку 300 євро/год, кількість витраченого часу 02:40 год загальною вартістю 800, 00 євро суд зазначає, що дійсно представник позивача 16.05.2024 подав відповідь на відзив на позовну заяву, 18.06.2024 письмові пояснення та 25.06.2024 додаткові письмові пояснення у справі.

Вказані послуги відносяться до послуг, передбачених пп. ііі) пункту 1.1. А такі у свою чергу відповідно до п. 2.7.3 розраховуються на підставі погодинних ставок, визначених в п. 2.1 цього договору.

У п. 2.1 договору гонорар фірми за надані послуги розраховується відповідно до часу, витраченого фахівцями фірми на виконання завдань клієнта з урахуванням характеру та вартості виконаної роботи, а також рівня кваліфікації персоналу фірми, залученого до роботи над таким завданням. Застосовуються розцінки роботи фахівців за кожну годину роботи, визначені у п. 2.1. договору залежно від кваліфікації фахівця: партнер 330 євро, радник 300 євро, старший юрист 200-250 євро, молодший юрист 150 євро, юрист 100 євро, помічник юриста 75 євро.

Суд зауважує, що позивач не пояснив і не підтвердив доказами рівень кваліфікації фахівця адвоката Мужика Любомира відповідно до таких умов догвоору. Тобто у суду немає доказів, з яких би було зрозуміло і очевидно, яка погодинна вартість послуг застосовувалась у третьому періоді (13.05 24.06.2024) і чи обґрунтовано така визначена як 800 євро.

Підсумовуючи, суд зазначає, що відсутні підстави покладати на відповідача витрати в розмірі 200 євро за участь у судовому засіданні 10.04.2024 (курс на час 26.04.2024 згідно з п. 2.2. договору - 43,5450 грн), що становить 8 709,00 грн; різницю між орієнтовним розміром витрат і фактично заявленим в розмірі 101 270 грн; вартість третього етапу робіт, вартістю 800 євро (курс на час 26.04.2024 згідно з п. 2.2. договору - 43,5450 грн), що становить 34 836,00 грн, тобто в загальному розмірі 144 815,00 грн.

Крім того, враховуючи процесуальну поведінку та процесуальні недоліки, допущені представником позивача при поданні доказів на підтвердження понесених витрат, про що суд зазначав вище, а також враховуючи заперечення відповідачки та підтвердження нею обставин про те, що вона є матір`ю дох малолітніх дітей, а також внутрішньо переміщеною особою з 13.04.2022, відповідно до судової практики, суд вважає, що покладення на відповідача відшкодування всієї суми (3 000 євро) за перший етап наданих послуг (11.01 29.02.2024) не є співмірним, і такий розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. Тому суд вважає за необхідне зменшити і такий розмір.

Резюмуючи встановлене вище, суд зазначає, що заявлена до стягнення позивачем сума витрат на правову допомогу лише частково відповідає критеріям фактичності, реальності, розумності, обґрунтованості та необхідності в межах справи, що розглядалась судом. Суд визнає обґрунтованими і розумними витрати, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в сумі 100 000,00 грн, а в задоволенні 161 270,00 грн відмовляє.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 170, 221, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Герром Інвест-Україна про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/612/24 задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Миролюбової Діани Спартаківни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Герром Інвест-Україна (32220, Хмельницька обл., Деражнянський р-н, село Кальня, ідентифікаційний код 34175746) 100 000,00 витрат на професійну правничу допомогу.

3.У стягненні 161 270,00 грн відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне додаткове рішення складене 29.11.2024.

Суддя Матвіїв Р.І.