Рішення

від 21.10.2024 по справі 400/7052/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2024 р. № 400/7052/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л. за участю секретаря судового засідання Бєлякової М.Д. розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖТЕПЛОЕНЕРГОМОНТАЖ», вул. Промисловий майданчик,13А,м. Южноукраїнськ,Миколаївська обл., Вознесенський р-н,55002,вул. Промисловий майданчик, 13А, м. Южноукраїнськ, до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2024 №1101414290701, №1101714290701,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖТЕПЛОЕНЕРГОМОНТАЖ» (далі Позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі Відповідач), в якій позивач просив суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 15.05.2024 № 1101414290701, яким було встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЖТЕПЛОЕНЕРГОМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 38859563) пункту 44.1. пункту 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, на суму 578710,00 грн, а також визначено суму грошового зобов`язання за штрафними санкціями у сумі 71111,50 грн;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївські області від 15.05.2024 № 1101714290701, яким було встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЖТЕПЛОЕНЕРГОМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 38859563) пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 200.1, пункту 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 643012,00 грн, а також визначено суму грошового зобов`язання за штрафними санкціями у сумі 160753,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем за результатами планової виїзної перевірки позивача зроблено безпідставний висновок про нереальність операцій між позивачем і його контрагентами - ТОВ «ДЕСПАСІТЕ» (код ЄДРПОУ 41728266), ТОВ «БІЗНЕСМАСТЕР ГРУП» (код ЄДРПОУ 39879072) та ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» (код ЄДРПОУ 41932131), що вплинуло на правильність визначення фінансового результату, а саме на його заниження, та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, що стало причиною для збільшення суми грошового зобов`язання позивача за податком на прибуток приватних підприємств, за платежем з податку на додану вартість, нарахування штрафних санкцій. Позивач стверджує, що до перевірки ним надано документи, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами. Про реальність операцій свідчить і те, що ці операції призвели до реальних змін майнового стану платника податків, придбані товари (послуги) використані в господарській діяльності позивача. Також позивач посилається на те, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Позивач зазначає, що відсутність у його контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції. Просить позов задовольнити

Ухвалою від 29.07.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив: відкрити провадження у справі, зважаючи на категорію і складність спору справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 19.08.2024.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві, який надійшов до суду 14.08.2024, у задоволенні позову просив відмовити, з огляду на те, що проведеною перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій за перевіряємий період між позивачем та низкою його контрагентів, тобто не встановлено фактичного отримання товару та послуг, а встановлено лише документальне оформлення. Цього висновку відповідач дійшов, врахувавши, що позивачем не було надано під час перевірки: товарно-транспортних накладних та подорожних листів по взаємовідносинам з ТОВ «ДЕСПАСІТЕ», ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» та ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС»; сертифікатів якості/відповідності, походження ТМЦ, паспортів виробників по взаємовідносинам з ТОВ «ДЕСПАСІТЕ», ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» та ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС»; документів на відрядження директора ТОВ «ЮТЕМ» з метою підписання видаткових накладних з ТОВ «ДЕСПАСІТЕ», ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» та документів на відрядження директора ТОВ «ЮТЕМ» з метою підписання договору з ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС». Також контролюючий орган зазначає, що при прийняті оскаржуваних рішень ним враховано відсутність у ТОВ «ДЕСПАСІТЕ», ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» та ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, через які проводиться діяльність вказаними суб`єктами на момент декларування взаємовідносин з ТОВ «ЮТЕМ» та не встановленням законного (легального) джерела походження ТМЦ по ланцюгу поставки товар, які були об`єктами господарських операцій з позивачем. Крім того, відповідач не погоджується з твердження позивача щодо недопустимість використання податкової інформації, оскільки використання податкової інформації при проведенні перевірок не суперечить чинному законодавству, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань. Відповідач звертає увагу суду на наявність кримінального провадження, у якому фігурує контрагент позивача - ТОВ «ДЕСПАСІТЕ». Відповідач наполягає, що позивач не виконав податковий обов`язок з правильності формування витрат та включення до складу витрат послуг, реальність придбання та фактичність використання яких у межах господарської діяльності підприємством не доведено, не підтверджених відповідними документами, які б свідчили про реальність здійснення господарської операції. Зазначене стало підставою для винесення спірних рішень, які відповідач вважає правомірними. Просить у задоволенні позову відмовити.

14.08.2024 відповідачем надано до суду клопотання, яким просить відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач скористався своїм правом на відповідь на відзив. У відповіді від 16.08.2024 послався на те, що відсутність товарно-транспортних накладних пояснюється тим, що перевезення товарів від контрагентів до позивача здійснювалось власним транспортом, таке перевезення не потребує складання товарно-транспортних накладних.

Ухвалою від 20.08.2024 суд відклав підготовче засідання, задовольнивши клопотання позивача, обґрунтоване неможливістю прийняти в ньому участь.

У підготовче засідання 24.09.2024 з`явились представники позивача і відповідача. Будь-яких клопотань під час підготовчого засідання від представників сторін не надійшло.

Ухвалою від 24.09.2024 суд постановив закрити підготовче провадження, призначити розгляд справи по суті на 07.10.2024.

У судовому засіданні представники учасників справи підтримали свої правові позиції і надали суду пояснення, аналогічні тим, що викладені в заявах по суті. За клопотанням позивача в судовому засіданні оголошена перерва до 21.10.2024 в зв`язку з необхідністю надання додаткових доказів.

У судовому засіданні 21.10.2024 справу розглянуто, проголошено вступну і резолютивну частину рішення.

Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

В період з 06.03.2024 по 02.04.2024 Головним управління ДПС у Миколаївській області здійснено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 та правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 30.07.2014 по 31.12.2023.

За результатами перевірки складено акт від 09.04.2024 № №6583/14-29-07-01/38859563, за висновками якого, зокрема, встановлено, що перевіркою не підтверджено фактичного здійснення операцій по взаємовідносинам з суб`єктами господарської діяльності постачальниками ТОВ «ДЕСПАСІТЕ», ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» та ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС, в зв`язку з чим позивач не мав права формувати дані податкового обліку на підставі цих операцій. Це порушення вплинуло на порядок та механізм визначення об`єктів оподаткування та податків, зокрема, на податок на прибуток підприємств, на податок на додану вартість. Так, акт перевірки від 09.04.2024 містить, посилання на порушення позивачем:

пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статі 134 Податкового кодексу України, в результаті якого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 578 711 грн;

пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 643 012 грн.

пункту 51.1. статті 51, підпункту 6) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу, підпункти 2, 3 пункту 3 розділу III, підпункт 2 пункту 4 розділу IV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, i сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, а саме: податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, i сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за III квартал 2018 року та за I, II квартали 2019 року та податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за IV квартал 2023 року (додаток форма № 4ДФ за грудень) подані з недостовірними відомостями;

підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункт а) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати та інших доходів, за період липень 2018 року вересень 2023 року на загальну суку 3422224,18 грн;

пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а саме: заниження військового збору, утриманого із суми медичного страхування працівників, нарахованого за вересень листопад 2022 року на загальну суму 154,84 грн;

пункту 161 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту а) пункту 17632 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування військового збору, утриманого із заробітної плати та інших доходів, за період липень 2018 року вересень 2023 року на загальну суму 232806,42 грн

абзацу першого частини 8 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464- VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: порушення граничних термінів сплати єдиного соціального внеску за березень, квітень, липень 2020 року, травень 2022 року, квітень, жовтень 2023 року в загальній сумі 613262,33грн.

Позивач не погодився з вищевказаними висновками податкового органу та подав свої заперечення в порядку п. 86.7 ст. 86 ПК України. За результатами розгляду вказаних заперечень 20.05.2024 позивачем було отримано відповідь щодо результатів розгляду заперечень до акту перевірки від 09.04.2024 № 6583/14-29-07-01/38859563, відповідно до змісту якої за результатами розгляду заперечень ТОВ «ЮТЕМ» змін до акту перевірки від 09.04.2024 № 6583/14-29-07-01/38859563 не внесено.

На підставі акту перевірки 15.05.2024 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 1101714290701, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14060100), на суму 803765,00 грн, з яких 643012,00 грн за податковим зобов`язанням та 160753,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 1101414290701, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на прибуток підприємства, який сплачують інші платники на суму 649821,50 грн (578 710,00 грн за податковим зобов`язанням та 71 111,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного оскарження до контролюючого органу вищого рівня, податкові повідомлення-рішення від 15.05.2024 №1101714290701, № 1101414290701 залишені Державною податковою службою України без змін (рішення № 21019/6/99-00-06-01-01-06 від 10.06.2024), а скарга без задоволення.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість та податку на прибуток, формуванням виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 134, 138, 139, 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено п.44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Платниками податку - резидентами є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті (пп.133.1.1. п.133.1 статті 133 ПК України).

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп.134.1.1 п.134.1 статті 134 ПК України).

Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 статті 139 цього Кодексу визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов`язання з податку на прибуток та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2000 року № 353, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2001 р. за № 47/5238, відповідно до якого витрати (дохід) з податку на прибуток- загальна сума витрат (доходу) з податку на прибуток, яка складається з поточного податку на прибуток з урахуванням відстроченого податкового зобов`язання і відстроченого податкового активу; обліковий прибуток (збиток)- сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у Звіті про фінансові результати за звітний період; податковий прибуток (збиток)- сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об`єктом оподаткування за звітний період.

Витрати (дохід) з податку на прибуток відображаються у статті "Витрати (дохід) з податку на прибуток" Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід). Витрати з податку на прибуток відображаються в дужках. При визначенні фінансового результату на суму доходу зменшується збиток до оподаткування (пункт 18 цього Положення).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон № 996).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.2 Положення № 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Застосовуючи ці приписи законодавства до обставин справи і оцінюючи первинні документи по спірним господарським операціям, суд встановив наступне.

Як вже зазначалось, відповідач пов`язує порушення позивачем податкового законодавства з здійсненням господарських операцій з ТОВ «ДЕСПАСІТЕ», ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» та ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС».

Досліджуючи ці операції, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що господарські відносини між позивачем і ТОВ «ДЕСПАСІТЕ» виникли на підставі договору поставки №10/10-18 від 01.10.2018, за яким останній зобов`язався передати у власність Покупця товар, згідно рахунку і видаткових накладних , а Покупець - прийняти i сплатити на умовах, передбачених цим договором, товар (партію товару) в кількості, асортименті i по цінах, вказаних в Специфікації, виставленому рахунку, накладних на відпустку i податкових накладних. В Специфікації до договору сторони погодили поставку товару - клапан запірний ск-260-2210 в кількості 13 штук загальною вартістю 287 937,00 грн. На виконання договору поставки № №10/10-18 від 01.10.2018 ТОВ «ДЕСПАСІТЕ» передало, а позивач прийняв продукцію - клапан запірний СК 26022-010 в кількості 13 шт., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000048 від 03.10.2018 та прибутковою накладною № 366 від 03.10.2018. Оплата поставленого товару відбулась 05.10.2018 на суму 287 937, 00, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між ТОВ «ЮТЕМ» і ТОВ «ДЕСПАСІТЕ»

По факту вказаної господарської операції ТОВ «ДЕСПАСІТЕ» була виписана податкова накладна від 03.10.2018 № 1, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - ЄРПН) та на підставі якої позивач сформував податковий кредит.

На підтвердження подальшого використання в своїй господарській діяльності товару, отриманого від ТОВ «ДЕСПАСІТЕ», позивач додав до матеріалів справи акт списання товарів № 76 від 30.11.2018, з якого вбачається, що товар був використаний при виконанні робіт на підставі договору підряду № 19724-УКБ від 12.07.2018 з Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Суд встановив, що підсумкова відомість ресурсів до акту виконаних робіт за листопад 2018 року за цим договором містить посилання на використання клапана запірного типу СК26022-010 в кількості 13 одиниць.

Суд встановив, що господарські відносини між позивачем і ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» виникли на підставі договору поставки №1203 від 12.03.2018, за яким постачальник прийняв зобов`язання постачати позивачу матеріали в асортименті згідно видаткових накладних. За умовами пункту 3.3 цього договору доставка товару здійснюється за рахунок покупця і транспортом покупця. Впродовж дії договору поставки №1203 від 12.03.2018 відбулось кілька поставок товару, що підтверджується:

- видатковою накладною № БМ-0000032 від 19.03.2018 та прибутковим ордером № 33 від 19.03.2018. По факту вказаної господарської операції ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» була виписана податкова накладна від 19.03.2018 № 17, яка була зареєстрована в ЄРПН та на підставі якої Позивач сформував податковий кредит;

-видатковою накладною № БМ-0000067 від 23.04.2018 та прибутковою накладною № 25 від 23.04.2018. По факту вказаної господарської операції ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» була виписана податкова накладна від 23.04.2018 № 27, яка була зареєстрована в ЄРПН та на підставі якої Позивач сформував податковий кредит;

-видатковою накладною № БМ-0000115 та прибутковим ордером № 60 від 24.05.2018. По факту вказаної господарської операції ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» була виписана податкова накладна від 24.05.2018 № 31, яка була зареєстрована в ЄРПН та на підставі якої Позивач сформував податковий кредит;

-видатковою накладною № БМ-0000221 від 13.09.2018, приймальним актом № 124 від 13.09.2018. По факту вказаної господарської операції ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» була виписана податкова накладна від 13.09.2018 № 5, яка була зареєстрована в ЄРПН та на підставі якої Позивач сформував податковий кредит;

-видатковою накладною № БМ-0000223 від 13.09.2018, приймальний акт № 125 від 13.09.2018. По факту вказаної господарської операції ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» була виписана податкова накладна від 13.09.2018 № 6, яка була зареєстрована в ЄРПН та на підставі якої Позивач сформував податковий кредит;

-видатковою накладною № БМ-0000265 від 22.10.2018 та прибутковим ордером № 134 від 22.10.2018. По факту вказаної господарської операції ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» була виписана податкова накладна від 22.10.2018 № 65, яка була зареєстрована в ЄРПН та на підставі якої Позивач сформував податковий кредит.

Загальна вартість товарів, отриманих позивачем від ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП», складала 1182825,30 грн і була сплачена покупцем впродовж березня-жовтня 2018 року.

Матеріалами справи підтверджується посилання позивача на подальше використання матеріалів, відображених в видаткових накладних ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП», в господарській діяльності позивача. Так, відповідно до Договору № 18951-УКБ від 22.11.2017 з Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» позивач передав останньому виконані будівельні роботи за актом № 7 за березень -1 2018 року, актом № 13 за квітень 2018 року, актом № 20 за травень 2018 року, актом № 35 за вересень 2018, актом № 36 за жовтень 2018 року. Суд встановив, що підсумкові відомості ресурсів до зазначених актів містять номенклатуру і кількість матеріалів, отриманих позивачем від ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП». Про використання цих матеріалів свідчать також акти переробки матеріалів: № 1 від 30.03.2018, № 2 від 30.04.2018, № 1 від 31.05.2018, № б/н від 31.05.2018, № 2 від 29.09.2018, та акти списання товарів № 71 від 30.04.2018, № 80 від 30.04.2018, № 15 від 29.09.2018, № 39 від 31.10.2018.

Господарські відносини між позивачем як покупцем та ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» як постачальником ґрунтувались на підставі договору поставки від 18.02.2019 № 1802, за яким постачальник зобов`язався протягом дії договору поставити покупцеві матеріали в асортименті, відповідної якості, а покупець прийняв зустрічне зобов`язання прийняти і оплатити вартість цього товару. В межах зазначеного договору ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» поставило, а позивач прийняв товар: 18.02.2019 за видатковою накладною № СТ-0000017 та прибутковою накладною № 20; 01.04.2019 за видатковими накладними № СТ-0000033 , № СТ-0000034 та прибутковою накладною № 48, 18.06.2019 за видатковою накладною № СТ-0000054 та прибутковою накладною № 66; 03.05.2019 за видатковими накладними № СТ-0000039, № СТ-0000040 та прибутковою накладною № 51. Позивач сплатив загальну вартість товару, отриманого від ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» (2387308,57 грн), що підтверджується актом звірки розрахунків, який міститься в матеріалах справи і відповідно до якого заборгованість відсутня. За першою подією постачальником складено відповідні податкові накладні. В подальшому позивач використав придбані матеріали в господарській діяльності у взаємовідносинах з Консорціум «Науково-виробниче об`єднання «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД» за договором субпідряду № 19- 01/2016 та договором субпідряду № 01-01/2017 від 23.05.2017, що підтверджується актами № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року, актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2019 року, актами списання товарів № 37 від 19.03.2019, № 78 від 26.04.2019, № 211 від 31.10.2019.

Дослідивши зазначені вище первинні документи, якими опосередковано господарські взаємовідносини між позивачем і ТОВ «ДЕСПАСІТЕ», ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» та ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС», суд дійшов висновку, що вони є належними. З їх аналізу, зокрема, вбачається, що укладені позивачем з зазначеними вище підприємствами договори відповідають вимогам чинного законодавства України, є економічно виправданими, ці документи підтверджують факт виконання господарських зобов`язань сторін. Також ці договори направлені на придбання матеріалів, які в подальшому використані при виконання позивачем договорів будівельного підряду, що відповідає основному виду діяльності позивача - будівельно-монтажні роботи (43.29). Наявність договорів між позивачем і замовниками будівельних робіт - Консорціумом «Науково-виробниче об`єднання «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД», Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - підтверджують економічну доцільність укладання позивачем договорів на придбання матеріалів, необхідних для виконання цих робіт. В матеріалах справи є документи, які підтверджують факти подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності товару, придбаного за договорами, реальність яких поставлена під сумнів відповідачем. Не є спірним між сторонами факт, що вартість товарів, отриманих від контрагентів позивача за договорами поставки, повністю сплачена позивачем, кредиторська заборгованість відсутня.

Наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов`язковою ознакою господарської операції. Також позивачем підтверджено зазначеними документами використання товару у власній господарській діяльності та правомірність відображення наслідків вказаних відносин у податковому обліку. При цьому відповідачем не надано жодного доказу на невідповідність первинних документів приписам законодавства України.

Також, з відзиву і пояснень представника відповідача вбачається, що контролюючий дійшов висновку про невідповідність наданих до перевірки первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «ДЕСПАСІТЕ», ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» та ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» в зв`язку з відсутністю товарно-транспортних накладних та подорожних листів.

Однак суд критично ставиться до цих доводів з огляду на те, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а отже така є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому, її відсутність не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Такий висновок відповідає сталій судовій практиці, зокрема правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах у справах №820/477/18, №815/6105/17.

Крім того, суд вважає слушним посилання позивача, висловлене у відповіді на відзив, щодо того, що в період виконання договорів поставки, укладених з ТОВ «ДЕСПАСІТЕ», ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» та ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС, була чинною постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. N 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», яка не передбачала обов`язкової наявності у водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, товарно-транспортної накладної. При цьому, твердження позивача про те, що перевезення здійснювалось власними транспортними засобами, узгоджується з умовами договорів постачання. Наявність таких транспортних засобів відповідачем не спростована.

Оцінюючи позицію відповідача щодо наявності податкової інформації, яка свідчить про невідповідність придбаного та реалізованого товару контрагентів позивача, обрив ланцюга постачання товару, суд зазначає, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкова інформація, надана іншим контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та сформована без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу. Посилання ж відповідача на інформацію, яка містить в базі даних контролюючого органу, або схеми , якими обґрунтовується обрив ланцюга, не може вважатись належним доказом нереальності господарської операції між позивачем та його контрагентами.

Також суд зауважує, що контрагенти позивача, реальність відносин з якими поставлено під сумнів відповідачем, перебували на час здійснення господарських операцій на податковому обліку. Наявність реєстрації контрагентів на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб`єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника. Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Контрагенти позивача є самостійними, незалежними та непов`язаними між собою суб`єктами господарювання, за діяльність яких та можливі їх порушення позивач відповідальності не несе.

Порушення контрагентом правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності ( несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) на які посилається відповідач, заперечуючи проти позову, не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Суд вважає хибною позицію відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, які, за твердженням відповідача, не могли виконати умови договорів через недостатність трудових та матеріально - технічних можливостей, оскільки такі доводи відповідача є лише припущеннями та жодними доказами не підтвердженні.

Також, слід зазначити, що законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб`єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину. Таких доказів суду не надано.

Суд погоджується і з позицією позивача щодо того, що вирок в кримінальній справі, винесений 23.11.2018 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська посадовій особі контрагента ТОВ «ДЕСПАСІТЕ» - директору ТОВ «Хіларі-Трейд», не є доказом нереальності господарських операцій між ТОВ «ДЕСПАСІТЕ» і позивачем. З тексту вироку вбачається, що при його постановленні судом досліджені обставини взаємовідносин ТОВ «Хіларі-Трейд» з контрагентами. Суд зауважує, що такий факт наявності вироку контрагенту контрагента позивача не дає підстав для висновку про нереальність господарських операцій останнього з позивачем. В той же час відповідачем не надано доказів існування будь-якого вироку суду стосовно контрагентів позивача, який набрав законної сили, та підтверджував би всі обставини, які мають значення у цій справі. Посилаючись у відзиві на позов на вирок директору ТОВ «Хіларі-Трейд» відповідач не зазначає жодних обставин, які б свідчили про здійснення ТОВ «ДЕСПАСІТЕ» фіктивних господарських операцій з позивачем.

Відтак, суд дійшов висновку, що належні первинні документи, якими опосередковані відносини між позивачем і його контрагентами, економічна виправданість цих відносин, зміни у майновому стані учасників правочину в результаті його виконання, а також відсутність доказів безтоварності операцій підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ДЕСПАСІТЕ», ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» та ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС». З огляду на це, позивач правомірно використав дані по цих операціях при обчисленні податку на додану вартість та податку на прибуток, що спростовує висновки акту перевірки, який став підставою для винесення оскаржуваних повідомлень-рішень.

За таких обставин, позов про визнання протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖТЕПЛОЕНЕРГОМОНТАЖ» (вул. Промисловий майданчик,13А,м. Южноукраїнськ,Миколаївська обл., Вознесенський р-н,55002 ЄДРПОУ 38859563) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 15.05.2024 № 1101414290701.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївські області від 15.05.2024 № 1101714290701.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖТЕПЛОЕНЕРГОМОНТАЖ» (вул. Промисловий майданчик,13А,м. Южноукраїнськ,Миколаївська обл., Вознесенський р-н,55002 ЄДРПОУ 38859563) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 21803,80 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко

Рішення складено в повному обсязі 30.10.2024