Постанова

від 28.10.2024 по справі 906/882/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року Справа № 906/882/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - Ляхов О.В. (в режимі відеоконференції);

відповідачів - не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29 серпня 2024 року у справі №906/882/24 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі філії Житомирське Регіональне Управління ПАТ КБ "ПриватБанк"

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс"

до відповідача-2 ОСОБА_1

про стягнення 1 824 726,56 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29 серпня 2024 року у справі №906/882/24 відмовлено Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29 серпня 2024 року у справі №906/882/24. Призначено справу №906/882/24 до розгляду на 28 жовтня 2024 року об 12:00 год.

В судове засідання представники відповідачів не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників відповідачів.

Безпосередньо в судовому засіданні позивач підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати частково, прийнявши нове судове рішення, яким заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про забезпечення позову задоволити частково.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до суду з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" та ОСОБА_1 1824726,56 грн, з яких: 1101751,17 грн заборгованості за тілом кредиту, 250796,31 грн заборгованості за відсотками, 472179,08 грн заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" перед державним бюджетом.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.08.2024 у справі №906/882/24 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків.

27 серпня 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить на праві власності відповідачам, а саме:

а) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 13277918104

Тип об`єкта: Квартира, трикімнатна житл. пл. 53,9 кв.м., об`єкт житлової нерухомості

Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 78,3, житлова площа (кв.м): 53,9, Опис: трикімнатна

Адреса: АДРЕСА_1

Номер об`єкта в РПВН 20860276

Власник - Козловська Лариса В`ячеславівна

б) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2952263118020

Об`єкт речових прав Закінчений будівництвом об`єкт

Тип об`єкта: Комплекс будівель та споруд

Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м.): 7082

Адреса: Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Райки, вул. Центральна, 33

Власник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс", код ЄДРПОУ: 42948182.

Вказана заява обґрунтована тим, що ТОВ "Райки-Агроплюс" тривалий час не виконує взяті на себе зобов`язання, не здійснює щомісячних погашень заборгованості по кредиту, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість. Також вказує, що ТОВ "Райки-Агроплюс", як позичальник, та ОСОБА_1 , як поручитель, не вживають жодних заходів на погашення заборгованості та не мають наміру цього робити, ігноруючи вимоги позивача, що свідчить про їх недобросовісну поведінку.

Відтак, позивач просить суд накласти арешт на нерухоме майно, яке належить їм на праві власності, оскільки за вказаних обставин у разі невжиття заходів забезпечення позову у цій справі цілком можливе відчуження об`єктів нерухомого майна й створення ситуації появи нових власників об`єктів нерухомості, а відтак і нових судових спорів. Відповідно, незастосування заходів забезпеченням позову може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення позову банком зазначено щодо застосування інституту зустрічного забезпечення з вказівкою на те, що після накладення арешту на майно відповідачі ніяким чином не будуть обмежені у вільному доступі та безперешкодному володінні та користування зазначеним майном, що унеможливлює нанесення будь-яких збитків відповідачам.

Місцевий господарський суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.

При цьому, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваній ухвалі, що:

- позивач надав суду лише докази наявності у власності відповідачів нерухомого майна, в той же час докази вчинення відповідачами дій, що свідчать про намір відчуження нерухомого майнаматеріали заяви про забезпечення позову не містять;

- заява мотивована виключно припущенням про ймовірну можливість відчуження відповідачами майна та внаслідок цього неможливість виконання рішення суду у даній справі, яке не підтверджене доказами, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову;

- сам факт зазначення в тексті заяви, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду та захист порушених прав заявника не є достатньою підставою для задоволення зазначеної заяви.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, накладення арешту в межах ціни позову на майно відповідача, що належать або підлягають передачі або сплаті цьому товариству і знаходяться у нього чи в інших осіб, є одним з визначених законом способів забезпечення позову.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Таким чином, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд на підставі поданих заявником доказів має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №916/2364/20).

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 101 751,17 грн, 250 796,31 грн заборгованості за відсотками, 472 179,08 грн заборгованості відповідача-1 перед державним бюджетом у зв`язку з невиконанням відповідачами умов кредитного договору №42948182-КД-3 від 02.09.2022.

За доводами позивача, ТОВ "Райки-Агроплюс" (відповідач-1) тривалий час не виконує взяті на себе зобов`язання, не здійснює щомісячних погашень заборгованості по кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 1 824 726,56 грн.

За доводами позивача, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за ТОВ "Райки-Агроплюс" (відповідачем-1) та ОСОБА_1 (відповідачем-2) зареєстроване наступне нерухоме майно:

а) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 13277918104

Тип об`єкта: Квартира, трикімнатна житл. пл. 53,9 кв.м., об`єкт житлової нерухомості: Так

Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 78,3, житлова площа (кв.м): 53,9, Опис: трикімнатна

Адреса: АДРЕСА_1

Номер обєкта в РПВН: 20860276

Власник: Козловська Лариса В`ячеславівна.

б) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2952263118020

Об`єкт речових прав: Закінчений будівництвом об`єкт

Тип об`єкта: Комплекс будівель та споруд

Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м.): 7082

Адреса: АДРЕСА_2

Власник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс", код ЄДРПОУ: 42948182.

Позивач у заяві про забезпечення позову зазначив, що у разі невжиття запропонованих останнім заходів забезпечення позову у цій справі цілком можливе відчуження відповідачами об`єктів нерухомості й створення ситуації появи нових власників спірного об`єкта нерухомості, а відтак і нових судових спорів. Відчуження зазначеного майна на користь третіх осіб до моменту відкриття виконавчого провадження може унеможливити виконання рішення у цій справі.

Отже, на переконання заявника, матеріалами справи підтверджується наявність прямого зв`язку між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, існування реальної загрози зменшення майна відповідачів, а також те, що такі заходи не матимуть своїм наслідком створення перешкод в користуванні майном поручителем, що унеможливлює нанесення будь-яких збитків відповідачу.

Дослідивши викладені заявником доводи, врахувавши наявність зв`язку між заявленим позивачем заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідачів в межах заявлених позовних вимог і предметом спору, співмірність і адекватність, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, власником якого є ТОВ "Райки-Агроплюс" (відповідач-1), з огляду на таке.

Як зазначив Верховний Суд, арешт майна за своєю суттю є тимчасовим заходом, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21, від 11.12.2023 у справі №922/3528/23, від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 зазначив, що "…виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним".

При цьому, відступаючи від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, Верховний Суд у справі № 908/2382/21 зазначив, що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Так, у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, "що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов, вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22 та від 27.04.2023 у справі №916/3686/22).

Відповідно до ст.263 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відзив на апеляційну скаргу має містити: 1) найменування суду апеляційної інстанції; 2) ім`я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв`язку, адресу електронної пошти, - за наявності; 3) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги; 4) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу; 5) перелік матеріалів, що додаються. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. До відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвалою апеляційного суду від 03.10.2024 встановлено відповідачам строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали, з урахуванням положень статті 263 ГПК України.

Разом з тим, відповідачі не скористалися своїм правом, не надали до суду апеляційної інстанції відзивів на апеляційну скаргу, на довели недоцільності чи/або неспівмірності заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Отже, у разі пред`явлення позову до боржника про стягнення грошових коштів, накладення арешту на грошові кошти та майно у межах ціни позову забезпечує у майбутньому виконання рішення суду. Натомість, у разі незабезпечення такого позову, боржник має право у будь-який момент відчужити належні йому грошові кошти та майно.

Наявність такого необмеженого права боржника розпоряджатись своїм майном само по собі вже є доказом необхідності забезпечення майнового позову кредитора в межах ціни цього позову.

При цьому, посилання суду першої інстанції на те, що матеріали справи не містять належних доказів вчинення відповідачами дій, що свідчать про намір відчуження нерухомого майна, колегія суддів вважає помилковими, оскільки умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Колегія суддів зазначає, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову (постанова Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача щодо того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Бездіяльність відповідачів, яка виражається у невиконанні взятих на себе грошових зобов`язань, по суті є формою ухилення від виконання такого зобов`язання, яка свідчить про потенційну можливість ухилення останніх від виконання і судового рішення у разі задоволення позовних вимог позивача.

Таким чином, судова колегія погоджується з доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі, що існують обґрунтовані сумніви щодо можливості реального виконання судового рішення у випадку стягнення з відповідачів заборгованості у сумі 1 824 726,56 грн у зв`язку з ігноруванням відповідачами свого обов`язку щодо сплати наявної заборгованості та беручи до уваги те, що між сторонами існує спір щодо повернення кредитних коштів, а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідачів вказаної суми.

Також судова колегія зазначає, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді і в разі задоволення позову забезпечить захист прав і законних інтересів позивача. І, навпаки, невжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

У постанові від 20.04.2023 у справі №914/3316/22 Верховний Суд зазначив, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Доказів, що підтверджують вартість майна, на яке позивач просить накласти арешт, заявником не подано.

Суд зауважує, що для співмірності із заявленими позовними вимогами накладення арешту на майно здійснюється у межах ціни позову.

Оскільки предметом спору є стягнення коштів в розмірі 1 824 726,56 грн, то забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, який належить на праві власності відповідачу-1 (ТОВ "Райки-Агроплюс"), а саме: комплекс будівель та споруд загальною площею 7082 кв.м. за адресою: Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Райки, вул. Центральна, 33, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2952263118020, щодо якого станом на день звернення з заявою про забезпечення позову відсутні обтяження, є адекватними та співмірними заходами, спрямованими на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, не будуть мати наслідком втручання у господарську діяльність відповідачів, оскільки такі заходи мають тимчасовий характер та жодним чином не будуть перешкоджати власнику майна у його користуванні, так як арештоване майно фактично залишиться у володінні власника, а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним.

Ураховуючи сталу та актуальну практику Верховного Суду, відповідно до якої законодавством покладено на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову, однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення, колегія суддів оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, їх адекватності та співмірності, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви АТ КБ "Приватбанк" про забезпечення позову та накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу-1 в межах ціни позову.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме, не в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для вирішення заяви про забезпечення позову, з огляду на що апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" слід задоволити частково, ухвалу місцевого господарського суду скасувати частково, прийнявши нове судове рішення, яким заяву АТ КБ "Приватбанк" про забезпечення позову задоволити частково.

Керуючись ст.ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задоволити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29 серпня 2024 року у справі №906/882/24 скасувати частково.

Прийняти нове судове рішення.

"Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про забезпечення позову задоволити частково.

Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" (код ЄДРПОУ 42948182), а саме:

Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2952263118020

Об`єкт речових прав: Закінчений будівництвом об`єкт

Тип об`єкта: Комплекс будівель та споруд

Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м.): 7082

Адреса: Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Райки, вул. Центральна, 33

Власник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс", код ЄДРПОУ: 42948182

в межах суми 1 824 726,56 грн.

Стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ вул. Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" (13333, Житомирська область, Бердичівський район, с. Райки, вул. Центральна, буд. 33, код ЄДРПОУ 42948182)."

В решті ухвалу залишити без змін.

3. Постанова є виконавчим документом та підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "30" жовтня 2024 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Розізнана І.В.