Постанова

від 30.10.2024 по справі 182/1454/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7987/24 Справа № 182/1454/24 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І.О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів Бондар Я.М., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №182/1454/24 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцької Алли Сергіївни, за апеляційною скаргою Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року, ухвалене у складі судді Кобеляцької-Шаховал І.О., -

ВСТАНОВИВ:

В березні2024року ОСОБА_1 подав досуду скаргуна діїдержавного виконавцяПечерського відділудержавної виконавчоїслужби ум.КиєвіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ)Левіцької А.С.,яку обґрунтувавтим,щона виконанні Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) з 27 грудня 2017 року та 13 липня 2018 року знаходяться об`єднані ВП №55448815, №56773662 та №56804757 щодо стягнення на його користь з ТОВ "Портофлот-Транс" заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, у зв`язку з не проведенням повного розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, згідно рішення Нікопольського міськрайонного суду від 21.12.2017 року по справі № 182/6900/16-ц. На підставі вищевказаного рішення суду, яке набрало законної сили 06.06.2018 року, було видано виконавчий лист від 21.12.2017 року №182/6900/16-ц (рішенню суду частково надано негайне виконання), яким вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Портофлот-Транс" на його користь суму в розмірі 83 582 грн. 61 коп. та виконавчий лист від 04.07.2018 року №182/6900/16-ц, яким вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Портофлот-Транс" на його користь заборгованість з заробітної плати у розмірі 235 579 грн. 77 коп., середній заробіток, у зв`язку з непроведенням повного розрахунку при звільненні, у розмірі 806 767 грн. 24 коп. та моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. 00 коп. Виконавчі провадження відкриті 27.12.2017 року та 13.07.2018 року уповноваженим на той час Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ головного територіального управління юстиції у місті Києві. Протягом вказаного часу рішення суду по справі №182/6900/16-ц в добровільному або примусовому порядку боржником не виконано, державний виконавець Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) допускає бездіяльність, яка виражається в наступному. Так, неправомірність державного виконавця встановлена у справі №182/6900/16-ц ухвалами Нікопольського міськрайонного суду від 10 серпня 2018 року (провадження №4-с/0182/6/2018), від 11 лютого 2020 року (провадження №4-с/0182/5/2020), від 20 квітня 2023 (провадження №4-с/0182/12/2023), від 07 серпня 2023 року (провадження №4-с/0182/9/2023). Станом на день звернення державний виконавець Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) Левіцька А.С., на примусовому виконанні якої знаходиться рішення Нікопольського міськрайонного суду від 21.12.2017 року по справі №182/6900/16-ц, як і раніше, покладені на неї законом та вищенаведеними ухвалами суду обов`язки не виконує. Винесла рішення, які свідчать про ухилення від виконання ефективних та результативних примусових дій. 14 березня 2024 року державний виконавець Левіцька А.С., з посиланням на статтю 24 та ч.4 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", у ВП №55448815 та ВП №56773662 винесла постанови про передачу виконавчого провадження до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Державний виконавець Левіцька А.С. вмотивувала це тим, що перевіркою Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Портофлот-Транс" (ТОВ "ГРАНДЕКСАЛТІДС") змінило своє місцезнаходження на місто Львів (вул. Личаківська, будинок 45), що територіально відноситься до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, та будь-яке майно, що належить боржнику та на яке можливо звернути стягнення на території Печерського районну міста Києва, відсутнє. А також, згідно статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. При цьому постанови на адресу скаржника не надходили, проте були ним отримані з Автоматизованої системи виконавчого провадження, а винесення інших постанов державного виконавця Левіцької А.С. у березні 2024 року при примусовому виконанні рішення Нікопольського міськрайонного суду від 21.12.2017 по справі №182/6900/16-ц невідоме. Вважає постанови державного виконавця Левіцької А.С. від 14 березня 2024 року про передачу виконавчого провадження у ВП №55448815 та ВП №56773662 неправомірними та такими, що порушують його права як стягувача, спрямовані на безпідставну, беззмістовну та без результативну зміну органу примусового виконання рішення, на уникнення від виконання покладених на конкретного державного виконавця обов`язків і унеможливлення окремих примусових дій. Ухвали Нікопольського міськрайонного суду від 11 лютого 2020 року, від 20 квітня 2023 року, від 07 серпня 2023 року стосуються дій, рішень та бездіяльності особисто державного виконавця Левіцької А.С. з покладенням персонально на неї конкретних обов`язків. Крім того, винесення оскаржених постанов унеможливлює подальше вжиття державним виконавцем вже ініційованих примусових дій, зокрема, з проведення оцінки описаних та арештованих суден боржника постановами від 11.10.2021 року та 26.11.2021 року. При цьому він, як сторона виконавчого провадження, не висловлював волю та не подавав до органу ДВС будь-яких заяв про повернення чи передання виконавчих документів у ВП № 55448815 та ВП № 56773662 щодо примусового виконання рішення Нікопольського міськрайонного суду від 21.12.2017 року по справі № 182/6900/16-ц з Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ). Врешті решт, на будь-які обставини наявності або виявлення майна боржника на території Личаківського району м. Львова, що б сприяло примусовому виконанню, державний виконавець не посилається, тому оскаржені постанови державного виконавця Левіцької А.С. будь-яким чином не спрямовані на реальне виконання ухваленого на його користь судового рішення. Отже, ніщо не свідчить, що оскаржені до суду постанови державного виконавця спрямовані на належне, ефективне та повне виконання судового рішення. Тобто, у дійсності, оскарженими до суду постановами державного виконавця поставлено під сумнів конституційний принцип обов`язковості судового рішення (статті 129, 129-1 Конституції України, ч.1 ст.18 ЦПК України), оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про неповноту та неефективність виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України щодо обов`язковості судових рішень та приписи п.1 ст.6 Конвенції.

Просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцької А.С. від 14 березня 2024 року у ВП № 55448815 про передачу виконавчого провадження, якою виданий 21.12.2017 року Нікопольським міськрайонним судом виконавчий лист № 182/6900/16-ц про стягнення з ТОВ "ПОРТОФЛОТ-ТРАНС" на його користь суми в розмірі 83 582 грн. 61 коп. до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцької А.С. від 14 березня 2024 року у ВП № 56773662 про передачу виконавчого провадження, якою виданий 04.07.2018 року Нікопольським міськрайонним судом виконавчий лист № 182/6900/16-ц про стягнення з ТОВ "ПОРТОФЛОТ-ТРАНС" на його користь заборгованості з заробітної плати у розмірі 235 579 грн. 77 коп., середнього заробітку у зв`язку з не проведенням повного розрахунку при звільненні у розмірі 806 767 грн. 24 коп., відшкодування моральної шкоди в 3 000 грн. до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року скаргу ОСОБА_1 задоволено - визнано неправомірною та скасовано Постанову державного виконавця Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Левіцької А.С. від 14 березня 2024 року у ВП № 55448815 про передачу виконавчого провадження, якою виданий 21.12.2017 року Нікопольським міськрайонним судом виконавчий лист № 182/6900/16-ц про стягнення з ТОВ "ПОРТОФЛОТ-ТРАНС" на користь ОСОБА_1 суми в розмірі 83 582 грн. 61 коп. до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Визнано неправомірною та скасовано Постанову державного виконавця Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) Левіцької А.С. від 14 березня 2024 року у ВП № 56773662 про передачу виконавчого провадження, якою виданий 04.07.2018 року Нікопольським міськрайонним судом виконавчий лист № 182/6900/16-ц про стягнення з ТОВ "ПОРТОФЛОТ-ТРАНС" на користь ОСОБА_1 заборгованості з заробітної плати у розмірі 235 579 грн. 77 коп., середнього заробітку, у зв`язку з непроведенням повного розрахунку при звільненні, у розмірі 806 767 грн. 24 коп., відшкодування моральної шкоди - 3 000 грн. до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Ухвалу суду оскаржив Печерський ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ), просить її скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити повністю.

Вказує, що на виконанні у Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) перебували виконавчі провадження №55448815 та №56773662 за місцем реєстрації боржника.

У ході проведення виконавчих дій майна боржника, на території Печерського району міста Києва, на яке можливо звернути стягнення не виявлено.

Перевіркою Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ТОВ «ГРАНДЕКСАЛТІДС» змінило своє місцезнаходження на місто Львів, вул. Личаківська, буд. 45, у зв`язку з чим, керуючись вимогами статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем прийнято постанови про передачу виконавчих проваджень до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для подальшого виконання.

Що ж до посилань скаржника на те, що він не надавав заяви про передачу виконавчих проваджень, апелянт звертає увагу, що у відповідності до ч.5 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача виконавчий документ може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю. Про передачу (прийняття до виконання) виконавчого документа виконавець виносить постанову.

Даним законом не передбачено передачу виконавчого документа від органу державної виконавчої служби до органу державної виконавчої служби за волевиявленням стягувача.

Таким чином, з викладеного вбачається безпідставність вимог, так як позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували дійсне порушення відповідачем його прав. Факти, викладені в заяві, ґрунтуються лише на суб`єктивному трактуванню позивачем норм законодавства.

Рішення суду першої інстанції створює прецедент виконання рішення суду органом виконавчої служби не за місцем виконання та не за підвідомчістю, що суперечить нормам чинного законодавства та судовій практиці, а тому є незаконним та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Скаржником ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду направлено відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважає ухвалу першої інстанції законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, яка не підлягає задоволенню.

Крім того зазначає, що Печерський ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) не є, на відміну від державного виконавця, учасником даної справи, а отже не має при її розгляді передбачених процесуальним законом повноважень, в тому числі права апеляційного оскарження.

Разом з тим, ніщо не свідчить про те, що оскаржені постанови спрямовані на належне, ефективне та повне виконання судового рішення.

Скаржник та представник Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Заслухавши доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що на виконанні Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з 27 грудня 2017 року та 13 липня 2018 року знаходились об`єднані ВП №55448815, №56773662, №56804757 щодо стягнення на користь ОСОБА_1 з ТОВ "Портофлот-Транс" заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку у зв`язку з непроведенням повного розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, згідно рішення Нікопольського міськрайонного суду від 21.12.2017 року по справі № 182/6900/16-ц. Виконавчі провадження відкриті 27.12.2017 року та 13.07.2018 року уповноваженим на той час Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Постановою державного виконавця Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) від 14 березня 2024 року ВП № 55448815, № 56773662, № 56804757 щодо стягнення на користь ОСОБА_1 з ТОВ "Портофлот-Транс" заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку у зв`язку з непроведенням повного розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, згідно рішення Нікопольського міськрайонного суду від 21.12.2017 року по справі №182/6900/16-ц було передано до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.25-28).

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які свідчили б про законність дій суб`єкта оскарження, суду надано не було, тому суд приходить до висновку, що постанови державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцької А.С. про передачу матеріалів виконавчого провадження не відповідають вимогам діючого законодавства, а тому їх слід скасувати, тим самим задовольнивши вимоги скарги.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, зокрема, згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною п`ятою статті 18 Закону передбачено, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до частини першої статті 24 України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби (ч.5 ст.24 Закону).

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Відповідно до п.6 розділу V «Порядок передачі виконавчих документів та виконавчих проваджень» Інструкції з організації примусового виконання рішень(в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваних постанов), затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі:

- якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.

Згідно п.9 розділу V «Порядок передачі виконавчих документів та виконавчих проваджень» Інструкції з організації примусового виконання рішень , про передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби або до виконавчої групи державний виконавець виносить відповідну постанову, яку разом з матеріалами виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилає до органу державної виконавчої служби, до якого передається виконавче провадження.

Державний виконавець, якому передано виконавче провадження, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження матеріалів виконавчого провадження зобов`язаний винести постанову про прийняття виконавчого провадження, яку надсилає сторонам виконавчого провадження.

Матеріали справи містять вмотивовані постанови про передачу виконавчого провадження №55448815 та виконавчого провадження №55448815 від державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Левіцької А.С. до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Місцезнаходження ТОВ "Портофлот-Транс" (ТОВ "ГРАНДЕКСАЛТІДС"): м.Львів, вул. Личаківська, 45, що територіально відноситься до Личаківського району міста Львова.

Також державним виконавцем зазначено, що майно, що належить боржнику на яке можливо звернути стягнення на території Печерського району м.Києва відсутнє (а.с.28).

Тобто встановивши, що боржник змінив місце свого знаходження і не виявивши наявність у нього майна на території Печерського району м.Києва, державний виконавець виконав вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Враховуючи наведене і відсутність доказів на підтвердження доводів скарги, колегія суддів приходить до висновку, що Державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Левіцькою А.С. при ухваленні оскаржуваних постанов не було допущено порушень, які давали підстави для визнання їх незаконними та їх скасуванню.

Відповідно до п.п.1, 3-4 ч.1 та абз.2 ч.2 ст.376 ЦПК України, самостійними підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно матеріалів справи апелянтом при подачі апеляційної скарги було сплачено судовий збір в сумі 3 028,00 грн.

Отже, з ОСОБА_1 на користь Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 028,00 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Печерського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцької Алли Сергіївни відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 028,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Судді:

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя О.В.Агєєв