Рішення

від 03.10.2024 по справі 753/21510/18

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21510/18

провадження № 2/753/1211/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Заставенко М.О.,

з секретарем судового засідання Пічкур А.О.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Турчак Світлана Миколаївна, про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_3 звернулась в Дарницький районний суд м. Києва з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за участю третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Турчка С.М., в якому просила визнати недійсною заяву від 27.06.2018 ОСОБА_3 про надання згоди на укладення договору дарування своєму чоловікові ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0548 га за адресою: АДРЕСА_1 та договір дарування вказаної земельної ділянки, укладений 27.06.2018 на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак Світланою Миколаївною.

На обґрунтування позову зазначено наступне. 27.06.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:631:0026, площею 0,0548 га за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. У п. 1.11 договору дарування зазначено, що земельна ділянка відчужується дарувальником за згодою його дружини ОСОБА_3 . Однак ОСОБА_3 згоди на укладення договору добровільно ніколи не надавала, ніколи не бажала укладення даного правочину, вчинення нотаріальної дії не пам`ятає, оскільки була під дією сильнодіючих медичних препаратів, зокрема « Денігма » та « Тебакон », призначених лікарем ТОВ «Медіол». Внаслідок прийому препарату «Денігма» позивач відчувала на собі побочні ефекти та перебувала у стані депресії та сплутаної свідомості, періодично відчуваючи сонливість та галюцинації, а як наслідок не усвідомлювала значення своїх дій. Призначені ліки приймала з 22.06.2018 вранці кожного дня. Відповідно в день укладення договору дарування, після прийняття ліків, відчуваючи депресію та перебуваючи в стані сплутаної свідомості не пам`ятає за яких обставин потратила до нотаріальної контори та обставин вчинення нотаріальних дій, в зв`язку з чим не усвідомлювала значення своїх дій. Крім того зазначила, що у п. 1.6 договору дарування вказано про те, що на земельній ділянці відсутні будь-які будівлі та споруди, в тому числі самовільно збудовані. Однак таке твердження не відповідає дійсності, оскільки на земельній ділянці знаходиться житловий будинок, який було побудовано позивачем та її чоловіком у 2012 році.

Ухвалою від 19.12.2018 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

21.01.2019 до суду від приватного нотаріуса Турчак С.М. надійшли пояснення, в яких вона вказала що 27.06.2018 до неї з`явилися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При спілкуванні з ОСОБА_3 приватний нотаріус не помітила, що вона перебувала у стані депресії, вона була при здоровому глузді та ясній пам`яті, чітко відповідала на запитання, в розмові усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними. Заява була прочитана та підписана ОСОБА_3 особисто, на момент підписання заяви її ніхто не примушував. Просила розглядати справу у її відсутність.

26.03.2019 представник позивача заявив клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи з метою з`ясування психічного стану ОСОБА_3 на момент вчинення оспорюваного правочину, проведення якої просив доручити експертам Державної установи «Науково-дослідний інститут психіатрії Міністерства охорони здоров`я України».

Представник відповідача адвокат Григорів В.Б. 26.03.2019 подав до суду клопотання про виклик свідків.

Також 26.03.2019 у підготовчому засіданні представник позивача - адвокат Миколаєнко Є.В. заявив клопотання про витребування оригіналів медичних документів ОСОБА_3 , 1960 р.н., з КП "Київська міська клінічна лікарня № 1, з Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3" Дарницького району м. Києва та з ТОВ "МЕДІОЛ", а представник відповідача - адвокат Григорів В.Б. клопотання про витребування від Київської міської клінічної лікарні №1 за адресою: 02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, б. 121, Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги за адресою: 02156, м. Київ, вул. Братиславська, б. З, клініки «Медіол», за адресою: 02095, м. Київ, вул. Анни Ахматової, б. 30 медичну документацію щодо проходження протягом 2014- 2018 років лікування та обстеження у вказаних лікувальних закладах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Турчак Світлани Миколаївни, робоче місце якої знаходиться за адресою: 02068, м. Київ, вул. Княжий Затон, б. 14-в оригінали документів, які сторона захисту має намір використати як докази, а саме документів, які надавалися сторонами договору дарування земельної ділянки (реєстровий номер 2152 від 27.06.2018) та іншими особами, а також складалися безпосередньо нотаріусом під час підготовки до посвідчення та посвідчення даного договору (примірника договору дарування, копій паспортів та довідок про податковий номер, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, технічної документації щодо земельної ділянки, витягів із реєстру речових прав та інших реєстрів, заяви ОСОБА_3 від 27.06.2018, інших документів); від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Краснощок Людмили Михайлівни, робоче місце якої знаходиться за адресою: 02068, м. Київ, вул. Ревуцького, б. 14 (2-й поверх) оригінали документів, які сторона захисту має намір використати як докази, а саме документів, які надавалися сторонами договору дарування квартири (реєстровий номер 503 від 19.07.2018) та іншими особами, а також складалися безпосередньо нотаріусом під час підготовки до посвідчення та посвідчення даного договору.

Протокольною ухвалою суду від 26.03.2019 клопотання про допит свідків задоволено частково.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26.03.2019 витребувано з КП «Київська міська клінічна лікарня №1», з КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Дарницького району м. Києва, з Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та з ТОВ «Медіол» медичну документацію (історію хвороби) щодо проходження протягом 2014- 2018 років лікування та обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Турчак Світлани Миколаївни належним чином завірені копії документів, які надавалися сторонами договору дарування земельної ділянки (реєстровий номер 2152 від 27.06.2018 р.) укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також складалися безпосередньо нотаріусом під час підготовки до посвідчення та посвідчення даного договору та від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Краснощок Людмили Михайлівни належним чином завірені копії документів, які надавалися сторонами договору дарування квартири (реєстровий номер 503 від 19.07.2018 року) укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , а також складалися безпосередньо нотаріусом під час підготовки до посвідчення та посвідчення даного договору. Закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні 18.02.2020 позивач та її представника заявлені позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Григорів В.Б. щодо задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем не доведено належними доказами те, що вона купувала та вживала, а також період, протягом якого вона вживала, ліки, які викликали в неї побічні реакції. Відповідно до інструкції для медичного застосування препарату «Денігма», побічні реакції від застосування ліків є нечастими. При передозуванні препарату «Денігма» до 140 мг на добу у пацієнтів спостерігалися «сплутаність свідомості», «сонливість», «галюцинації». Однак відповідно до записів у меддокументації позивача, їй було призначено лікування препаратом у кількості 10 мг на добу, що не могло викликати передозування. Відсутність побічних реакцій організму ОСОБА_3 на призначені їй ліки підтверджується і тим фактом, що у медичній документації не міститься будь яких відомостей про висловлені нею скарги лікарям на будь які негативні наслідки, які б вона пов`язувала з прийманням ліків. Також позивачем не доведено, що вона не давала добровільної згоди своєму чоловіку ОСОБА_1 на укладення договору дарування, не бажала укладення такого правочину, а діяла під впливом обману та під дією ліків з побічною реакцією на її організм, за якої не усвідомлювала значення і наслідки своїх дій. Даний процес ініційований з надуманих мотивів.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав позов та не заперечував щодо його задоволення.

03.02.2021 представник позивача подав до суду повторно клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи, а представник відповідача - клопотання, в якому просива винести на вирішення вказаної експертизи додаткові питання.

Ухвалою від 03.02.2021 призначено у цивільній справі амбулаторну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено питання чи усвідомлювала значення своїх дій та/або могла керувати ними ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 27.06.2018, за умови прийняття препаратів, призначених лікарем ТОВ «Медіол» 22.05.2018?

07.12.2022 матеріали цивільної справи були повернуті до суду з ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» через несплату амбулаторної судово-психіатричної експертизи.

14.02.2023 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Григоріва Віталія Богдановича надійшло повідомлення про те, що позивач ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою від 14.02.2023 провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Турчак Світлана Миколаївна, про визнання правочину недійсним зупинено до залучення до участі у справі правонаступників померлої ОСОБА_3 .

Ухвалою від 23.08.2024 замінено сторону позивача ОСОБА_3 її правонаступником - ОСОБА_1 . Поновлено провадження у справі зі стадії судового розгляду.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_2 також у судове засідання не прибув, його представник подав до суду заяву про розгляд справи у їхню відсутність.

Ухвалою від 03.10.2024 закрито провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_1 .

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено наступне.

27.06.2018 ОСОБА_3 надала згоду своєму чоловіку ОСОБА_1 на дарування на будь-яких умовах на його розсуд, а також на укладення та підписання договору дарування земельної ділянки площею 0,0548 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби.

Вказану заяву було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. та зареєстровано в реєстрі № 2151.

Цього ж дня, 27.06.2018 ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0548 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:631:0026, що підтверджується копією договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. та зареєстровано в реєстрі № 2152.

Як вбачається з наданих до суду історій хвороб ОСОБА_3 , вона проходила лікування у різних лікувальних закладах м. Києва протягом 2017-2019, де їй призначалися препарати «Лізиноприл», «Бісопролол», «Амлодипін», «Діабетон», «Гліатилін», «Гліятон», «Розватор», «Омепразол», «Гідазепам», «Еналозид», «Церегін», «Неоцеброн», «Алцмерат», «Денігма», «Тебакон».

Звертаючись до суду з позовною заявою ОСОБА_3 стверджувала про те, що у період укладення спірного договору дарування земельної ділянки та підписання нею згоди на укладення такого договору, вона приймала ліки «Денігма», «Тебакон», які впливали на її свідомість, та вона не могла усвідомлювати значення своїх дій.

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 225 ЦК України визначає правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 у справі № 204/1064/16-ц наголошено на тому, що висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину необхідно робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

Для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 554/11179/13-ц, від 02 листопада 2020 року у справі № 326/81/15, від 26 травня 2021 року у справі № 639/348/17.

У постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вказав на те, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 145 ЦПК України 2004 року (пункт 2 частини першої статті 105 ЦПК України) зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року (стаття 89 ЦПК України). Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину.

Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто, психічний стан особи може бути підтверджений саме судово-психіатричною експертизою, яка і є допустимим доказом у встановленні спірних обставин.

Однак призначена судом судово-психіатрична експертиза проведена не була з підстав того, що сторона позивача, яка заявляла про її проведення, не здійснила її оплати.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що вона являється сусідкою по дачі ОСОБА_1. Влітку 2018 року позивач була зовсім неадекватною, дуже дратівливою та плаксивою. Зі слів її чоловіка вона почала себе краще почувати, коли перестала вживати ліки, які їй призначили в приватній клініці. Також зазначила, що їй відомо, що син під час хвороби возив її до нотаріуса.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він являється рідним братом позивачки, однак вони не спілкуються вже півтора роки. Йому особисто нічого не відомо з приводу обставин укладення договору дарування земельної ділянки, але оскільки раніше розмова про укладення такого договору в їхній сім`ї була, тому вважає, що договір укладений добровільно.

Проаналізувавши докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що станом на момент підписання ОСОБА_3 заяви, якою було надано згоду на укладання договору дарування та укладення договору дарування земельної ділянки від 27.06.2018, ОСОБА_3 не могла усвідомлювати своїх дій та керувати ними, що в силу статті 225 ЦК України стало б причиною для визнання вказаного правочину недійсним. Виходячи з наведеного, із заявлених позовних вимог і обґрунтування позову, оцінивши всі наявні докази в їх сукупності, вважаю, що позовні вимоги про визнання недійсною заяви від 27.06.2018 ОСОБА_3 про надання згоди на укладення договору дарування та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 27.06.2018 є не доведеним належними і допустимими доказами.

Посилання сторони позивача на те, що у договорі дарування земельної ділянки не зазначено про наявність будинку на подарованій земельній ділянці суд вважає несуттєвим для визнання правочинів недійсними на підставі ст. 225 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Турчак Світлана Миколаївна, про визнання правочину недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Заставенко

Повний текст рішення складено 03.10.2024.