Ухвала

від 30.10.2024 по справі 240/19820/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

30 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/19820/24

категорія 105000000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Панкеєва В.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області про визнання протиправною бездіяльністі, скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області, в якому просить:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Гулінської І.І. щодо не відправлення оригіналу постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, вказаною у заяві про відкриття виконавчого провадження;

- визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Гулінської І.І. щодо не здійснення розгляду клопотання про залучення експерта від 28.09.2022 та заяви від 12.12.2022 та не долучення їх до матеріалів виконавчого провадження;

- скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.01.2023.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропущення процесуального строку та доказами на їх підтвердження.

28 жовтня 2024 року від позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що на час дії в Україні воєнного стану, строки звернення до Суду щодо оскарження дій посадових осіб Державної виконавчої служби перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Також зазначив, що в період з 24.02.2022 році (дати введення в Україні воєнного стану) та по сьогоднішній день позивач перебуває на військовій службі. Вищезазначене підтверджується довідкою про проходження військової служби від 24.10.2024 №234/3/29-Д. З огляду на наведене, просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом у справі № 240/19820/24.

Надаючи оцінку зазначеному клопотанню, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

В силу положень ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За приписами п.1 ч.2. ст.287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Із наведеного видно, що при оскарженні рішення державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби визначений порядок дій учасника виконавчого провадження в частині оскарження постанови, яким є судовий вид оскарження, на який законодавцем встановлено 10-денний строк.

Таким чином, у справах з приводу оскарження постанови державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Предметом оскарження у поданій позовній заяві визначені дії та бездіяльність старшого державного виконавця ОСОБА_2 , вчинені в межах виконавчого провадження ВП 70187241 з виконання виконавчого листа № 240/41124/21, виданого 27.10.2022 року Житомирським окружним адміністративним судом, та постанова закінчення виконавчого провадження від 24.01.2023 ВП 70187241.

Суд встановив, що відповідно до інформації, яка міститься у Діловодстві спеціалізованого суду (ДСС), позивач не одноразово звертався до суду в порядку статті 382 чи 383 КАС України в межах адміністративної справи № 240/41124/21.

Так, зокрема 03.02.2023 ОСОБА_1 звернуся до суду із заявою в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення суду у справі №240/41124/21. До вказаної заяви позивачемдодано постанову про закінчення виконаного провадження від 24.01.2023 ВП 70187241.

Також до Житомирського окружного адміністративного суду 06.03.2024 надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №240/41124/21, в якій останній просив зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 у встановлений судом строк після отримання ухвали суду подати звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.05.2022 року по справі №240/41124/21. До вказаної заяви позивачем також додано постанову про закінчення виконаного провадження від 24.01.2023 ВП 70187241.

Тобто, вже станом на 03.02.2023 позивачу було достеменно відомо про те, що 24.01.2023 старшим державним виконавцем Чуднівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі, Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Гулінською І.І. винесено постанову про закінчення виконаного провадження ВП № 70187241, разом з тим, до суду з даним позовом за захистом свого права позивач звернувся лише 14.10.2024, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 287 КАС України.

Крім того, суд зазначає, що отримання позивачем матеріалів виконавчого провадження №69913347 у відповідь на його заяву не змінює момент коли, з якого позивач повинен був дізнатись про протиправні, на його думку, дії та бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби України.

Незважаючи на залишення позовної заяви без руху та надання позивачу можливості подати клопотання про поновлення строку звернення до суду з доказами на його підтвердження, позивач у поданому клопотанні не навів поважних причин, які б унеможливили його звернення до суду в межах встановленого законом строку, а обставини, на які він посилається, не свідчать про існування об`єктивних перешкод у реалізації ним свого права на судовий захист в межах такого строку.

Щодо покликання представника позивача на пункт 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", слід зазначити, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває і на даний час.

Разом з цим, відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", доповненого Законом України від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, який набрав чинності з 26 березня 2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Отже, особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10.2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Однак, мова йде про процесуальні строки визначені Законом України "Про виконавче провадження", в свою чергу, як зазначалось судом вище, строки звернення до суду урегульовано спеціальною нормою, якою встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, а саме положеннями пункту 1 частини другої статті 287 КАС України передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Щодо посилання позивача на проходження військової служби та воєнний стан, як на обставину, яка є поважною причиною пропуску строку звернення з вказаним позовом, слід зазначити таке.

Суд зауважує, що у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків щодо звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд також у постановах від 27.03.2023 у справі № 160/14362/21, від 16.02.2023 у справі № 640/7964/21, від 18.01.2023 у справі № 160/21195/21.

У пункті 59 ухвали від 13.09.2022 у справі № 990/102/22, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022, Верховний Суд зазначив, що обставина повномасштабного вторгнення РФ на територію України могла унеможливити дотримання встановленого законом процесуального строку, однак поважними такі причини можна визнати лише за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку.

Окрім цього, суд також звертає увагу на зміст постанови Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 761/28821/20, де наголошувалось на тому, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Верховний Суд у вищевказаній постанові відзначав, що саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження (поновлення).

В постанові від 16.02.2023 у справі № 640/4426/22 Верховний Суд також вказав, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Тобто, самі по собі посилання на несення служби в умовах воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду як такого, що пропущений з поважних причин.

Позивач не навів жодних обставин, що могли свідчити про виникнення у нього перешкод своєчасному зверненню до суду та не надав відповідних доказів.

Суд зауважує, що критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Із матеріалів позовної заяви слідує, що позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавив себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, при цьому не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Ураховуючи викладене, суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску позивачем строку звернення до суду поважними.

Суд наголошує на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення у справах «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).

У пункті 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Суд визнав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні проміжки часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що у процесі прийняття рішень про поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Суд виходить таких міркувань: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, унаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

У цій справі позивач звернувся до суду із пропуском установленого процесуальним законом строку, при цьому звернення до суду з позовом напряму залежало від його волевиявлення, а тому наведені ним обставини не можна визнати поважними причинами пропуску цього строку, що унеможливлює його поновлення.

Відтак, установлені судом обставини свідчать про те, що позивач знав про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, у тому числі мав можливість вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах установлених строків звернення до суду, але не скористався такою за відсутності поважних причин.

Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, окрім іншого встановлено, що якщо вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відтак, зважаючи на неповідомлення позивачем суду необхідних для вирішення питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду обставин, що могли б перешкоджати йому звернутись до суду та ненадання будь-яких відповідних доказів, станом на теперішній час підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні.

Зважаючи на викладене, суд приходить висновку, що підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, слід визнати неповажними, у зв`язку з чим позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області про визнання протиправною бездіяльністі, скасування постанови повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.А. Панкеєва