Постанова

від 31.10.2024 по справі 160/6190/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/6190/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року в адміністративній справі №160/6190/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , 20 регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправними дій/бездіяльності та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Військової частини НОМЕР_1 , 20 регіональної військово-лікарської комісії (далі відповідачі), в якому просив:

- визнати протиправними дії/бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо прийняття членами, головою Військово-лікарської комісії (в/ч НОМЕР_1 ) постанови викладеної в довідці №1987 від 27.02.2024 року «На підставі статті 24, 65, 59 графи ІІ Розкладу хвороб потребує стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом у НВМКЦ «ГВКГ» м. Київ.»;

- визнати протиправними бездіяльність 20 Регіональної військово-лікарської комісії, голови 20 Регіональної військово-лікарської комісії щодо нездійснення контролю за діяльністю підпорядкованої позаштатної Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 та нездійснення покладених функцій неупереджено;

- скасувати постанову Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 викладену в довідці №1987 від 27.02.2024 р. «На підставі статті 24, 65, 59 графи ІІ Розкладу хвороб потребує стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом у НВМКЦ «ГВКГ» м.Київ.».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо прийняття членами, головою Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 постанови, оформленої довідкою № 1987 від 27.02.2024 зі змістом «На підставі статті 24, 65, 59 графи ІІ Розкладу хвороб потребує стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом у НВМКЦ «ГВКГ» м. Київ.».

Скасовано постанову Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлену довідкою №1987 від 27.02.2024 зі змістом «На підставі статті 24, 65, 59 графи ІІ Розкладу хвороб потребує стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом у НВМКЦ «ГВКГ» м.Київ.».

У решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зобов`язання 20 регіональної військово-лікарської комісії надати витяг з ЄДР відмовлено. Ухвала набрала законної сили відповідно до статті 256 КАС України та окремому оскарженню не підлягає.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 клопотання 20 регіональної військово-лікарської комісії про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву у справі №160/6190/24 - задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву та поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Зазначена ухвала суду набрала законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає на протиправну бездіяльність 20 регіональної ВЛК щодо нездійснення контролю за діяльністю підпорядкованої позаштатної ВЛК військової частини НОМЕР_1 . Вказує, що відповідачем-2 проігноровано скарги позивача на дії відповідача-1, що свідчить про невиконання обов`язків щодо контролю за діяльністю позаштатної ВЛК, що мало наслідком прийняття протиправної постанови відповідачем-1. Також позивач зазначив, що відмова у компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу пов`язану з розглядом справи у суді першої інстанції є необґрунтованою, підстави для такої відмови були відсутні.

Військова частина НОМЕР_1 не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови зокрема такого змісту: Потребує стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом у (вказати заклад охорони здоров`я (установу)). У разі наявності сумніву щодо правильності висновку позаштатної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 щодо придатності до військової служби, військовослужбовець має право звернутись до регіональної військово-лікарської комісії або Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідного висновку. При цьому, надання оцінки діагнозу позивача, зокрема, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Отже, підстави для задоволення позову відсутні. Вимоги позивача щодо визнання протиправними бездіяльність 20 регіональної військово-лікарської комісії, щодо нездійснення контролю за діяльністю підпорядкованої позаштатної Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та нездійснені покладених функцій неупереджено, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки 20 Регіональна військово-лікарська комісія є окремим військовим формуванням та не входить до складу військової частини НОМЕР_1 . Скаржник зазначає, що рішення ВЛК № 1987 від 27.02.2024 було прийнято законно на підставі та у спосіб визначений у Положенні № 402 (пункти 6.27, 20.3).

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу військової частини в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та повернути апеляційну скаргу.

Від позивача надійшла заява про проведення судового засідання 09.10.2024 о 13-00 год. за його відсутності.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційних скарг, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 , відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 , на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022, 25.02.2022 призваний у Збройні Сили України за загальною мобілізацією.

27.02.2024 ВЛК військової частини НОМЕР_1 проведено медичний огляд позивача.

За результатами проведеного огляду довідкою військово-лікарської комісії № 1987 від 27.02.2024 позивачу встановлено діагноз та постанову ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Хронічна вертеброгенна цервікобрахіалгія, торакалгія, попереково-крижова радикулопатія L5, S1 ліворуч зі стійким тривалим больовим, корінцевим та м`язово-тонічним синдромами з помірним парезом лівої стопи з помірним порушенням функції опори та ходи. Міжхребцевий остеохондроз, спондилоартроз, спондильоз шийного, грудного та поперекового відділів хребта, ускладнений протрузіями міжхребцевих дисків в сегментах СЗ-С4, Тh5-Тh6, Тh6-Тh7, Тh7-Тh8, Тh8-Тh9, L2-L3, L3-L4, L4-L5, L5-S1, екструзіями міжхребцевих дисків в сегментах С5-С6 з незначним порушенням статико-динамічної функції хребта. Деформуючий остеоартроз обох кульшових суглобів І ст. з больовим синдромом, стійкою комбінованою контрактурою та незначним порушенням функції. Кіста правої гайморової пазухи.

Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Пілонідальна хвороба. Епітеліальні куприкові ходи, часто рецидивний перебіг. Гіпертонічна хвороба І ст. СН0 ст. Хронічний холецистит без порушення функції. Хронічний панкреатит без порушення функції. Хронічний гастродуоденіт без порушення функції. Двобічна повздовжня плоскостопість І ст. без явищ артрозу в тараїто-човіникоподібних суглобах з больовим синдромом, без порушення функції. Короткозорість 1,0 Д обох очей при гостроті зору 1,0/1,0.

Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби.

На підставі статті 24, 65, 59 графи II Розкладу хвороб потребує стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом у НВМКЦ «ГВКГ» м. Київ.

Не погоджуючись з рішенням комісії в частині визначення наслідків за статтями встановлених хвороб, як такого, що потребує стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі по тексту - Закон №2232).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною четвертою статті 2 Закону №2232 визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до приписів частини десятої статті 1 Закону №2232 та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).

У відповідності до пункту 2.1 Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Відповідно до підпункту «б» пункту 6.1 Положення №402 направлення на медичний огляд проводиться: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби.

Пунктами 6.9.-6.10., 6.12. визначено, що при медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров`я.

Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).

Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров`я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.

У разі коли є незаперечні дані, що здатність до проходження військової служби за станом здоров`я не відновиться, постанова ВЛК про потребу військовослужбовців у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не приймається, а вирішується питання про придатність їх до військової служби.

За результатами медичного огляду приймаються постанови.

Згідно з пунктом 20.3 розділу ІІ Положення №402, при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту: а) «Придатний», зокрема, до військової служби; б) «Непридатний»: зокрема, до військової служби з виключенням з військового обліку; в) «Потребує», зокрема, стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом у (вказати заклад охорони здоров`я (установу)); г) «Обмежено придатний до військової служби»; ґ) «Тимчасово непридатний», зокрема, до військової служби; служби у військовому резерві; д) У зв`язку з нетранспортабельністю переїзд до (вказати місцевість) протипоказаний (постанова приймається тільки щодо членів сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби)); е) Протипоказань до виходу в море на підводному човні (надводному кораблі) немає; є) «На підставі статті графи Розкладу хвороб та графи ТДВ» «вихід у море на підводному човні (надводному кораблі) протипоказаний».

Як зазначалось вище, за результатами проведеного медичного огляду позивача, військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 прийнято постанову, оформлену довідкою № 1987 від 27.02.2024.

Зазначеною постановою встановлено, що на підставі статті 24, 65, 59 графи II Розкладу хвороб позивач потребує стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом у НВМКЦ «ГВКГ» м. Київ.

Постановлена довідка за результатами огляду містить всі необхідні реквізити та підписи голови ВЛК полковника м/с ОСОБА_2 , секретаря ВЛК старшого сержанта взк ОСОБА_3 .

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про те, що вимоги позивача ґрунтуються на порушенні Військовою частиною НОМЕР_1 при винесенні постанови ВЛК порядку визначення наслідків за результатами встановлених статей Розкладу хвороб, тоді як метод індивідуальної оцінки придатності до військової служби та здатність до проходження військової служби за станом здоров`я не є підставою позову.

Відповідно до Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві (додаток 1 до Положення № 402), за визначеними позивачу у довідці № 1987 від 27.02.2024 статтями хвороб 24 (стани після перенесених гострих хвороб нервової системи або хірургічного лікування), 65 (стани після перенесених гострих, загострення хронічних хвороб кістково-м`язової системи і сполучної тканини, хірургічного лікування), 59 (стани після перенесених гострих, загострення хронічних хвороб шкіри та підшкірної клітковини, хірургічного лікування (фурункул, фурункульоз, карбункул, флегмона, абсцес, імпетиго, ектима, гостра екзема, дерматити, пітіріаз рожевий, багатоформна еритема, парапсоріаз)) можливими наслідками визначено - тимчасово непридатні, потребують лікування, відпустки, звільнення тощо.

Відтак, ом, за встановленими статтями хвороб позивачу мала бути прийнята постанова зі змістом «Тимчасово непридатний, потребує лікування, відпустки, звільнення тощо (конкретні потреби визначаються ВЛК)», тоді як відповідачем-1 у спірній постанові визначено, що позивач потребує стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом у НВМКЦ «ГВКГ» м. Київ, що суперечить наслідкам встановлених позивачу статей Розкладу хвороб.

Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ. Так, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення №402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом з цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.

Отже, до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, зокрема, застосування методу індивідуальної оцінки придатності до військової служби. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за Центральною ВЛК. У разі незгоди з рішенням ВЛК позивач має право оскаржити таке рішення до ВЛК регіону та до ЦВЛК.

Разом з тим, в даному випадку наслідки хвороб за кожною зі статей конкретно визначено Розкладом хвороб, що є додатком до Положення №402, яким з огляду на приписи п. 20.1.-20.2. Положення № 402, мають керуватися голова та члени ВЛК при прийнятті постанови.

Отже, визначення наслідків хвороб входить до процедури прийняття постанови ВЛК, а тому не виходить за межі необхідного дослідження судом в контексті застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, дії відповідача-1 щодо прийняття Військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_1 постанови, оформленої довідкою № 1987 від 27.02.2024 зі змістом «На підставі статті 24, 65, 59 графи ІІ Розкладу хвороб потребує стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом у НВМКЦ «ГВКГ» м. Київ» є протиправними, а прийнята з порушенням вимог Положення № 402 постанова Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 оформлена довідкою №1987 від 27.02.2024 зі змістом «На підставі статті 24, 65, 59 графи ІІ Розкладу хвороб потребує стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом у НВМКЦ «ГВКГ» м.Київ.» підлягає скасуванню.

Щодо протиправної бездіяльності 20 регіональної військово-лікарської комісії щодо нездійснення контролю за діяльністю підпорядкованої позаштатної Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 та нездійснення покладених функцій неупереджено.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач обґрунтовуючи таку позовну вимогу зазначає, що відповідачем-2 проігноровано скарги позивача на дії відповідача-1, що свідчить про невиконання обов`язків щодо контролю за діяльністю позаштатної ВЛК, що мало наслідком прийняття протиправної постанови відповідачем-1.

Відповідно до підпунктів 2.4.2, 2.4.4-2.4.5. пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення № 402, ВЛК регіону з питань військово-лікарської експертизи підпорядковуються усі позаштатні ВЛК регіону.

На ВЛК регіону покладаються: організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу I Положення, поповнення, що прибуває для комплектування Збройних Сил України, з метою правильного розподілу його за родами військ, військовими частинами (кораблями), підрозділами та військовими спеціальностями, а також кандидатів на навчання за військовими спеціальностями з урахуванням стану здоров`я та фізичного розвитку; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК; проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу та оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи; організація та керівництво науковою роботою з питань військово-лікарської експертизи у підпорядкованих ВЛК; підготовка та вдосконалення кадрів для ВЛК; розробка та подання до ЦВЛК пропозицій з уточнення, доповнення та внесення змін до нормативно-правових актів з питань військово-лікарської експертизи; контроль за організацією та проведенням лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, обстеженням та медичним оглядом призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів, надання методичної та практичної допомоги органам та закладам охорони здоров`я України та ІНФОРМАЦІЯ_2 у цій роботі; проведення спільно з департаментами охорони здоров`я обласних (Київської міської) державних адміністрацій і ТЦК та СП аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, обстеження та медичного огляду допризовників, призовників, громадян, які вступають у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів, розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи; контроль за організацією та станом лікарсько-льотної експертизи в учбових та спортивних авіаційних закладах Товариства сприянні обороні України (далі - ТСО України), які знаходяться в межах регіону.

ВЛК регіону має право:

оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз`яснення з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників; витребовувати особові та пенсійні справи, медичні документи, матеріали службового (спеціального) розслідування, дізнання, досудового розслідування, характеристики, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови; залучати для вирішення питань військово-лікарської експертизи головних (провідних) медичних спеціалістів та інших лікарів-спеціалістів, за необхідності - інших спеціалістів, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК); перевіряти у ТЦК та СП, закладах охорони здоров`я (установах) Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим), областей, міста Києва, на території регіону організацію та стан лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів, результати перевірок доповідати начальнику ЦВЛК та керівникам органів місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування.

Таким чином, 20 регіональна ВЛК є ВЛК регіону, якій підпорядковуються позаштатні ВЛК, які знаходяться в межах її юрисдикції та в зоні її відповідальності - Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій областях, у тому числі ВЛК Військової частини НОМЕР_1 .

Враховуючи викладене, контроль діяльності позаштатних ВЛК здійснюється за встановленим порядком шляхом перевірки роботи підпорядкованих ВЛК та надання їм роз`яснення з питань військово-лікарської експертизи; контролю, розгляду, затвердження, за наявності підстав незатвердження, перегляду або скасовування постанови підпорядкованих ВЛК, а також шляхом розгляду заяв і скарг громадян.

Водночас, за результатами розгляду заяв або скарг, в разі встановлення наявності підстав, штатна ВЛК має право переглянути (скасувати, затвердити, не затвердити) постанову позаштатної ВЛК.

Натомість, суд зауважує, що, відповідно до приписів Положення № 402, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються Положенням№ 402.

У свою чергу ВЛК регіону жодним чином не може впливати на проведення та результати медичного огляду підпорядкованими їй ВЛК.

У разі незгоди з прийнятим рішенням позаштатної ВЛК особа має право звернутись до ВЛК регіону або ЦВЛК щодо його перегляду, а останні мають повноваження щодо розгляду, затвердження, за наявності підстав незатвердження, перегляду або скасовування постанови підпорядкованих ВЛК.

Як слідує з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача-2 зі скаргами на дії відповідача-1 щодо порядку проведення медичного огляду.

20 регіональною військово-лікарською комісією за результати розгляду скарг прийнято рішення про направлення військовослужбовця - ОСОБА_1 на повторний (контрольний) медичний огляд з метою подальшого визначення його ступеня придатності до військової служби, що підтверджується листом від 07.03.2024.

З урахуванням встановлених фактичних обставин доводи позивача щодо відсутності контролю 20 регіональною військово-лікарською комісією за діями Військової частини НОМЕР_1 не знайшли свого підтвердження, тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні даної позовної вимоги.

Стосовно відмови суду першої інстанції у компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу пов`язану з розглядом справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.04.2024 позивачем подано до суду заяву про доповнення позовних вимог, у якій він просив доповнити позов у зміненій редакції від 28.03.2024 наступним:

1) «позов немайнового характеру» змінити на «Ціна позову 4522,61 грн.»;

2) у частині «по-четверте» абзац 2-й доповнити реченням «У зв`язку з використанням послуг адвоката за договором від 26.02.2024 року з адвокатом ОСОБА_4 позивач зазнав витрат на сплати таких послуг в розмірі 4522,61 грн., що підтверджується фотокопією Договору про надання правничої допомоги від 26.02.2024 року (додаток №21) та копією Платіжної інструкції P24A2384144040D2303 від 26.02.2024 року (додаток №22).»;

3) прохальну частину доповнити пунктом 5 «Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 та 20 Регіональної військово-лікарської комісії понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 4522 (чотири тисячі п`ятсот двадцять дві) гривні 61 коп.»;

4) перелік додатків доповнити пунктами 21 та 22 « 21) фотокопія Договору про надання правничої допомоги від 26.02.2024 року; 22) копія платіжної інструкції P24A2384144040D2303 від 26.02.2024 року».

До вказаної заяви долучено платіжну інструкцію від 26.02.2024 на суму 4522,61 грн, та договір про надання правничої допомоги від 26.02.2024.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат належить:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Зі змісту вказаних норм, від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження факту понесення та розміру витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, позивач надав договір про надання правничої допомоги від 26.02.2024 укладений між позивачем та адвокатом Діденко Дмитром Миколайовичем.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Зазначений висновок наявний у правовій позиції постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі №826/1216/16, постанови Верховного Суду від 17 вересня 2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Водночас, договором про надання правничої допомоги не передбачено надання адвокатом правничих послуг в рамках даної справи, не визначено конкретно, які саме послуги мають бути надані.

Відповідно до платіжної інструкції від 26.02.2024 позивачем сплачено на рахунок ОСОБА_4 4522,61 грн. Разом з тим, призначенням платежу є «переказ власних коштів».

Таким чином, наданими на підтвердження витрат на правничу допомогу договором про надання правничої допомоги та платіжною інструкцією не підтверджується надання адвокатом будь-яких правничих послуг позивачу в рамках даної адміністративної справи.

При цьому, матеріали справи та надані позивачем докази не містять вказівки, що саме адвокатом Діденко Д.М. надавалась правнича допомога в рамках даної справи.

Вищезазначене свідчить про те, що позивачем на підставі наданих доказів надання правничої допомоги саме адвокатом Діденко Д.М. в рамках справи №160/6190/24 не доведено.

Тільки документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, відсутність доказів на підтвердження надання правничої допомоги адвокатом Діденко Д.М. у цій справі є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року в адміністративній справі №160/6190/24 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року в адміністративній справі №160/6190/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Чабаненко