Рішення

від 23.10.2024 по справі 903/723/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 жовтня 2024 року Справа № 903/723/24

за позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Ковельське лісове господарство, м. Ковель

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Веста М, смт. Турійськ, Ковельський р-н, Волинська обл.

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

Представники:

від позивача: Багацький Євген Григорович (ордер серія АС № 1108251),

від відповідача: Мохнюк Максим Віктрович (ордер серія АС №107945), директор ТзОВ "Веста М" Микитюк Роман Володимирович

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14.08.2024 на адресу суду надійшла позовна заява Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Ковельське лісове господарство до Товариства з обмеженою відповідальністю Веста М про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровими номерами 0722184000:05:006:0778, 0722180400:05:004:00294, шляхом їх звільнення від самовільно встановлених стаціонарних споруд, які встановлені в лісових угіддях Радовичівського лісництва філії Ковельське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України шляхом демонтажу вказаних споруд та приведення території у стан, придатний для використання їх за цільовим призначенням.

Ухвалою суду від 15.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.09.2024 о 12 год 30 хв. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 15.08.2024 (а.с. 63).

Строк для подання відзиву по 30.08.2024.

30.08.2024 надійшов відзив відповідача, згідно якого позовні вимоги заперечує, оскільки розміщення в межах лісових угідь відповідачем будівель та споруд погоджене в межах розробки перспективного плану організації та розвитку мисливського господарства ТОВ Веста М ще в лютому 2014 року з Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Управлінням екології та природних ресурсів Волинської ОДА. В 2017 році аналогічне погодження здійснено в межах проекту вольєру для утримання маточного поголів`я мисливських тварин на території мисливських угідь ТОВ Веста М. В лютому-квітні 2021 року розміщення в межах лісових угідь відповідачем будівель та споруд вчергове було погоджене в межах розробки проекту організації і розвитку мисливського господарства ТОВ Веста М. ДП Ковельське лісове господарство додаткового здійснювало погодження на розміщення вказаних споруд окремими листами протягом 2020-2021 років. Жодна із споруд, що використовується відповідачем в межах мисливських угідь за договором, не відноситься до тимчасових споруд, а тому їх розміщення не потребує паспорта прив`язки (а.с. 64-79).

Позивач відзив відповідача отримав 30.08.2024 (а.с. 80).

Строк для подання відповіді на відзив по 02.09.2024.

04.09.2024 (сформовано в електронному суді 03.09.2024) надійшла відповідь на відзив, згідно якої вказує, що перспективний план організації та розвитку мисливського господарства не є підтвердженням отримання згоди зведення тимчасових споруд, необхідних для ведення господарської діяльності відповідача. Погодження перспективних місць розташування біотехнічних споруд не є підтвердженням згоди на зведення їх конкретних одиниць. Природа погодження листа №230 від 25.03.2020 відповідно до його змісту і форми є взагалі не зрозумілою і не може розглядатися як доказ. Лист №173 від 05.02.2021 за відсутності переліку у ньому біотехнічних споруд чи місць їх розташування можливо і був наміром на отримання згоди на їх зведення, однак не доводить закінченого факту на її отримання. Відзив на позовну заяву надіслано відповідачем в електронний кабінет ДСГП Ліси України, безпосередньо філії він не надходив, що призвело до затримки у його отриманні філією та вчасного подання відповіді на відзив (а.с. 81-91).

Протокольною ухвалою від 11.09.2024 суд поновив строк та долучив відповідь на відзив до матеріалів справи.

Відповідач відповідь на відзив отримав 03.09.2024 (а.с. 88).

Строк для подання заперечень на відповідь на відзив по 09.09.2024.

Заперечення на відповідь на відзив на адресу суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене, відсутність заперечень на відповідь на відзив, закінчення строку для їх подання, відсутність не розглянутих заяв/клопотань, суд ухвалою від 11.09.2024 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 26.09.2024 о 12 год 00 хв.

В судовому засіданні 26.09.2024 учасники судового процесу дали пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи, відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 16.10.2024 на 12:00 год.

Ухвалою суду від 16.10.2024 повідомлено сторін про відкладення розгляду справи на 23.10.2024 для надання можливості врегулювати спір у добровільному порядку. Спір сторонами не врегульований.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

у с т а н о в и в:

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №880 «Про припинення державного підприємства «Ковельське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» вирішено припинити Державне підприємство «Ковельське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00991539) шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034) (а.с. 22-24). Згідно з пунктом 8 зазначеного наказу визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Ковельське лісове господарство».

03.01.2023 наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 14 затверджено передавальний акт державного підприємства «Ковельське лісове господарство», відповідно до якого все наявне у державного підприємства «Ковельське лісове господарство» майно було передано державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України».

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 186 від 04.01.2023 майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 03.01.2023 № 14 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Ковельське лісове господарство» закріплено за філією «Ковельське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код відокремленого підрозділу 45078721) (а.с. 26).

Як встановлено з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 27.12.2022 «Ковельське лісове господарство» є відокремленим підрозділом у формі філії державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Отже, в результаті реорганізації Державного підприємства «Ковельське лісове господарство», усі майнові та немайнові права, інтереси та обов`язки перейшли до правонаступника - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у особі Філії «Ковельське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 405 від 03.02.2023 «Про організацію території земель ДП «Ліси України», а саме п. 1 резолютивної частини, - затверджено організацію території земель, закріплених наказом ДП «Ліси України» від 04.01.2023 № 186 за Філією «Ковельське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» площею 65619,9 га, що передані до ДП «Ліси України» від державного підприємства «Ковельське лісове господарство», відповідно до передавального акту від 02 січня 2023 року, який затверджений наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 03.01.2023 № 14, згідно з додатком 1 (а.с. 27). Відповідно до змісту зазначеного додатку, серед територій земель ДП «Ліси України», закріплених за філією «Ковельське лісове господарство», - 1-32 квартали Радовичівського лісництва площею 3102,0 га.

Як зазначено у п.2 резолютивної частини наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 405 від 03.02.2023 «Про організацію території земель ДП «Ліси України», - «Директору Філії «Ковельське лісове господарство» забезпечити ведення господарської діяльності з дотримання вимог чинного законодавства і межах затвердженої організації території земель, закріплених за філією».

На підставі вказаних делегованих повноважень та тих, що закріплені у Положенні про Філію «Ковельське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 26.12.2023 № 2161, працівниками філії «Ковельське лісове господарство» ДП «Ліси України», із метою забезпечення охорони і захисту, здійснюються постійні патрулювання лісових масивів, які згідно з організацією території земель закріплено за Філією. Під час таких патрулювань перевіряються і лісові масиви, що передані суб`єктам господарювання для ведення мисливства, в тому числі для перевірки здійснених ними заходів, пов`язаних з веденням мисливського господарства, на предмет дотримання законодавству та інтересам власника та користувача земельних ділянок.

Відповідно до акту обстеження лісових масивів Радовичівського лісництва, на яких знаходяться мисливські угіддя ТОВ «Веста М», від 29.03.2024 працівниками філії «Ковельське лісове господарство» ДП «Ліси України» проведено патрулювання лісових масивів Радовичівського лісництва у кварталах 12, 13, 18, 19, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, які розташовані у межах земельних ділянок з кадастровими номерами 0722184000:05:006:0778 і 0722180400:05:004:00294, право постійного користування якими зареєстровано за ДП «Ліси України» й у межах яких ТОВ «ВЕСТА-М» (код ЄДРПОУ - 38187053) було надано у користування мисливські угіддя (а.с. 42).

При патрулюванні виявлено знищення, пошкодження лісових культур, природного підросту та самосіву дикими тваринами з різною інтенсивністю на території загальною площею 3,3 га, здійснено незаконне вирубування та пошкодження дерев, виявлено ряд біотехнічних та тимчасових споруд, а саме: мисливська вежа для індивідуального полювання (розмір 4,2 х 5 м) у кварталі 30 виділ 24; мисливська вежа для індивідуального полювання (розмір 4,4 х 5,5 м) у кварталі 20 виділ 12; мисливські вежі для загонного полювання (12 одиниць) у кварталі 27 виділи 11, 15, 16, 22, 32; мисливські вежі для загонного полювання (12 одиниць) у кварталі 29 виділи 2, 17, 18, 19, 20, 25;мисливські вежі для загонного полювання (5 одиниць) у кварталі 12 виділи 1,16; мисливські вежі для загонного полювання (22 одиниць) у кварталі 31, 32 виділи 4, 19, 20, 22.42.60, 5,6, 8,9. 10. 13; мисливські вежі для загонного полювання (20 одиниць) у кварталі 19, 18 вид 25, 26, 27, 28,31,8, 10, 11; мисливські вежі для загонного полювання (10 одиниць) у кварталі 29 виділи 1, 2, 4, 10, 12; мисливські вежі для загонного полювання (12 одиниць) у кварталі 26 виділи 1, 3, 5, 6, 8, 15;мисливські вежі для загонного полювання (10 одиниць) у кварталі 18 вид 1,3, 10; підгодівельний майданчик (розмір 8,5x4,5 м) у кварталі 28 виділ 4; підгодівельний майданчик (розмір 8,5x4,5 м) у кварталі 18 виділ 8; підгодівельний майданчик (розмір 8,5x4,5 м) у кварталі 12 виділ 1; вагончик для обігріву (розмір 2,6x4,45 м), свердловина для води (діаметр 50мм), місце для кострища з дерев`яними лавками у кварталі 28 виділ 4; вагончик для обігріву (розмір 7,9x3,3 м) у кварталі 13 виділ 4; приміщення для зберігання дров (розмір 3,5x3,9 м) у кварталі 13 виділ 4; приміщення для обробки добутої дичини (розмір 2,6x5,9 м) у кварталі 28 виділ 4; приміщення для обробки добутої дичини (розмір 2,5x3,8 м) у кварталі 13 виділ 4; 2 бесідки (діаметри - 1,6 м, 2 м, 1,8 м) у кварталі 12 виділ 1; 1 бесідка (діаметр - 1,8 м) у кварталі 31 виділ 57; 1 бесідка (діаметр - 2,0 м) у кварталі 28 виділ 2; 1 бесідка (діаметр - 1,6 м) у кварталі 19 виділ 2 (а.с.42).

29.03.2024 на адресу відповідача направлено вимогу № 214/26.9-2024, в якій зазначено, що сума завданої шкоди внаслідок знищених лісових культур становить 430 932 грн 01 коп, затрати філії «Ковельське лісове господарство» 22 410 грн 48 коп, шкода через самовільну вирубку складає 35 157 грн 93 коп, а враховуючи розміщення без згоди землекористувача в мисливських угіддях тимчасових споруд, загальний розмір шкоди становить 488 500 грн 42 коп. Позивач вимагає демонтувати біотехнічні та тимчасові споруди і сплатити кошти протягом 7 днів з дати отримання вимоги (а.с. 28). 08.05.2024 позивач повторно направив відповідачу вимогу № 322/26.9-2024 про сплату 488 500 грн 42 коп шкоди (а.с. 29-30).

У відповідях на вимоги (№ 52 від 10.04.2024, № 53 від 20.05.2024) відповідач зазначив, що не згідний із розрахунком шкоди в розмірі 488 500 грн 12 коп, де затрати на відновлення є значно непропорційними до нібито розміру завданих збитків та є меншими у 20 разів; неправомірним є подвійне стягнення з відповідача грошових кошті за одне і те ж діяння у вигляді відшкодування збитків та відшкодування витрат на їх усунення, а результат розрахунку не відповідає додатку 3 постанови КМУ № 665 від 23.07.2008. Щодо розміщення біотехнічних та тимчасових споруд відповідач звертає увагу позивача, що документи погоджені із начальником Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства та начальником управління екології та природніх ресурсів Волинської обласної державної адміністрації . У них вказано про існуючі та заплановані обсяги будівельних робіт на ревізійний період, в тому числі біотехнічні та тимчасові споруди (а.с.35-36).

В запереченнях щодо відповіді на вимогу № 387/26.9-2024 від 31.05.2024, які позивач направив на адресу відповідача, зазначено, що у даному випадку для розміщення спірних споруд передбачалось отримання погодження власника лісів або постійного лісокористувача лісових ділянок, де планувалось зведення таких споруд, саме у відповідності до приписів ст. 20 Лісового кодексу України й ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Помилковими є посилання відповідача на наявність погоджених Проекту організації і розвитку мисливського господарства ТОВ «Веста М» Волинської області від 2021 року і Пояснювальної записки перспективного плану організації та розвитку мисливського господарства ТОВ «Веста М» Волинської області від 2013 року, так як складання й погодження зазначених документів здійснювалось для виконання товариством обов`язку користувача мисливських угідь забезпечити їх упорядкування, що вимагалось ст. 28 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»: «Користувачі мисливських угідь забезпечують їх упорядкування протягом двох років з дня надання таких угідь у користування». Позивач наголосив на необхідності виконання ТОВ «Веста М», як тимчасовим лісокористувачем, як користувачем мисливських угідь, вимог про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у розмірі 466 089 грн 94 коп на користь держави, а також, - демонтувати біотехнічні та тимчасові споруди, які були встановлені без згоди власника лісів, постійного лісокористувача (а.с.32-34).

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно ст. 2 Лісового кодексу України лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Статтею 3 Лісового кодексу України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України.

Судом встановлено, що рішенням Волинської обласної ради № 17/82 від 26.02.2013 «Про надання мисливських угідь у користування» Товариству з обмеженою відповідальністю «Веста М» надано у користування мисливські угіддя площею 3536 га терміном на 25 років (а.с.14-15).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.11.2013 у справі № 803/2166/13-а рішення скасовано в частині надання ТОВ «Веста М» 98,2 га мисливських угідь (а.с.16- 18).

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», в редакції станом на 09.12.2012, ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь. Форма договору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні засадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок. Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Як встановлено із відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства перебуває в стані припинення (дата запису: 27.12.2023, номер запису: 1 001 981 1100 09007317, стан суб`єкта: ДР припинення ЮО в результаті ліквідації), але станом на 2013 рік саме Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства здійснювало реалізацію повноважень держави у сфері лісового та мисливського господарства.

Отже, 23.12.2013 між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, що діяло на підставі положення та ТзОВ «Веста М» було укладено договір про умови ведення мисливського господарства (далі - договір) (а.с. 19-21).

Відповідно до п. 2.1 договору ТзОВ «Веста М» має право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, зводити у мисливських угіддях необхідні будівлі і біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок. Пунктом 2.2 договору встановлені обов`язки ТзОВ «Веста М», серед яких, - вести мисливське господарство на закріплених за ним мисливських угіддях з дотриманням вимог Закону України «Про тваринний світ», Закону України «Про мисливське господарство та полювання», інших нормативно-правових актів у галузі охорони та використання тваринного світу, ведення мисливського господарства. Відповідно до п.2.4. договору Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства зобов`язане сприяти у виділенні земельних ділянок для будівництва в мисливських угіддях необхідних будівель та біотехнічних споруд, вирощування кормових культур, створення захисних насаджень та здійсненні інших заходів, пов`язаних з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

17.02.2014 Управлінням екології та природніх ресурсів Волинської ОДА та Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства погоджено пояснюючу записку перспективного плану організації та розвитку мисливського господарства ТОВ «Веста М» Волинської області (а.с. 69-71). Відповідно до р. 4.3. пояснюючої записки перспективного плану для покращення ведення мисливського господарства, а також культурно-побутового обслуговування мисливців, проектуються необхідні обсяги будівельних робіт. Відповідно до таблиці заплановано будівельні роботи бесідок, біотехнічних споруд, кормосховищ, живоловильні, годівниць, солонці, аншлаги, панно, мисливські будиночки (некапітальне будівництво), господарські споруди (некапітальне будівництво), будинок рятівника (некапітальне будівництво).

Згідно протоколу другої виробничої наради по мисливському упорядкуванню угідь ТОВ «Веста М» Волинської області від 05.02.2014 (затверджено й погоджено Управлінням екології та природніх ресурсів Волинської ОДА та Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства) вирішено рекомендувати до затвердження існуючі та заплановані обсяги будівельних робіт на ревізійний період (а.с. 71).

У 2017 році Управлінням екології та природніх ресурсів Волинської обласної державної адміністрації, Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, Управлінням держпродспоживслужби у Ковельському районі, ДП «Ковельський лісгосп», ДП «Турійський лісгосп» погоджено проект вольєру для утримання маточного поголів`я мисливських тварин на території мисливських угідь ТОВ «Веста М» (а.с. 72-73).

20.04.2023 та 07.12.2021 Управлінням екології та природніх ресурсів Волинської ОДА та Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства погоджено проект організації і розвитку мисливського господарства ТОВ «Веста М» Волинської області (а.с. 74-76).

25.03.2020 Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства ДП «Ковельське лісове господарство» Державного агенства лісових ресурсів України директору ТОВ «Веста М» було направлено лист № 230, в якому зазначено, що ТОВ «Веста М» просить погодити розміщення тимчасових біотехнічних споруд на території Радовичівського лісництва «Ковельського ЛГ» (а.с. 68).

У листі № 173 від 05.02.2021 Волинським обласним управлінням лісового господарства ДП «Ковельське лісове господарство» Державного агенства лісових ресурсів України не заперечується розміщення тимчасових біотехнічних споруд в межах кварталу 23, виділ 26 (а.с. 68).

Отже, розміщення в межах лісових угідь відповідачем будівель та споруд погоджено в межах розробки перспективного плану організації та розвитку мисливського господарства ТОВ «Веста М» в лютому 2014 року з Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Управлінням екології та природних ресурсів Волинської ОДА, у 2017 році аналогічні узгодження в межах проекту вольєру для утримання маточного поголів`я мисливських тварин на території мисливських угідь ТОВ «Веста М» здійснено з Управлінням екології та природних ресурсів Волинської ОДА, ВОУЛМГ, Управлінням держприкордонслужби у Ковельському районі, ДП «Ковельський лісгосп», Ковельським СЛАТ «Тур», ДП Турійський лісгосп; в лютому-квітні 2021 року розміщення в межах лісових угідь відповідачем будівель та споруд було вчергове погоджено в межах розробки проєкту організації і розвитку мисливського господарства ТОВ «Веста М» з Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Управлінням екології та природних ресурсів Волинської ОДА.

Європейського суд з прав людини у своїх рішеннях вказує на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі «Walchli v. France», заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; «ТОВ «Фріда» проти України», заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016 року). Також Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

Представником позивача в судовому засіданні 23.10.2024 надано пояснення, що порушення права позивача в даному випадку полягає у тому, що відповідач не погодив місця розташування споруд, які можуть перешкоджати проведенню лісотехнічних заходів; право відповідача на встановлення споруд позивач не заперечує, але вважає, що таке право виникає лише за погодженням з філією «Ковельське лісове господарство».

Беручи до уваги, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами відсутності погодження зведення тимчасових споруд, порушення його прав розміщенням тимчасових споруд, перешкоджання їх розміщення проведенню лісотехнічних заходів на день розгляду справи, відношення тимчасових споруд відповідача, які зводились для організації полювань, до тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (в акті обстеження лісових масивів Радовичівського лісництва, на яких знаходяться мисливські угіддя відповідача від 29.03.2024 не зазначено «тимчасова споруда торговельного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності», а вказується про наявність тимчасових споруд, тобто споруд, що виготовляються з полегшених конструкцій, встановлюються тимчасово, без улаштування фундаменту), суд вважає, що у позові позивачу слід відмовити. Крім того, позивач у прохальній частині позовної заяви не конкретизував, які споруди (індивідуально визначені) в лісових угіддях Радовичівського лісництва необхідно демонтувати щоб звільнити земельні ділянки, яким чином визначити стан території придатним для використання її за призначенням, оскільки прохальна частина позовної заяви має бути зрозумілою, чіткою, конкретною та не викликати двозначності. У прохальній частині позовної заяви повинні зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна та місцезнаходження майна.

При прийнятті рішення суд виходить з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову правові підстави, визначені ст. 129 ГПК України, покладення судового збору на відповідача відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 129, 232, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Ковельське лісове господарство» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста М» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України

Повний текст рішення складено

30.10.2024

СуддяА. М. Кравчук