Рішення

від 24.10.2024 по справі 916/2861/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2861/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський завод залізобетонних виробів (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 33, код ЄДРПОУ 39020883)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ІП ТЕРМІНАЛ (68090, Одеська обл., м. Іллічівськ(п), с. Малодолинське(з), вул. Заводська, буд. 80Ж, код ЄДРПОУ 39051157)

про стягнення 1553310 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Ткаченко Б.Р., адвокат, діє на підставі ордеру

від відповідача: Ляшенко А.А., адвокат, діє на підставі ордеру

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Одеський завод залізобетонних виробів звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ІП ТЕРМІНАЛ про стягнення 1553310 грн. заборгованості.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський завод залізобетонних виробів обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором позики №06-12/19-1 від 06.12.2019.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2861/24; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.07.2024 о 17:00. Ухвалою суду від 18.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 13.09.2024 о 12:15. У підготовчому засіданні 13.09.2024 судом оголошено перерву до 04.10.2024 о 12:15.

04.10.2024 за вх.№36241/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позивачем факту перерахунку та зарахування грошей та наявність договору позики; на думку відповідача, копія договору може містити які завгодно сфабриковані положення у зв`язку з тим, що печатки та підписи сторін містяться на окремій сторінці договору і достеменно невідомо чи мають вони відношення до інших його сторінок.

У підготовчому засіданні 04.10.2024 судом у протокольній формі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.2024 о 14:30.

У судовому засіданні 24.10.2024 судом та представниками оглянуто наданий позивачем оригінал договору №06-12/19-1 від 06.12.2019.

У судовому засіданні 24.10.2024 представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.10.2024 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб.

Справа №916/2861/24 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 24.10.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

06.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Одеський завод залізобетонних виробів (позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІП ТЕРМІНАЛ (позичальник, відповідач) був укладений договір позики №06-12/19-1.

Відповідно до п.1.1 договору в порядку та на умовах, передбачених цим договором, позикодавець передає позичальникові грошові кошти у сумі 2000000,00 (два мільйона грн. 00 коп.) гривень (позику), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Згідно з п.п. 3.1-3.3 договору надання позики здійснюється позикодавцем частинами з моменту підписання договору, за усними заявками позичальника, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника, зазначений у цьому договорі; позика передається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника; позика вважається переданою позичальникові в момент зарахування позики на поточний рахунок позичальника.

За п.п. 4.1-4.4 договору позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі що була передана йому позикодавцем протягом 10 календарних днів з дня наступного за днем пред`явлення письмової вимоги; позика, надана за цим договором може бути повністю повернена позичальником достроково; позика повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позикодавця; позика вважається повернутою позикодавцеві в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його поточний рахунок.

У відповідності до п.п. 6.1-6.3 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові; строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 цього договору та закінчується у момент фактичного виконання сторонами своїх обов`язків; закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

В матеріалах справи наявна платіжна інструкція №30 від 17.12.2019 про переказ позивачем на користь відповідача грошових коштів на суму 1553310 грн. (призначення платежу - перерахування коштів згідно договору позики №06-12/19-01 від 06.12.2019).

У листі від 09.05.2024 №10 позивач просив відповідача протягом 10 календарних днів з дня наступного за днем пред`явлення цієї вимоги повернути позику у розмірі 1553310 грн. В матеріалах справи наявні докази направлення вказаного листа відповідачу засобами поштового зв`язку.

Неповернення відповідачем суми позики за договором №06-12/19-1 від 06.12.2019 стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов?язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов?язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов?язку не встановлений або визначений моментом пред?явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов?язок у семиденний строк від дня пред?явлення вимоги, якщо обов?язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір позики №06-12/19-1 від 06.12.2019, за умовами якого позивач зобов`язався передати відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів, при цьому строк повернення таких коштів визначений - протягом 10 календарних днів з дня наступного за днем пред`явлення письмової вимоги.

Господарський суд вказує, що під час розгляду справи було оглянуто та досліджено оригінал договору №06-12/19-1 від 06.12.2019 та в матеріалах справи відсутні відомості про визнання даного договору недійсним чи не укладеним, з боку відповідача заяв/клопотань про призначення експертиз не надходило.

Так, на підставі договору №06-12/19-1 від 06.12.2019 позивачем було перераховано відповідачу 1553310 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №30 від 17.12.2019. При цьому, у листі від 09.05.2024 №10 позивач на підставі п.4.1 договору просив відповідача повернути суму позики, проте в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу суми позики.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, умови укладеного договору, господарський суд зазначає, що позивачем на виконання договору позики було перераховано відповідачу 1553310 грн., що встановлено судом та підтверджено за наявними матеріалами справи, проте відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов договору, у визначений у листі від 09.05.2024 №10 строк отримані грошові кошти не повернув, докази повернення позивачу таких коштів в матеріалах справи відсутні, а тому є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю Одеський завод залізобетонних виробів позовні вимоги про стягнення з відповідача 1553310 грн. основного боргу.

Посилання відповідача на недоведеність факту перерахунку, зарахування грошей та відсутність договору позики не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними матеріалами справи та вищевикладеними висновками суду.

Іншого відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в електронній формі через систему Електронний суд у розмірі 18639,72 грн. (1553310 грн. *1,5%*0,8) покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський завод залізобетонних виробів задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІП ТЕРМІНАЛ (68090, Одеська обл., м. Іллічівськ(п), с. Малодолинське(з), вул. Заводська, буд. 80Ж, код ЄДРПОУ 39051157) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський завод залізобетонних виробів (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 33, код ЄДРПОУ 39020883) 1553310 /один мільйон п`ятсот п`ятдесят три тисячі триста десять/ грн. основного боргу та 18639 /вісімнадцять тисяч шістсот тридцять дев`ять/ грн. 72 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 30 жовтня 2024 р.

Суддя Ю.С. Бездоля