Постанова

від 20.01.2025 по справі 240/19820/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/19820/24

Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва Вікторія Анатоліївна

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

20 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області про визнання протиправною бездіяльністі, скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області, в якому просить:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Гулінської І.І. щодо не відправлення оригіналу постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, вказаною у заяві про відкриття виконавчого провадження;

- визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Гулінської І.І. щодо нездійснення розгляду клопотання про залучення експерта від 28.09.2022 та заяви від 12.12.2022 та недолучення їх до матеріалів виконавчого провадження;

- скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.01.2023.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропущення процесуального строку та доказами на їх підтвердження.

28 жовтня 2024 року від позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що на час дії в Україні воєнного стану строки звернення до Суду щодо оскарження дій посадових осіб Державної виконавчої служби перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Також зазначив, що в період з 24.02.2022 році (дати введення в Україні воєнного стану) та по сьогоднішній день позивач перебуває на військовій службі. Вищезазначене підтверджується довідкою про проходження військової служби від 24.10.2024 №234/3/29-Д. З огляду на наведене, просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом у справі № 240/19820/24.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 до Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області про визнання протиправною бездіяльністі, скасування постанови повернуто позивачу.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року та визнати поважними причини пропуску процесуальних строків звернення до суду.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області про визнання протиправною бездіяльністі, скасування постанови, призначено справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області про визнання протиправною бездіяльністі, скасування постанови до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 січня 2024 року о 12:15.

14 січня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження. До заяви апелянт долучив довідку з територіального управління внутрішнього аудиту від 09.01.2025 №527/2/8 про періоди перебування у службових відрядженнях ( в умовах воєнного стану).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відзив відповідача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи заяву позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження та неявку відповідача в судове засідання, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.

Частиною першою вказаної статті визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Звернення до суду за межами строків, визначених у статі 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити день коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду.

Вираз повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).

Отже, вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та мав можливість вчинити дії, направлені на їх відновлення.

Разом з тим, у аспекті вказаних висновків Суд зазначає, що права сторони у виконавчому провадженні щодо обізнаності про стан виконавчого провадження можуть бути належним чином реалізовані лише у випадку вчинення виконавцем дій, спрямованих на надсилання документів у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження

Так, судячи зі змісту заяви позивача щодо поновлення строків на звернення до суду, оскаржувані постанови в порядку, передбаченому статтею 28 Закону України Про виконавче провадження, йому не надсилалися.

Так, відповідно до частини першої статті 28 Закону України Про виконавче провадження копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відсутність доказів направлення виконавцем вказаних постанов боржнику свідчить про порушення прав останньої бути обізнаною про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, вищевказані положення Закону України Про виконавче провадження покладають на виконавця обов`язок надсилати сторонам виконавчого провадження копії постанов виконавця.

Колегія суддів зазначає, що приписами Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено обов`язку учасника виконавчого провадження слідкувати та самостійно ознайомлюватися з ходом виконавчого провадження та вчиненими діями державного виконавця. Обов`язком державного виконавця є ознайомлення учасників виконавчого провадження з вчиненими діями, а ознайомлення учасниками виконавчого провадження з вчиненими діями останнього є їх право.

Законодавство не зобов`язує боржника за виконавчим провадженням самостійно вчиняти активних дій щодо отримання постанов державного виконавця, адже, обов`язок направлення сторонам виконавчого провадження процесуальних документів лежить саме на державному виконавцеві.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.10.2019 у справі № 910/22695/13, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16, від 30.11.2023 у справі №380/9077/22.

Окремою засадою виконавчого провадження є його гласність та відкритість. Гласність виконавчого провадження стосується його відкритості для широкої громадськості, а власне відкритість означає відкритість інформації про виконавче провадження для його учасників.

Важливим проявом відкритості у виконавчому провадженні є відкритість для його сторін інформації стосовно тих виконавчих дій, які вчиняються або вчинятимуться у ньому, забезпечена правом бути завчасно повідомленим виконавцем про час і місце вчинення цих дій. У аспекті забезпечення відкритості цієї інформації також є важливим доступ сторін до автоматизованої системи виконавчого провадження, який, окрім іншого, надає їм (чи принаймні створює відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов`язки як учасників виконавчого провадження.

Зрештою здійснення виконавчого провадження з дотриманням принципу відкритості впливає на забезпечення іншої засади такої діяльності - права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців.

Отже, першочерговим у цьому випадку, є встановлення із матеріалів виконавчих проваджень факту вчинення державним виконавцем належних дій щодо повідомлення боржника про відкриття виконавчих проваджень у відповідності до частини першої статті 28 Закону № 1404-VІІІ), із яким ці положення спеціального законодавства пов`язують момент обізнаності боржника про його наявність.

Проте, судом попередньої інстанції не було досліджено та не надано оцінки матеріалам виконавчих провадження щодо наявності доказів на підтвердження належного повідомлення державним виконавцем позивача про відкриття відповідних виконавчих проваджень та про винесені ним постанови в межах цих виконавчих проваджень, що є предметом оскарження у цій справі.

Разом із тим, оцінка доводам позивача щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду має здійснюватися у сукупності і взаємозв`язку із перевіркою судом належного повідомлення боржника про відкриття виконавчих проваджень та вчинення ним дій щодо примусового виконання судових рішень, в тому числі шляхом прийняття відповідних постанов.

У цьому аспекті Суд зазначає, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.03.2021 у справі № 580/2465/20, саме із встановленням судом дати отримання учасником виконавчого провадження постанов, винесених у межах виконавчого провадження, тобто часу, з якого йому стало відомо про їх існування, можливо обчислювати строки звернення до суду із позовом про оскарження цих постанов.

Крім того, Суд зазначає, що Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року та від 11 жовтня 2019 року у справі №910/22695/13 дійшов висновку, що за відсутності обов`язку у сторін виконавчого провадження відстежувати автоматизовану систему виконавчого провадження та за відсутності доказів направлення приватним виконавцем постанови про вчинення дії у виконавчому провадженні (документа виконавчого провадження), є передчасними висновки судів попередніх інстанцій про неповажність наведених скаржником причин пропуску відповідного процесуального строку та про залишення скарги без розгляду. Ненаправлення державним виконавцем таких документів може свідчити про порушення прав скаржника бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, суди попередніх інстанцій не дослідили наявні у справі матеріали виконавчих проваджень на предмет направлення державним виконавцем на адресу боржника постанов, прийнятих у межах цих виконавчих проваджень, не надали оцінки доводам позивача у їх сукупності щодо моменту виникнення права на пред`явлення позову та дійшли передчасних висновків в частині визначення дати коли позивачка дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, Суд зазначає, що не оцінює поважність наведених позивачкою причин пропуску строку звернення до суду, проте доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися процесуального порядку вирішення питання щодо поважності їх пропуску.

Так, відповідно до матеріалів справи, предметом цього спору є постанова від 24.01.2023 про закінчення виконавчого провадження №70187241 старшого державного виконавця Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Гулінської І.І.

Позивач в заяві на виконання ухвали без руху звертав увагу на те, що він не отримував оскаржувану постанову, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази щодо належного повідомлення позивачем документів виконавчого провадження.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, не встановив чи направлялася постанова державним виконавцем на адресу позивача, не надав оцінку зазначеним позивачем обставинам пропуску строку звернення до суду, не встановив з достовірністю, що вказані позивачем обставини не є поважними, не надав оцінку діям позивача щодо можливого ознайомлення з рухом виконавчого провадження, а лише обмежився висновками про їх неповажність.

За викладених обставин, колегія суддів вважає передчасним та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення адміністративного позову у зв`язку з пропуском ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом.

Отже, виходячи з положень законодавства, повернення позовної заяви унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються в якості належних.

Згідно зі статтею 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи наведені вище правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, а тому ухвалене судове рішення на підставі вимог статті 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області про визнання протиправною бездіяльністі, скасування постанови скасувати.

Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.