Постанова

від 23.10.2024 по справі 927/335/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2024 р. Справа№ 927/335/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Чечотка В.Д.

учасники справи:

від позивача : не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "Азалія"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2024 (повний текст складено 04.07.2024)

у справі №927/335/24 (суддя Фесюра М.В.)

за позовом Приватного підприємства "Мар`янівське-2014"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краншип"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "Азалія"

про визнання частково відсутнім зобов`язання,-

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Чернігівської області звернулось Приватне підприємство "Мар`янівське-2014" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краншип" про визнання відсутнім у Приватного підприємства "Мар`янівське-2014" обов`язку зі сплати Товариству з обмеженою відповідальності "Краншип" у межах договору позики від 28.09.2020 року № 28/09-01 пені у розмірі 134 257,72 грн., інфляційних втрат в розмірі 147 656,12 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2024 позов задоволено повністю. Визнано відсутнім у Приватного підприємства "Мар`янівське-2014" обов`язок зі сплати Товариству з обмеженою відповідальністю "Краншип" у межах договору позики від 28.09.2020 року №28/09-1 пені в розмірі 134 257,72 грн та інфляційних втрат в розмірі 147 656,12 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краншип" на користь Приватного підприємства "Мар`янівське-2014" судовий збір в сумі 3 028 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краншип" до Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 200,71 грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "Азалія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2024 у справі №927/335/24 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга зокрема, обґрунтована тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Так, апелянт стверджує, що доводи про зарахування у внутрішньому обліку ТОВ "Краншип" та ПП "Мар`янівське-2014" суми 4 800 000 грн у рахунок оплати боргу по договору позики від 07.07.2020 № 07/07-01 не спростовує факт виконання зобов`язання саме за Договором позики №28/09-01 від 28.09.2020 на суму 4 800 000 грн . Аргументи, щодо того, що 09.12.2021 ПП «Мар`янівське-2014» платіжним дорученням №714 від 09.12.2021 перерахувало ТОВ «Краншип» частину позики - кошти в сумі 2 225 580,78 грн., із призначенням платежу: «повернення поворотної фінансової допомоги згідно з договором позики №28/09-01 від 28.09.2020», не спростовують факту оплати боргу в повному обсязі саме 14.12.2020 та не зважають ТОВ "Краншип" повернути такі кошти платнику як помилково сплачені. На думку апелянта, основне зобов`язання договору позики від 28.09.2020 №28/09- 01 припинено, а тому строки дії договорів позики від 28.09.2020 №28/09-01 та іпотечного договору закінчилися, а отже позов ПП «Мар`янівське -2014» є безпідставним.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "Азалія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2024 у справі №927/335/24 до провадження у визначеному складі суддів - головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Шапран В.В., розгляд справи №927/335/24 призначено на 23.10.2024.

19.09.2024 ТОВ "Краншип" було подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

30.09.2024 ПП "Мар`янівське-2014" через систему «Електронний суд» подало відзив на апеляційну скаргу у якому просило суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін. Позивач стверджує про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

17.10.2024 через систему «Електронний суд» ТОВ "Краншип" було подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2024 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Краншип" Богданцевої Ірини Володимирівни про участь у судовому засідання у режимі відеоконференції у справі №927/335/24 поза межами приміщення суду, повідомлено сторони, що судове засідання у справі №927/335/24 у режимі відеоконференції відбудеться 23.10.2024 о 10-40 год у приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1 (зал судових засідань № 15, ІІ поверх). Особа, яка братиме участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - Богданцева І. В.

У судове засідання, призначене на 23.10.2024 сторони не з`явились, хоча належним чином були повідомлені судом про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направили. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає за доцільне здійснити розгляд справи за наявними у ній матеріалами за відсутністю представників сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 28.09.2020 між ТОВ "Краншип" (Позикодавець) та ПП «Мар`янівське-2014» (Позичальник) укладено договір позики № 28/09-01 (далі Договір).

За умовами п.1.1 Договору позики позичальник зайняв у позикодавця суму у розмірі 4800 000,00грн, без ПДВ - позику.

Згідно пункту 2.1. Договору позичальник зобов`язується повернути згадану суму не пізніше 31.03.2021 року.

У пункті 3.2. Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної або неповної оплати боргу позичальник сплачує пеню з розрахунку 0,1% від несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

За твердженням позивача, 02.10.2020 між ТОВ "Краншип" (Іпотекодержателем) та ТОВ БВКП "Азалія" (Іпотекодавцем) укладено договір іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань позичальника - ПП "Мар`янівське-2014", за договором позики № 28/09-01 від 28.09.2200, на підставі якого іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: контору/адмінбудинок, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м. Гребінка, вул. Магістральна (колишня назва вул. Петровського), б.64, що складається в цілому з нежитлової будівлі А1. Загальна площа нерухомості 115,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 140706753208; будівлі та споруди, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м. Гребінка, вул. Магістральна (колишня назва вул. Петровського), будинок 64. Загальна площа нерухомості 780,3 кв. м. Реєстраційний номер нерухомого майна 140440153000.

Платіжною інструкцією №729 від 02.10.2020 року ТОВ «Краншип» перерахувало ПП «Мар`янівське-2014» кошти в сумі 4 800 000 грн., в якості позики.

ПП «Мар`янівське» платіжним дорученням № 714 від 09.12.2021 повернуло ТОВ «Краншип» кошти в сумі 2225580,78 грн, в якості повернення поворотної фінансової позики згідно договору позики №8/09-01 від 28.09.202 без ПДВ.

04.04.2024 року ПП «Мар`янівське-2014» отримало претензію №28/03-01 від 28.03.2024 від ТОВ «Краншип», у якій ТОВ «Краншип» висунув вимогу щодо погашення заборгованості за договором позики від 28.09.2020 року у розмірі 2 574 419, 22 грн. та нарахованих сум пені за невчасне погашення заборгованості в розмірі 1 421 952,11 грн., 3% річних в розмірі 227 082, 09 грн., інфляційних втрат в розмірі 1 200 211,00 грн.

За твердженням позивача, ПП «Мар`янівське-2014», погашаючи 2 225 580, 78 грн. розцінював вказану суму як залишок боргу, адже у результаті звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 02.10.2020 року було погашено частину боргу за рахунок вартості предмета іпотеки в розмірі 2 574 419,22 грн.

У процедурі звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «Краншип» застосував право на переведення прав власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, що було передбачено умовами договору іпотеки від 02.10.2020 року, укладеного між ТОВ «Краншип» та ТОВ БВКП «Азалія».

За результатом звернення стягнення за ТОВ «Краншип» в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, державним реєстратором відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Гребенівської міської ради 03.06.2021 року були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Краншип»:

-номер запису про право власності 42373949 на об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м. Гребінка, вул. Магістральна, 64, загальна площа нерухомості 115,2 кв. м, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 58608264 від 08.06.2021;

-номер запису про право власності 42374587 на об`єкт нерухомого майна: будівлі та споруди за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м. Гребінка, вул. Магістральна, 64, загальна площа нерухомості 780,3 кв. м, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №58609027 від 08.06.2021.

Згідно оцінки предмета іпотеки при зверненні стягнення оціночна вартість вказаного майна була визначена у розмірі 2 574 419,22 грн.

За рахунок звернення стягнення між ПП «Мар`янівським-2014» та ТОВ «Краншип» було підписано акт звірки, згідно якого суму боргу у розмірі 2 574 419, 22 грн. було враховано як погашену 09.06.2021 року.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021 року у справі №917/1283/21 скасовано державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна: номер запису про право власності 42373949, нежитлова будівля за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м. Гребінка, вул. Магістральна, 64, загальна площа нерухомості 115,2 кв. м; номеру запису про право власності 42374587: будівлі та споруди за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, м. Гребінка, вул. Магістральна, 64, загальна площа нерухомості 780,3 кв, м.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 рішення Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021 скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 05.09.2023 року скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022, а рішення Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021 - залишено в силі.

За фактом скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021 року та погашенням ПП «Мар`янівське-2014» частково суми боргу у розмірі 2 225 580, 78 грн. сума боргу в розмірі 2 574419, 22 грн., що дорівнювала вартості предмета іпотеки, залишилась залишком заборгованості за договором позики від 28.09.2020 року. Суму у розмірі 2 574 419, 22 грн. ПП «Мар`янівське- 2014» визнає як залишок боргу за договором позики від 28.09.2020 року.

ПП «Мар`янівське-2014» як боржник за договором позики від 28.09.2020 року вважає частково відсутнім обов`язок щодо сплати пені у розмірі 1 421 952,11 грн. та обов`язок щодо сплати 3% річних в розмірі 227 082, 09 грн., інфляційних втрат в розмірі 1 200 211,0 грн., не погоджуючись із визначеним ТОВ «Краншип» період нарахування.

Згідно вимог статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За вимогами частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

За вимогами частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі №910/14224/20, суд зазначив про те, що особливість спорів про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань полягає в тому, що позивач просить суд підтвердити (визнати) існуючий стан прав і обов`язків у договірних відносинах з іншою стороною для правової визначеності сторін договору в цих відносинах, однакового розуміння ними своїх прав та обов`язків за цим договором. У цій справі позивач звернувся до суду не за захистом свого права на припинення зобов`язання (як помилково вважає відповідач), а за захистом свого законного інтересу у правовій визначеності щодо прав і обов`язків у відносинах з відповідачем за Кредитним договором. Позивач стверджує, що йому недоступні інші можливості захисту його прав, тому заявляє до суду вимогу про захист охоронюваного законом інтересу у правовій визначеності на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України та статті 599 ЦК України як превентивний спосіб захисту в правовідносинах між позивачем і відповідачем, який має забезпечити, щоб обидві сторони могли знати свої права та обов`язки за Кредитним договором та діяти, не порушуючи їх. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Отже, зобов`язання містить дві нерозривно поєднані складові - обов`язок боржника вчинити дію або утриматись від її вчинення та право кредитора вимагати виконання цього від боржника. Виходячи з наведеного способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим) обов`язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідачапозивач стверджує, що йому недоступні інші можливості захисту його прав, тому заявляє до суду вимогу про захист охоронюваного законом інтересу у правовій визначеності на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України та статті 599 ЦК України як превентивний спосіб захисту в правовідносинах між позивачем і відповідачем, який має забезпечити, щоб обидві сторони могли знати свої права та обов`язки за Кредитним договором та діяти, не порушуючи їх».

Судом встановлено, що платіжним дорученням №729 від 02.10.2020 ТОВ «Краншип» перерахувало ПП «Мар`янівське» кошти в сумі 4 800 000,00 грн в якості позики.

09.12.2021 ПП «Мар`янівське» платіжним дорученням №714 від 09.12.2021 перерахувало ТОВ «Краншип» частину позики - кошти в сумі 2 225 580,78 грн., із призначенням платежу: «повернення поворотної фінансової допомоги згідно з договором позики №28/09-01 від 28.09.2020».

Решту позики було погашено шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 02.10.2020 в сумі 2 574 419,22 грн.

Після скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021 року та погашенням ПП «Мар`янівське-2014» частково суми боргу у розмірі 2 225 580, 78 грн. сума боргу в розмірі 2 574 419,22 грн., що дорівнювала вартості предмета іпотеки, залишилась частиною заборгованості за ПП «Мар`янівське» за договором позики від 28.09.2020 року, що не заперечується сторонами, та визнається позивачем у даній справі.

На підставі п.3.1 Договору позики №28/09-01 від 28.09.2020 за несвоєчасне виконання зобов`язань зі сплати заборгованості ТОВ «Краншип» нарахувало ПП «Мар`янівське» пеню в сумі 1 421 952,11 грн за період з 31.03.2021 до 08.12.2021 на суму боргу 4 800 000,00грн та за період з 09.12.2021 до 25.03.2024 на суму боргу 2 574 419,22 грн.А за несвоєчасне виконання зобов`язань - три відсотки річних в сумі 227 082,09 грн та інфляційних втрат в сумі 1 200 211,00 грн - за аналогічний період.

З вимогою про сплату частини боргу та зазначених нарахувань ТОВ «Краншип» звернулося до ПП «Мар`янівське» з претензією від 28.03.2024 року.

Однак ПП «Мар`янівське» не погоджуючись з періодами нарахування пені в розмірі 134257,72грн та інфляційних втрат в сумі 147 656,12 грн і просить суд визнати обов`язок зі сплати зазначених нарахувань відсутнім.

З наданого ПП «Мар`янівське» розрахунку вбачається, що останнім здійснено перерахунок пені в сумі 1 287 694,39 грн, нарахованої на суму боргу 4 800 000,00 за період з 01.04.2021 до 08.06.2021, на суму боргу 2 225 580,78 за період з 09.06.2021 до 08.12.2021 та на суму боргу 2 574 419,22 грн за період з 24.01.2022 до 25.03.2024, та інфляційних втрат в сумі 1 052 554,88 грн, нарахованих на суму боргу 4 800 000,00 грн за період з 01.04.2021 до 08.06.2021, на суму боргу 2 225 580,78 за період з 09.06.2021 до 08.12.2021 та на суму боргу 2 574 419,22 грн за період з 24.01.2022 до 25.03.2024.

За твердженням позивача, різниця в нарахуваннях пені та інфляційних, здійснених ТОВ «Краншип» та ПП «Мар`янівське» у даній справі становить: пені - в сумі 134257,72 грн, а інфляційних - в сумі 147656,22 грн, що є предметом позову у даній справі.

Згідно із вимогами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що ПП «Мар`янівське» не повернуло кошти в сумі 4800 000,00 грн за договором позики №28/09-01 від 28.09.2020, у передбачений договором строк - до 31.03.2021, а зі скасуванням рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021 кошти в сумі 2 574 419, 78 грн. набули статусу заборгованості за договором позики, наявні підстави для застосування відповідальності за порушення зобов`язання та нарахування пені, а також інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Колегія суддів погоджується з висновком місяцевого господарського суду про те, що ПП «Мар`янівське» помилково нараховує на суму боргу 2 574 419,22 грн, інфляційні втрати та пеню з 24.01.2022 вважаючи її датою набрання законної сили рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.12.2021, тоді як зазначене рішення набрало законної сили з 05.09.2023 - дати винесення постанови Верховного Суду у справі №917/1283/21.

Так, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до ст. 317 Господарського процесуального кодексу України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Враховуючи те, що рішення Господарського Суду Полтавської області від 23.12.2021 було скасовано постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022, проте залишене в силі постановою Верховного Суду від 05.09.2023, згадане рішення місцевого господарського суду набрало законної сили - 05.09.2023.

З урахуванням зазначеного, різниця в нарахуваннях інфляційних втрат становить 260630,70 грн, а пені - 269530,98 грн.

У відповідно до ч.1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог, зважаючи на те, що позивач просить визнати відсутнім у нього обов`язок щодо сплати пені в сумі 134257,72 грн та інфляційних в розмірі 147656,12 грн, вищевказані вимоги підлягають задоволенню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 зазначено про те, що преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин.

Висновки Господарського суду Полтавської області у рішенні від 23.12.2021 року та висновки Верховного Суду у постанові від 05.09.2023 року щодо припинення зобов`язань за договором позики № 28/09-01 від 28.09.2020 та, відповідно, припинення іпотеки, встановленої договором іпотеки від 02.10.2020 є виключно правовою оцінкою обставин, встановлених у межах розгляду справи № 917/1283/21.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Водночас вимога пункту 1 статті 6 названої Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

ЄСПЛ зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів відзначає, що всі інші обґрунтування учасників судового процесу відповідно залишені судовою колегією без задоволення і не приймаються до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

При цьому судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "Азалія", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2024 у справі №927/335/24, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2024 у справі №927/335/24 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного виробничо-комерційного підприємства "Азалія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2024 у справі №927/335/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2024 у справі №927/335/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "Азалія".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.10.2024.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов