Рішення

від 23.10.2024 по справі 917/1224/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2024 Справа № 917/1224/24

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД - ПЛЮС", вул. Кагамлика, 66, м. Полтава, 36008

до відповідача Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА", вул. Центральна, 6А, с. Пальчиківка, Полтавський район, Полтавська область, 38712

про стягнення 19 487 322,59 грн, -

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Михатило А. В.

Представники учасників справи:

від позивача: Гиря А. В.,

від відповідача: не з`явився.

Обставини справи: 26.07.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД - ПЛЮС" до відповідача Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА" про стягнення заборгованості за договором поставки №30 від 05.12.2022 року у розмірі 19 487 322,59 грн, з яких 10 566 112,75 грн - основна заборгованість, 655 740,64 грн - інфляційні нарахування, 4 210 893,14 грн - 36 % річних та 4 054 576,06 грн - пеня (вх. №1285/24).

В обґрунтування позову позивач посилається на не здійснення відповідачем розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою від 30.07.2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1224/24 в порядку загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання у справі на 29.08.2024 року на 09 год. 00 хв. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив - подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст. 167, 184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

12.08.2024 року до суду від відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання та надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву (з додатками) (вх. № 10863, т. 2 а. с. 100), в обґрунтування якого було зазначено, що ухвалу суду від 30.07.2024 року було отримано відповідачем під час відпустки голови кооперативу та призначення тимчасового виконуючого обов`язки голови кооперативу (без права першого підпису). Окрім того, на початку відпустки голову кооперативу 22.07.2024 року було мобілізовано до лав Збройних сил України. У зв`язку з мобілізацією Голови кооперативу (підписанта) відповідач не взмозі вчасно підготувати на належним чином подати відзив на позов. На даний час в кооперативі відбулися позачергові збори, на яких відбулося переобрання голови Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА" з метою подальшого внесення змін до Єдиного реєстру ЮОФОПГФ. Під час проведення відповідних реєстраційних змін щодо голови кооперативу, будуть здійснені всі необхідні дії для заміни належного підписанта в системі електронний суд тощо.

Ухвалою від 13.08.2024 року суд задовольнив заяву відповідача про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву (вх. № 10863 від 12.08.2024 року) та продовжив відповідачу процесуальний строк для надання відзиву до 28.08.2024 року.

26.08.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат (вх. № 11356, т. 2 а. с. 110), в якому позивач зробив заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

27.08.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № т. 2 а. с. 112 - 119), відповідно до якого ним визнано вимоги в частині суми основного боргу у розмірі 10 566 112,75 грн та вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 519 482,80 грн.

27.08.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання (вх. № 11381, т. 2 а. с. 157) у зв`язку з тим, що представник ВСК "ЗЛАГОДА" - адвокат Власенко Н. О. задіяний в цивільні справі №626/697/24, розгляд якої відбудеться 29.08.2024 року о 11 год. 00 хв. в приміщенні Краснодарського районного суду Харківської області.

28.08.2024 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла зустрічна позовна заява Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД - ПЛЮС" про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1 889 167,53 грн (вх. № 1501/24, документ сформований в системі "Електронний суд" 27.08.2024 року).

Протокольною ухвалою від 29.08.2024 року суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 17.09.2024 року 09 год. 00 хв.

05.09.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 11724) з підтримкою позовних вимог.

Ухвалою від 09.09.2024 року суд залишив зустрічну позовну заяву Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА" без руху та надав позивачу за зустрічним позовом строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

12.09.2024 року до суду від Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА" надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 09.09.2024 року (вх. №12026).

Також в якості додатку до заяви про усунення недоліків ВСК "ЗЛАГОДА" було подано клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Ухвалою від 16.09.2024 року суд прийняв зустрічний позов до розгляду, об`єднав зустрічну позовну заяву з первісним позовом в одне провадження та призначив підготовче засідання на 17.09.2024 року на 09 год.00 хв.

17.09.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 12199, т. 3 а. с. 131 - 133).

Протокольною ухвалою від 17.09.2024 року суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 30.09.2024 року до 11 год. 00 хв. для надання учасникам процесу можливості надати заяви по суті за зустрічним позовом.

23.09.2024 року до суду від представника ТОВ "АГРОЛЕНД-ПЛЮС" надійшло клопотання про дотримання норм ГПК України та залишення зустрічної позовної заяви без руху (вх. № 12540, т. 3 а. с. 141 - 146).

26.09.2024 року до суду від представник позивача надійшла заява про вступ у справу як представника (вх. № 12731, т. 3 а. с. 152), відповідно до якої просив залучити адвоката Гирю А. В. у справу у якості представника ТОВ "АГРОЛЕНД-ПЛЮС" та надати доступ до електронної справи №917/1224/24 в підсистемі "Електронний суд".

30.09.2024 року до суду від позивача надійшло клопотання про роз`єднання первісної позовної заяви і зустрічної позовної заяви (вх. № 12876, т. 3 154 - 162).

В судовому засіданні 30.09.2024 року суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали про задоволення клопотання представника ТОВ "АГРОЛЕНД - ПЛЮС" ( вх. № 12876 від 30.09.2024 року), роз`єднання позовних вимог первісного та зустрічного позовів у справі № 917/1224/24, виділивши в самостійні провадження позовні вимоги, а саме:

- позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД - ПЛЮС" до відповідача Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА" про стягнення заборгованості за договором поставки №30 від 05.12.2022 року у розмірі 19 487 322,59 грн, з яких 10 566 112,75 грн - основна заборгованість, 655 740,64 грн - інфляційні нарахування, 4 210 893,14 грн - 36 % річних та 4 054 576,06 грн - пеня, розглядати у справі № 917/1224/24

- позовні вимоги Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД - ПЛЮС" про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1 889 167,53 грн (вх. № 1501/24 від 28.08.2024 року) виділити в самостійне провадження (справа №917/1645/24).

Протокольною ухвалою від 30.09.2024 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.10.2024 року на 09 год. 00 хв.

21.10.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява (вх. № 13972, т. 3 а. с. 181), в якій зазначено, що ВСК "ЗЛАГОДА" в рахунок погашення основної заборгованості сплатило 10.10.2024 року грошові кошти у сумі 95 306,40 грн. Також зазначено, що відповідачем було направлено на адресу позивача проект мирової угод для вирішення питання щодо можливого врегулювання спору мирним шляхом.

Також 21.10.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення засідання (вх. № 13970 від 21.10.2024 року, т. 3 а. с. 176) у зв`язку з перебуванням представник ВСК "ЗЛАГОДА" - адвоката Власенко Н. О. у відпустці з 21.10.2024 року по 04.11.2024 року.

22.10.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх.14057 від 22.10.2024 року, т. 3 а. с. 191), де вказано, що 10.10.2024 року ТОВ "АГРОЛЕНД-ПЛЮС" отримало кошти в сумі 95 306,40 грн від відповідача. Відтак, з урахуванням вказаного позивач зменшив позовні вимоги в частині суми основної заборгованості з 10 566 112,75 грн до 10 470 806,35 грн (10 566 112,75 грн - 95 306,40 грн = 10 470 806,35 грн).

Щодо заяви про зменшення позовних вимог (вх. № 14057 від 22.10.2024 року), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Як вже було зазначено судом, підготовче провадження у даній справі було закрито 30.09.2024 року. Тобто як вбачається із матеріалів справи, заяву (вх.14057 від 22.10.2024 року), в якій позивач фактично зменшує розмір позовних вимог, подано після закриття підготовчого провадження.

Наслідки пропуску процесуальних строків передбачено статтею 118 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно із статтею 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже враховуючи те, що заява (вх.14057 від 22.10.2024 року), в якій позивач просить зменшити розмір позовних вимог, подана після закриття підготовчого провадження, суд дійшов висновку залишити її без розгляду відповідно до вимог статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим суд бере до уваги вказану заяву (вх.14057 від 22.10.2024 року) як пояснення щодо розрахунку позовних вимог.

Таким чином спір у даній справі розглядається судом з врахуванням позовних вимог, які були заявлені у позовній заяві, а саме з врахуванням заявлених до стягнення 19 487 322,59 грн, з яких: 10 566 112,75 грн - основний борг, 4 054 576,06 грн - пеня, 4 210 893,14 грн - 36% річних та 655 740,64 грн - інфляційні втрати.

Відносно клопотання відповідача про відкладення засідання (вх. № 13970 від 21.10.2024 року) у зв`язку з перебуванням представника ВСК "ЗЛАГОДА" - адвоката Власенко Н. О. у відпустці з 21.10.2024 року по 04.11.2024 року суд зазначає наступне.

Суд констатує, що, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Суд також враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року Справа № 910/12842/17, від 16.07.2020 року у справі №924/369/19, від 9 червня 2022 р. N 922/1690/21.

Положеннями ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи.

Суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

До того ж, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами.

Наведені відповідачем обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об`єктивно непереборними. Матеріали справи свідчать, що дата судового засідання - 23.10.2024 року була заздалегідь узгоджена з адвокатом Власенко Н. О., отже відповідач був обізнаний про призначену дату судового засідання завчасно і він не був позбавлений можливості вчинити дії з організації представництва інтересів у суді раніше. Натомість відповідне клопотання надійшло від нього напередодні судового засідання, а Наказ № 5 про надання відпустки адвокату Власенко Н. О. датований 18.10.2024 року.

А тому, беручи до уваги те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості прибуття представника в судове засідання, обґрунтування заперечення позовних вимог наведено у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив не змінювалося, явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, з метою дотримання розумних строків розгляду справи суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні 23.10.2024 року представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

05.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД-ПЛЮС" (далі - позивач, постачальник) та Виробничим сільськогосподарським кооперативом ВСК "ЗЛАГОДА" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки №30 (далі - договір, т. 1 а. с. 18 - 24)

В укладеному договорі сторони узгодили, зокрема, наступне:

- постачальник зобов`язується в порядку та па умовах визначених цим договором передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договорам прийняти та оплатити товар (п. 2.1 договору);

- сторони домовились, що товар поставляється партіями. Найменування, асортимент, ціна та кількість товару в кожній партії визначається сторонами в окремих специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємними частинами (п. 2.2 договору);

- на кожну окрему партію товару сторони складають окрему специфікацію (п. 2.3 договору);

- сторони домовились, що в разі поставки товару, який не обумовлений специфікацією, Первинний документ, яким оформлена поставка такого товару, має силу специфікації і до нього застосовуються всі умови договору, що застосовуються для специфікацій. Підписанням цього договору сторони засвідчують, що надають повноваження та права особам, які від їх імені складають та підписують первинні документи, яким надана сила специфікацій, на складання та підписання таких документів, в тому числі щодо визначення асортименту, кількості та ціни товару (п. 2.4 договору);

- ціна за одиницю а загальна вартість товару зазначається сторонами у специфікаціях ) додатках), що є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.14 договору);

- ціна товару виражається в національній валюті України - гривні (п. 3.4 договору);

- усі платежі по цьому договору здійснюються в національній валюті України - гривні (п. 4.1 договору);

- покупець оплачує товар шляхом 100% передоплати, якщо інший порядок та строки розрахунків не визначений у відповідній специфікації до цього договору. Сторони можуть погодити оплату товару на умовах часткової або повної попередньої оплати. Товар, який оплачується на умовах, відмінних від попередньої оплати (відстрочення або розстрочення платежу), є таким, що проданий в кредит (п. 4.2 договору);

- датою оплати товару (датою платежу) є дата зарахування коштів на рахунок постачальника (п. 4.4 договору);

- датою поставки товару є дат передачі товару покупцю (п. 5.3 договору);

- у випадку порушення покупцем строків виконання грошових зобовязань по цьому договору, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення, нараховану на суму порушеного зобовязання за кожен день порушення (п. 9.2 договору);

- в разі порушення покупцем строку оплати товару проданого в кредит, а саме, якщо прострочення по оплаті товару перевищує 3 банківських днів з дня встановленого договором та/або специфікацією, покупець зобов`язується сплатити постачальнику проценти за користування грошовими коштами в розмірі 36% річних нарахованих на суму, що відповідає ціні товару, строк оплати якого порушено, за кожний день починаючи від дня передання товару постачальником (пункт 9.4. договору).

- строк нарахування штрафних санкцій (пені, неустойки тощо) за договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України чи іншими нормами нормативно-правових актів і за згодою сторін санкції нараховуються за весь період порушення до моменту повного виконання відповідного зобов`язання. Сторони домовились встановити до всіх вимог по цьому договору, в тому числі до вимог про стягнення неустойки, санкцій тощо, строк позовної давності в 5 років (до п. 9.5 договору);

- цей договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами, дата якого зазначена в преамбулі договору, та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині невиконаних зобов`язань, які виникли протягом дії цього договору, до повного виконання сторонами (п. 12.1 договору).

Як стверджує позивач, та визнає відповідач, на виконання умов договору ТОВ "АГРОЛЕНД-ПЛЮС" здійснювало поставку товару відповідачу, однак останнім не було здійснено розрахунок в повному обсязі.

На підтвердження поставки товару позивачем додано до позову наступні докази:

- специфікації: від 05.05.2023 р. на суму 393 293, 05 грн, від 30.05.2023 р. на суму 103 328,64 грн, від 04.05.2023 р. на суму 697 400, 06 грн, від 29.05.2023 р. на суму 153 660,36 грн, від 12.05.2023 р. на суму 1 612 800,00 грн, від 19.04.2023 р. на суму 13 741,92 грн, від 23.05.2023 року на суму 140 964,48 грн, від 12.04.2023 р. на суму 743 602,20 грн, від 03.01.2023 р., від 05.04.2023 р., 05.04.2023 року на суму 1 838 503,42 грн, від 03.01.2023 р. на суму 4 116 958,80 грн, від 11.07.2023 р. на суму 452 922,00 грн, від 11.08.2023 р. на суму 153 700,02 грн, від 03.08.2023 р. на суму 61 763,65 грн, від 24.07.2023 р. на суму 142 959,60 грн, від 17.07.2023 р. на суму 334 310,40 грн, 05.03.2023 р. на суму 236 049,12 грн, від 04.07.2023 р. на суму 166 933,80 грн, від 22.06.2023 р. на суму 299 732,75 грн, від 15.06.2023 р. на суму 323 837,47 грн, від 09.06.2023 р. на суму 117 470,40 грн, від 07.06.2023 року на суму 142 959,60 грн, від 06.06.2023 р. на суму 356 112,16 грн, від 01.09.2023 р. на суму 301 432,32 грн, від 09.06.2023 р. на суму 95 306,40 грн, від 26.05.2023 р. на суму 204 264,67 грн;

- видаткові накладні: №365 від 24.04.2023р. на суму 673 110,00 грн, №366 від 25.04.2023р. на суму 661 770,00 грн, №367 від 28.04.2023р. на суму 675 000,00 грн, №385 від 01.05.2023р. на суму 667 980,00 грн, №442 від 06.05.2023р. на суму 667 440,00 грн, №444 від 08.05.2023р. на суму 671 760,00 грн, №443 від 09.05.2023р. на суму 671 490,00 грн, №505 від 17.05.2023р. на суму 659 610,00 грн, №362 від 11.04.2023р. на суму 621 000,00 грн, №363 від 12.04.2023р. на суму 621 000,00 грн, №364 від 13.04.2023р. на суму 621 000,00 грн, №377 від 05.05.2023р. на суму 393 293,05 грн, №472 від 30.05.2023р. на суму 91 980,72 грн, №481 від 01.06.2023р. на суму 11 347,92 грн, №369 від 05.05.2023р. на суму 697 400,06 грн, №469 від 29.05.2023р на суму 153 669,36 грн, №419 від 12.05.2023р. на суму 806 400,00 грн, №506 від 16.05.2023р. на суму 806 400,00 грн, №285 від 20.04.2023р. на суму 13 741,952 грн, №454 від 23.05.2023р. на суму 140 964,48 грн, №278 від 18.04.2023р. на суму 511 988,40 грн, №294 від 20.04.2023 року на суму 231 613,80 грн, №397 від 06.04.2023 р. на суму 1 896 005, 94 грн, №398 від 06.04.2023 р. на суму 1 303 898,58 грн, № 399 від 06.04.2023 р. на суму 3 845 624,64 грн, №400 від 06.04.2023 р. на суму 902 278,24 грн, № 401 від 06.04.2023 р. на суму 2 419 414,68 грн, № 402 від 06.04.2023 р. на суму 1 960 147,73 грн, №215 від 13.04.2023 р. на суму 1 304 285,28 грн, № 211 від 06.04.2023 р. на суму 243 804,00 грн, №218 від 13.04.2023 р. на суму 271 876,56 грн, №220 від 06.04.2023 р. на суму 1 838 503,42 грн, №216 від 06.04.2023 р. на суму 3 349 379,28 грн, №214 від 13.04.2023 р. на суму 634 254,24 грн, №462 від 25.05.2023 р. на суму 133 325,28 грн, №711 від 09.08.2023 р. на суму 193 127,76 грн, №717 від 14.08.2023 р. на суму 95 892,84 грн, №652 від 11.07.2023 р. на суму 213 516,00 грн, №659 від 17.07.2023 р. на суму 212 406,00 грн, №724 від 15.08.2023 р. на суму 153 700,02 грн, №688 від 09.08.2023 р. на суму 61 763,65 грн, №667 від 24.07.2023 р. на суму 142 959,60 грн, №660 від 17.07.2023 р. на суму 334 310,40 грн, №636 від 05.07.2023 р. на суму 236 049,12 грн, №635 від 05.07.2023 р на суму 166 933,80 грн, №605 від 23.06.2023 р. на суму 299 732,75 грн, №567 від 15.06.2023 р. на суму 323 837,47 грн, №533 від 12.06.2023 р. на суму 117 470,40 грн, №518 від 07.06.2023 р. на суму 142 959,60 грн, №503 від 06.06.2023 р. на суму 356 112,16 грн, №774 від 01.9.2023 р. на суму 301 432,32 грн, №534 від 09.06.2023 р. на суму 95 306,40 грн, №465 від 26.05.2023 р. на суму 204 264,72 грн,

- рахунки на оплату: №288 від 21.04.2023 р, №237 від 10.04.2023 р., №318 від 05.05.2023 р., №412 від 30.05.2023 р., №314 від 04.05.2023 р., №407 від 29.05.2023 р., №356 від 12.05.2023 р., №273 від 19.04.2023 р. №389 від 23.05.2023 р., №248 від 12.04.2023 р., №8 від 03.01.2023 р., №230 від 05.04.2023 р., №232 від 05.04.2023 р., №9 від 03.01.2023 р., №658 від 08.08.2023 р., №598 від 11.07.2023 р., №670 від 11.08.2023 р., №637 від 03.08.2023 р., №614 від 24.07.2023 р., №607 від 17.07.2023 р., №584 від 05.07.2023 р., №583 від 04.07.2023 р., №542 від 22.06.2023 р., №504 від 15.06.2023 р., №567 від 15.06.2023 р., №467 від 09.06.2023 р., №458 від 07.06.2023 р., №443 від 06.06.2023 р., №723 від 01.09.2023 р., №468 від 09.06.2023 р., №399 від 26.05.2023 р.,

- товарно транспортні накладні: №62501 від 24.04.2023 р., №62502 від 24.04.2023 р., №49602 від 28.04.2023 р., №62503 від 01.05.2023 р., №62504 від 06.05.2023 р., №62505 від 08.05.2023 р., №62506 від 09.05.2023 р., №62508 від 17.05.2023 р., №49501 від 11.04.2023 р., №49502 від 12.04.2023 р., №49503 від 13.04.2023 р., №469 від 29.05.2023 р., №419 від 12.05.2023 р., №285 від 20.04.2023 р., №454 від 23.05.2023 р., №278 від 18.04.2023 р., №397 від 07.04.2023 р., №398 від 07.04.2023 р., №399 від 07.04.2023 р, №400 від 07.04.2023 р., №401 від 07.04.2023 р., №402 від 07.04.2023 р., №215 від 13.04.2023 р., №211 від 06.04.2023 р., №218 від 13.04.2023 р., №220 від 06.04.2023 р., №216 від 06.04.2023 р., № 214 від 13.04.2023 р., №462 від 25.05.2023 р., №711 від 09.08.2023 р., №717 від 14.08.2023 р., № 652 від 11.07.2023 р., №659 від 17.07.2023 р., №724 від 15.08.2024 р., №688 від 09.08.2023 р., №667 від 24.07.2023 р., №660 від 17.07.2023 р., №636 від 05.07.2023 р., №635 від 05.07.2023 р., №605 від 23.06.2023 р., №533 від 09.06.2023 р., №518 від 07.06.2023 р., №503 від 06.06.2023 р., №774 від 01.09.2024 р., №534 від 09.06.2023 р., №465 від 26.05.2023 р.

Всі специфікації та видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується учасниками справи, між сторонами в ході їхньої господарської діяльності було укладено договір №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі договір 1, т. 1 а. с. 29), відповідно до п. 1 якого сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижче вказаних договорів, зокрема: за договором постачання №30 від 05.12.2022 року ТОВ «АГРОЛЕНД-ПЛЮС» є кредитором, а ВСК ВСК "ЗЛАГОДА" є боржником при виконання грошового зобов`язання в сумі 14 870 380,73 грн.

Відповідно до бухгалтерської довідки вих. №52 від 16.06.2024 року (т. 1 а. с. 30) по договору заліку взаємних вимог №1 від 04.12.2023 року були закриті суми кредиторської заборгованості, зокрема по договору постачання №30 від 05.12.2022 року (Доб., ЗЗР, Насі. 4 304 267,98 грн).

Як зазначає позивач та підтверджує відповідач, між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період: 05.12.2022 року 13.06.2024 року за договором №30 від 05.12.2022 року, відповідно до якого розмір основного боргу відповідач перед позивачем становить 10 566 112,75 грн.

Вказаний розмір основної заборгованості відповідач визнав у повному обсязі.

Позивач зазначає, що відповідач не оплатив за поставлений товар в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 10 566 112,75 грн.

У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку зі оплати товару, позивач на підставі п. п. 9.2, 9.4, 9.5 договору, ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу пеню на суму 4 054,576,06 грн, 36% річних на суму 4 210 893,14 грн та інфляційні втрати на суму 655 740,64 грн.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обув`язку.

Частина 2 цієї статті передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач належним чином виконував зобов`язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним передачі відповідачу товару (дана обставина підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними, специфікаціями, товарно-транспорними накладними та підтверджується відповідачем у заявах по суті). У зв`язку з підписанням сторонами договору №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог (т. 1 а. с. 29), за відповідачем станом на день подачі позову рахувалася основна заборгованість у розмірі 10 566 112,75 грн.

Відповідач визнав вказану суму боргу.

Під час розгляду даної справи 21.10.2024 року від відповідача до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява, в якому відповідач повідомив, що 10.10.2024 року ним сплачено на користь позивача частину основного боргу в сумі 95 306,40 грн, що підтверджується копією інформаційного повідомлення про зарахування коштів № 8477 від 10.10.2024 року на суму 95 306,40 грн. Дану обставину також підтвердив представник позивача у судовому засіданні 23.10.2024 року.

Сплата відбулася 10.10.2024 року, позивач звернувся до суду згідно інформації, вказаної АТ «Укрпошта» на конверті, - 25.07.2024 року.

Отже, в частині позовних вимог щодо стягнення 95 306,40 грн основного боргу між сторонами відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п. 2 ст. 231 ГПК України.

Позовні вимоги в частині стягнення 10 470 806,35 грн основного боргу, є правомірними, обґрунтованими, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 4 054 576,06 грн пені, 655 740,64 грн інфляційних втрат та 4 210 893,14 грн 36 % річних суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що за ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В разі порушення покупцем строку оплати товару проданого в кредит, а саме, якщо прострочення по оплаті товару перевищує 3 банківських днів з дня встановленого договором та/або специфікацією, покупець зобов`язується сплатити постачальнику проценти за користування грошовими коштами в розмірі 36% річних нарахованих на суму, що відповідає ціні товару, строк оплати якого порушено, за кожний день починаючи від дня передання товару постачальником (пункт 9.4. договору).

У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку з оплати отриманого товару, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 9.4 договору нарахував відповідачу інфляційні на суму 655 740,64 грн та 36% річних на суму 4 210 893,14 грн.

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення 36% річних суд звертає увагу на наступне.

Позивачем у розрахунку №1 штрафних санкцій, 36% річних та індексу інфляції при нарахуванні 36% річних на суму боргу за видатковою накладною № 442 від 06.05.2023 року не вірно визначено початок перебігу строку прострочення, а саме без врахування положень ст. 253 ЦК України.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За отриманий товар відповідно до видаткової накладної № 442 від 06.05.2023 року на суму 667 440,00 грн відповідач мав розрахуватися до 06.05.2023 року включно, даний день припадає на суботу (вихідний), а отже останнім днем на вчинення дії оплати товару є перший за ним робочий день 08.05.2023 року (понеділок).

Таким чином, позивач нарахував 36 % річних починаючи з 07.05.2023 року необґрунтовано, оскільки вимоги з оплати поставленого товару на той момент ще не настали.

Отже, за розрахунком суду (здійсненого за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон") є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 4 209 576,54 грн 36% річних. В іншій частині вимог про стягнення 36% річних (1 316,60 грн) суд відмовляє.

При цьому суд відмічає, що відповідач у відзиві на позовну заяву визнав вимоги, щодо виплати інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 519 482,80 грн, що включає в себе інфляційне нарахування за наступними видатковими накладними: №365 від 24.04.2023 року, №366 від 25.04.2023 року, №367 від 28.04.2023 року, № 385 від 01.05.2023 року, №442 від 06.05.2023 року, №444 від 08.05.2023 року, №443 від 09.05.2023 року, №505 від 17.05.2023 року, №472 від 30.05.2023 року, №481 від 01.06.2023 року, № 419 від 12.05.2023 року, №506 від 16.05.2023 року, № 711 від 09.08.2023 року, №717 від 14.08.2023 року, №652 від 11.07.2023 року, №659 від 17.07.2023 року, №724 від 15.08.2023 року, №667 від 24.07.2023 року, №636 від 05.07.2023 року, №635 від 05.07.2023 року, №605 від 23.06.2023 року, №567 від 15.06.2023 року, №518 від 07.06.2023 року, №503 від 06.06.2023 року, № 774 від 01.09.2023 року, №534 від 09.06.2023 року, №465 від 26.05.2023 року.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат у розмірі 655 740,64 грн судом встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними, обґрунтованими та відповідають вимогам законодавства (перевірка здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон").

Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У випадку порушення покупцем строків виконання грошових зобов`язань по цьому договору, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення, нараховану на суму порушеного зобов`язання за кожен день порушення (п. 9.2 договору).

Строк нарахування штрафних санкцій (пені, неустойки тощо) за договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України чи іншими нормами нормативно-правових актів і за згодою сторін санкції нараховуються за весь період порушення до моменту повного виконання відповідного зобов`язання. Сторони домовились встановити до всіх вимог по цьому договору, в тому числі до вимог про стягнення неустойки, санкцій тощо, строк позовної давності в 5 років (до п. 9.5 договору).

При цьому суд звертає увагу, що позивачем було здійснено аналогічну помилку при нарахуванні пені на заборгованість за видатковою накладною №442 від 06.05.2023 року, що і при нарахуванні 36% річних, а саме: позивач нарахував пеню починаючи з 07.05.2023 року необґрунтовано, оскільки вимоги з оплати поставленого товару на той момент ще не настали.

Отже, за розрахунком суду (здійсненого за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон") є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 4 052 747,45 пені. В іншій частині вимог про стягнення пені (1 828,61 грн) суд відмовляє.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на те, що позивач необґрунтовано нарахував пеню, 36% річних та інфляційні на заборгованість, яка була припинена у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до договору №1 від 04.12.2023 року (на думку позивача, підписання вказаного договору свідчить про відсутність будь-яких претензій сторін одна до одної).

Суд відмічає, що позивачем враховано договір №1 від 04.12.2023 року та здійснено нарахування пені, 36%річних та інфляційних втрат на заборгованість за видатковими накладними №362 від 11.04.2023 року, № 363 від 12.04.2023 року, №364 від 13.04.2023 року, №377 від 05.05.20223 року, № 369 від 05.05.2023 року, №469 від 29.05.2023 року, № 285 від 20.04.2023 року, №454 від 23.05.2023 року, №278 від 18.04.2023 року, №294 від 20.04.2023 року, №211 від 06.04.2023 року, №218 від 13.04.2023 року, №688 від 09.08.2023 року, № 553 від 09.06.2023 року до 03.12.2023 року., тобто позивач не здійснює відповідні нарахування за період, коли зобов`язання вже припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України відповідач зобов`язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних за весь час прострочення, тобто, по день сплати боржником коштів, оскільки в такому випадку зобов`язання відповідно до ст.599 ЦК України припинилося внаслідок його виконання.

Наведене узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, зокрема, постанова від 10 квітня 2018 року по справі №914/1033/17, від 04 червня 2019 року по справі №916/190/18.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Станом на момент зарахування зустрічних однорідних вимог ВСК ВСК "ЗЛАГОДА" мало заборгованість перед ТОВ «АГРОЛЕНД-ПЛЮС» за вищезазначеними видатковими накладними.

Отже, суд відхиляє доводи відповідача, адже допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач порушив договірні зобов`язання (ст. 610 ЦК України), і вважається таким, що прострочив його виконання (ст. 612 ЦК України), а тому наявні підстави для застосування встановленої законом (або договором) відповідальності.

При цьому суд відмічає, що відповідач у відзиві вказав, що заборгованість за видатковою накладною №660 від 17.07.2023 року є припиненою відповідно до умов договору №1 від 04.12.2023 року, однак, як стверджує позивач та вбачається з акту звірки (т. 1 а. с. 25 28), дана заборгованість не закрита.

Також, заборгованість за видатковою накладною №688 від 09.08.2023 року була закрита частково - на суму 32 480,50 грн відповідно до умов договору №1 від 04.12.2023 року. Отже позивач правомірно та обґрунтовано здійснив нарахування штрафних санкцій на заборгованість за вказаною видатковою накладною з урахуванням умов договору №1 від 04.12.2023 року.

Таким чином, всього підлягають до стягнення з відповідача:

- пеня в сумі 4 052 747,45 грн,

- 36 % річних в сумі 4 209 576,54 грн,

- інфляційні втрати в сумі 655 740,64 грн.

Підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 1 828,61 грн пені та 1 316,60 грн 36% річних у суду відсутні.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені та 36% річних зазначається наступне.

Заявляючи клопотання про зменшення розміру пені та 36% річних на 50% від зазначеної позивачем суми, відповідач у відзиві та у запереченні на відповідь на відзив вказує, що кооператив перебуває у тяжкому фінансовому становищі у зв`язку з падінням закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію починаючи з 2022 року, збільшення майже на 200 % ціни на паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива, проблемами в реалізації виробленої продукції. До того ж санкції за договором, а саме пеня та 36% річних, становлять 78,23 % розміру основної заборгованості.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

За частинами 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Так, відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення.

Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Велика Палата Верховного Суду України в постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18 вказала, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки (пені та штрафу), так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Зменшення неустойки (пені та штрафу) так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки (пені та штрафу) і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки вони спрямована на відновлення майнової сфери кредитора.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У той же час зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та річних відсотків є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 року в справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року в справі № 916/553/19.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Слід враховувати, що сторони укладаючи договір поставки погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, обсяги та строки поставки. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань (пеня, інфляційні збитки та 36 % річних).

Суд враховує заперечення позивача, викладені у відповіді на відзив (вх.№11724 від 05.09.2024 року) щодо відсутності підстав для зменшення суми пені, 36 % річних та звертає увагу відповідача на наступне.

Відповідач у відзиві вказує, що кооператив перебуває у тяжкому фінансовому становищі у зв`язку з падінням закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію починаючи з 2022 року, збільшення майже на 200 % ціни на паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива, проблемами в реалізації виробленої продукції.

Ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик - є однією із ознак підприємництва (згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того, принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України). Отже складнощі, які виникли у відповідача із виконанням спірного договору охоплюються його (відповідача) підприємницьким ризиком. Тому, у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик відповідача на позивача, шляхом звільнення позивача від виконання прийнятих на себе обов`язків за договором.

Прийняття товару відповідачем по відповідним видатковим накладним свідчить про продовження здійснення господарської діяльності товариством в умовах воєнного стану. Крім того сторони по справі перебувають в однакових умовах щодо воєнного стану (перебувають на території Полтавської області). Отримуючи товар, відповідач міг та повинен був передбачити негативні наслідки, які можуть виникнути, пов`язані з цим. Посилання на воєнний стан, війну та військові дії на території України не є підставою для несплати грошових коштів за зобов`язаннями, котрі виникли з даного договору (оскільки обидві сторони здійснюють свою діяльність під час воєнного стану та розуміють ризики такої діяльності в такий період). Зловживання правами під час воєнного стану не допускається.

