Постанова

від 30.10.2024 по справі 751/8581/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

30 жовтня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/8581/23

Головуючий у першій інстанції Павлов В. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1488/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

із секретарем Піцан В.М.,

учасники справи: заявник (боржник) ОСОБА_1 ,

стягувачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2024 року (місце ухвалення м. Чернігів) у справі за заявою ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2023 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просили стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 46416 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири; 10000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди; 5000 грн в рахунок відшкодування понесених витрат на підготовку експертного висновку щодо матеріальних збитків, заданих внаслідок залиття квартири та судові витрати.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.05.2024 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 46416 грн та 5000 грн в рахнок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення.

В обгрнтування посилався, що на даний час перебуває у скрутному матеріальному становищі, поховав дружину, яка тривалий час хворіла і має борги за її дороговартісне лікування та за її поховання. Також зазначає, що є пенсіонером, а з доходів отримує лише пенсію у розмірі 8500 грн на місяць, яку витрачає в тому числі на продукти харчування, ліки, оскільки є інвалідом 3 групи, сплату комунальних платежів, а тому не має змоги оплатити одразу всю суму заборгованості.

У заяві ОСОБА_1 просив виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.05.2024 розстрочити терміном на один рік зі сплатою боргу щомісячно згідно графіка погашення боргу.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18.09.2024 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду від 16.05.2024, відмовлено.

В обґрунтування ухвали суд першої інстанції, посилаючись на положення ст. 435 ЦПК України та ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», дійшов висновку, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами, а в конкретному випадку суть судового рішення зводиться до відшкодування матеріальної та моральної шкоди, тобто грошей, які у тому числі є еквівалентом будь-якого майна, у тому числі й рухомого, яким відповідач може володіти і відомості про яке не вноситься до будь-яких реєстрів. Також за висновком суду, відстрочення виконання рішення суду у спірному випадку означало б недотримання розумного та пропорційного балансу інтересів позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на користь яких ухвалено рішення суду, а також знівелювало би сутність рішення суду та мету його ухвалення.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18.09.2024 і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про розстрочення виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.05.2024.

За доводами апеляційної скарги, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального права.

У скарзі заявник посилається, що він не має реальної можливості сплатити всю суму за рішенням суду, яка є дуже значною, оскільки він є інвалідом 3 групи та пенсіонером, а іншого джерела доходу, якими можна було б погасити борг, окрім пенсії, він не має, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків станом на 26.09.2024.

Вказує, що його пенсія становить 8500 грн на місяць, а стягнення повної суми заборгованості може призвести до скрутного матеріального становища та неможливості забезпечити своє існування, в тому числі сплачувати поточні нарахування за житлово-комунальні послуги, купляти продукти харчування та ліки.

Як зазначає заявник, він поховав свою дружину, яка тривалий час потребувала дороговартісного лікування, тому має також і інші борги за ліки та за її поховання.

Також за доводами скарги заявник має проблеми зі здоров`ям, у зв`язку з чим має постійно забезпечувати себе ліками для підтримання свого стану, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданою КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» від 26.09.2024.

Наголошує, що звернення стягнення на рухоме майно, яке належить заявнику є неможливим, оскільки це його єдиний транспортний засіб, який допомагає йому пересуватись через інвалідність та значні проблеми зі спиною.

Крім того, як стверджує заявник, на момент звернення з апеляційною скаргою він по мірі своїх можливості сплачує грошові кошти на погашення заборгованості, яка виникла перед ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.05.2024 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 46416 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн (а.с. 172-176 т. 1).

Рішення набрало законної сили і в установленому законом порядку не оскаржувалось.

26.07.2024 постановою приватного виконавця відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 751/8581/23, виданого 28.06.2024 Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 46416 грн (а.с. 201 т. 1).

Постановами приватного виконавця від 26.07.2024 накладено арешт на грошові кошти та майно боржника (а.с. 202, 203 т. 1).

Звертаючись до суду із заявою про розстрочення виконання рішення ОСОБА_1 посилався на скрутне матеріальне становище та те, що він є пенсіонером і інвалідом 3 групи.

Відмовляючи в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення, суд першої інстанції, посилаючись на положення ст. 435 ЦПК України та ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», дійшов висновку, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами, а в конкретному випадку суть судового рішення зводиться до відшкодування матеріальної та моральної шкоди, тобто грошей, які у тому числі є еквівалентом будь-якого майна, у тому числі й рухомого, яким відповідач може володіти і відомості про яке не вноситься до будь-яких реєстрів. Також за висновком суду, відстрочення виконання рішення суду у спірному випадку, означало б недотримання розумного та пропорційного балансу інтересів позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на користь яких ухвалено рішення суду, а також знівелювало би сутність рішення суду та мету його ухвалення.

При постановоленні ухвали судом першої інстанції були враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 19.06.2019 у справі № 2-55/10, від 19.12.2018 у справі № 264/2548/16-ц, від 05.09.2023 у справі № 295/5781/19.

З такими висновками погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні матеріалів справи, доказів, наданих суду першої інстанції та відповідають вимогам чинного процесуального законодавства.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовуються враховуючи наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частин першої, третьої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні заяв про розстрочку виконання рішення, суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду/розстрочка/відстрочка підлягають з`ясуванню обставини, що свідчать про неможливість виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Обовязковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (ст.129-1 Конституції України).

Виконання рішення суду є невідємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невідємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розстрочка виконання рішення суду - це зміна у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків від термінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання» суду потрібно мати на увазі, що відповідно до норм цивільного та господарського процесуальних кодексів України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сімї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Застосування вищевказаних норм права може бути лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

На підставі частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наведене дає підстави для висновку про те, що при розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому, які як і наявність виключних обставин для відтермінування має довести боржник.

При цьому, надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність виняткових обставин, які б перешкоджали належному виконанню боржником рішення суду, ускладнювали б його виконання або робили виконання неможливим.

Як правильно вказав суд першої інстанції, матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду у цій справі, заявник посилався на скрутне матеріальне становище, а також на те, що він є пенсіонером та інвалідом 3 групи, надавши такі докази: графік погашення боргу за рішенням суду (а.с. 192 т. 1); копію посвідчення (а.с. 194 т. 1); копію довідки про доходи (а.с. 209 т.1); копії квитанції про сплату боргу (а.с. 240 т. 1); копію медичної виписки (а.с. 239 т.1).

Посилання в апеляційній скарзі на скрутний матеріальний стан у звязку з потребою придбання ліків та сплату боргів не спростовує правильних висновків суду першої інстанції, оскільки відсутність коштів не наділяє боржника правом звернення до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду з посиланням на брак коштів для виправдання неспроможності або небажання виконання судового рішення про повернення боргу. При вирішенні заяви боржника має бути об`єктивно врахований баланс інтересів сторін.

Апеляційний суд враховує, що пенсія не єдине джерело, за рахунок якого може здійснюватися виконання рішення. Судове рішення може бути виконане в примусовому порядку за рахунок наявного у боржника майна, про яке боржник не вказав у заяві, як і не вказав про відсутність такого. Тобто не обґрунтував, в чому перепони його реалізації, тощо.

Заявником не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанцій належних і допустимих доказів на підтвердження витрат на придбання ліків, перебування на його утриманні інших членів сім`ї, та інших обставин, якими заявник обґрунтовує наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Аналіз заяви про розстрочення виконання рішення суду та апеляційної скарги свідчить, що вказані обставини не можуть вважатись достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду, оскільки в повному обсязі не характеризують майновий стан ОСОБА_1 .

До апеляційної скарги не додано будь-яких доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду про стягнення матеріальної шкоди у встановленому розмірі та відсутності коштів призначених для сплати боргу на виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з ухвалою суду першої інстанції, з посиланням на обставини, зазначені в заяві, які були предметом розгляду судом першої інстанції, та докази, як оцінені судом відповідно до ст. 89 ЦПК України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 31.10.2024.

Головуючий Судді: