Рішення

від 30.10.2024 по справі 910/6819/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 910/6819/24

За позовом Департаменту патрульної поліції

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівнича компанія»

про стягнення 385 075, 18 грн

Суддя В.М. Антонова

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Департамент патрульної поліції (далі позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівнича компанія» (далі відповідач) про стягнення 385 075, 18 грн.

Позовні вимоги, з посилання на ст.11, 202, 204, 509, 510, 525, 526, 530, 549, 550, 610, 611, 626, 638 Цивільного кодексу України, ст.179, 180, 193, 202, 216, 217, 217, 222 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за договором від 14.07.2023 №487, в частині повного та своєчасного виконання робіт.

2.Стислий виклад позицій відповідача та інших учасників справи

Відповідач заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що несвоєчасне виконання робіт сталося з вини позивача, оскільки під час виконання робіт за договором позивачем заявлялись до виконання додаткові роботи та змінювались матеріали, погодження обсягу і виду яких займало тривалого часу та потребувало внесення змін до кошторису і проектної документацію, крім цього, внесення змін до проектно-кошторисної документації вимагало обов`язкового проведення експертизи, яка була виконана лише 22.12.2023. Звертає увагу, що будь-яких доказів наявності зауважень з боку особи, яка здійснювала технічний нагляд, щодо строку виконання робіт, їх якості та обсягу матеріали справи не містять, також підписані акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки та оплати позивача свідчать про відсутність претензій з його боку до відповідача. Зазначає, що строк дії договору закінчився 31.12.2023, а тому нарахування позивачем штрафних санкцій за період з 01.01.2024 по 15.03.2024, тобто за період після закінчення дії договору, суперечить законодавству та є неправомірним і повідомлення позивача від 15.02.2024 про розірвання договору в односторонньому порядку суперечить закону та не спричиняє правових наслідків, оскільки розірваним може бути лише чинний договір.

3.Процесуальні дії в справі

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 385 075, 18 грн до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 матеріали справи №910/6819/24 за позовом Департаменту патрульної поліції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівнича компанія» про стягнення 385 075, 00 грн, передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Київської області.

25.07.2024 матеріали справи надійшли до Господарського суду Київської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані судді Антоновій В.М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

08.08.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/6819/24, визнано справу малозначною та її розгляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

30.08.2024 від відповідача надійшли клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та відзив, у якому міститься клопотання про поновлення строку на його подання.

06.09.2024 від позивача надійшло письмове підтвердження, що станом на 06.09.2024 ціна позову залишається незмінною.

02.10.2024 від позивача надійшли долучені позивачем до позову документи в належній якості для долучення їх до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2024 поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву в справі №910/6819/24 і прийнято його до розгляду та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

14.07.2023 між позивачем (далі - замовник) та відповідачем (далі - виконавець) укладено договір №487 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов`язується в межах твердої договірної ціни (додаток №1 до договору) провести па свій ризик власними силами та засобами в строки, встановлені у договорі, роботи по об`єкту: «Капітальний ремонт будівлі під літерою "А-З" управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, розташованої за адресою: вул. Перфецького, 19, м. Львів» за кодом ДК 021:2015 - 45450000-6 «Інші завершальні будівельні роботи» (далі - роботи) в обсягах, передбачених кошторисною документацією, на підставі якої складено локальний кошторис (додаток №2 до договору), з дотриманням діючих будівельних норм і правил, передбачених законодавством України, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи.

Згідно п.2.1. договору роботи повинні бути виконані в повному обсязі у строк, не пізніше 17.09.2023 з дати підписання договору уповноваженими особами сторін.

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що приймання-передавання робіт оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2В (далі - акт) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 (далі - довідка).

У пункті 2.3. договору сторони погодили, що виконавець протягом 2 (двох) робочих днів після завершення робіт у відповідному місяці складає та передає на підпис замовнику акт та довідку.

Замовник розглядає наданий акт та довідку протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання та в разі відсутності зауважень підписує та передає один примірник виконавцю або надає мотивовані зауваження та строки для їх усунення (п.2.4. договору).

Відповідно до п.2.6. договору місце виконання робіт: вул. Перфецького, 19, м. Львів, (далі - об`єкт).

У випадку необхідності виконання додаткових робіт, не зазначених у кошторисній документації та локальних кошторисах, але які стали, через непередбачувані обставини, необхідними для виконання робіт, сторони можуть тимчасово призупиняти виконання робіт шляхом підписання акта про призупинення виконання робіт, на час укладення окремого договору, яким буде передбачено виконання додаткових робіт на об`єкті (п.2.7. договору).

Згідно із п.3.1. договору загальна вартість робіт за договором становить 2 390 000, 00 грн без ПДВ, відповідно до договірної ціни (додаток №1 до договору) та обсягів, передбачених локальним кошторисом (додаток №3 до договору) і включає в себе вартість матеріалів для виконання робіт, кошти на покриття ризиків, відповідно до кошторисних норм України, сплату усіх податків і зборів, обов`язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені та інші витрати, пов`язані з виконанням робіт за договором.

Відповідно до п.5.1.1. виконавець зобов`язується виконати роботи якісно і своєчасно відповідно до умов договору, локального кошторису, будівельних норм і правил.

Замовник зобов`язується прийняти фактично виконані роботи згідно з актом у повному обсязі (п.5.3.3. договору).

Замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань виконавцем, письмово повідомивши про це його у строк не менше ніж за 20 календарних днів до дати фактичного розірвання договору. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до договору (п.5.4.6. договору).

Пунктом 7.3. договору сторони погодили, що в разі порушення строку виконання робіт у повному обсязі з вини виконавця, він сплачує на вимогу замовника штрафні санкції протягом десяти робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачуються штрафні санкції, від загальної вартості робіт за договором за кожний день прострочення до дня фактичного виконання зобов`язань.

Розірвання договору можливе за письмової згоди сторін або за рішенням суду та у випадках, передбачених пунктами 5.4.6. та 8.5. договору (п.9.1. договору).

У пункті 15.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2023 (включно).

Відповідно до п.15.3. договору в разі невиконання умов договору в установлений термін він діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань за договором.

Додатком №1 сторони погодили договірну ціну складену в поточних цінах станом на 12.06.2023 в розмірі 527 657, 00 грн.

Також матеріали справи містять додаток №1 до договору, відповідно до якого договірна ціна складена в поточних цінах станом на 14.12.2023 складає 1 862 343, 00 грн.

27.12.2024 між сторонами укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору, якою внесли зміни до пункту 3.1. договору та виклали його в наступній редакції: «Загальна вартість робіт за договором становить 527 657, 00 грн без ПДВ та 1 862 343, 00 грн у т. ч. ПДВ (20 %) - 310 390, 50 грн відповідно до договірної ціни (додаток 1 до договору) та обсягів, передбачених локальним кошторисом (додаток 2 до договору) і включає в себе вартість матеріалів для виконання робіт, кошти на покриття ризиків, відповідно до кошторисних норм України, сплату усіх податків і зборів, обов`язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені та інші витрати, пов`язані з виконанням робіт за договором».

11.12.2023 сторонами підписано акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2023 року (форма №КБ-2в) на суму 260 344, 00 грн та акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад-2 2023 року (форма №КБ-2в) на суму 267 313, 00 грн.

27.12.2023 сторонами підписано акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень-2 2023року (форма №КБ-2в) на суму 548 582, 00 грн, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень-3 2023 року (форма №КБ-2в) на суму 162 488, 32 грн та акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023рокуна суму 414 178, 00 грн.

Відповідно до вказаних вище актів вартість виконаних відповідачем робіт склала 1 652 905, 32 грн

Також 27.12.2023 позивачем та відповідачем підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень-3 2023 року (форма КБ-3), відповідно до якої вартість виконаних робіт та витрат з початку будівництва по звітний місять складає 1 652 905, 32 грн.

15.02.2024 позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про розірвання договору за вих.№2711/41/3/05-2024 від 15.02.2024, у якому посилаючись на п.5.4.6. та п.9.1. договору, повідомляє останнього про розірвання договору в односторонньому порядку з 27.02.2024, в зв`язку не виконання відповідачем робіт у встановлений договором строк та просить здійснити оплату передбачених п.7.3. договору штрафних санкцій нарахованих з 18.09.2023 до дати фактичного розірвання договору.

У якості доказів направлення вказаного повідомлення позивачем долучено до позову чек поштового відділення про оплату поштового відправлення №0304804768148 та список згрупованих рекомендованих відправлень ВПЗ №48.

23.02.2024 відповідачем отримане повідомлення позивача про розірвання договору за вих.№2711/41/3/05-2024 від 15.02.2024, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0304804768148

Позивачем також долучено до позову повідомлення про розірвання договору за вих.№7365/41/3/05-2024 від 19.03.2024, в якому позивач повідомляє відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку не з 27.02.2024, як зазначено в попередньому повідомленні, а з 15.03.2024, тобто зі спливом передбаченого п.5.4.6. договору 20 денного строку з моменту отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору за вих.№2711/41/3/05-2024 від 15.02.2024.

У відповідь на повідомлення про розірвання договору за вих.№7365/41/3/05-2024 від 19.03.2024 відповідач листом за вих.№29/03-1 від 29.03.2024 повідомив позивача, що сторони усно домовились продовжити строк надання послуг за договором, крім того акт і довідку стосовно виконаних робіт 03.11.2023 направив на адресу особи, яка здійснює технічний нагляд будівництва для наступного надсилання їх позивачу, зазначає, що від особи, яка здійснює технічний нагляд будівництва відповіді не надходило, також не надходило жодних зауважень від позивача. Посилається на те, що в зв`язку з виконанням додаткових робіт, необхідно було тимчасово призупинити виконання усіх будівельних робіт шляхом підписання акта про призупинення виконання робіт на час укладання договору щодо виконання додаткових робіт, проте позивач відмовив у призупиненні дії договору. Вказує на те, що позивач, переслідуючи власні інтереси, відтягував час щоб заявити про розірвання договору в односторонньому порядку з 15.03.2024 (за спливом 20 календарних днів з моменту отримання повідомлення про розірвання договору) та відповідач самоусунувся від продовження співпраці за договором.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання за договором, у частині повного та своєчасного виконання робіт, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 385 075, 18 грн нараховану за період з 18.09.2024 по 15.03.2024.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу Українивизначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст.846 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст.877 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Згідно ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору.

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень статтей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У пункті 2.1. договору сторони погодили, що роботи повинні бути виконані в повному обсязі не пізніше 17.09.2023.

Виконавець протягом 2 (двох) робочих днів після завершення робіт у відповідному місяці складає та передає на підпис замовнику акт та довідку(п.2.3. договору).

Відповідачем виконано роботи частково на суму 1 652 905, 32 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №1 за листопад 2023 року від 11.12.2023 на суму 260 344, 00 грн, №2 за листопад-2 2023 року від 11.12.2023 на суму 267 313, 00 грн, №3 за грудень-2 2023 року від 27.12.2023 на суму 548 582, 00 грн, №2 за грудень-3 2023 року від 27.12.2023 на суму 162 488, 32 грн, №3 за грудень 2023 року від 27.12.2023 на суму 414 178, 00 грн та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень-3 2023 року (форма КБ-3) від 27.12.2023.

Суд зазначає, що вказані акти та довідка підписані з обох сторін без зауважень чи заперечень.

Суд звертаю увагу відповідача, що підписання позивачем без зауважень зазначених вище актів та довідки свідчать про прийняття робіт позивачем у дати, в обсягах та якості вказаних у кожному з них, а не в цілому за договором.

Пунктом 7.3. договору сторони погодили, що в разі порушення строку виконання робіт у повному обсязі з вини виконавця, він сплачує на вимогу замовника штрафні санкції протягом десяти робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачуються штрафні санкції, від загальної вартості робіт за договором за кожний день прострочення до дня фактичного виконання зобов`язань.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано суду доказів виконання повного обсягу робіт.

Щодо посилання відповідача на те, що роботи виконані несвоєчасно з вини позивача, оскільки ним заявлялись до виконання додаткові роботи та зміна матеріалів, то суд звертає увагу відповідача, що в п.2.7. договору сторони погодили, що у випадку необхідності виконання додаткових робіт, не зазначених у кошторисній документації та локальних кошторисах, але які стали, через непередбачувані обставини, необхідними для виконання робіт, сторони можуть тимчасово призупиняти виконання робіт шляхом підписання акта про призупинення виконання робіт, на час укладення окремого договору, яким буде передбачено виконання додаткових робіт на об`єкті.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу Кодексу).

Враховуючи викладене вище та те, що матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду не надано доказів підписання акта про призупинення виконання робіт, останній був не обмежений в праві звернутися до позивача із пропозицією призупинити роботи за договором, у зв`язку необхідністю виконання додаткових робіт та проведення експертизи проте, доказів такого звернення матеріали справи також не містять, а тому суд критично оцінює посилання відповідача на те, що роботи виконані несвоєчасно саме з вини позивача.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.2 ст.232 Господарського кодексу України).

За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконаним. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правила ч.2 ст.232 Господарського кодексу України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Також відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У пункті 15.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2023 (включно).

Водночас відповідно до п.15.3. договору в разі невиконання умов договору в установлений термін він діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Так, сторони в пункті п.15.3. погодили термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, а тому, оскільки матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду не надано доказів виконання повного обсягу робіт за договором, то договір діє до виконання відповідачем усіх робіт за договором.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що посилання відповідача на те, що строк дії договору закінчився 31.12.2023 є безпідставними та необґрунтованими.

Проте, 15.02.2024 позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про розірвання договору за вих.№2711/41/3/05-2024 від 15.02.2024, у зв`язку із не виконання відповідачем робіт у встановлений договором строк, яке містить прохання здійснити оплату передбачених п.7.3. договору штрафних санкцій нарахованих з 18.09.2023 до дати фактичного розірвання договору, яке отримане відповідачем 23.02.2024.

Відповідно до п.9.1. договору розірвання договору можливе за письмової згоди сторін або за рішенням суду та у випадках, передбачених пунктами 5.4.6. та 8.5. договору.

У свою чергу в п.5.4.6. договору сторони погодили, що замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань виконавцем, письмово повідомивши про це його у строк не менше ніж за 20 календарних днів до дати фактичного розірвання договору.

Згідно із ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України в разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Отже, договірні санкції можуть застосовуватися тільки в період з моменту виникнення заборгованості до розірвання договору.

Враховуючи викладене вище, відповідно до пп.5.4.6., 9.1. договір розірваний позивачем у односторонньому порядку 15.03.2024 (23.02.2024 + 20 днів).

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 385 075, 18 грн за період з 18.09.2024 по 15.03.2024, зазначає, що він виконаний невірно, оскілки позивачем не вірно визначено період нарахування пені, так як встановлено судом вище 15.03.2024 договір розірваний, то останнім днем нарахування пені є 14.03.2024, а тому судом здійснено власний розрахунок пені, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме за період з 18.09.2023 по 14.03.2024.

За розрахунком суду розмір пені за період з 18.09.2023 по 14.03.2024 складає 383 181, 46 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Також суд звертає увагу відповідача, що зобов`язання сторін за договором №548 від 17.08.2023, предметом якого є здійснення технічного нагляду, не має жодного відношення до взятих на себе зобов`язань сторонами за спірним договором.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі РуїсТоріха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 383 181, 46 грн пені.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Департаменту патрульної поліції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівнича компанія» про стягнення 385 075, 18 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівнича компанія» (08205, Київська обл., Бучанський р-н, місто Ірпінь, вул. Шевченка Тараса, буд. 3, оф. 2, ідентифікаційний код 32764157) на користь Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ідентифікаційний код 40108646) 383 181 (триста вісімдесят три тисячі сто вісімдесят одну) грн 46 коп. пені та 4 598 (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто вісім) грн 18 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова