Ухвала

від 28.10.2024 по справі 161/53/16-ц

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/53/16-ц

Провадження № 4-с/161/68/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2024 м.Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Семенової І.М..

представника ВДВС у м. Луцьку ЗМУМЮ ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку матеріали цивільної справи за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції під час примусового виконання заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 квітня 2017 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до Луцького міськрайонного суду Волинської області із скаргою про визнання бездіяльності Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що полягає у незнятті арешту з майна боржника ОСОБА_2 , накладеного у виконавчих провадженнях № 54637447 та № 66286462, незаконною та зобов`язання вчинити дії щодо зняття арештів.

В обґрунтування скарги зазначила, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області 13.04.2017 року у справі №161/53/16-ц було задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором; стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1315603 (один мільйон триста п`ятнадцять тисяч шістсот три) грн. 06 коп.; стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» понесені витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 19 734 (дев`ятнадцять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 04 коп., з кожного по 9687 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 02 коп..

На виконання вищезазначеного рішення суду було видано виконавчий лист № 161/53/16-ц.

Виконавчий лист, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі № 161/53/16-ц щодо стягнення коштів солідарно зі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебував на примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Так, 06.09.2017 року державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області Гончар О.Ю. було відкрито виконавче провадження № 54637447 за виконавчим листом № 161/53/16-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 1325290,08 грн. заборгованості за кредитним договором та судового збору у розмірі 9687,02 грн.

В межах цього виконавчого провадження старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області Гончар О.Ю. винесено постанову від 07.09.2021 року про арешт майна боржника ОСОБА_2 та було накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

21.05.2020 року державним виконавцем ОСОБА_4 було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». В межах цього виконавчого провадження, 21.05.2021 року державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, проте ця постанова не була пред`явлена до виконання в межах строків, встановлених для пред`явлення таких документів, а саме 3 місяці з дати винесення.

У липні 2021 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» повторно звернулись до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку ЗМУМЮ (м. Львів) із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №161/53/16-ц від 18.07.2017 року.

28.07.2021 року головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку ЗМУМЮ (м. Львів) було відкрито виконавче провадження № 66286462 за виконавчим листом № 161/53/16-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 1 325 290,08 грн. заборгованості за кредитним договором та судового збору у розмірі 9 687,02 грн.

В межах цього виконавчого провадження головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку ЗМУМЮ (м. Львів) винесено постанову від 28.07.2021 року про арешт майна боржника ОСОБА_2 та було накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

В межах цього виконавчого провадження, 28.07.2021 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про розмір мінімальних витрат провадження.

Проте, 29.09.2023 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби ЗМУМЮ винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», в обґрунтування якої зазначено, що «по результатах вжитих виконавцем заходів, встановлено, що транспортних засобів за боржником не зареєстровано, боржник не працевлаштований офіційно, нерухоме майно, що зареєстровано на праві приватної власності - відсутнє. Будь-якого іншого майна, на яке можна було звернути стягнення відсутнє».

Після повернення виконавчого документа стягувачу, державним виконавцем не було пред`явлено до виконання ані постанову про стягнення виконавчого збору ані постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Окрім цього, заявник зазначив, що відповідно до довідки ТОВ «ОТП Факторинг» № 383 від 23.06.2023 року, станом на 23.06.2023 року, заборгованість за кредитним договором № ML-АОЗ/053/2008 від 20.03.2008 року перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відсутня. Отже, оскільки заборгованість перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором, яка стягувалась за виконавчим листом № 161/53/16-ц від 18.07.2017 року погашена боржником в повному обсязі, заявник 28.08.2024 року звернулась до Відділу Державної виконавчої служби у м. Луцьку ЗМУМЮ із заявою про зняття арештів з належного їй нерухомого майна.

Проте, згідно відповіді старшого державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби у м. Луцьку ЗМУМЮ № 202664 від 29.08.2024 року, в знятті арештів було відмовлено з посиланням на те, що у разі закінчення виконавчих проваджень за п. 9 ч. 1 ст. 37 та п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», такі наслідки, як зняття арешту з майна, не передбачені, та було рекомендовано ОСОБА_2 , керуючись ч. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», з метою зняття арешту з майна, звернутися до суду.

На думку скаржника, дії державного виконавця щодо відмови в скасуванні арешту, накладеного на все її майно є неправомірними, що і стало причиною звернення із зазначеною скаргою до суду.

06.09.2024 року судом було відкрито провадження за даною скаргою та призначено її до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 23).

У судове засідання, призначене на 28.10.2024 року, скаржник та представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, заяв та клопотань до суду не подали (а.с. 28-29, 33-34).

У судове засідання, призначене на 28.10.2024 року з`явився державний виконавець Відділу Державної виконавчої служби у м. Луцьку ЗМУМЮ Недумова А.О., яка заперечувала проти задоволення вимог скарги ОСОБА_2 з посиланням на її необґрунтованість та зазначила про відсутність підстав для зняття арешту з майна скаржника, відповідно до положень ЗУ «Про державну виконавчу службу», про що ОСОБА_2 було повідомлено письмово та роз`яснено її право на звернення до суду для вирішення цього питання. Отже, просила відмовити в задоволенні вимог скарги ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.450 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Вислухавши державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби у м. Луцьку ЗМУМЮ Недумову А.О., вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, на виконанні Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області перебував виконавчий лист, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі № 161/53/16-ц щодо стягнення коштів солідарно зі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ..

Так, 06.09.2017 року державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області Гончар О.Ю. було відкрито виконавче провадження № 54637447 за виконавчим листом № 161/53/16-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 1 325 290,08 грн. заборгованості за кредитним договором та судового збору у розмірі 9 687,02 грн. (а.с. 10).

В межах цього виконавчого провадження старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області Гончар О.Ю. винесено постанову від 07.09.2021 року про арешт майна боржника ОСОБА_2 та було накладено арешт на все майно, що належить боржнику (а.с 11).

21.05.2020 року державним виконавцем ОСОБА_4 було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Як вбачається з обґрунтування причин повернення виконавчого листа, «згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за боржником зареєстроване майно, на яке не може бути примусове стягнення (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 ЗУ «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується, як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку; відповідно до ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». А транспортний засіб був реалізований» (а.с. 12).

У липні 2021 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» повторно звернулись до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку ЗМУМЮ (м. Львів) із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №161/53/16-ц від 18.07.2017 року.

28.07.2021 року головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку ЗМУМЮ (м. Львів) було відкрито виконавче провадження № 66286462 за виконавчим листом № 161/53/16-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 1 325 290,08 грн. заборгованості за кредитним договором та судового збору у розмірі 9 687,02 грн. (а.с. 13).

В межах цього виконавчого провадження, 28.07.2021 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про розмір мінімальних витрат провадження (а.с. 14), проте матеріали справи не містять даних щодо пред`явлення даної постанови до виконання в межах строків, встановлених для пред`явлення таких документів, а саме 3 місяці з дати винесення. Зазначене не було спростовано й державним виконавцем під час судового розгляду скарги.

В межах цього виконавчого провадження головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку ЗМУМЮ (м. Львів) винесено постанову від 28.07.2021 року про арешт майна боржника ОСОБА_2 та було накладено арешт на все майно, що належить боржнику (а.с. 15).

Як вбачається з відповіді служби у справах дітей Луцької міської ради від 21.12.2022 року № 31-42/1518/2022, Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 721/2 від 20.12.2022 року, у відповідь на лист першого відділу Державної виконавчої служби у м. Луцьку ЗМУМЮ (м. Львів) про надання дозволу на реалізацію з прилюдних торгів квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної сумісної власності боржнику ОСОБА_3 , було відмовлено у наданні дозволу на реалізацію з прилюдних торгів квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної сумісної власності боржнику ОСОБА_3 , у зв`язку із тим, що право користування житлом мають неповнолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 39-40).

Відповідно до Інформації про осіб, які задекларували або зареєстрували своє місце проживання (перебування) в житлі від 21.08.2023 року вих.№ 16028, вбачається, що до складу задекларованих/зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 станом на 21.08.2023 року, входять: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 38).

29.09.2023 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби ЗМУМЮ винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», в обґрунтування якої зазначено, що «по результатах вжитих виконавцем заходів, встановлено, що транспортних засобів за боржником не зареєстровано, боржник не працевлаштований офіційно, нерухоме майно, що зареєстровано на праві приватної власності - відсутнє. Будь-якого іншого майна, на яке можна було звернути стягнення відсутнє» (а.с. 16).

Матеріали справи не містять доказів того, що після повернення виконавчого документа стягувачу, державним виконавцем було пред`явлено до виконання або постанову про стягнення виконавчого збору або постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Зазначене не було спростовано в судовому засіданні державним виконавцем.

Як вбачається з довідки ТОВ «ОТП Факторинг» № 383 від 23.06.2023 року, станом на 23.06.2023 року, заборгованість за кредитним договором № ML-АОЗ/053/2008 від 20.03.2008 року перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відсутня (а.с. 18).

З огляду на відсутність заборгованості перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та з метою скасування арештів, накладених у межах виконавчих проваджень №54637447 та №66286462 ОСОБА_2 звернулася до Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з вимогою скасувати всі накладені в рамках завершених виконавчих проваджень арешти на майно ОСОБА_2 шляхом винесення відповідної постанови, про що повідомити заявника (а.с. 19).

Проте, згідно відповіді старшого державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби у м. Луцьку ЗМУМЮ № 202664 від 29.08.2024 року, в знятті арештів було відмовлено з посиланням на те, що у разі закінчення виконавчих проваджень за п. 9 ч. 1 ст. 37 та п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», такі наслідки, як зняття арешту з майна, не передбачені, та було рекомендовано ОСОБА_2 , керуючись ч. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», з метою зняття арешту з майна, звернутися до суду (а.с. 20).

Згідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження № 54637447 та № 66286462 не перебувають на виконанні (а.с. 17).

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25 липня 2013 року).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виходячи зі змісту статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (надалі за текстом ЗУ № 1404-VIII) за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Відповідно до ч.5, ч. 7 ст. 26 ЗУ № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Статтею 56 ЗУ № 1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 ЗУ № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Статтею 50 ЗУ № 1404-VIII передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Частиною 3 ст. 40 ЗУ № 1404-VIII встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

У даній справі, судом було встановлено, що після повернення стягувачеві виконавчого документа № 66286462 про стягнення із ОСОБА_2 кредитної заборгованості, боржник звернувся до виконавчої служби із заявою про зняття арештів з її майна, при цьому зазначивши в своїй заяві про повне виконання зобов`язань за кредитним договором, в зв`язку із чим й просила зняти арешт із належного їй майна. При цьому виконавчою службою не оспорювався факт погашення боржником заборгованості за виконавчим документом після повернення виконавчого документа стягувачу (а.с. 20).

Саме у зв`язку із цим ОСОБА_2 просила зняти арешт з її майна.

Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Подаючи заяву про зняття арешту з майна, ОСОБА_2 вказала, що вона погасила борг перед стягувачем у добровільному порядку. Відмовляючи у знятті арешту, державний виконавець не оспорював факт відсутності вказаної заборгованості.

Розглядаючи питання ефективності захисту порушеного права особи, на майно якої у рамках виконавчого провадження накладено арешт, Верховний суд у Постанові від 28.10.2020 року у справі № 204/2494/20 зазначив наступне: «Позивач який є боржником перед банком, є стороною виконавчого провадження. У п.24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 №6 судам роз`яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №813/1341/15 міститься наступний правовий висновок:

«У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту».

ОСОБА_2 є стороною виконавчих проваджень № 54637447 та № 66286462, а тому має право звернутись зі скаргою на дії, бездіяльність або рішення державного виконавця в рамках даних виконавчих проваджень.

Під час здійснення даних виконавчих проваджень на майно ОСОБА_2 , як боржника, було накладено арешти, які не були скасовані під час повернення виконавчих документів.

Факт обтяження власності ОСОБА_2 є втручанням у вільне володіння, користування та розпорядження майном, які захищені Конституцією України та Протоколом №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, і може бути здійснено лише на підставі Закону.

Отже, з огляду на відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_2 та майнових претензій з боку стягувача до боржника, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору суд дійшов висновку про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

За таких обставин та враховуючи добровільне погашення боржником боргу, відсутність виконавчих проваджень та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність у необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги скарги ОСОБА_2 про визнання бездіяльності виконавчої служби щодо незняття арештів з майна заявника, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1ст. 2 ЦПК України).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4ст. 10 ЦПК України).

У відповідності до вимог п. 4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_2 є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 450-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 про визнання бездіяльності Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що полягає у незнятті арешту з майна боржника ОСОБА_2 , накладеного у виконавчих провадженнях № 54637447 та № 66286462, незаконною та зобов`язання вчинити дії щодо зняття арештів - задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арештів, накладених на майно ОСОБА_2 у виконавчих провадженнях № 54637447 та № 66286462.

Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо зняття (скасування) наступних арештів з майна ОСОБА_2 , що були накладені у виконавчих провадженнях № 54637447 та № 66286462:

- арешт нерухомого майна, накладений постановою № 54637447 від 07.09.2017 року Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області, об`єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 36964841 від 07.09.2017;

- арешт нерухомого майна, накладений постановою № 66286462 від 28.07.2021 року Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), об`єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 59528760 від 28.07.2021.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду виготовлений 31 жовтня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А.Антіпова