З приводу посилання відповідача у запереченнях на відповідь на відзив (вх. №12199 від 17.09.204 року, т.3 а. с. 131 - 133) на те, що позивачем не надано доказів про спричинення йому шкоди та понесення додаткових збитків/витрат суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що стягнення збитків є окремою грошовою вимогою і може не заявлятися кредитором, оскільки це вимагає доведення їх складу та розміру з боку кредитора, тоді як для стягнення штрафних санкцій кредитору потрібно довести лише факт прострочення, а заперечення вини покладається на боржника (постанови Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 та від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

При цьому, на позивача у справі не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань. Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання, презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки (постанова Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 року в справі № 914/3203/21.

Оцінюючи доводи відповідача, наведені в обґрунтування підстав для зменшення пені, та 36 % річних, суд не приймає до уваги посилання останнього на скрутне фінансове становище, адже скрутне фінансове становище не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України .

При цьому суд звертає увагу, що сума пені пені (4 052 747,45 грн) є занадто великою та не співрозмірною із можливими збитками, адже становить 38,36% розміру основної заборгованості.

Беручи до уваги викладене, зважаючи на загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність, розумність, баланс інтересів сторін, ступінь виконання зобов`язання боржника, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене прострочення грошового зобов`язання, враховуючи, що обсяг відповідальності є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, він (обсяг відповідальності) є несправедливим щодо боржника (тобто цей тягар є невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним) та задля недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, суд частково задовольняє клопотання відповідача про зменшення пені і 36% річних та зменшує на 50% суму пені, що підлягає стягненню, до 2 026 373,73 грн.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача щодо оплати за поставлений товар і позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 10 470 806,35 грн, пені в сумі 2 026 373,73 грн, 36% річних в сумі 4 209 576,54 грн та інфляційних втрат у сумі 655 740,64 грн є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права та такими, що підлягають задоволенню.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 95 306,40 грн підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 2 ст. 231 ГПК України.

В частині стягнення пені у розмірі 1 828,61 грн та 36% річних у розмірі 1 316,60 грн позов є безпідставним, а отже задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача в частині зазначення в рішенні суду про нарахування 36% річних та пені до моменту виконання рішення суду.

За змістом ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Норма, встановлена ч.10 ст. 238 ГПК України, введена в дію з 01 січня 2019 року та призвана убезпечити особу, на користь якої ухвалено рішення, від повторних звернень до суду з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.

Як зазначено в частинах 11 та 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Позивач у позовній заяві просив зазначити в рішенні суду про нарахування як 36%річних, так і пені до моменту виконання рішення суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 року у справі № 910/14524/22 зазначено, що під час ухвалення рішення про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, суд не має права зазначати в рішенні про нарахування одночасно відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість застосування механізму нарахування, визначеного частиною 10 статті 238 ГПК України, виключно щодо 36% річних.

Нарахування 36 % річних здійснювати за наступною формулою:

Сума санкції (36% річних) = С x Z(36) x Д : 365 : 100, де С - сума основного боргу, простроченого відповідачем, Z (36) - відсоток річних, зазначений в договорі (36%), Д - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу, 365 - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 292 309,84 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1109 від 19.07.2024 року.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов в частині суми основного боргу в розмірі 10 566 112,75 грн та інфляційних втрат в розмірі 519 482,80 грн, то позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 83 141,97грн.

Судові витрати (1 429,60 грн) в частині суми основного боргу у розмірі 95 306,40 грн, по якій судом закрито провадження у справі на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України, підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" після надходження від позивача до суду відповідного клопотання.

Зазначена правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2020 року в справі № 903/181/19.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 року в справі № 917/1068/17.

В іншій частині судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 231, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА" (вул. Центральна, 6А, с. Пальчиківка, Полтавський район, Полтавська область, 38712 ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03769706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД - ПЛЮС" (вул. Кагамлика, 66, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код ЄДРПОУ42372125) 10 470 806,35 грн основного боргу, 2 026 373,73 грн пені, 4 209 576,54 грн 36% річних, 655 740,64 грн інфляційних втрат та 211 587,22 грн судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. Закрити провадження у справі в частині основної заборгованості у розмірі 95 306,40 грн.

4. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області по справі №917/1224/24, в порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 36 % річних на фактичну (не сплачену) суму основної заборгованості, починаючи з 15.07.2024 року до моменту виконання рішення за такою формулою: Сума санкції (36% річних) = С x Z(36) x Д : 365 : 100, де С - сума основного боргу, простроченого відповідачем, Z (36) - відсоток річних, зазначений в договорі (36%), Д - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу, 365 - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути вказану суму нарахованих процентів з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА" (вул. Центральна, 6А, с. Пальчиківка, Полтавський район, Полтавська область, 38712 ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03769706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД - ПЛЮС" (вул. Кагамлика, 66, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код ЄДРПОУ42372125).

Роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 36% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД - ПЛЮС" (вул. Кагамлика, 66, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код ЄДРПОУ42372125) з державного бюджету України судовий збір у сумі 79 245,85 грн, який сплачено платіжною інструкцією № 1109 від 19.07.2024 року.

6. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2024 року.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко