Рішення

від 28.10.2024 по справі 509/7012/23

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/7012/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року смт. Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

при секретарі судового засідання Степанової Н.С.,

за участю учасників судового провадження:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Державного підприємства «ТВК» до Ле Куок Фонга про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2023 року до Овідіопольського районного суду Одеської області звернулось Державне підприємство «ТВК» з позовом до Ле Куок Фонг про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг складсько-торгівельного приміщення №С4-20/2019 від 23.04.2019 року у розмірі 147374, 21 гривень та витрати за сплачений судовий збір у сумі 2684,00 гривень.

Подана позовна заява мотивована тим, що 23 квітня 2019 року між ДП «ТВК» (Сторона 1) та громадянином України Ле Куок Фонг (Сторона 2) укладено Договір №С4-20/2019 про надання послуг з обслуговування складсько-торгівельного приміщення №С4-20, розташованого на території державного підприємства «ТВК» за адресою: АДРЕСА_1 .

Предметом договору є надання Стороні 2 в якості торгового місця, складсько-торгівельне приміщення, яке належить Стороні та розташоване на місці С4-20 загальною площею 144 кв.м. строком до 31.12.2030 року та здійснення послуг з обслуговування вказаного складсько-торгівельного приміщення.

Вказане складсько-торгівельне приміщення є державною власністю, перебувають на бухгалтерському обліку Державного підприємства «ТВК» на умовах користування.

Відповідно до п.п. 2.2.2. п. 2.2. ч. 2 Договору, Сторона 2 (Ле Куок Фонг) зобов`язується своєчасно сплачувати послуги з обслуговування, а також витрати по тарифам в терміни які встановлені умовами Договору, п.п.2.2.3, 2.3.1, 3.1, 3.3. та 3.4.

Згідно п. 3.1. ч. 3 Договору Сторона 2 здійснює оплату послуг за обслуговування складсько-торгівельного приміщення та послуг, щодо здійснення вантажно-розвантажувальних робіт згідно тарифів, які встановлюються Стороною 1. Термін сплати до 20 числа кожного поточного місяця.

Згідно до п.3.2. Сторона 2 відшкодовує витрати спожитої електроенергії за минулий місяць до 15 числа поточного місяця за умовами визначеними п.2.2.3. Договору.

Згідно п.п. 2.3.1. Договорів, Сторона 1, має право змінювати вартість плати за обслуговування складсько-торгівельного приміщення, шляхом встановлення відповідних тарифів на такі послуги.

Відповідно до п.3.1 ч. 3 Договорів, вартість послуг встановлена у розмірі 10000 (десять тисяч гривень) з яких: 9000,00 гривень на місяць з ПДВ. За обслуговування складсько-торгівельного приміщення; 1000,00 гривень на місяць з ПДВ, за послуги щодо забезпечення та здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, на території складсько-торгівельного приміщення, розташоване на місці №С4-20.

Керуючись п.п. 2.3.1. п. 2.3 ч. 2 Договору, наказом В.о. директора ДП «ТВК» «Про встановлення тарифів на послуги ДП «ТВК» від 30.11.2021 року № 131-а, вартість послуг з обслуговування складсько-торгівельних приміщень з 1 грудня 2021року встановлена в сумі 13600,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.5.6. ч.5 Договору, Сторони підтвердили, що при укладанні Договору, досягнуто згоди, щодо всіх істотних умов, а особи, підписали даний договір, мають необхідний об`єм правоздатності.

Згідно п.4.1. ч.4 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену укладеним Договором та чинним законодавством.

Відповідно до п.4.2. ч.4 Договору, Сторона 2 несе повну матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну Стороні 1 внаслідок невиконання зобов`язань за Договором.

Згідно п. 4.3 ч. 4 Договору, за прострочення платежу у розмірі визначеному в п. 3.1 Договору, Сторона 2, що місця сплачує штраф у розмірі 20% від суми визначеної п. 3.1. Договору.

Відповідно до Наказу Т.в.о. директора ДП «ТВК» « щодо врегулювання питань не нарахування штрафних санкцій контрагентам підприємства в умовах воєнного стану» №13-а від 01.03.2022 року за лютий, березень, квітень та травень 2022 року не нараховувались штрафи за несвоєчасну оплату наданих підприємством послуг.

Відповідно до наказу В.о. директора ДП «ТВК» « з метою врегулювання питання тарифікації послуг підприємства, враховуючи складну фінансово-економічну ситуацію в країні, спричинену воєнним станом» № 24/1-а від 30.05.2022 року, з 1 червня 2022 року вартість послуг ДП «ТВК» з обслуговування складсько-торгівельних приміщень встановлена в розмірі 11 500,00 грн.

Відповідно до Наказів в.о. директора ДП «ТВК» «щодо врегулювання питань не нарахування штрафних санкцій контрагентам підприємства в умовах воєнного стану» за №26/1а від 31.05.2022 року, №40-а від 30.08.2022 року, № 4/1-а від 26.10.2022 року, №68-а від 31.12.2022 року, №12-а від 28.02.2023 року з червня 2022 року по лютий 2023 року не нараховувались штрафи за несвоєчасну оплату наданих підприємством послуг.

Таким чином, штрафи за період невиконання Відповідачем своїх обов`язків відповідно до п.4.3. Договору, за прострочення платежу, у розмірі, визначеному п. 3.1 Договору, Сторона 2 щомісячно сплачує штраф у розмірі 20% від суми, визначеної в п. 3.1. Договору, нараховувались починаючи з травня 2023 року до червня 2023 року (дата розірвання Договору) і становлять 4600 гривень, що складає 2300 гривень нарахованого штрафу на суму несплаченого боргу на місяць.

Відповідно до п.4.4. ч.4 Договору, у випадку прострочення платежу більш ніж на 45 календарних днів, Сторона 1 письмово повідомляє Сторону 2 про розірвання 2 про розірвання Договору, та за умови невиконання Стороною 2 п.2.2.7. даного Договору притримує її майно. У подальшому Сторона 1 самостійно звільняє складсько-торгівельне приміщення від майна Сторони 2 із складенням опису майна, для подальшого належного платного комерційного зберігання у відведеному місці.

Відповідно до п.2.2.3. Договору С4-20/2019, Сторона 2 зобов`язується відшкодовувати витрати за спожиту електроенергію, згідно тарифів, встановлених НКРЕ на день оплати, за показниками лічильника, який знаходиться із зовнішньої сторони складсько-торгівельного приміщення. Відшкодовування витрат спожитої електроенергії здійснюється з моменту фактичного допуску Сторони 2 до складсько-торгівельного приміщення за двостороннім актом.

Відповідно до п.3.2. Сторона 2 відшкодовує витрати спожитої електроенергії за минулий місяць до 15 числа поточного місяця, за умовою, яка визначена п.2.2.3. Договору.

Відповідно до бухгалтерської довідки від 31.10.2023 року заборгованість Ле Куок Фонг за спожиту електроенергію складає 74,21 гривень.

За вищевикладеними обставинами, 15 червня 2023 року за вих. №119 ДП «ТВК» направилонаадресуЛе Куок Фонгповідомлення про розірвання Договору про надання послуг з обслуговування складсько-торгівельного приміщення №С4-20/2019 від 23.04.2019 року в порядку ст.651 ЦК України.

Ухвалою суду від 30 листопада 2023 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

22 лютого 2024 року представник відповідача адвокат Сауляк О.О. надав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

28 лютого 2024 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву в якому просив закрити провадження по справі у зв`язку із порушенням підсудності, так як Ле Куок Фонг є фізичною особою-підприємцем та дана справа має розглядатись за правилами господарського судочинства.

20 березня 2024 року ДП «ТВК» було подано відповідь на відзив представника відповідача. Відповідно до відповіді на відзив, Позивач заперечує проти відзиву на позов представника відповідача, так як відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Ле Куок Фонг припинив свою діяльність як фізична особа-підприємець 26.08.2021 року.

Ухвалою суду від 11 вересня 2024 року у задоволеннізаяви представникавідповідача -адвоката СаулякО.О.про закриттяпровадження усправі відмовлено.

16 вересня 2024 року через канцелярію Овідіопольського районного суду від представника відповідача надійшли заперечення проти позову та закриття провадження по справі. Представник відповідача посилався на п.4.4. договору, відповідно до якого у випадку прострочення платежу більш ніж на 45 календарних днів, Сторона 1 письмово повідомляє Сторону 2 про розірвання 2 про розірвання Договору, та за умови невиконання Стороною 2 п.2.2.7. даного Договору притримує її майно. У подальшому Сторона 1 самостійно звільняє складсько-торгівельне приміщення від майна Сторони 2 із складенням опису майна, для подальшого належного платного комерційного зберігання у відведеному місці. Окрім того зазначив що Позивачем не складався опис майна та Ле Куок Фонг після дзвінка на офіс ДП «ТВК» повідомив про розірвання Договору після чого передав перепустку та ключі від складського приміщення начальнику охорони та повідомив йому про форс-мажорні обставини у зв`язку із військовою агресією рф, що стало підставою для виїзду Ле Куок Фонг до В`єтнаму. Також, в запереченнях зазначено, що позивачем не надано доказів використання складського приміщення з липня 2022 року, надання перепустки та акту розтину складського приміщення №С3-20.

28 жовтня 2024 року позивачем було подано через підсистему «Електронний суд» відповідь на відзив із доказами.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 підтримала позовну заяву в повному обсязі та просила її задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те що під час укладення Договору про надання послуг з обслуговування складсько-торгівельного приміщення №С4-20/2019 від 23.04.2019 року сторонами були узгоджені умови та обов`язки виконання даного договору.

Представник позивачазаперечувала противикладених обставину запереченняхпредставника відповідача,а самещо Договір№С4-20/2019від 23.04.2019року немістить порядокдострокового розірванняСтороною 2, так як п.5.2. Договору передбачено внесення змін до Договору здійснюється шляхом складання додаткової угоди, що підписується Сторонами, або їх уповноваженими представниками, крім випадків та умов, які передбачені Договором.

Відповідно до п.5.3. Договору, Договір надання послуг підлягає переоформленню на іншу особу, з розірванням даного Договору за письмовою заявою Сторони 2, за умови відсутності будь-якої заборгованості за цим Договором, виключно в термін дії Договору..

Згідно із п. 5.4. Договору передбачено, що Сторона 1 має право в односторонньому порядку розірвати даний Договір про надання послуг у випадках за згодою Сторін.

Також, під час судового засідання пояснила, що Ле Куок Фонг залишаючи ключі начальнику охорони та начебто повідомив про розірвання Договору, у зв`язку із форс-мажорними обставинами, суперечить умовам Договору, так як Договір підписувався із ДП «ТВК», та охорона на території підприємства здійснює функцію охорони та не відповідає за укладання або розірвання Договорів. Окрім того надала пояснення що певний період початку повномасштабного вторгнення рф з 24.02.2022 року на підприємстві було запроваджено дистанційну роботу співробітників та на підприємстві із персоналу ДП «ТВК» перебували начальник абонентського відділу та юрист, секретарів яким начебто телефонував Ле Куок Фонг не могло бути, тим паче при перебуванні на території підприємства міг самостійно звернутись до юридичного відділу із відповідною заявою про розірвання Договору або надіслати на електрону пошту підприємства перебуваючи за межами території України. Також, просила не брати до уваги посилання представника відповідача про форс-мажорні обставини так як при їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Також пояснила, що посилання представника відповідача, що Ле Куок Фонг, у зв`язку із форс-мажорними обставинами виїхав за межі території України, та по теперішній час не повернувся: по перше нічим не підтверджено, а саме в матеріалах справи відсутні відомості про виїзд за межі території України; по-друге , спростовується що через форс-мажорні обставини не може здійснювати свою підприємницьку діяльність, що відомості про припинення підприємницької діяльності фізичної-особи підприємця були внесені до Реєстру 05.12.2019 року, та згідно з даними з реєстру повне припинення підприємницької діяльності відбулось 25.08.2021 року, тобто за довго до початку повномасштабного вторгнення рф. Окрім того, як зазначено у запереченнях Ле Куок Фонг з липня передав невстановленим особам ключі, а вторгнення почалось з 24.02.2022 року. Тобто, твердження про неможливість виконання узгоджених Сторонами умов Договору також не підтверджено, так як з 24.02.2022 року як зазначає представник Відповідача пор липень він продовжував перебувати на території підприємства.

Також, представник позивача зазначила, що відповідно до укладеного Сторонами Договору акти виконаних робіт не були передбачені, також зазначила, що від відповідача не надходили заперечення проти отриманих послуг або скарги щодо неналежного виконання умов Договору зі сторони позивача. Також, пояснила, що відповідачем були порушені й інші умови договору, так як при виїзді за межі території України не повідомив свої нові контактні дані для повідомлення про будь-які зміни стосовно Договору.

Представник відповідача під час судового засідання заперечував проти задоволення позову та просив закрити справу, посилаючись на наступне.

Адвокат зазначив, що позивачем не надано доказів надання послуг, а саме актів виконаних робіт, опису майна та акту відкриття складського приміщення С4-20. Пояснив, що Ле Куок Фонг передав ключі начальнику охороні та повідомив про розірвання Договору про надання послуг обслуговування складсько-торгівельного приміщення №С4-20/2019 від 23.04.2019 року у зв`язку із форс-мажорними обставинами та неможливістю здійснення підприємницької діяльності. Окрім того, заперечував проти розгляду справи в Овідіопольському районному суді Одеської області, так як на момент укладення даного договору відповідач перебував у статусі фізичної особи-підприємця та дана справ має розглядатись за правилами господарського провадження.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши надані докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 55 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про судоустрій України і статус суддів» гарантовано право кожному захищати свої права та інтереси у суді.

Відповідно до ст.1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересівфізичних осіб, прав та інтересівюридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ч.3 ст.2 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків,передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК Україниобставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставинабо добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Так, судом встановлено, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.02.2020 року № 84-р державне підприємство «ТВК» передано до сфери управління Фонду державного майна України.

Згідно Статуту, Державне підприємство «ТВК» засноване на державній власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство, входить до сфери управління Фонду державного майна.

Згідно п.3.1 Статуту ДП «ТВК» метою діяльності Підприємства є одержання прибутку на основі здійснення виробничої, торгівельної, інвестиційної, маркетингової, агентської, посередницької діяльності, діяльності у сфері створення інфраструктури з метою розвитку підприємництва, в тому числі залучення інвестицій. Проведення будь-яких видів виробничо-комерційної діяльності не заборонених чинним законодавством України.

Згідно п.4.12 Статуту Підприємства «Підприємство здійснює вільний вибір видів господарської діяльності, самостійно формує програми та напрями своєї діяльності, обирає постачальників та споживачів продукції, робіт і послуг, якщо інший порядок вибору видів діяльності, постачальників та споживачів продукції, робіт і послуг не передбачений чинним законодавством. Підприємство самостійно визначає ціни на власну продукцію (товари, послуги, роботи), якщо інше не передбачено ліцензійними умовами щодо окремих видів діяльності, які здійснює Підприємство та законодавством України.

Згідно п.7.1. ч. 7 Статуту, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Судом встановлено та сторонами провадження підтверджено, що 23 квітня 2019 року між ДП «ТВК» (Сторона 1) та громадянином України Ле Куок Фонг (Сторона 2) укладено Договір №С4-20/2019 про надання послуг з обслуговування складсько-торгівельного приміщення №С4-20, розташованого на території державного підприємства «ТВК» за адресою: АДРЕСА_1 .

Предметом договору є надання Стороні 2 в якості торгового місця, складсько-торгівельне приміщення, яке належить Стороні та розташоване на місці С4-20 загальною площею 144 кв.м. строком до 31.12.2030 року та здійснення послуг з обслуговування вказаного складсько-торгівельного приміщення.

Вказане складсько-торгівельне приміщення є державною власністю, перебувають на бухгалтерському обліку Державного підприємства «ТВК» на умовах користування.

Відповідно до п.п. 2.2.2. п. 2.2. ч. 2 Договору, Сторона 2 (Ле Куок Фонг) зобов`язується своєчасно сплачувати послуги з обслуговування, а також витрати по тарифам в терміни які встановлені умовами Договору, п.п.2.2.3, 2.3.1, 3.1, 3.3. та 3.4.

Згідно п. 3.1. ч. 3 Договору Сторона 2 здійснює оплату послуг за обслуговування складсько-торгівельного приміщення та послуг, щодо здійснення вантажно-розвантажувальних робіт згідно тарифів, які встановлюються Стороною 1. Термін сплати до 20 числа кожного поточного місяця.

Згідно до п.3.2. Сторона 2 відшкодовує витрати спожитої електроенергії за минулий місяць до 15 числа поточного місяця за умовами визначеними п.2.2.3. Договору.

Згідно п.п. 2.3.1. Договорів, Сторона 1, має право змінювати вартість плати за обслуговування складсько-торгівельного приміщення, шляхом встановлення відповідних тарифів на такі послуги.

Відповідно до п.3.1 ч. 3 Договорів, вартість послуг встановлена у розмірі 10000 (десять тисяч гривень) з яких: 9000,00 гривень на місяць з ПДВ. За обслуговування складсько-торгівельного приміщення; 1000,00 гривень на місяць з ПДВ, за послуги щодо забезпечення та здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, на території складсько-торгівельного приміщення, розташоване на місці №С4-20.

Керуючись п.п. 2.3.1. п. 2.3 ч. 2 Договору, за наказом В.о. директора ДП «ТВК» «Про встановлення тарифів на послуги ДП «ТВК» від 30.11.2021 року № 131-а, вартість послуг з обслуговування складсько-торгівельних приміщень з 1 грудня 2021року встановлена в сумі 13600,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.5.6. ч.5 Договору, Сторони підтвердили, що при укладанні Договору, досягнуто згоди, щодо всіх істотних умов, а особи, підписали даний договір, мають необхідний об`єм правоздатності.

Згідно п.4.1. ч.4 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену укладеним Договором та чинним законодавством.

Відповідно до п.4.2. ч.4 Договору, Сторона 2 несе повну матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну Стороні 1 внаслідок невиконання зобов`язань за Договором.

Згідно п. 4.3 ч. 4 Договору, за прострочення платежу у розмірі визначеному в п. 3.1 Договору, Сторона 2, що місця сплачує штраф у розмірі 20% від суми визначеної п. 3.1. Договору.

Відповідно до Наказу Т.в.о. директора ДП «ТВК» « щодо врегулювання питань не нарахування штрафних санкцій контрагентам підприємства в умовах воєнного стану» №13-а від 01.03.2022 року за лютий, березень, квітень та травень 2022 року не нараховувались штрафи за несвоєчасну оплату наданих підприємством послуг.

Відповідно до наказу В.о. директора ДП «ТВК» «з метою врегулювання питання тарифікації послуг підприємства, враховуючи складну фінансово-економічну ситуацію в країні, спричинену воєнним станом» № 24/1-а від 30.05.2022 року, з 1 червня 2022 року вартість послуг ДП «ТВК» з обслуговування складсько-торгівельних приміщень встановлена в розмірі 11 500,00 грн.

Відповідно до Наказів в.о. директора ДП «ТВК» «щодо врегулювання питань не нарахування штрафних санкцій контрагентам підприємства в умовах воєнного стану» за №26/1а від 31.05.2022 року, №40-а від 30.08.2022 року, № 4/1-а від 26.10.2022 року, №68-а від 31.12.2022 року, №12-а від 28.02.2023 року з червня 2022 року по лютий 2023 року не нараховувались штрафи за несвоєчасну оплату наданих підприємством послуг.

Таким чином, штрафи за період невиконання Відповідачем своїх обов`язків відповідно до п.4.3. Договору, за прострочення платежу, у розмірі, визначеному п. 3.1 Договору, Сторона 2 щомісячно сплачує штраф у розмірі 20% від суми, визначеної в п. 3.1. Договору, нараховувались починаючи з травня 2023 року до червня 2023 року (дата розірвання Договору) і становлять 4600 гривень, що складає 2300 гривень нарахованого штрафу на суму несплаченого боргу на місяць.

Відповідно до п.4.4. ч.4 Договору, у випадку прострочення платежу більш ніж на 45 календарних днів, Сторона 1 письмово повідомляє Сторону 2 про розірвання 2 про розірвання Договору, та за умови невиконання Стороною 2 п.2.2.7. даного Договору притримує її майно. У подальшому Сторона 1 самостійно звільняє складсько-торгівельне приміщення від майна Сторони 2 із складенням опису майна, для подальшого належного платного комерційного зберігання у відведеному місці.

Відповідно до п.2.2.3. Договору С4-20/2019, Сторона 2 зобов`язується відшкодовувати витрати за спожиту електроенергію, згідно тарифів, встановлених НКРЕ на день оплати, за показниками лічильника, який знаходиться із зовнішньої сторони складсько-торгівельного приміщення. Відшкодовування витрат спожитої електроенергії здійснюється з моменту фактичного допуску Сторони 2 до складсько-торгівельного приміщення за двостороннім актом.

Відповідно до п.3.2. Сторона 2 відшкодовує витрати спожитої електроенергії за минулий місяць до 15 числа поточного місяця, за умовою, яка визначена п.2.2.3. Договору.

Відповідно до бухгалтерської довідки від 31.10.2023 року заборгованість Ле Куок Фонг за спожиту електроенергію складає 74,21 гривень.

За вищевикладеними обставинами, 15 червня 2023 року за вих. №119 ДП «ТВК» направилонаадресуЛе Куок Фонгповідомлення про розірвання Договору про надання послуг з обслуговування складсько-торгівельного приміщення №С4-20/2019 від 23.04.2019 року в порядку ст.651 ЦК України.

10 липня 2023 року ДП «ТВК» направлено повідомлення про необхідність сформованої заборгованості під час дії Договору про надання послуг з обслуговування складсько-торгівельного приміщення №С4-20/2019 від 23.04.2019 року.

Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Судом встановлено, що сторонами у договорі чітко погоджено порядок надання послуг, обсяг та відповідно порядок оплати. Так, зокрема, в п.п. 2.2.2. п 2.2. ч. 2 Договорів, Сторона 2 (Ле Куок Фонг) зобов`язується своєчасно сплачувати послуги з обслуговування, а також витрати по тарифам в терміни які встановлені умовами Договорів, п.п.22.3, 2.3.1, 3.1, 3.3. та 3.4.

Згідно п. 3.1. ч. 3 Договорів Сторона 2 здійснює оплату послуг за обслуговування складсько-торгівельних приміщень та послуг, щодо здійснення вантажно-розвантажувальних робіт згідно тарифів, які встановлюються Стороною 1. Термін сплати до 20 числа кожного поточного місяця.

Згідно п. 4.3. ч. 4 Договорів за прострочення платежу у розмірі визначеному в п. 3.1 Договорів, Сторона 2, щомісяця сплачує штраф у розмірі 20% від суми визначеної п. 3.1. Договору. (на період дії положення Військового стану на території України вказаний пункт Договорів ДП «ТВК» не застосовується).

Згідно п.п. 2.3.1. Договорів, Сторона 1, має право змінювати вартість плати за обслуговування складсько-торгівельного приміщення, шляхом встановлення відповідних тарифів на такі послуги.

Так, відповідно до п.5.6. Договору №С4-20/2019 від 23.04.2019 Сторони підтвердили, що при укладанні Договору, досягнуто згоди що до всіх істотних умов, а особи, що підписали даний Договір, мають необхідний об`єм правоздатності.

Відповідно до п.4.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність передбачену даним Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п.3.1. вартість послуг за обслуговування складсько-торгівельного приміщення та послуг щодо здійснення вантажно-розвантажувальних робіт згідно тарифів, які встановлюються Стороною 1.

Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі договору, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг. За договором позивач зобов`язався надати, а відповідач оплатити послуги із проведення комплексу заходів, які є складовою загальної інформаційної кампанії з метою інформування цільової аудиторії про важливість профілактики раннього виявлення інфаркту міокарда та можливості отримання безоплатної екстреної допомоги при гострому інфаркті міокарда, в рамках реалізації проекту "Поліпшення охорони здоров`я на службі у людей".

За приписами частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Так, позивачем надані підтверджуючі докази до позовної заяви, а саме підстави виникнення заборгованості за Договором про надання послуг з осблуговування складсько-торгівельного приміщення №С4-20/2019 від 23.04.2019 року, а саме : Договір про надання послуг з осблуговування складсько-торгівельного приміщення №С4-20/2019 від 23.04.2019 року; Наказ від 30.11.2021 року за №131-а; Додаток до Наказу від 30.11.2021 року за №131-а; Наказ від 30.05.2022 року за №24/1-а; Додаток до Наказу від 30.05.2022 року за №24/1-а; наказ №13-а від 01.03.2022 року «щодо врегулювання питань не нарахування штрафних санкцій контрагентам підприємства в умовах воєнного стану»; Наказ №12-а від 28.02.2023 року «щодо врегулювання питань не нарахування штрафних санкцій контрагентам підприємства в умовах воєнного стану»; повідомлення вих.№119 від 15.06.2023 року Ле Куок Фонг від 15.06.2023 року з квитанцією про поштове відправлення; Повідомлення вих.№144 від 10.07.2023 року Ле Куок Фонг від 10.07.2023 року; бухгалтерська довідка та рахунки №361.

На думку суду, зауваження представника відповідача, щодо ненадання представником позивача актів про надані послуги та опис майна, не може бути взята до уваги судом так як до липня 2022 року відповідачем здійснювались оплати без актів виконаних робіт, тобто за умовами укладеного договору, що підтверджується рахунком № НОМЕР_1 . Окрім того, дану обставину не заперечував сам представник відповідача.

Також, суд не бере до уваги заперечення представника відповідача, щодо несвоєчасного виконання позивачем п.4.4. Договору, так як в умовах Договору зазначено «більше 45 днів». Окрім того, суд зауважує, що представником відповідача не спростовано одностороннє розірвання Договору зі сторони ДП «ТВК».

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, на листи Ле КуокФонг,надіслані позивачемна адресувідповідача не надсилав відповідей або будь-які інші-пропозиції з приводу заборгованості та її сплати на адресу Підприємства. Про зміну місця мешкання або реєстрації для зв`язку, в порушення умов договору, Ле Куок Фонг підприємству не повідомляв.

Суд придослідженні матеріалівсправи незнайшов підтвердженняпро форс-мажорніобставини неможливостівиконання умовДоговору №С4-20/2019від 23.04.2019року на підставі Листа Торгово-промислової палати України, який був розміщений на сайті ТПП України 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1.

Так, відповідно до вищевказаного листа вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25 січня 2022 у справі № 904/3886/21.

Відповідно до діючого законодавства України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань. Проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов`язання є наслідком дії форс-мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами.

Таким чином, відповідач на підтвердження дії форс-мажорних обставин повинен був надати підтвердження їх впливу на права та обов`язки сторін, які передбачені договором.

Відповідно доЗакону України "Про торгово-промислові палати України", якою передбачалось, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю, вважаємо, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат торгово-промислової палати, тобто надані Товариством докази є належним свідченням існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов Договору.

Відповідно до висновку Верховного Суду викладені у пунктах 59, 60, 61, 62 постанови від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, згідно із якими, відповідно до частини першої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другоїстатті 218 Господарського кодексу Українитастатті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

З урахуванням наведеного суд вважає, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.

Також, твердження представника відповідача про ненадання позивачем актів виконаних робіт спростовується й тим, що під час укладення Договору Сторони погодили умови Договору, за якими вбачається, що сплата здійснюється за встановленими позивачем тарифами, тобто відсутні будь-які відомості про здійснення оплати після погодження та підписання актів виконаних робіт.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями ч.ч.1, 2ст.530 ЦК Українипередбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.ст.525,526 Цивільного кодексу Українизобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору таЦивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язанняабо одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до п.3 ч.1ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості за договором про надання послуг з обслуговування складсько-торгівельного приміщення №С4-20/2019 від 23.04.2019 року становить 147374, 21 гривень та складається з:

Обслуговування складського приміщення №С4-20 142700,00 гривень;

Відшкодування електроенергії 74,21 гривень;

Штрафів за несвоєчасну оплату обслуговування 4600,00 гривень.

Судом встановлено, що відповідач своєчасно не сплачував грошові кошти за отримані послуги за Договором про надання послуг з обслуговування складсько- торгівельного приміщення №С4-20/2019 від 23.04.2019 року, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунках заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов договору про надання послуг з обслуговування складсько- торгівельного приміщення №С4-20/2019 від 23.04.2019 року, а також статей 509, 526, 901 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором - не виконав. Суд погоджується із наданим позивачем розрахунками заборгованості, та доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вимога про стягнення судового зборупідлягає задоволенню.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.526,527,549-552,625-627,629,901-907 ЦК України, ст.ст.141,263265,274, 258 259, 263- 265ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Ле Куок Фонга (паспорт НОМЕР_2 , виданий Шевченківським ВМ Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 25.03.2009 року, ІНПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Державного підприємства «ТВК» (код ЄДРПОУ 24971375, ІПН 249713715; АБ "Укргазбанк": ІВАN: НОМЕР_4 ) заборгованість за договором про надання послуг з обслуговування складсько-торговельного приміщення № С4-20/2019 від 23.04.2019 року у розмірі 147374 (сто сорок сім тисяч триста сімдесят чотири) грн. 21 коп.

Стягнути з Ле Куок Фонга (паспорт НОМЕР_2 , виданий Шевченківським ВМ Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 25.03.2009 року, ІНПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Державного підприємства «ТВК» (код ЄДРПОУ 24971375, ІПН 249713715; АБ "Укргазбанк": ІВАN: НОМЕР_4 ) понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 31.10.2024 року.

Головуючий: Є. М. Панасенко