Ухвала

від 11.12.2024 по справі 161/53/16-ц

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/53/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Антіпова Т. А. Провадження № 22-ц/802/1322/24 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 грудня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

вивчивши апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2024 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції під час примусового виконання заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 квітня 2017 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 03.12.2024 подав апеляційну скаргу на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2024 року в даній справі.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подана з порушенням строків, встановлених ст. 354 ЦПК України. Зокрема, оскаржувана ухвала суду проголошена 28.10.2024, повний текст якої складений 31.10.2024, тому строк на оскарження даної ухвали закінчився 15.11.2024, з апеляційною скаргою Відділ державної виконавчої служби звернувся 03.12.2024 (згідно з відміткою поштового відділення на конверті з апеляційною скаргою).

У апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2024 року.

Клопотання обґрунтовано тим, що апеляційну скаргу було повернуто апеляційним судом у зв`язку із недотриманням вимог Закону та отримано 28.11.2024.

У задоволенні клопотання належить відмовити, оскільки зазначені заявником обставини не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, з таких підстав.

Згідно з положеннями частини 1 статті 127 ЦПК України, яка врегульовує питання поновлення та продовження процесуальних строків, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, ЦПК України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Виходячи з положень статей 81, 127 ЦПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У висновку Верховного Суду в постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23), з посиланням на висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, викладений у постанові від 03 листопада 2022 року у справі №560/15534/21, зазначено, що строк на апеляційне оскарження не зупиняється у зв`язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.

Колегія суддів у вищевказаній постанові вважала за доцільне звернути увагу й на те, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Невиконання заявником вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Апеляційним сулом встановлено, що згідно з інформацією автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3» копію ухвали Волинського апеляційного суду від 22.11.2024 про повернення первісної апеляційної скарги, отримано Відділом державної виконавчої служби 25.11.2024.

Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції є юридичною особою та не продемонстрував добросовісного ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження. Зокрема, отримавши копію ухвали Волинського апеляційного суду від 22.11.2024 про повернення первісної апеляційної скарги, не усунув недоліків негайно та не подав невідкладно апеляційної скарги. Заявляючи клопотання про поновлення строку не зазначив належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, які б могли об`єктивного свідчити, що строк пропущений з поважних причин.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України» вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо справедливого розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції визначає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 листопада 2017 року).

Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Дотримання процесуальних строків є складовою принципу юридичної визначеності, який є одним з фундаментальних аспектів верховенства права.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Тому особі, яка подала апеляційну скаргу, відповідно до п. 3 ст. 357 ЦПК України, необхідно вказати інші підстави для поновлення строку та подати докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Враховуючи зазначені обставини, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху на підставі ст. 357 ЦПК України, надати строк для усунення відмічених недоліків.

Керуючись ч.2 ст. 185, ст. 356, ст. 357 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні клопотання Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про поновлення строку на апеляційне ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2024 року.

Апеляційну скаргу Відділу державноївиконавчої службиу містіЛуцьку Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїна ухвалуЛуцького міськрайонногосуду Волинськоїобласті від28жовтня 2024року залишити без руху, надавши строк тривалістю десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення вказаних недоліків.

Роз`яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі невиконання у визначений строк вимоги суду про звернення до апеляційного суду з заявою про поновлення строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено на підставі ч. 3 ст. 357 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді