Ухвала

від 30.10.2024 по справі 541/2815/24

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2815/24

Провадження № 1-кс/541/992/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 рокум. Миргород

Слідчий суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , власника майна ОСОБА_3 , представника власника майнаадвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про часткове скасування арешту майна,

установив:

23 жовтня 2024 року до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області звернулася ОСОБА_3 з клопотанням про часткове скасування арешту майна, що накладений ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду від 05 серпня 2024 року на тимчасово вилучене майно автомобіль марки «Hyundai» моделі «Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 14 лютого 2013 року ТСЦ 5344, є ОСОБА_3 , в частині користування автомобілем, мотивуючи наступним.

У кримінальному провадженні, внесеному 02 серпня 2024 року до ЄРДР за № 12024170550000864, з моменту внесення відповідних відомостей до ЄРДР по факту ДТП, яка мала місце 01 серпня 2024 року, сплинув значний проміжок часу, органи досудового розслідування з додержанням всіх розумних строків мали реальну можливість провести всі необхідні і можливі слідчі дії з використанням арештованого транспортного засобу, а саме провести його огляди, включаючи повторні (після огляду на місці ДТП), фотографування, необхідні експертні дослідження тощо. Підозру у вчиненні злочину ні заявниці, ні іншим особам не оголошено, цивільний позов не заявлено, стаття кримінального закону, за якою внесено відповідні відомості до ЄРДР, у своїй санкції не передбачає конфіскації майна. Арештований автомобіль не підлягає спеціальній конфіскації відповідно до ст. 96-1 КК України. Крім того, заявниця зазначила, що разом з членами своєї родини вона проживає у віддаленій частині міста, де відсутнє належне функціонування громадського транспорту. В серпні 2024 року її чоловік тяжко травмував ногу, позбавлений можливості самостійно пересуватися, потребує подальшого лікування та реабілітації у медичних закладах, у тому числі і за межами місця проживання. З 01 вересня 2024 року її малолітній син продовжує відвідувати школу, яка знаходиться на значній відстані від місця проживання. Отже, наразі існує реальна необхідність у використанні належного їй транспортного засобу для задоволення потреб сім`ї, а саме для поїздок до медичних закладів району і області з метою лікування чоловіка, для доставки малолітнього сина в школу, для відвідування гуртків та до репетиторів.

В судовому засіданні ОСОБА_3 просила передати їй автомобіль для користування.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримав з викладених у ньому підстав, просив клопотання задовольнити в повному обсязі.

Прокурор в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі, заперечував проти скасування арешту з автомобіля. Зазначив, що на даний час потерпілий ОСОБА_5 знаходиться на стаціонарному лікуванні в м. Полтаві, що унеможливлює проведення в порядку ст. 240 КПК України слідчого експерименту з потерпілим та з використанням саме вилучених транспортних засобів для проведення інженерно-транспортної експертизи по кримінальному провадженню, підстави для скасування арешту транспортного засобу відсутні, тому просив відмовити в задоволенні клопотання.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали, додані до клопотання, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя встановив наступне.

Слідчим відділом Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 серпня 2024 року за № 12024170550000864 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом або знаряддям злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

В ході досудового розслідування на автомобіль марки «Hyundai» моделі «Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 серпня 2024 року накладено арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вказаним автомобілем.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 14 лютого 2013 року ТСЦ 5344, власником вищезазначеного автомобіля є ОСОБА_3 .

Згідно з довідкою КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради від 10 жовтня 2024 року № 01-13/2453, ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з 01 серпня 2024 року по 19 серпня 2024 року, з 19 серпня 2024 року по 04 вересня 2024 року в хірургічному відділенні. Інші відомості щодо перебування ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні в матеріалах кримінального провадження відсутні. Після закінчення терміну перебування потерпілого на лікуванні, вказаного в довідці, проведення слідчого експерименту та експертизи не призначено.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з положеннями ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Аналогічні принципи закріплені і у законодавстві України. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

У відповідності з ч. 11 ст. 171 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, при цьому зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя погоджується з думкою ОСОБА_3 про те, що орган досудового розслідування мав реальну можливість провести усі необхідні слідчі дії з використанням арештованого транспортного засобу, а тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні та обмеження власника у праві користування майном вказують на відсутність потреби в застосуванні арешту на майно.

Арешт на транспортний засіб, належний заявниці, було накладено з метою збереження речового доказу, оскільки вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та зберігає на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення.

Однак, з урахуванням принципу розумності та співмірності, враховуючи тривалість даного кримінального провадження, слідчий суддявважає заможливе клопотанняпро скасуванняарешту задовольнити,залишити діюзаходу забезпеченнякримінального провадженняу видіарешту автомобілямарки «Hyundai»моделі «Sonata»,реєстраційний номер НОМЕР_1 , скасувавшипри цьомузаборонуправа користування вказаним автомобілем, та зобов`язати слідчого повернути транспортний засіб власнику на відповідальне зберігання.

При цьому слідчий суддя вважає за необхідне зобов`язати ОСОБА_3 у разі необхідності надавати транспортний засіб у розпорядження слідчих органів, заборонити проведення ремонтних робіт автомобіля, а також попередити заявницю про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.

За вказаних обставин певне тимчасове втручання в реалізацію права власності, яке прямо передбачено законом, не суперечить змісту статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження, з дотриманням справедливого балансу інтересів.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 98, 167, 170-175, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,

ухвалив:

Клопотання ОСОБА_3 прочасткове скасуванняарешту майназадовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду від 05 серпня 2024 року на тимчасово вилучене майно автомобіль марки «Hyundai» моделі «Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 14 лютого 2013 року ТСЦ 5344, є ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , по кримінальному провадженню № 12024170550000864 від 02 серпня 2024 року, в частині заборони користування вказаним майном.

Повернути автомобіль марки «Hyundai» моделі «Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 на відповідальне зберігання.

Зобов`язати ОСОБА_3 надавати автомобіль марки «Hyundai» моделі «Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за першою вимогою слідчого, прокурора.

Заборонити ОСОБА_3 проведення ремонтних робіт автомобіля марки автомобіль марки «Hyundai» моделі «Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Попередити ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддяОСОБА_1