Постанова

від 22.10.2024 по справі 553/3007/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/3007/23 Номер провадження 22-ц/814/3142/24Головуючий у 1-й інстанції Москаленко В.В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розглядуцивільних справ:

Судді-доповідача:Дряниці Ю.В.

Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.

Секретар: Чемерис А.К.

за участю: адвоката Дубінчина О.М.

розглянув увідкритому судовомузасіданні вм.Полтаві цивільнусправуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 11 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Управління Державної інспекції архітектури та містобудування в Полтавській області, Департамент земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, Управління з питань містобудування та архітектури Полтавської міської ради, про узаконення самочинного будівництва,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Управління Державної інспекції архітектури та містобудування в Полтавській області, Департамент земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, Управління з питань містобудування та архітектури Полтавської міської ради, про узаконення самочинного будівництва.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 16.04.1991 відповідно до рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів №146, ОСОБА_1 було надано дозвіл на розміщення павільйону для заняття індивідуальною трудовою діяльністю по дрібному ремонту автомобілей розміром 6х10 м.

В цьому ж році, позивач здійснив на вказаній ділянці забудову, побудувавши: майстерню по обслуговуванню автомобілів (літера А, загальною площею: 61,4 кв.м.), магазин харчових продуктів (літера Б, загальною площею:83,9 кв.м.), офіс (літера В, загальною площею:17,9 кв.м.), гараж (літера Г, загальною площею 34,0 кв.м.), склад (літера Д, загальною площею 22,6 кв.м.), загальна площа складає 219,8 кв.м.

Позивач зазначає, що вказані споруди побудовані в 1991 році, а тому право власності на збудоване до набрання чинностіЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає в зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Вказує, що до 05.08.1992 не була передбачена процедура введення будинків в експлуатацію при оформленні права власності та не потребують введення в експлуатацію будинки, збудовані до 05.08.1992, при набутті права власності на такі об`єкти. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 житлових будинків, господарських будівель та споруд ,які не підлягають прийняттю в експлуатацію є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Але ,ст.31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»в редакції чинній на дату подання позову, визначено виключний перелік необхідних документів, які подаються під час реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, а саме: виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом міської ради або відповідною архівною установою та документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом .

Оскільки позивач фактично здійснив самочинне будівництво вказаних споруд, виписка із погосподарської книги у нього відсутня, а в зв`язку з тим, що він здійснив будівництво на земельній ділянці, що не була належним чином відведена для цієї метивідсутній документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом.

Звернувшись до Управління з питань містобудування та архітектури виконкому Полтавської міської ради з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач отримав відповідь щодо необхідності надання документів, що підтверджують право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, яка пропонується для відведення.

Отже, єдиний спосіб визнати та зареєструвати позивачу право власності на вказане майноце звернення до суду.

Враховуючи те, що позивач побудував громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами з дотриманням будівельних і технічних норм та правил, що не порушує права чи інтереси інших осіб, на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності та відповідач як орган місцевого самоврядування протягом тривалого часу не порушував питання щодо звільнення земельної ділянки, позивач просив суд визнати за ним право власності на самочинно збудований будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 219,8 квадратних метрів, який складається з майстерні по обслуговуванню автомобілів (літера А, загальною площею:83,9 кв.м.), офісу (літера В, загальною площею:17,9 кв.м.), гаражу (літера Г, загальною площею 34,0 кв.м.), складу (літера Д, загальною площею 22,6 кв.м.).

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 11 червня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Із вказаним судовим рішенням не погодився позивач, оскарживши його до суду апеляційної інстанції.

У доводах апеляційної скарги позивач вказує, що місцевий суд дійшов безпідставного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач наводить позицію, висловлену у позовній заяві, зокрема про те, що до 05.08.1992 року не була передбачена процедура введення будинків в експлуатацію при оформленні права власності, та не потребують введення в експлуатацію будинки, збудовані до 05.02.1992 року при набутті права власності на такі об

Представниками відповідача Державної інспекції архітектури та містобудування України подано відзиви на апеляційну скаргу, у доводах якого вважають судове рішення місцевого суду законним та обґрунтованим.

Звертають увагу суду на те, що Позивачем на підтвердження будівництва саме на вказаній земельній ділянці до позовної заяви долучено виписку із рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів від 16.04.1991 № 146 про надання дозволу на розміщення павільйону. Будь яких інших документів, що підтверджують право власності чи користування земельною ділянкою позивачем не додано. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що земельна ділянка для будівництва побудованих позивачем об`єктів нерухомості у власність або користування позивачеві не надавалась, споруди побудовані ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , збудовані на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, а отже є самочинним будівництвом. Власником земельної ділянки на якій розташовані зазначені споруди є Полтавська міська рада, а тому визнання права власності за позивачем на вказане самочинне будівництво, за відсутності законних підстав, порушує встановлений законодавством порядок набуття права власності на майно.

Також вказують, що позивачем до суду не надано і матеріали даної справи не містять результатів експертизи проекту будівництва, як доказ відсутності істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості, тому відсутні умови для визнання права власності на них на підставі рішення суду.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Місцевим судом встановлено, що згідно з випискою з рішення №146 виконкому Ленінської районної ради народних депутатів від 16.04.1991 ОСОБА_1 дозволено розміщення павільйону для заняття індивідуальною трудовою діяльністю по дрібному ремонту автомобілей, розміром 6х10 м. в районі вул. Соціалістичної (а.с.7).

Відповідно до рішення Полтавської міської ради від 26.03.2001 «Про зміну назви вулиць та провулків у місті», АДРЕСА_2 перейменована на Великорогізнянську (а.с.82).

Згідно технічного паспорту на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, за адресою АДРЕСА_1 , розміщено майстерню по обслуговуванню автомобілів (літера А, загальною площею:61,4 кв.м.), магазин харчових продуктів (літера Б, загальною площею:83,9 кв.м.), офіс (літера В, загальною площею:17,9 кв.м.), гараж (літера Г, загальною площею 34,0 кв.м.), склад (літера Д, загальною площею 22,6 кв.м.), загальна площа складає 219,8 кв.м. Вказані будівлі та споруди побудовані в 1991 році.(а.с.9-22).

Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження від 27.01.2020 за результатами проведеного технічного обстеження об`єкта: громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями і спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації (а.с.23-61).

За звітом про оцінку майна від 17.07.2023 вартість нежитлових будівель загальною площею 219,8 кв.м. що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 становить 250210,00 грн. (а.с 61-76).

Листом управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради від 05.03.2020 №01-02-01-15/45 ОСОБА_1 було повідомлено, що для розгляду питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,572 га за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями і спорудами необхідно додати графічні матеріали виготовлені сертифікованим архітектором на відкоригованій топооснові з обґрунтуванням площі та меж земельної ділянки, що пропонується для відведення з дотриманням нормативних вимог та затвердженої містобудівної документації та надати документи що підтверджують право власності на об`єкти нерухомого майна (а.с. 83-84).

З технічного звіту по інвентаризації земельної ділянки фірми «МАКС» по вул. Соціалістичній в м. Полтаві арх. №0043-Л 1998 р. встановлено, що земельна ділянка на якій розміщено нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 має площу 572,28 кв.м.(а.с. 107-124).

Згідно з довідкою про визначення грошової оцінки земельної ділянки в м. Полтаві виданою Полтавським міським управлінням земельних ресурсів виконавчого комітету Полтавської міської ради від 11 липня 2000 року, землекористувачем за якою вказано фірму «МАКС», площа земельної ділянки у АДРЕСА_1 складає 572 кв.м., а загальна ціна ділянки 132761,20 грн (а.с. 131).

Довідкою КП Полтавський міський центр земельного кадастру Полтавського міського управління земельних ресурсів №989 від 31.01.2003 земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 572, 3 кв.м. присвоєно кадастровий номер 5310136700:16:002:0022 (а.с. 132).

Відповідно до податкових декларацій з плати за землю, Фірма «МАКС» з 2017 по 2023 рік сплачувала земельний податок з юридичних осіб (а.с. 133-164).

Згідно з витягом з протоколу засідання тимчасової комісії з розгляду питань самочинного будівництва м. Полтава №Пр/01.3/05 від 04.08.2020, вирішення питання визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, покладено на розсуд суду (а.с.208-209).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий суд дійшов висновку, що земельна ділянка для будівництва побудованих позивачем об`єктів нерухомості у власність або користування позивачеві не надавалась, споруди побудовані ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , збудовані на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, а отже є самочинним будівництвом. Власником земельної ділянки на якій розташовані зазначені споруди є Полтавська міська рада,а тому визнання права власності за позивачем на вказане самочинне будівництво, за відсутності законних підстав, порушує встановлений законодавством порядок набуття права власності на майно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої-четвертоїстатті 376 ЦК Українижитловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьоїстатті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Суд першої інстанції встановив, що рішення №146 виконкому Ленінської районної ради народних депутатів від 16.04.1991 ОСОБА_1 дозволено розміщення павільйону для заняття індивідуальною трудовою діяльністю по дрібному ремонту автомобілей, розміром 6х10 м. в районі вул. Соціалістичної.

При цьому, земельна ділянка на якій розміщено спірне нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 має площу 572,28 кв.м., тобто значно більшу ніж виділена позивачу вищевказаним рішенням виконкому Ленінської районної ради народних депутатів від 16.04.1991.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду, позивачем не було надано доказів того, що Полтавська міська рада, як власник земельної ділянки, на якій розташовано спірне нерухоме майно не заперечує щодо визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво.

З огляду на вказане, районний суд дійшов вірного висновку, що самочинний характер будівництва є суттєвим порушенням прав власника земельної ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Згідно статей 12, 81ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 89ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки виконкомом Ленінської районної ради народних депутатів приймалося рішення про надання позивачу у користування земельної ділянки розміром лише 6*10 м, а позивачем здійснено будівництво на земельній ділянці значно більшої площі, крім того, позивачем не доведено, що об`єкт нерухомості збудовано до 05 серпня 1992 року, оскільки інформація щодо року будівництва нерухомого майна, вказана у технічному паспорті, не підтверджена іншими достовірними доказами, колегія суддів вважає висновок місцевого суду про відмову у задоволенні позову обґрунтованим.

Враховуючи, що апеляційна скарга містить доводи, які є аналогічними за своїм змістом позиції позивача, якій суд першої інстанції надав вірну правову оцінку, колегія суддів не вбачає за необхідне надавати обґрунтування кожному з доводів скарги, що узгоджується з усталеною практикою ЕСПЛ, зокрема при розгляді справи «Серявін та інші проти України».

Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення.

За вказаних обставин, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційнускаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 11 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: Ю.В. Дряниця

Судді: Л.І. Пилипчук

О.В. Чумак