Рішення

від 28.10.2024 по справі 914/1957/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2024 Справа № 914/1957/24

за позовом: Акціонерного товариства «Укртранснафта»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір Інвест»

про стягнення пені та штрафу.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Укртранснафта» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір Інвест» про стягнення пені у розмірі 11574,00 грн та штрафу у розмірі 12670,00 грн за неналежне виконання умов договору про надання послуг від 24.05.2023 №2023-41.

Ухвалою суду від 12.08.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД РЕСУРС» залишено без руху.

20.08.2024, за вх.№20612/24, від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 26.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Вказаною ухвалою відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву, а позивачу відповідь на відзив, у строки встановлені ухвалою від 26.08.2024.

Ухвалу суду від 26.08.2024 надіслано відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (штрих-кодовий ідентифікатор 0600956427808).

16.09.2024 поштове відправлення за штрих-кодовим ідентифікатором 0600956427808 (ухвала суду від 26.08.2024), повернулося до Господарського суду Львівської області не врученим з відміткою про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Відмітка засвідчена підписом відповідального представника із проставленням відбитка календарного штемпеля.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.

Відповідно до частин п`ятої та восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Оскільки до суду не надходило жодних клопотань учасників справи або одного з них, по суті спору (відповідач відзив не подав, проти позову не заперечив), які не перешкоджають можливості вирішення справи по суті, враховуючи наданий процесуальним законом строк для розгляду відповідної справи за правилами спрощеного позовного провадження, який встановлений законом у 60 календарних днів, суд дійшов висновку розглянути спір по суті.

Частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що 24.05.2023 року між АТ «Укртранснафта» та ТзОВ «Сапфір Інвест» укладено договір про надання послуг №2023-41.

Загальна сума договору становить 181 000,00 грн. з ПДВ. Строк надання послуг становить 110 календарних днів з дати, зазначеної замовником у письмовій заявці.

27.06.2023 року позивачем на адресу відповідача було направлено заявку №41-02/25/4584-23, відповідно до якої, дату початку надання послуг необхідно вважати 28.06.2023 року, відповідно до Додатку №1 «Технічна специфікація» Договору, а тому, крайній строк для надання послуг-16.10.2023 року.

Позивач зазначає про те, що у встановлений Договором строк відповідач послуги не надав.

Позивач 20.12.2023 року відправив ТзОВ «Сапфір Інвест» повідомлення №41-02/25/9597-23 про відмову від Договору та застосування до відповідача оперативно-господарської санкції.

Відповідно до цього повідомлення Договір розірвано з 20.12.2023 року.

Також, позивач зазначає про те, що ТзОВ «Сапфір Інвест» взагалі не розпочало надання послуг за Договором, чим порушило строки надання послуг.

Відтак, позивачем за невиконання відповідачем зобов`язань щодо надання послуг нараховано пеню у розмірі 11 574,00 грн., та штраф у розмірі 12 670,00 грн.

Також, як зазначає позивач, він звернувся 08.01.2024 року до відповідача у формі претензії №04-03/11/164-24 з вимогою сплатити пеню та штраф, однак, вказана претензія залишилася без задоволення.

Таким чином, позивач просить стягнути з ТзОВ «Сапфір Інвест» 11 574,00 грн. пені та 12 670,00 грн. штрафу.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Обставини справи.

Акціонерне товариство «Укртранснафта» 14 квітня 2023 року на веб-сайті https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-04-14-004394-a оприлюднило оголошення про проведення процедури закупівлі № UA-2023-04-14-004394-a (послуги з виготовлення організаційно-технічної документації з приведення поквартирного обліку електроенергії житлових будинків селища ЛВДС «Сколе» до вимог чинних нормативних документів).

За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапфір Інвест».

09 травня 2023 року Позивачем опубліковано повідомлення про намір укласти Договір з Відповідачем.

24 травня 2023 року між Акціонерним товариством «Укртранснафта» (далі - Позивач, АТ «Укртранснафта, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САПФІР ІНВЕСТ» (далі - Відповідач, ТОВ «САПФІР ІНВЕСТ», Виконавець) укладено договір про надання послуг № 2023-41 (далі - Договір) в електронній формі, підписаний в сервісі iDocHub із застосуванням КЕП.

Відповідно до розділу Договору «Визначення термінів»:

- Сервіс iDocHUB - сервіс автоматизації взаємодії електронними документами АТ «Укртранснафта» з контрагентами та співробітниками. Доступ до ресурсів Сервісу iDocHUB надається Виконавцю на підставі окремого договору, що укладається ним з АТ «Укртранснафта» згідно ст. 634 Цивільного кодексу України шляхом приєднання до всіх умов договору в цілому (розміщено за посиланням www.ukrtransnafta.com/elektronni-zakupivli-2/).

- Кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис (електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис), який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (далі - КЕП або електронний підпис).

Електронний первинний документ - первинний документ (акт приймання-передачі наданих послуг), який містить відомості про господарську операцію (послугу), що складається (створюється) за згодою в електронній формі (електронний первинний документ) з використанням ресурсів Сервісу iDocHUB, містить всі обов`язкові реквізити, зазначені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями) (далі - Закон про бухгалтерський облік), в тому числі дату складання електронного первинного документа.

Дата складання електронного первинного документа - обов`язковий реквізит електронного первинного документа, визначений частиною 2 статті 9 Закону про бухгалтерський облік. Дата складання електронного первинного документа не залежить від дати накладання кваліфікованих електронних підписів Сторін цього Договору.

Дата підписання електронного первинного документа - є дата накладення останнього (Замовника) з передбачених КЕП. Всі інші терміни та визначення, що використовуються у цьому Договорі, тлумачяться у відповідності до чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець зобов`язується за завдання Замовника та у встановлений цим Договором строк надати послуги: «Послуги з інженерного проектування (код 71320000-7 за ДК 021:2015) (послуги з виготовлення організаційно-технічної документації з приведення поквартирного обліку електроенергії житлових будинків селища ЛВДС «Сколе» до вимог чинних нормативних документів) (UA-2023-04-14-004394-a)» (надалі - «Послуги»), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані Виконавцем послуги.

Згідно з п. 1.3. Договору, місце надання послуг: вул. Князів Острозьких, 32/2, м. Київ, 01010. Адреса розташування об`єктів Замовника зазначено у Додатку № 1, що додається до цього Договору і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2 Договору, ціна Договору визначається у Протоколі узгодження ціни (Додаток № 3), що є невід`ємною частиною цього Договору, та не може бути збільшена протягом строку дії цього Договору. Розрахунки за цим Договором проводяться в національній валюті України - гривні.

Згідно з п.2.3. ціна Договору становить 181 000,00 грн. (сто вісімдесят одна тисяча гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ - 30 166,67 (тридцять тисяч сто шістдесят шість гривень 67 копійок).

Платежі за даним Договором здійснюються Замовником шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 10 (десяти) календарних днів з Дати складання електронного первинного документа, підписаного Сторонами.( п.2.4. Договору).

Відповідно до п.3.1.Договору, строк надання послуг, передбачених пунктом 1.1 цього Договору, становить 110 (сто десять) календарних днів з дати, зазначеної Замовником у письмовій заявці (далі- «Заявка»).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що приймання послуг, наданих виконавцем, оформляється електронним актом приймання-передачі послуг, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Складання (створення) та підписання акта приймання-передачі наданих послуг здійснюється сторонами в електронній формі з використанням ресурсів сервісу iDocHUB та визнається cторонами істотною умовою договору згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України (підпункт 4.1.1. пункту 4.1. договору).

Після завершення надання послуг, протягом 2 робочих днів, виконавець з використанням ресурсів сервісу iDocHUB складає (створює) та підписує електронний акт приймання-передачі наданих послуг (п. 4.2. договору).

Замовних протягом 3 (трьох) робочих днів після підписання виконавцем в сервісі iDocHUB електронного акту приймання-передачі наданих послуг перевіряє достовірність даних, наведених у ньому та за відсутності заперечень щодо даних, наведених у акті приймання передачі наданих послуг, уповноважений представник замовника з використанням ресурсів сервісу iDocHUB накладає на нього електронний підпис (підпункт 4.3.1. пункту 4.3. договору).

Виконавець забезпечує надання послуг у строк, визначений договором. У разі порушення виконавцем строків надання послуг, якщо таке порушення виникло за його вини, виконавець зобов`язаний за вимогою замовника вжити заходів з усунення відставання надання послуг (підпункт 5.2.3. пункту 5.2. договору).

Згідно із п.п. 5.2.7. п. 5.2. договору виконавець зобов`язується забезпечити підготовку та передачу в установленому порядку електронного акта приймання-передачі наданих послуг за результатами завершення надання послуг.

Пунктом 7.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості послуг за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання. Якщо прострочення виконання зобов`язання перевищує 30 днів, виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості послуг.

Згідно із пунктів 8.1. та 8.2. договору сторони зобов`язані докладати зусиль до вирішення конфліктних ситуацій шляхом переговорів та пошуку взаємоприйнятих рішень. При недосягненні згоди зі спірного питання, сторони розглядатимуть спір у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Цей Договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31.12.2023 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 10.1. договору).

Відповідно до п.п.10.2.,10.2.1,10.2.2 Договору, дострокове розірвання Договору можливе лише за взаємною письмовою згодою Сторін, що оформлюється шляхом укладання додаткової угоди до цього Договору, крім випадків, передбачених цим Договором.У випадку невиконання або неналежного виконання Виконавцем зобов`язань за цим Договором, в тому числі вимог пп. 5.2.15. п. 5.2. Замовник має право відмовитися від Договору в односторонньому порядку шляхом направлення Виконавцю повідомлення про таку відмову. У випадку виявлення під час виконання Договору факту пов`язаності Виконавця, Замовник достроково розриває цей Договір в односторонньому порядку шляхом направлення Виконавцю письмового повідомлення протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати виявлення факту пов`язаності. В такому випадку Договір вважається розірваним на 5 (п`ятий) календарний день з дати отримання такого повідомлення Виконавцем.

Пунктами 13.6., 13.7., 13.8. договору сторони погодили, що цей договір є правочином, що виражає волю сторін, складений у формі електронного документа, скріплений кваліфікованими електронними підписами сторін та, згідно статей 205, 207, 208 Цивільного кодексу України, є таким, що вчинений сторонами у письмовій формі. Сторони погоджуються використовувати при виконанні умов цього договору електронні документи та призначений для цього кваліфікований електронний підпис. Сторони визнають будь-які документи, складені та надані будь-якою стороною іншій в електронному вигляді із застосуванням кваліфікованого електронного підпису засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригінали, що мають юридичну силу. Сторони визнають, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

У пункті 14.1. договору зазначено, що додатки до цього договору, що є його невід`ємною частиною: Технічна специфікація (Додаток № 1), Листи ПрАТ «Львівобленерго»: від 02.02.2022 № 145-07-633 (Додаток № 1.1), від 02.02.2022 № 145-07-629 (Додаток № 1.2), від 02.02.2022 № 145-07-635 (Додаток № 1.3), від 02.02.2022 № 145-07-634 (Додаток № 1.4); Технічні умови стандартного приєднання: від 02.12.2020 № 244-0225/2 (Додаток № 2.1), від 02.12.2020 № 244-0227/2 (Додаток № 2.2), від 02.12.2020 № 244-0228/2 (Додаток № 2.3), від 17.08.2022 № 244-1692/2 (Додаток № 2.4), від 09.12.2021 № ТУ004709-091221-1-13-44-1-000000-1 (Додаток № 2.5), від 09.12.2021 № ТУ004696-091221-1-13-44-1-000000-1 (Додаток № 2.6), від 09.12.2021 № ТУ004698-091221-1-13-44-1-000000-1 (Додаток № 2.7), від 09.12.2021 № ТУ004700-091221-1-13-44-1-000000-1 (Додаток № 2.8), від 09.12.2021 № ТУ004701-091221-1-13-44-1-000000-1 (Додаток № 2.9), від 09.12.2021 № ТУ004699-091221-1-13-44-1-000000-1 (Додаток № 2.10), від 02.12.2020 № 244-0226/2 (Додаток № 2.11), від 17.08.2022 № 244-1693/ВС (Додаток № 2.12); Протокол узгодження ціни (Додаток № 3); Планова калькуляція кошторисної вартості послуг (Додаток № 3.1); Календарний графік (Додаток № 4); Критерії високого ризику пов`язаності Виконавця (Додаток № 5); ЗРАЗОК. Додаткова угода № ___ (Додаток № 6).

27.06.2023 замовник направив виконавцю заявку на початок надання послуг №41-02/25/4584-23 , в якому зазначив, що датою початку надання послуг відповідно до Додатку №1 «Технічна специфікація» договору вважати 28.06.2023, тобто послуга повинна бути надана та підписаний акт приймання-передачі наданих послуг не пізніше 15.10.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Сапфір Інвест» не розпочало надання послуг за Договором, чим порушило строки надання послуг, а тому, 20.12.2024 позивач, повідомленням №41-02/25/9597-23 про відмову від Договору на надання послуги від 24.05.2023 №2023-41 та застосування до відповідача оперативно-господарської санкції, повідомив відповідача про те, що замовник надіслав виконавцю заявку від 27.06.2023 №41-02/25/4584/23 на початок надання послуг з 28.06.2023. Відповідно, термін надання послуг не пізніше 15.10.2023. Станом на 18.12.2023 виконавець не надав замовнику розроблену ним та погоджену з АТ «Укртранснафта» і ПрАТ «Львівобленерго» організаційно-технічну документацію відповідно до умов Договору. Відтак, АТ «Укртранснафа» припиняє зобов`язання за Договором в односторонньому порядку шляхом відмови від Договору, а також повідомляє ТОВ «САПФІР ІНВЕСТ» про застосування до нього оперативно-господарської санкції у вигляді відмови від встановлення на майбутнє господарських відносин на строк три календарних роки з 20.12.2023. Цей Договір вважати розірваним з 20.12.2023. Факт направлення повідомлення підтверджується скріншотом відправлення на електронну адресу відповідача, «eccforrest@gmail.com» 20.12.2023 року о 08:36 год.

З метою досудового врегулювання спору позивач 08.01.2024 р. на адресу відповідача направив претензію №04-03/11/164-24 з вимогою про сплату пені та штрафу за неналежне виконання умов договору. Факт направлення претензії підтверджується копіями опису вкладення, фіскального чеку та поштової накладної, які наявні у матеріалах справи.

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відтак, позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача 11 574 грн. пені та 12 670,00 грн. штрафу, а також - 2 422,40 грн. судового збору.

Оцінка суду.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями законодавства України передбачена можливість підписання документів у електронному вигляді з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ч.3 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч.6 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Згідно з ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За таких обставин, договір №2023-41 від 24.05.2023 року між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

За приписами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 525 та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору, а саме п. 3.1. визначено, що строк надання послуг, передбачених п. 1.1. цього договору, становить 110 (сто десять) календарних днів з дати, зазначеної Замовником у письмовій заявці.

З матеріалів справи вбачається, що в заявці №41-02/25/4584-23 від 27.06.2023, позивач зазначив, що датою початку надання послуг відповідно до Додатку 1 «Технічна специфікація» Договору вважати 28.06.2023, тобто послуга повинна бути надана та підписаний сторонами акт приймання-передачі наданих послуг не пізніше 15.10.2023.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов`язку за Договором №2023-41, отже, виконавець є таким, що прострочив зобов`язання.

Крім того, відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про вжиття ним усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Скориставшись своїм правом, передбаченим п.п.. 10.2. 10.2.1. Договору, Замовник 20.12.2023 року відмовився від Договору про надання послуг №2023-41 від 24.05.2023 року, надіславши повідомлення ТзОВ «Сапфір Інвест» про відмову від Договору, на електронну адресу «eccforrest@gmail.com».

Згідно положень ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Вказане повідомлення відповідає ч. 3 ст. 651 ЦК України та п.п. 10.2, 10.2.1 Договору, тому договір є розірваним з 20.12.2023 року, як зазначено у повідомленні.

Згідно з нормами Цивільного кодексу України (п. 4. ст. 631) закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Пунктом 7.1. Договору передбачена відповідальність виконавця, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості послуг за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання. Якщо прострочення виконання зобов`язання перевищує 30 днів, виконавець додатково сплачує штрафу розмірі 7,0% від вартості послуг.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п.7 ст.193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання. Крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.2 ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Судом не встановлено обставин, які б звільняли відповідача від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку за Договором про надання послуг №2023-41 від 24.05.2023 року, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за загальний період з 17.10.2023 по 19.12.2023 у розмірі 11 574,00 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає про те, що у розрахунку до позовної заяви позивач зазначає суму стягнення пені у розмірі 11 584,00 грн., в той час як у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути 11 574,00 грн. пені, тобто у розрахунку сума пені на 10 гривень більша.

Оскільки, суд не може виходити за межі предмету заявлених позовних вимог, відтак, суд приходить до висновку, що вимога щодо стягнення пені підлягає задоволенню у заявленому розмірі - 11 574,00 грн.

За прострочення виконання зобов`язань понад 30 днів замовник додатково нарахував виконавцю штраф у розмірі 7% від вартості послуг в розмірі 12 670,00 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, наведений позивачем у розрахунку до позовної заяві, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені та штрафу суд врахував також правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 №904/5770/18. Згідно позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а право визначити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Як унормовано статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або .заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача в розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 14, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір Інвест» (81092, Львівський район, с. Рокитне, вул.Брідок, буд.89, код ЄДРПОУ 39940403) на користь Акціонерного товариства «Укртранснафта» (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, код ЄДРПОУ 31570412) 11 574,00 грн. пені, 12 670,00 грн. штрафу та 2 422,40 грн. судового збору

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Кітаєва С.Б.