Рішення

від 15.10.2024 по справі 641/184/24

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/1072/2024 Справа № 641/184/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Богдан М.В.,

за участю секретаря судового засідання Двірник О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних, -

В С Т А Н О В И В:

12 січня 2024 року ТОВ «ФК «Маніту» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з нього за Кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року 3% річних у розмірі 2675,92 євро, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 24 березня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК» та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник, Відповідач) був укладений Кредитний договір № 211/06-КВ (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Позичальник отримав від Позикодавця кредитні кошти в розмірі 28 400,00 (двадцять вісім тисяч чотириста) євро строком користування до 23 березня 2009 року зі сплатою 11,00 % річних.

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов?язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банк».

Відповідно до вищевказаного договору про передачу активів та кредитних зобов?язань АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору № 211/06-КВ від 24.03.2006 року.

15.07.2019 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» укладено Договір № 1571/К купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» набуло право вимоги за Кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року.

Згідно Договору відступлення прав вимоги № 27/11/19-1 від 27.11.2019 року ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» відступило ТОВ "Фінансова компанія "МАНІТУ" право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року.

З наведеного вбачається те, що ТОВ "Фінансова компанія "МАНІТУ" внаслідок набуття права вимоги за Кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року, є правонаступником первісного кредитора ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК».

У зв?язку з невиконанням ОСОБА_1 прийнятих на себе зобов?язань за Кредитним договором, виникла заборгованість, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.01.2014 року по справі № 641/12220/13-ц позов ПАТ "Дельта Банк" задоволений, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" суму заборгованості за кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року в розмірі 195437 грн. 44 коп. , а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1954 грн. 38 коп., а всього підлягає стягненню 197391 грн.82 коп.

Однак, станом на даний час рішення суду відповідачем не виконано.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16.01.2024 року вищевказану цивільну справу прийнято до провадження, відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справиза його відсутності, позовні вимоги підтримав та вказав, що не заперечує протирозглядусправи в заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини своєї не явки суду не повідомив та відзив до суду не надав.

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 24 березня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК» та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник, Відповідач) був укладений Кредитний договір № 211/06-КВ (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Позичальник отримав від Позикодавця кредитні кошти в розмірі 28 400,00 (двадцять вісім тисяч чотириста) євро строком користування до 23 березня 2009 року зі сплатою 11,00 % річних.

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов?язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банк».

Відповідно до вищевказаного договору про передачу активів та кредитних зобов?язань АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору № 211/06-КВ від 24.03.2006 року.

15.07.2019 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» укладено Договір № 1571/К купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» набуло право вимоги за Кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року.

Згідно Договору відступлення прав вимоги № 27/11/19-1 від 27.11.2019 року ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» відступило ТОВ "Фінансова компанія "МАНІТУ" право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року.

З наведеного вбачається те, що ТОВ "Фінансова компанія "МАНІТУ" внаслідок набуття права вимоги за Кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року, є правонаступником первісного кредитора ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК».

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.01.2014 року по справі № 641/12220/13-ц позов ПАТ "Дельта Банк" задоволений, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" суму заборгованості за кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року в розмірі 195437 грн. 44 коп. , а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1954 грн. 38 коп., а всього підлягає стягненню 197391 грн.82 коп.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами наявні грошові зобов`язання.

Однак, станом на даний час рішення суду відповідачем не виконано.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Таким чином законодавство України передбачає обов`язок боржника (відповідача) добровільно і своєчасно виконати рішення суду.

В свою чергу, положеннями ч.2 ст.18 ЦПК України передбачено, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України у разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом вказаної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3%- річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 березня 2016 року у справі №6-2168цс15 та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, як наслідок, право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передують подачі такого позову.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин діяв в України з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року.

Тобто на час дії карантину строк позовної давності продовжився та не вважається пропущеним.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Військовий стан в Україні введений з 24.02.2022 року та продовжує дію до теперішнього часу.

Таким чином, Позивачем нараховані 3 % річних в межах строку позовної давності. починаючи відлік від дати введення в Україні карантину, а саме: з 12.03.2020 року та до дати введення на території України військового стану: 24.02.2022 року - це трирічний строк позовної давності, який подовжений п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та в який не було введено в України карантину і до введення на території України військового стану.

Правовий аналіз положень статей 526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу за увесь час прострочення.

Отже, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання 3% річних та інфляційних витрат передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Обов`язок довести факт погашення боржниками заборгованості, покладено саме на боржників, а не на кредитора, що підтверджується висновками Верховного Суду зробленими у постанові від 08 червня 2022 року в справі №913/618/21.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням ст. 611 цього Кодексу, визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Грошові зобов`язання відповідача виникли за рішенням суду на підставі кредитного договору, отже, позов про стягнення з відповідача 3% річних, згідно ст. 625 ЦК України, підлягає задоволенню.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова по справі № 641/12220/13-ц прийнято 09.01.2014 року

Офіційний курс НБУ станом на 09.01.2014 року складав EUR: 10.8657 грн. за 1 євро.

Таким чином, сума 3% річних розраховується виходячи з суми заборгованості, стягнутої Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова 09.01.2014 року по справі № 641/12220/13-ц.

Сума заборгованості складає: 195 437,44 грн. (стягнута сума за рішенням суду) : 10.8657 (курс НБУ станом на 09.01.2014 року) = 17 986,64 євро.

Сума 3% річних складає 2 675,82 євро 82 євроцента.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, які не виконані боржником в повному обсязі, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

На виконання вказаних вимог представник позивача надав суду договір № 01/07-2024-1 про співпрацю від 01 липня 2024 року, укладений між Адвокатським об`єднання «СПРАВАР» та адвокатом Мизиненко І.О., додаткову угоду до договору № 01/07-2024-1 про співпрацю від 01 липня 2024 року, укладену між Адвокатським об`єднання «СПРАВАР» та адвокатом Мизиненко І.О., договір № 1502/21-ПД-01 від 15 лютого 2021 року, укладений між ТОВ «ФК «МАНІТУ» та адвокатським об`єднанням «ФАС-ЮСТ», додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1502/21-ПД-01 від 12 квітня 2021 року, укладену між ТОВ «ФК «МАНІТУ» та адвокатським об`єднанням «СПРАВАР», свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 6723/10, ордер на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «ФК «МАНІТУ» на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № 1502/21-пд-01 від 15 лютого 2021 року.

Разом з тим, як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів, позивач та представник позивача не надали суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також належних та допустимих доказів, які свідчать про оплату зазначених витрат, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Суд зауважує на тому, що неподання розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для відмови в стягненні витрат на правову допомогу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений при зверненні до суду судовий збір.

На підставі ст. 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Маніту» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Маніту» 3% річних за Кредитним договором № 211/06-КВ від 24 березня 2006 року у розмірі 2675 (дві тисячі шістсот сімдесят п`ять) євро 82 євроцента.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Маніту» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Маніту», код ЄДРПОУ 42585871, м. Харків, м-н Конституції, 1, 6 під`їзд, 6 поверх, офіс 66-16.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя М.В.Богдан