Ухвала

від 11.12.2024 по справі 182/1454/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

Іменем України

11 грудня 2024 року

м. Київ

Справа № 182/1454/24

Провадження № 61-15313ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник)

на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року за апеляційною скаргою Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Печерський ВДВС) на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року

у справі за скаргою скаржника на дії державної виконавиці Печерського ВДВС Левіцької Алли Сергіївни (далі - державна виконавиця) за участю боржника у виконавчому провадженні - Товариства з обмеженою відповідальністю «Портофлот-Транс» (далі - боржник) і

в с т а н о в и в :

1. У березні 2024 року скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії державної виконавиці, у якій просив визнати неправомірними та скасувати її постанови від 14 березня 2024 року у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 про передання цих проваджень до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Личаківський ВДВС).

2. 12 червня 2024 року Нікопольський міський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу, згідно з якою скаргу задовольнив. Мотивував тим, що державна виконавиця належними та допустимими доказами не довела, що під час проведення виконавчих дій виконала всі вимоги Закону України «Про виконавче провадження».

3. 30 жовтня 2024 року Дніпровський апеляційний суд за апеляційною скаргою Печерського ВДВС прийняв постанову, згідно з якою скасував ухвалу суду першої інстанції й ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги на дії державної виконавиці. Мотивував так: встановивши, що боржник змінив місцезнаходження, і не виявивши наявність у нього майна на території Печерського району м. Києва, державна виконавиця виконала вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), і правильно передала виконавчі провадження до Личаківського ВДВС.

4. 18 листопада 2024 року скаржник надіслав на офіційну електронну адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судукасаційну скаргу (вх. № 36184/0/220-24 від 18 листопада 2024 року), у якій просив скасувати постанову апеляційного суду та скерувати останньому справу на новий розгляд.

5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

5.1. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

5.2. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби (частина перша та п`ята статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

5.3. Передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України (частина четверта статті 25 Закону України «Про виконавче провадження»).

5.4. Виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі, якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби (абзаци перший і другий пункту 6 розділу V Інструкції).

5.5. Апеляційний суд в оскарженій постанові вказав, що майно, яке належить боржнику на яке можна звернути стягнення, на території Печерського району м. Києва відсутнє, а місцезнаходженням боржника є адреса: м. Львів, вул. Личаківська, 45, яка належить до територіальної юрисдикції Личаківського ВДВС.

5.6. Отже, апеляційний суд, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, правильно вказав, що у разі зміни боржником місцезнаходження за відсутності у нього майна на території Печерського району м. Києва державна виконавиця правильно передала виконавчі провадження до Личаківського ВДВС. Тому висновок апеляційного суду про скасування ухвали суду першої інстанції й ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги на дії державної виконавиці є обґрунтованим.

5.7. Ураховуючи припис частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», Верховний Суд критично ставиться до аргументу скаржника про те, що Печерський ВДВС не міг подавати апеляційну скаргу, бо примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби, в яких виконання здійснюють державні виконавці.

6. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

7. З огляду на зазначене застосування процесуальних норм апеляційним судом є вочевидь правильним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення приписів, зокрема, частини четвертої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 6 розділу V Інструкції. Тому касаційну скаргу слід визнати необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 260, 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 про поворот виконання судового наказу у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державної виконавиці Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцької Алли Сергіївни за участю боржника у виконавчому провадженні Товариства з обмеженою відповідальністю «Портофлот-Транс» та за апеляційною скаргою Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року.

2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко