Рішення

від 09.09.2024 по справі 205/9665/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

09.09.2024 Єдиний унікальний номер 205/9665/23

Номер провадження: 2/205/409/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

за участю: представника позивачів - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління - служба у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з сином (онуком),-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі - Позивачі)звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління - служба у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з сином (онуком).

В обґрунтування заявлених вимог позивачі вказують, що 17.11.2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) було зареєстровано шлюб, за час перебування у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_6 .

Далі, 31.03.2015 року вказаний шлюб було розірвано рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу і малолітній син залишився проживати із матір`ю. Батько дитини після розірвання шлюбу та по теперішній час сплачує аліменти. У зв`язку з систематичним перешкоджанням матір`ю дитини у спілкуванні з батьком, останній був змушений звернутися до адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради щодо визначення порядку участі у вихованні дитини. У зв`язку з чим відповідним розпорядженням голови адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради було визначено порядок участі ОСОБА_5 у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . таким чином: два дні на тиждень за місцем мешкання дитини за попередньою домовленістю з матір`ю. Зобов`язано також матір не чинити перешкоди батьку у спілкуванні з малолітнім сином в онлайн - режимі та засобами телефонного зв`язку. Однак, відповідач не виконує по теперішній час зазначене розпорядження. Таким чином, через дії відповідача по перешкоджанню в спілкуванні з сином, порушуються батьківські права ОСОБА_5 , на участь у вихованні дитини та права дитини на спілкування з батьком. Так само, неможливим є спілкування іншого позивача - бабусі ОСОБА_4 з онуком через перешкоджання відповідачем такому спілкуванню.

У зв`язку з вищевикладеним, позивачі змушені звернутися до суду та просити суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у спілкуванні та побаченнях з сином (онуком) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і встановити наступний порядок участі батька ОСОБА_5 та бабусі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з сином (онуком): необмежене право особистого спілкування в онлайн режимі та засобами телефонного зв`язку, шляхом побачень з дитиною в суботу та неділю з 11 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. за місцем проживання дитини, шляхом побачень з дитиною в інші дні тижня, з 11 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. за місцем проживання дитини, шляхом побачень з дитиною в будь - який день (дні) тижня, у разі перебування батька ОСОБА_5 , у відпустці військовослужбовця, шляхом побачень з дитиною у державні святкові дні з 11 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., шляхом побачень з дитиною на день його народження ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року, на час літніх канікул для відпочинку за місцем проживання батька ОСОБА_5 або бабусі ОСОБА_4 , без присутності матері.

Представником відповідача ОСОБА_2 було подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень адвокат посилався на те, що позивач ОСОБА_5 ухиляється від виконання обов`язків батька, аліменти не сплачує у повному обсязі, особисто ніколи не приймав участі у вихованні та спілкуванні з сином, ніколи не сприяв повноцінному вихованню дитини, його розвитку, задоволенню життєвих важливих потреб. Представник відповідача також вказує, що в даному випадку у дитини відсутній інтерес та бажання у спілкуванні з татом та бабусею. Адже, малолітня дитина має тісний емоційний та психологічний зв`язок саме з матір`ю, а зустрічі з позивачами створюють психоемоційне напруження, що в подальшому негативно впливає на фізичний та психологічний стан дитини. У зв`язку з чим, просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Представником позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - адвокатом Зарвієм Русланом Леонідовичем, було подані письмові заперечення на відзив, в яких він заперечує проти доводів відповідача із посиланням на мотиви, які тотожні тим, що містяться у позовній заяві, та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача та відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління - служби у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, просила суд винести рішення, яке відповідає інтересам дитини з урахуванням поданого суду висновку органу опіки та піклування з цього питання.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 20.02.2024 року судом витребувано уКриворізькому психоневрологічному диспансері Дніпровської обласної ради (місце знаходження: 50012, м. Кривий Ріг, вул. Душинського, буд. 27): 1) інформацію про стан психічного здоров`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; 2) підтвердити або спростувати інформацію щодо лікування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у червні 2015 року в Криворізькому психоневрологічному диспансері Дніпровської обласної ради.

Ухвалою суду від 06.06.2024 року викликано у судове засідання для з`ясування думки малолітню дитину - ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 09.09.2024 року клопотання позивачів про виклик та допит позивача ОСОБА_5 в якості свідка по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління - служба у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з сином (онуком),- повернути позивачам.

Інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення виходячи із наступного.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.11.2012 року по 31.03.2015 року.

Судом також встановлено, що під час спільного сумісного подружнього життя у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина, син - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10.07.2013 року.

Матеріалами справи підтверджено, а сторонами визнано та не оспорювалась та обставина, що малолітня дитина, син - ОСОБА_6 , проживає разом із матір`ю.

Матеріалами справи також підтверджено, що на підставі постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 року з батька дитини ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини, щомісячно, з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення ним повноліття, починаючи з 11.12.2013 року, на користь матері ОСОБА_2 .

З довідки-розрахунку Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області від 24.07.2023 року вбачається, що згідно з виконавчим листом по справі № 214/9696/13-ц ОСОБА_5 нараховувались аліменти: за листопад 2021 року в розмірі 732 грн. 60 коп., у період з грудня 2021 року по квітень 2022 року в розмірі 3 858 грн. 25 коп., у період з травня 2022 року по серпень 2022 року в розмірі 3 910 грн. 00 коп. У цей період боржником аліменти не сплачувались. У вересні 2022 року боржником сплачено заборгованість у розмірі 39 731 грн. 00 коп.

Разом із цим, згідно довідки - розрахунку Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області від 20.12.2023 року за № 175684/7 заборгованість ОСОБА_5 по сплаті аліментів згідно рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рога Дніпропетровської області від 12.11.2014 року, станом на 01.12.2023 року відсутня.

Судовим розглядом також встановлено, що розпорядженням голови адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради за № 11-Р від 25.01.2023 року вирішено визначити порядок участі ОСОБА_5 у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином: два дні на тиждень за місцем мешкання дитини за попередньою домовленістю з матір`ю, та зобов`язати матір - ОСОБА_2 , не чинити перешкоди батьку у спілкуванні з малолітнім сином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в онлайн - режимі та засобами телефонного зв`язку.

Матеріалами справи підтверджено, що 18.07.2023 року ОСОБА_5 звернувся із заявою до Управління служби у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради щодо забезпечення виконання розпорядження № 11-Р та надання можливості спілкуватись з сином.

Також, матеріалами справи підтверджено, що 11.09.2023 року спеціалістами Управління служби у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради було здійснено вихід в сім`ю дитини за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено Акт про вихід в сім`ю дитини, яким було зафіксовано факт не виконання розпорядження голови адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради № 11-Р від 25.01.2023 року та перешкоджання спілкування батька з дитиною.

Судом також встановлено, що як мати так і батько дитини на момент виникнення даного сімейного спору мають позитивні характеристики щодо своїх особистих якостей.

Зокрема, згідно службової характеристики командира взводу матеріального забезпечення батальйону логістики військової частини № НОМЕР_2 від 24.05.2023 року солдат ОСОБА_5 має добру професійну підготовку, якої достатньо для виконання посадових обов`язків, характер сангвіністичний, не проявляє схильність до різких, грубих вчинків, на критику реагує вірно, сприймає як керівництво для подальших дій, виявляє повагу до командирів та начальників, старших за військовим званням.

Також, згідно характеристики ТОВ «Дентал Клінік Дніпро» на лікаря - офтальмолога дитячого ОСОБА_2 від 17.10.2023 року, остання працює в ТОВ «Дентал Клінік Дніпро» з 01.08.2023 року по теперішній час. За минулий час зарекомендувала себе з позитивної сторони. При виконанні завдань проявляє чіткість, ініціативу, старанність, вміє самостійно організувати свою роботу. В ургентних ситуаціях зберігає виняткову холоднокровність і здатність до швидкому прийняттю вірних рішень.

Судовим розглядом також встановлено, що між сторонами по цій справі існують стійкі неприязні стосунки, які безпосередньо оказують вплив на психоемоційний стан дитини.

Так, згідно психологічного висновку спеціаліста -психолога від 27.12.2023 року для забезпечення найліпших інтересів малолітньої дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з психологічної точки зору рекомендовано: 1) на час довгострокової психотерапевтичної роботи спеціаліста з дитиною, повністю обмежити спілкування хлопчинка з родичами, які порушують його психоемоційний стан; 2) бабусі Данила, зрозуміти дитини та змінити свою поведінку, звернутися до спеціаліста психолога за допомогою, для того щоб виробити м`яку не травмуючи стратегію поведінки, для налагодження відносин з онуком; 3) матері дитини спостерігати за станом хлопчика, реагувати на потреби дитини, ставити сину відкриті запитання, стежити за емоційною реакцією та рівнем його активності.

При цьому судом також встановлено, що безпосередньо сама дитина має позитивні характеристики щодо своїх особистих якостей.

Також, згідно характеристики Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 32 Криворізької міської ради від 26.10.2023 року, на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній відвідував КЗДО №32 КМР з 01 серпня 2015 року по 01 серпня 2017 року, завжди мав охайний та доглянутий вигляд, він був спокійний, врівноваженим, добрим, акуратним, в незнайомій обстановці не проявляв боязкість та нерішучість, переважав добрий грайливий настрій.

Згідно характеристики Комунального закладу освіти «Навчально - виховний комплекс № 59» ДМР від 29.09.2023 року, на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній відвідував КЗО НВК № 59 КМР з 2017 року, зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний учень.

Згідно характеристики Комунального закладу «Дитячо - юнацька спортивна шкода з дзюдо» ДОР від 18.12.2023 року, на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній є вихованцем з березня 2023 року, за цей час зарекомендував себе як врівноважена, спокійна та вихована дитина.

Відповідно до довідки № 23/10/23 від 23.10.2023 року ТОВ «Маленьке диво» в період з 2017 року по 2019 року ОСОБА_6 відвідував сімейний центр «Маленьке диво» на курсі підготовка до школи, проходив індивідуальні зайняття, старанно виконував всі завдання, проявляв зацікавленість до навчання, відкритий, добрий, стриманий, з адекватною самооцінкою, неконфліктний, відкритий до комунікації з дітьми.

Оскільки, з матеріалів справи та з показів учасників справи, що спір між позивачами та відповідачами виник щодо усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні батька та бабусі з дитиною, то такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з онуком, суд зазначає про наступне.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно до ч. 1 ст. 151 Сімейного кодексу України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Разом із цим згідно ч. 2 ст. 257 Сімейного кодексу України батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.

Тлумачення ч. 2 ст. 257 Сімейного кодексу України свідчить, що позов про усунення бабусі перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

При вирішенні питань про усунення перешкоду спілкуванні із дитиною та її вихованні, необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Відповідно до положень частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Тобто органи опіки та піклування беруть участь у справі не з метою захисту свого суб`єктивного інтересу, а на підставі закону (ст. 19 СК України) з метою здійснення покладених на них обов`язків для захисту інтересів конкретної дитини, громадян та держави.

При цьому, виходячи з аналізу вказаних норм законодавства України, при розгляді позовних вимог про усунення перешкоду спілкуванні з дитиною та її вихованні обов`язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у розгляді справи.

Аналогічний за своїм змістом правовий висновок міститься у постанові КЦС/ВС у справі № 712/11527/17 від 23.12.2020 року.

Разом із цим, судом встановлено, що в даному випадку позивач ОСОБА_4 не зверталась до органу опіки та піклування із заявою про надання висновку, щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, не надавала такому органу необхідний обсяг документів згідно встановленого переліку, у зв`язку із чим суду не було надано висновок органу опіки та піклування щодо участі бабусі у спілкуванні з онуком та його вихованні.

Суд одночасно з цим вказує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Тобто сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. При цьому само по собі доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків, зокрема надання належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку такий позивач не надала суду жодного належного, достатнього та допустимого доказу на підтвердження своїх позовних вимог стосовно усунення у спілкуванні з дитиною та її вихованні, у тому числі не забезпечила подання до суду відповідного висновку Органу опіки та піклування. Жодних клопотань чи заяв про витребування (забезпечення) такого доказу вказаний учасник справи також не порушувала.

Суд зазначає, що під час допиту судом за участю представника органу опіки та піклування малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у судовому засіданні, останній надав пояснення щодо того, що в нього відсутнє будь-яке бажання спілкуватись з бабусею через її нетактовну, на думку дитини, поведінку.

Відтак, з беручи до уваги думку дитини, та враховуючи відсутність висновку органу опіки та піклування, суд позбавлений в межах розгляду даної справи оцінити відомості щодо умов спілкування позивача ОСОБА_4 з онуком та умов виховання таким позивачем дитини.

У зв`язку з чим, суд вважає, що у задоволені позовних ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з онуком, слід відмовити у їх повному обсязі через недоведеність таких вимог з боку позивача по справі.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з сином, суд доходить до наступного висновку.

Так, за правилами статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно статей 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частиною першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Також мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, визначаючи спосіб участі батька та бабусі у вихованні сина (онука), спілкуванні з ним, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця їх проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Таким чином, за результатами розгляду справи, судом встановлено, що є спір між батьками щодо спілкування та участі батька у вихованні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Активна поведінка батька дитини (звернення до суду із цим позовом, намагання спілкування з сином, зацікавленість процесом його життя), свідчить про те, що незважаючи на те, що сторони припинили сімейні відносини, не проживають разом, - має намір та бажання спілкуватися з сином, брати участь у їх вихованні та житті. Жодних обставин, які б свідчили про негативну поведінку батька відносно сина, судом не встановлено.

Таким чином, відповідно, матір дитини, з якою ОСОБА_6 проживає і, з якою більше часу знаходяться разом, може і повинна сприяти дитині, зокрема, враховуючи і його вік, у їхньому спільному спілкуванню з батьком, проведенню з ним разом часу задля того, щоб не втрачався родинний зв`язок сина із батьком.

Крім того, кожен із батьків повинен усвідомлювати, що в разі настання будь-яких обставин у його особистому житті, дитина має розраховувати на те, що вона залишається частиною життя кожного з батьків окремо і не може бути позбавлена на це лише з-за того, що самі між собою батьки не можуть порозумітися з будь-яких питань.

Слід також зазначити, що мати дитини не повинна зловживати своїм правом на спілкування з дитиною і давати можливість бачитися із батьком, захищаючи та поважаючи право дитини на сімейне виховання.

Не встановлено під час розгляду справи обставин про те, що між батьком та сином існує психоемоційні перешкоди у спілкуванні, оскільки враховуючи вік такої дитини ту обставину, що дитина постійно знаходяться з матір`ю, відповідно поступово віддаляє його від батька, що не є сприйнятливим.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновків про наявність підстав для визначення судом способу спілкування батька з сином, дотримуючись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, зокрема, батько зобов`язаний приймати участь у вихованні дитини постійно, а не тільки за домовленістю із матір`ю, оскільки не врахування цього при вирішенні спору і встановлення способу спілкування позивача з сином виключно за домовленістю з відповідачем, може протиправно обмежити права позивача щодо участі у вихованні дитини.

Згідно зі статтею 19 СК України при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також, на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

В даному випадку, згідно розпорядження адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради від 25 січня 2023 року за № 11-Р, такий компетентний орган вважає визначити порядок участі ОСОБА_5 у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином: два дні на тиждень за місцем мешкання дитини за попередньою домовленістю з матір`ю, та зобов`язати матір - ОСОБА_2 , не чинити перешкоди батьку у спілкуванні з малолітнім сином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в онлайн - режимі та засобами телефонного зв`язку.

Означене розпорядження суд розцінює як належний, допустимий та достатній доказ того, що вказане спірне питання було предметом розгляду уповноваженим на це органом опіки та піклування.

Встановивши характер спірних правовідносин, а також, врахувавши вік дитини, та постійні прояви бажання батька щодо участі у вихованні та спілкуванні з сином, наявність постійного місця роботи, позитивну характеристику за місцем роботи, здатність виконувати обов`язок щодо матеріального утримання дитини, суд, з метою збереження рівності прав батьків та забезпечення інтересів дитини, вважає, що спілкування батька з дітьми має бути визначене не суцільно, а з певною періодичністю.

Саме запропонований Органом опіки та піклування графік на думку суду в цій частині не суперечить інтересам дитини, не перешкоджає його нормальному розвитку і відповідає обсягу обов`язків та прав батька щодо сина, але за попередньою домовленістю із матір`ю та попередньою згодою дитини.

Суд, визначаючи саме такий спосіб враховує думку дитини враховує те, що між дитиною і батьком немає психологічного зв`язку. Адже, дитина, з огляду на її вік та тривале проживання з матір`ю, повноцінно не сприймає позивача як батька. А тому, зустрічі батька з дитиною доцільно на думку суду проводити у присутності матері за місцем мешкання дитини за попередньою домовленістю з матір`ю.

На думку суду саме за умови дотримання батьком встановленого судом графіку зустрічей з сином, між батьком та дитиною буде встановлено зв`язок, довіру та розуміння потреб дитини. У свою чергу, матір, усвідомлюючи інтереси дитини та виконуючи рішення суду щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з сином, має можливість морально підготувати його до зустрічей з батьком сприяти встановленню психоемоційного зв`язку батька та сина.

Водночас суд зауважує, що в подальшому, з урахуванням вікових особливостей дитини, його потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.

Суд також наголошує на те, що у разі виникнення підстав для твердження про настання негативних наслідків для дитини за результатами спілкування з батьком, відповідач не позбавлена права порушити питання про зміну способу участі батька у вихованні сина.

Окрім цього суд вказує, що заперечуючи проти позову та вказаного розпорядження Органу опіки та піклування, сторона відповідача не надала суду достовірних, достатніх, належних та допустимих доказів як на підтвердження необхідності встановлення іншого способу участі батька у вихованні спільного сина сторін, ніж той, що визначений органом опіки та піклування щодо графіку і порядку зустрічей батька з сином (з врахуванням позицій суду), так і на підтвердження того, що такі побачення матимуть негативний вплив на нормальний розвиток дитини, його психічний та фізичний стан.

Як вказувалось вище, відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Інші доводи учасників справи суд сприймає критично, оскільки вони фактично зводяться не до забезпечення інтересів дитини, а до з`ясування особистих стосунків між сторонами, що вочевидь не охоплюється предметом даного спору.

Таким чином, суд задовольняє позов частково, визначаючи порядок участі ОСОБА_5 у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступним чином: два дні на тиждень за місцем мешкання дитини за попередньою домовленістю із матір`ю та попередньою згодою дитини, згідно вказаного розпорядження Органу опіки та піклування,з врахуванням позиції суду. У задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління -служба у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з онуком - відмовити у повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_5 необхідно стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 1 073 грн. 60 коп.

Судовий збір по справі за позовні вимоги про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні бабусі із онуком покласти на ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, на підставі ст. ст. 19, 153, 157, 158, 159 Сімейного кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.У задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління -служба у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з онуком - відмовити у повному обсязі.

2. Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління -служба у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з сином, - задовольнити частково.

3. Визначити порядок участі ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступним чином: два дні на тиждень за місцем мешкання дитини за попередньою домовленістю із матір`ю та попередньою згодою дитини.

4. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору за позовні вимоги про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні батька із сином у розмірі 1 073 грн. 60 коп.

5. Судовий збір по справі за позовні вимоги про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні бабусі із онуком покласти на ОСОБА_4 .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан