Рішення

від 30.10.2024 по справі 400/5971/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 р. № 400/5971/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, провизнання протиправним та скасування рішення від 26.04.2024 №154450008303 та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі-відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі- відповідач-2), в якій просить:

«рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 26.04.2024 № 154450008303 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати протиправним та скасувати . Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , період роботи у колективному сільськогосподарському підприємстві "Чорноморівське", код юридичної особи 05525799, з 20.09.1994 по 10.07.2000 та за період з 11.09.2000 по 02.03.2001 на підставі запису у трудовій книжці НОМЕР_2 від 03.08.1981 та призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 07 травня 2023 року».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у його трудовій книжці необхідних записів про роботу у спірні періоди трудової діяльності. Позивач вказує, що відповідач-2 протиправно не застосував частину третю статті 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон № 1058-IV). Позивач зазначає, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на те, що записи в трудовій книжці позивача про роботу у спірні періоди вчинені з порушенням законодавства, тому відповідні періоди зарахуванню до страхового стажу позивача не підлягають.

Відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж.

У відповідях на відзиви позивач підтримав аргументи позовної заяви.

У зв`язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

18.04.2024 позивач, досягнувши віку 60 років, звернувся до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058-ІV.

За принципом екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянув відповідач-1.

Рішенням від 26.04.2024 № 154450008308 відповідач-1 відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного частиною першою статті 26 Законом 1058-ІV.

Мотивування рішення від 26.04.2024 № 154450008308 таке:

«Необхідний вік становить 60 років

Вік заявника: 60 років,

Необхідний страховий стаж становить 30 років

Страховий стаж заявника становить 28 рік 02 місяців 19 день

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

* - до страхового стажу не враховано періоди роботи, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 03.08.1981: в колгоспі з 20.09.1994 по 10.07.2000, оскільки в підставах внесення записів щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів) відсутні номери та повні дати документів. До страхового стажу вищезазначений період зараховано частково з 01.01.1998 по 31.12.1999 за даними реєстру застрахованих осіб. За період роботи протягом січня - червня 2000 року відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб. Необхідно надати довідки щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання; з 11.09.2000 по 02.03.2001, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб.

Отже, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком через недостатність у нього страхового стажу.

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Як зазначалося раніше, згідно частиною 4 статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-IV діяв Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII).

Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Тобто, єдиною підставою для не врахування до трудового стажу (при його обчисленні) часу роботи колгоспника є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Відповідно до статті 62 Закону України № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Пенсійного фонду від 25.11.2005 № 22-1 (далі- Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі-Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1-3 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із аналізу вказаних вище положень Порядку № 637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Відповідно до пункту 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі-Інструкція № 58), у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику необхідну допомогу в цьому.

Згідно з пунктом 2.9 Інструкції № 58 виправлені відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення і та інші мають повність відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У випадку втрати наказу або розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, що не вказані в трудовій книжці.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 58, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно з пунктом 2.4. Інструкції № 58, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 2.12 Інструкції № 58 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Також, пунктом 2.14 Інструкції № 58 визначено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка, пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Згідно з 4.1 Інструкції № 58, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Таким чином, аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що обов`язок щодо внесення достовірних відомостей про працівника під час заповнення трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкції № 58.

Крім того, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за № 310 (далі- Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Згідно із зразком, трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" -встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімумутрудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Отже, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). У випадку відсутності трудової книжки колгоспника або відповідних записів у ній, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. В разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Обґрунтовуючи незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи в колгоспі, відповідач-1 посилається на те, що в підставах внесення записів щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів) відсутні номери та дати документів, на підставі яких вони внесені. Частково зарахований до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.1998 до 31.12.1999, але не зарахований період з 01.01.2000 до 30.06.2000, через відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб.

Також не враховано до страхового стажу період роботи з 11.09.2000 до 02.03.2001, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб.

Суд не погоджується із такими висновками відповідача-1, адже законодавством, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, статтею 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв.

З 01.01.2004 підставою для зарахування до страхового стажу, є отримання доходу, з якого нараховано і сплачено страхові внески. А тому при розгляді заяв про призначення пенсії пенсійний орган враховує відомості про сплату страхових внесків.

Спірні періоди роботи охоплюють період до 01.01.2004.

Відповідач-1, відмовляючи позивачу у зарахуванні спірних періодів трудового стажу не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач-1 протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи у колективному сільськогосподарському підприємстві "Чорноморівське", з 20.09.1994 до 10.07.2000 та за період з 11.09.2000 до 02.03.2001, оскільки зазначені періоди підтверджується трудовою книжкою.

Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком, відповідач-1 виходив з того, що позивачу не вистачає 1 року 9 місяців 11 днів страхового стажу (оскільки Закон № 1058-IV вимагає наявність 30 років стажу).

Зазначені в трудовій книжці періоди роботи становлять, за підрахунком суду, сумарно 6 років 3 місяців 11 днів (20.09.1994 до 10.07.2000, з 11.09.2000 до 02.03.2001).

Зазначені періоди сукупно становлять більше 30 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком.

Також позивачем заявлено позовну вимогу про зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, з приводу чого суд зазначає таке.

Суд зауважує, що позовна вимога, яку заявив позивач (зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком) не є ефективним способом захисту права позивача на пенсійне забезпечення, оскільки спірні правовідносини виникли саме у зв`язку з відмовою призначити пенсію за віком.

Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Суд користується своїм правом виходу за межу позовних вимог, наданим частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, і зобов`язує відповідача-2 призначити і виплатити позивачу пенсію за віком.

Суд зобов`язує призначити і виплатити позивачу пенсію саме відповідача-2, оскільки саме до нього (за місцем проживання звернувся позивач). Відповідач-1 лише розглядав заяву про призначення пенсії за принципом екстериторіальності.

Визначаючи дату, з якої позивачу належить призначити пенсію, суд виходить з такого.

За нормами пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Позивач досяг віку 60 років 06.05.2023 (підтверджується записом у паспорті позивача про дату народження).

За призначенням пенсії за віком позивач звернувся 18.04.2024 (дата подання заяви про призначення пенсії, за результатами якої відповідачем-1 прийняте рішення від 26.04.2024 № 154450008308 ).

Отже, позивач пропустив тримісячний строк з дня досягнення ним пенсійного віку.

При цьому, пунктом 14-6.2 в розділу XV Закону № 1058, встановлено, що тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку. Довідка від 11.03.2024 № 5411-5003156271 підтверджує, що позивач проживав на території, на якій велись бойові дії, і період звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні.

На цій підставі пенсію належить призначити з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку 07.05.2024.

Отже, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судові витрати у справі становить судовий збір, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в сумі 1937,92 грн, який на підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, оскільки саме у зв`язку з його неправильними діями (прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії) виник спір.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код: 13844159) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ідентифікаціний код: 20987385) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 26.04.2024 № 154450008308 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, відображені в трудовій книжці НОМЕР_2 від 03.08.1981, а саме: періоди роботи з 20.09.1994 до 10.07.2000 та з 11.09.2000 до 02.03.2001.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити з 07.05.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаціний код: 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1937,92 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна