Постанова

від 30.10.2024 по справі 380/30215/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/30215/23 пров. № А/857/13833/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача:Судової-Хомюк Н.М.,

суддів:Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі № 380/30215/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Бродівської ТППД при ІНФОРМАЦІЯ_1 у Львівській області про визнання протиправним та скасування індивідуального акту,-

суддя у І інстанції Желік О.М.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 у Львівській області, (надалі також відповідач) у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.01.2023, оформлену документом «Довідка військово-лікарської комісії А/530 від 20.01.2023, номенклатурний номер 9/127», засвідчену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що він не погоджується з постановою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.01.2023, вважає її незаконної та такою яка підлягає скасуванню. Просив позов задовольнити.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що передчасне проходження ВЛК суперечить постанові призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22 листопада 2019 року, яка ухвалила рішення про непридатність позивача до військової служби в мирний час; обмежену придатність у воєнний час за ст. 64б і повторному медичному огляду 22.11.2024 року. Вважає, що передчасне ухвалення Постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.01.2023, оформлену документом «Довідка військово-лікарської комісії А/530 від 20.01.2023, номенклатурний номер 9/127» суперечить також Тимчасовому посвідченню військовозобов`язаного, пунктом 9, якої визначено, що позивач підлягає повторному медичному огляду 22.11.2024 року.

Крім цього, зазначає, що картку обстеження та медичного огляду 314 йому не надали для ознайомлення, і що в ній відсутні відомості про результати методів дослідження, що є обов`язковими згідно Положення № 402.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення. Вказує, що суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.

Звертає увагу суду, що відповідно до підпункту 2.10.3 пункту 2.10 глави 2 розділу І Положення №402, право на перегляд постанови (довідки) ВЛК позаштатної постійно діючої комісії при районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки мають обласні позаштатні постійно діючі військово-лікарські комісії при обласних територіальних центрах. Однак таким правом позивач не скористався та не був позбавлений такого права.

Позивач подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу. Підтримує свої апеляційні вимоги, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 05 вересня 2023 року ознайомився з матеріалами кримінальної справи, порушеної щодо нього за ст. 336 КК України.

Разом з тим, серед матеріалів справи він виявив копію Довідки військово-лікарської комісії А/530 від 20.01.2023 номенклатурний номер 9/127 ІНФОРМАЦІЯ_4 засвідчену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 .

Як вбачається з вказаною Довідкою, на підставі статті 64-г Розкладу хвороб, графи ТДВ рішенням ВЛК позивача визнано придатним до військової служби. Довідкою оформлено постанову ВЛК від 19.01.2023.

Позивач вважаючи вказану довідку протиправною та прийнятою із суттєвими процедурними порушеннями, звернувся до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не звертався зі скаргою на протиправність дій/бездіяльності членів ВЛК при проведенні медичного огляду, а також про скасування спірної постанови, ні до ВЛК регіону, ні до ЦВЛК, з проханням провести повторний медичний огляд із дотримання вимог Положення №402, тобто позивач не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду з метою визначення придатності його до військової служби.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок» (далі - Закон № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону № 2232-XII).

Частиною дев`ятою статті 1 №2232-XII, встановлено, що громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Згідно частини 10 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).

Згідно п. 3.1 Положення № 402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_6 на збірних пунктах районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_7 або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_7 . Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення (п.3.2 Положення №402).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до Бродівського військкомату ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ) у січні 2023 для оформлення броні, як оператор зв`язку об`єкта критичної інфраструктури де йому з слів позивача надали пояснення, що для цього потрібно пройти медичну комісію. Але оскільки позивач проходив медкомісію у 2019 році то повторно таку слід пройти у 2024 році (про що вказано у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного №361 від 05.02.2020).

Як наголошує позивач 12.01.2023 він добровільно (без виклику) з`явився на огляд до медичної комісії.

Щодо посилань скаржника в апеляційній скарзі на те, що передчасне проходження ВЛК суперечить постанові призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22 листопада 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Порядку виготовлення, видачі та знищення тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 610 (далі також Порядок виготовлення тимчасового посвідчення) тимчасове посвідчення військовозобов`язаного є документом, що посвідчує особу військовозобов`язаного, який перебуває у запасі осіб офіцерського складу або осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовозобов`язаний), та визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Відповідно до п.3 Порядку виготовлення тимчасового посвідчення таке посвідчення видається військовозобов`язаним, які:

взяті на військовий облік військовозобов`язаних та яким присвоєно первинні військові звання офіцерського складу запасу (до надходження їх особових справ);

втратили військові квитки (до їх отримання);

не проходили військову службу (навчальні збори) та не мають військово-облікової спеціальності;

визнані призовними комісіями непридатними в мирний час, обмежено придатними у воєнний час до військової служби за станом здоров`я (до підтвердження цього рішення під час повторного медичного огляду);

прибули з місць позбавлення волі.

Також тимчасове посвідчення видається військовозобов`язаним-жінкам.

Тимчасове посвідчення військовозобов`язаним, зазначеним в абзацах четвертому - сьомому, які перебувають на військовому обліку в Службі безпеки України, не видається.

Із тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , що міститься і матеріалах справи можна зробити висновок, що призовною комісією Бродівського ОРВК ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час за ст. 64б гр.I Наказу МОУ 2008 року №402. Також, у даному посвідченні вказано, що військовозобов`язаний підлягає повторному медичному пересвідченню 22.11.2024.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів робить висновок, що позивач підлягав повторному медичному огляду для підтвердження придатності до проходження військової служби за станом здоров`я тільки 22.11.2024.

Щодо посилань скаржника на проведення обстеження стану здоров`я без дотримання процедури, встановленою Положенням № 402, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1.1 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це, зокрема, медичний огляд резервістів; визначення ступеня придатності до військової служби (пункт 1.2 розділу І Положення №402).

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Згідно пункту 3.4. Положення №402 перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Так, згідно матеріалів справи, а саме Довідки військово-лікарської комісії №9/127 від 20.01.2023 під час проходження обстеження та медичного огляду військово-лікарською комісією при огляді позивач був визнаний придатним до військової служби, на підставі статей 64 «г» Розкладу хвороб.

Колегія суддів звертає увагу, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів зауважила, що в Картці обстеження та медичного огляду 314 відсутні відомості про виконання загальних аналізів крові та сечі, результати рентгенологічного обстеження органів грудної клітки позивача, що є обов`язковими при медичному огляді для встановлення придатності до військової служби, що прямо передбачено п.3.4 Положення №402.

Так, колегія суддів зазначає, що законодавством регламентовано чітку процедуру проведення медичного огляду військовозобов`язаних. При цьому медичний огляд військовозобов`язаного повинен здійснюватися за методом індивідуальної оцінки придатності його до військової служби, тобто з урахуванням усіх медичних показників щодо стану здоров`я особи.

Отже, враховуючи те, що в ході розгляду даної справи встановлено допущені з боку відповідача порушення вимог чинного законодавства, які стосувались передчасності проведення медичного пересвідчення та процедури проведення медичного огляду, колегія суддів робить висновок про визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.01.2023, оформлену документом «Довідка військово-лікарської комісії А/530 від 20.01.2023, № 9/127».

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

З метою забезпечення належного та ефективного відновлення порушених прав позивача колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправно та скасувати постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.01.2023, оформлену документом «Довідка військово-лікарської комісії А/530 від 20.01.2023, номенклатурний номер 9/127», засвідчену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, із врахуванням вищевикладеного.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що доводи позивача, які зазначені у апеляційній скарзі є вірними, а висновок суду першої інстанції, про те, що позов є таким що не підлягаєзадоволенню є помилковим.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно з приписами пункту другого частини першоїстатті 315 КАС Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі № 380/30215/23 скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.01.2023, оформлену документом «Довідка військово-лікарської комісії А/530 від 20.01.2023, номенклатурний номер 9/127», засвідчену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник