Рішення

від 22.10.2024 по справі 925/102/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/102/24

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Костянтина ДОВГАНЯ, із секретарем судового засідання Тетяною ДЯЧЕНКО за участю прокурора Ірини Олійник, представників: позивача не з`явився, відповідача-1 не з`явився, відповідача-2 не з`явився, третьої особи - не з`явився розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Пивоварений завод

до Товариства з обмеженою відповідальністю Черкаське пиво

за участю третьої особи, яка заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2024 року Заступником керівника Черкаської обласної прокуратури подано до суду позов про визнання недійсним договору купівлі продажу комплексу від 11.08.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Пивоварений завод (код 39246219) та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Черкаське пиво (код 44750301) щодо комплексу нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 по вул. Хоменка, 15, м. Черкаси, а саме будівля колишньої їдальні з підвалом та прибудовою, Б, б, пд загальною площею 125,5 кв.м, адміністративно складське приміщення з прибудовами А-1, а{1}, а{2}, загальною площею 3081 кв.м, прохідна, Ж, замощення № І, ІІ, огорожа, 1, огорожа, 2, огорожа, 3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами моніторингу інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Черкаською обласною прокуратурою виявлено факт порушення ТОВ «Пивоварений завод» вимог земельного законодавства, що полягає у невиконанні обов`язку щодо сплати до міського бюджету м. Черкаси безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 площею 0,9709 га за адресою: вул. Хоменка, 15 у м. Черкаси та вчинення дій, спрямованих на унеможливлення виконання рішень Господарського суду Черкаської області від 09.02.2021 у справі № 925/1692/20, від 21.06.2022 у справі № 925/1737/21, від 16.05.2023 у справі 925/305/23.

Суд, враховуючи доводи прокурора щодо його представницьких повноважень, викладені у позові, та враховуючи норми ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру» вважає обґрунтованими підстави для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

19.01.2024 від відповідача-2 - ТОВ «Черкаське пиво» надійшло письмове заперечення проти позову, в якому відповідач-2 просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі мотивуючи тим, що на виконання рішень судів про стягнення грошових коштів відкриті виконавчі провадження, тобто відбувається виконання рішень суду виконавцем, який в повній мірі наділений Законом «Про виконавче провадження» повноваженнями для виконання рішень суду, а тому питання на стадії виконання рішення суду має вирішуватись спеціальним органом або особою, яка Законом наділена такими повноваженнями, а саме виконавча служба/приватний виконавець.

Відповідач-2 вважає, що заступник прокурора в даній справі переклав на себе повноваження державного виконавця, оскільки позовну заяву подано на стадії виконання попередніх рішень суду і законом не встановлено повноважень прокурору з контролювання виконання рішення суду про стягнення боргу в господарських справах.

06.02.2024 відповідач-2 (ТОВ «Черкаське пиво») подав до суду відзив на позов, в якому не погоджувався з позовом прокурора та просив суд відмовити у заявлених вимогах посилаючись на те, що Черкаська міська рада для захисту інтересів територіальної громади зверталась до суду із позовом про стягнення із ТОВ «Пивоварений завод» сум боргу за користування земельною ділянкою, тобто Черкаська міська рада по факту виконала свій обов`язок по захисту інтересів територіальної громади (держави) і суд стягнув суму боргу.

Відповідач-2 зауважив, що Черкаська міська рада є тим органом, який має повноваження звернення до суду за захистом свого порушеного права і вона зверталась до суду про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» боргу за користування землею також в даному випадку є орган, який здійснює виконання рішень суду про стягнення боргу - приватний виконавець, який наділений правом звернення до суду в процесі виконання рішення судів.

На думку відповідача, неналежність здійснення захисту інтересів держави

Черкаською міською радою має розцінюватись прокурором, як бездіяльність посадових осіб Черкаської міської ради, тому мають бути докази встановлення вини таких осіб та притягнення їх до відповідальності (адміністративної, кримінальної) прокурор таких доказів не надав, тому твердження прокурора про неналежність виконання Черкаською міською радою захисту інтересів держави є надуманими та нічим не підтвердженими.

Відповідач наголошував на тому, що заступник керівника Черкаської обласної прокуратури не наділений повноваженнями на звернення до суду в інтересах Черкаської міської ради, оскільки в матеріалах справи відсутні докази підтвердження судом підстав для представництва заступника керівника Черкаської обласної прокуратури. І тому, на думку відповідача-2, позовна заява є безпідставною, а вимоги є такими, що не підлягають до задоволення.

14.02.2024 прокурор подав до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що незважаючи на оформлення ТОВ «Пивоварений завод» права користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004, зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати товариство належним чином не виконувало, що було предметом судових спорів.

Прокурор зазначив, що вказаний договір купівлі-продажу, укладений під час примусового виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 09.02.2021 у справі № 925/1692/20 за позовом Черкаської міської ради до ТОВ «Пивоварений завод» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004, що розташована по вул. Хоменка, 15 у м. Черкаси, за період з 04.02.2020 по 31.10.2020 у розмірі 203 466, 27 грн, та під час розгляду Північним апеляційним господарським судом справи № 925/1737/21 про стягнення 283 431, 17 грн з ТОВ «Пивоварений завод» на користь Черкаської міської ради заборгованості з орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою за період з 01.11.2020 по 30.09.2021. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.06.2022 у цій справі набрало законної сили 18.10.2022.

Таким чином, як вказував прокурор, вищевказаний об`єкт нерухомого майна 11.08.2022 відчужений ТОВ «Пивоварений завод» під час примусового виконання судового рішення у справі № 925/1692/20 про стягнення з товариства заборгованості у розмірі 203 466, 27 грн та незадовго до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 925/1737/21 про стягнення з товариства заборгованості у сумі 283 431, 17 грн, тобто після того, як стало зрозуміло про невідворотність настання відповідальності у вигляді стягнення коштів.

Також, прокурор зауважив, що вказаний договір від 11.08.2022 укладений під впливом розуміння тієї обставини, що матеріальна відповідальність товариства буде застосована за наступний період настання заборгованості зі сплати орендної плати за землю, що доводиться судовим рішенням у справі № 925/305/23 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 у розмірі 284 844, 19 грн за період з 01.10.2021 по 10.08.2022.

Прокурор вважає, що вказаний перехід речових прав на об`єкт нерухомого майна у сукупності з відомостями судових спорів та з урахуванням суб`єктного складу його учасників достеменно свідчить про те, що метою вказаного правочину є саме унеможливлення у подальшому реального виконання судових рішень про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» грошових коштів.

Натомість, як зазначив прокурор, нерухоме майно ТОВ «Пивоварений завод», на яке можна було б звернути стягнення з метою виконання рішень Господарського суду Черкаської області від 09.02.2021 у справі № 925/1692/20, від 21.06.2022 у справі № 925/1737/21, від 16.05.2023 у справі № 925/305/23 не виконаних боржником добровільно, було 11.08.2022 відчужене ним безпосередньо у ході виконання рішення від 09.02.2021 у справі № 925/1692/20 та перед набранням судовим рішенням від 21.06.2022 у справі № 925/1737/21 законної сили, і в умовах розуміння перспективи стягнення на майно товариства органами державної виконавчої служби, ТОВ «Пивоварений завод» свідомо вжито заходи щодо його відчуження пов`язаній особі.

Прокурор пояснив, що розгляд справи № 925/1737/21 на час створення ТОВ «Черкаське пиво» та вчинення договору купівлі-продажу від 11.08.2022 тривав. Зокрема, прокурор акцентував увагу на тому, що судом апеляційної інстанції переглядалося рішення Господарського суду Черкаської області від 21.06.2022 про задоволення позову Черкаської міської ради, однак з урахуванням результатів розгляду попередніх справ за аналогічних обставин, результат розгляду справи № 925/1737/21 для відповідача був прогнозований.

Передбачуваним було й нове звернення до суду Черкаською міською радою до ТОВ «Пивоварений завод» з позовом аналогічного характеру у майбутньому. Таким чином, як пояснив прокурор, будучи достовірно обізнаним та усвідомлюючи необхідність виконання судових рішень у справах №№ 925/1692/20, 925/1737/21 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» коштів за користування земельною ділянкою, розуміючи перспективу звернення стягнення на майно товариства органами державної виконавчої служби, відповідачем-1 свідомо вжито заходи щодо його відчуження пов`язаній особі. При цьому за умовами договору купівлі-продажу від 11.08.2022 продаж ТОВ «Пивоварений завод» комплексу нерухомого майна за адресою: вул. Хоменка, 15 у м. Черкаси на користь ТОВ «Черкаське пиво» вчинено за 196 800, 00 грн. Водночас, як вказував прокурор, за інформацією, розміщеною в Автоматизованомій системі виконавчого провадження, на виконання рішень Господарського суду Черкаської області від 21.06.2022 у справі № 925/1737/21, від 26.05.2023 у справі № 925/305/23 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» 283 431, 17 грн та 284 844, 19 грн останнім не відшкодовано.

Прокурор повідомив, що вказане, з огляду на наявність взаємозв`язків між засновниками, власниками та керівниками вказаних вище юридичних осіб, зокрема участь у зазначеному вище договорі купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 , як директора ТОВ «Пивоварений завод», тоді як він одночасно був одноособовим засновником та власником ТОВ «Черкаське пиво», власником якого невдовзі стала дружина Гладкого А.Г., ставить під беззаперечний обґрунтований сумнів факт здійснення розрахунку за цим договором, що має чіткі ознаки фраудаторного, як направлений на ухилення від виконання рішень суду у майбутньому, що спростовує доводи зазначені у відзиві щодо його добросовісності при укладанні спірного правочину.

Щодо доводів з приводу відсутні повноважень у прокурора на звернення до суду з позовом у цій справі, то прокурор зауважив, що ним було дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, у т.ч. доведено, що мало місце невжиття Черкаською міською радою, як стороною на користь якої ухвалені рішення у справах №№ 925/1692/20, 925/1737/21, 925/305/23 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» коштів до бюджету доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, протягом тривалого часу заходів спрямованих на захист інтересів жителів територіальної громади, тоді як останні потребували невідкладного захисту, а їх невжиття прокурором мало б наслідком недоотриманням місцевим бюджетом доходу через відсутність у боржника майна. При цьому, як вказував прокурор, правова позиція Черкаської міської ради свідчить про те, що нею не оспорюється наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в її особі.

Ухвалою суду від 29.02.2024 залучено до участі у справі третьою особою, яка заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34998092, проспект Хіміків, 50, м. Черкаси, 18028).

Ухвалою суду від 02.04.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у засіданні суду на 07 травня 2024 року.

02.05.2024 прокурором була подана заява про зміну предмету спору, в якій просив позовні вимоги у справі з урахуванням заяви про зміну предмету позову, вважати такими:

« 4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу від 11.08.2022, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Пивоварений завод (код ЄДРПОУ 39246219) та товариством з обмеженою відповідальністю Черкаське пиво (код ЄДРПОУ 44750301) щодо комплексу нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 по вул. Хоменка, 15, м. Черкаси, а саме: будівля колишньої їдальні з підвалом та прибудовою, Б, б, пд загальною площею 125,5 кв.м, адміністративно-складське приміщення з прибудовами А-1, а{ 1}, а{2}, загальною площею 3081 кв.м, прохідна, Ж, замощення № І, II, огорожа, 1, огорожа, 2, огорожа, 3.

5.Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення комплексу нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 по вул. Хоменка, 15, м. Черкаси, а саме: будівля колишньої їдальні з підвалом та прибудовою, Б, б, пд загальною площею 125,5 кв.м, адміністративно-складське приміщення з прибудовами А-1, а{1}, а{2}, загальною площею 3081 кв.м, прохідна, Ж, замощення № І, II, огорожа, 1, огорожа, 2, огорожа, З на користь товариства з обмеженою відповідальністю Пивоварений завод (код ЄДРПОУ 39246219).

6.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Пивоварений завод (вул. Добровольського, 1, каб. 5, м. Черкаси, Черкаська область 18000, код ЄДРПОУ 39246219), товариства з обмеженою відповідальністю Черкаське пиво (вул. Благовісна, 436, м. Черкаси, 18030, код ЄДРПОУ 44750301) на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, р/р ПА 13 8201720343160001000003751, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у зв`язку з пред`явленням позову, заяви про зміну предмету позову та заяви про забезпечення позову».

Одночасно прокурор подав до суду клопотання про повернення до розгляду справи на стадію підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 25.06.2024 суд повернувся до стадії підготовчого провадження у справі; прийняв до розгляду вищевказану заяву прокурора про заміну предмету позову із викладеними в ній вимогами; підготовче провадження закрив та призначив справу до судового розгляду по суті на 20 серпня 2024 року.

27.08.2024 відповідач-1 (ТОВ «Пивоварений завод») подав до суду заяву, в якій повідомив, що він не визнає позов в повному обсязі та зазначив, що в матеріалах справи міститься рішення Господарського суду Черкаської області від 25.09.2023, залишене в силі Верховним Судом у справі №925/700/23, на яке в своєму відзиві посилався позивач. За вказаним вище рішенням Господарського суду Черкаської області:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу комплексу від 11.08.2022, укладеного сторонами спору щодо комплексу нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136400:03:016:0181 за адресою: м. Черкаси, вул. Різдвяна,173/1, а саме: частина складу літ. А-ІІ: приміщення 1-го поверху за № І, №№ 1-30, 39-66 загальною площею 3019,3 кв.м, №№ 31-38 загальною площею 539,5 кв.м, приміщення 2-го поверху за № 1-30 загальною площею 514,7 кв.м, №№ 31-34 загальною площею 148,3 кв.м, приміщення підвалу № І, № 1-10 загальною площею 165,7 кв.м, прохідна літ. З-І, вагова літ. Ж, ЖІ, трансформаторна літ. Е, склад обладнання літ. И-І загальною площею 12,1 кв.м, огорожа №№ 1, 2, частина огорожі № 3, огорожа № 7, частина замощення;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 11.08.2022, укладеного сторонами спору щодо нежитлової будівлі фруктосховища з підвалом, розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136400:05:009:0043 за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, а саме: фруктосховище літ. «А-І», прибудова літ. «а», підвал літ. «пд» загальною площею 3392,7 кв.м.

Тобто, як вважає відповідач, вказаним рішенням підтверджується наявність нерухомого майна за ТОВ «Пивоварений завод», оскільки відповідно до даного рішення було здійснено реєстрацію вказаної нерухомості за ТОВ «Пивоварений завод» і прокурор в засіданні не заперечувала про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 25.09.2023 було виконане, що підтверджується наявністю нерухомого майна у ТОВ «Пивоварений завод» згідно інформації з Державного реєстру речових прав.

Відповідач-1 повідомив, що ним було сплачено борг на виконання рішень по справам: № 925/230/23; № 925/283/23; № 925/1221/20, які справи фігурують у справі №925/700/23, на яку посилався прокурор, та надав копії постанов приватного виконавця Чупис Т.П. від 22.08.2024 про закриття виконавчих проваджень.

Відповідач-1 зауважив, що він не ухиляється від виконання судових рішень, а виконує їх по мірі надходження коштів, та вказав, що у товариства є майно, на яке можна звернути стягнення (нерухомість), що підтверджується вказаним вище рішенням Господарського суду Черкаської області (справа №925/700/23), а тому даний позов вважає безпідставним, і таким що не підлягає до задоволення в повному обсязі.

11.09.2024 в судовому засіданні судом була оголошена перерва до 12:00 год. 22 жовтня 2024 року.

16.09.2024 третя особа подала клопотання про розгляд справи на розсуд суду без участі її представника.

Прокурор в судовому засіданні заявлені вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову підтримав повністю, просив суд заявлені вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Черкаської міської ради в судове засідання не з`явився.

21.10.2024 від представника відповідача-2 адвоката Петруніної В.В. надійшла до суду заява про розгляд справи без її участі в судовому засіданні.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився, про причини нез`явлення суд не повідомлений.

Про дату, час і місце розгляду справи сторони повідомлялися судом належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника позивача, представника відповідача-1 та третьої особи за наявними матеріалами в порядку ст. 202 ГПК України.

Суд, вислухавши прокурора, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

Предметом даної справи є визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу від 11.08.2022, який був укладений між відповідачами - ТОВ «Пивоварений завод» та ТОВ «Черкаське пиво» щодо комплексу нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Хоменка, 15, м. Черкаси.

Судом встановлено, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «Пивоварений завод» на підставі договору купівлі-продажу від 04.02.2020 придбало у власність у ПП «Ньютон-Трейд» комплекс нерухомості, розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004, за адресою: вул. Хоменка, 15, м. Черкаси. Право власності того ж дня було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 35332199.

До складу вказаного комплексу нерухомості входило: будівля колишньої їдальні з підвалом та прибудовою, Б, б, пд загальною площею 125,5 кв.м, адміністративно-складське приміщення з прибудовами А-1, а{1}, а{2}, загальною площею 3081 кв.м, прохідна, Ж, замощення № І, II, огорожа, 1, огорожа, 2, огорожа, 3.

Згідно відомостей, які містяться у Державному земельному кадастрі цільове призначення земельної ділянки за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 - для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, зареєстрована в ДЗК 05.04.2018, її площа складає 0,9709 га, власник - Черкаська міська рада.

Користувачем вказаної земельної ділянки за період з 16.02.2006 по 04.02.2020 було ПП «Ньютон-Трейд», згідно з договором оренди землі від 16.02.2006 б/н, укладеного з Черкаською міською радою та у наступному, у зв`язку зі зміною власника вказаного об`єкта нерухомості, органом місцевого самоврядування 26.05.2020 укладено додаткову угоду до договору від 16.02.2006 з ТОВ «Пивоварений завод», якою внесено зміни у частині зміни орендаря земельної ділянки (далі - Договір оренди землі).

Відповідно до п. 2.2 Договору оренди землі, на земельній ділянці, яка є предметом цього договору, знаходяться об`єкти нерухомого майна та інфраструктури - адмінбудівля, гараж, склад, їдальня, прохідна.

За умовами п.п. 3.1, 4.1, 4.3, Договору оренди землі, він укладений до 28.12.2054, річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлена у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки та становила 309 197, 67 грн, яка вноситься орендарем щомісячно до 30 числа наступного за звітним шляхом безготівкового нарахування на розрахунковий рахунок Черкаської міської ради.

Як зазначив прокурор, незважаючи на оформлення відповідачем-1 права користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004, зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати ТОВ «Пивоварений завод» належним чином не виконував, що було предметом судових спорів.

Так, Черкаська міська рада зверталась до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» заборгованості з орендної плати за вищевказану земельну ділянку по вул. Хоменка, 15 у м. Черкаси за період з 04.02.2020 по 31.10.2020.

Господарським судом Черкаської області у справі № 925/1692/20 позов Черкаської міської ради 09.02.2021 задоволено, стягнуто з ТОВ «Пивоварений завод» 203 466, 27 грн. Рішення у цій справі 11.05.2021 залишено в силі постановою Північного апеляційного господарського суду.

З метою виконання вищевказаного судового рішення Господарським судом Черкаської області 01.06.2021 видано наказ № 925/1692/20, який направлено на примусове виконання в Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Другий ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ)).

Другим ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) 25.10.2023 відкрито виконавче провадження № 73134795 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» (боржник) на користь Черкаської міської ради (стягувач) 203 466, 27 грн заборгованості з орендної плати за земельну ділянку для зарахування до міського бюджету м. Черкаси.

Також, рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.06.2022 у справі № 925/1737/21, яке залишено в силі Північним апеляційним господарським судом 18.10.2022, з ТОВ «Пивоварений завод» на користь Черкаської міської ради стягнуто 283 431, 17 грн заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 за період з 01.11.2020 по 30.09.2021.

З метою виконання вищевказаного судового рішення Господарським судом Черкаської області 23.02.2023 видано наказ № 925/1737/21, який направлено на примусове виконання в Придніпровський ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ).

Придніпровським ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) 24.03.2023 відкрито виконавче провадження № 71378947 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» (боржник) на користь Черкаської міської ради (стягувач) 283 431, 17 грн заборгованості з орендної плати за земельну ділянку для зарахування до міського бюджету м. Черкаси.

Придніпровським ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) 25.04.2023 передано вказане виконавче провадження до Другого ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ), яким 22.05.2023 прийнято його до примусового виконання.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.05.2023 у справі № 925/305/23 з ТОВ «Пивоварений завод» на користь Черкаської міської ради стягнуто 284 844, 19 грн заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 за період з 01.10.2021 по 10.08.2022.

З метою виконання вищевказаного судового рішення Господарським судом Черкаської області 21.06.2023 видано наказ № 925/305/23, який направлено на примусове виконання в Другий ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ)).

Другим ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) 28.07.2023 відкрито виконавче провадження № 72370271 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» (боржник) на користь Черкаської міської ради (стягувач) 284 844, 19 грн заборгованості з орендної плати за земельну ділянку для зарахування до міського бюджету м. Черкаси.

Судом встановлено, що за період з 06.06.2014 (з часу заснування ТОВ «Пивоварений завод») по 09.12.2019 його засновником був ОСОБА_2 , а з 11.10.2021 співзасновником вказаного підприємства стала ОСОБА_3 , яка є його дружиною.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2022 об`єкт вказаного нерухомого майна, ТОВ «Пивоварений завод» відчужено ТОВ «Черкаське пиво».

Суд бере до уваги, що ТОВ «Черкаське пиво» засновано 01.07.2022, його засновником є ОСОБА_3 , яка, як вищезазначено з 11.10.2021 також є засновником ТОВ «Пивоварений завод».

При цьому, у вказаному договорі купівлі-продажу від імені ТОВ «Пивоварений завод» діяв його директор ОСОБА_1 , який згідно з витягом з ЄДРПОУ станом на 11.08.2022 також був засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Черкаське пиво», а з 28.09.2022 засновником та кінцевим бенефіціаром вказаного товариства стала ОСОБА_3 .

За встановленими даними, за період існування юридичних осіб, між якими відбувався перехід права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , їх засновниками, власниками та керівниками у різні часи або й одночасно були одні й ті самі або взаємопов`язані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (ТОВ «Пивоварений завод»); ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (ТОВ «Черкаське пиво»).

За приписами пп. 14.1.159 ПК України пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням, зокрема, таких критеріїв:

-повноваження одноособового виконавчого органу таких юридичних осіб здійснює одна і та сама особа;

-для фізичних осіб - чоловік (дружина);

-фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків;

-якщо фізична особа визнається пов`язаною з іншими особами, такі особи визнаються пов`язаними між собою.

Як зазначено вище, договір купівлі-продажу вказаного об`єкту нерухомого майна 11.08.2022 між ТОВ «Пивоварений завод» та ТОВ «Черкаське пиво» вчинений ОСОБА_1 , як директором ТОВ «Пивоварений завод», тоді як він одночасно був одноособовим засновником та власником ТОВ «Черкаське пиво».

З урахуванням вказаних та вище наведених судових спорів у справах №№ 925/1692/20, 925/1737/21 та 925/305/23, очевидним є висновок щодо стійкого протиправного небажання власників нерухомого майна за адресою: вул. Хоменка, 15, м. Черкаси добровільно виконувати законодавчо встановлений обов`язок щодо сплати до міського бюджету кошти за користування земельною ділянкою комунальної власності під належною їм нерухомістю.

Суд бере до уваги те, що Черкаським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 42024252010000002 від 12.01.2024 за фактом умисного невиконання ТОВ «Пивоварений завод» рішень судів, що набрали законної сили, у тому числі, рішення господарського суду Черкаської області від 22.02.2022 у справі № 925/1736/21, та вчинення дій, що перешкоджають його виконанню та, що заподіяли істотної шкоди державним інтересам, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Пивоварений завод» на цей час не зареєстровано речові права щодо будь-якого нерухомого майна, належного йому на праві власності, у зв`язку з його відчуженням на користь інших осіб.

Зокрема, як зазначено вище, за договором купівлі-продажу від 11.08.2022, на користь ТОВ «Черкаське пиво» відчужено комплекс нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний договір купівлі-продажу укладений під час примусового виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 09.02.2021 у справі № 925/1692/20 за позовом Черкаської міської ради до ТОВ «Пивоварений завод» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004, що розташована по АДРЕСА_1 , за період з 04.02.2020 по 31.10.2020 у розмірі 203 466, 27 грн та під час розгляду Північним апеляційним господарським судом справи № 925/1737/21 про стягнення 283 431, 17 грн з ТОВ «Пивоварений завод» на користь Черкаської міської ради заборгованості з орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою за період з 01.11.2020 по 30.09.2021. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.06.2022 у цій справі набрало законної сили 18.10.2022.

Таким чином, вищевказаний об`єкт нерухомого майна 11.08.2022 відчужений ТОВ «Пивоварений завод» під час примусового виконання судового рішення у справі № 925/1692/20 про стягнення з товариства заборгованості у розмірі 203 466, 27 грн та незадовго до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 925/1737/21 про стягнення з товариства заборгованості у сумі 283 431, 17 грн, тобто після того, як стало зрозуміло про невідворотність настання відповідальності у вигляді стягнення коштів.

Також, вказаний договір від 11.08.2022 укладений під впливом розуміння тієї обставини, що матеріальна відповідальність товариства буде застосована за наступний період настання заборгованості зі сплати орендної плати за землю, що доводиться судовим рішенням у справі № 925/305/23 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 у розмірі 284 844, 19 грн за період з 01.10.2021 по 10.08.2022.

Такий перехід речових прав на об`єкт нерухомого майна у сукупності з відомостями судових спорів та з урахуванням суб`єктного складу його учасників може свідчити про те, що метою вказаного правочину є саме унеможливлення у подальшому реального виконання судових рішень про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» грошових коштів.

Виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого с.6 Конвенції про захисту прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Практика ЄСПЛ свідчить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до положень ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Водночас, нерухоме майно ТОВ «Пивоварений завод», на яке можна було б звернути стягнення з метою виконання рішень Господарського суду Черкаської області від 09.02.2021 у справі № 925/1692/20, від 21.06.2022 у справі № 925/1737/21, від 16.05.2023 у справі № 925/305/23 не виконаних боржником добровільно, було 11.08.2022 відчужене ним безпосередньо у ході виконання рішення від 09.02.2021 у справі № 925/1692/20 та перед набранням судовим рішенням від 21.06.2022 у справі № 925/1737/21 законної сили та в умовах розуміння перспективи стягнення на майно товариства органами державної виконавчої служби, ТОВ «Пивоварений завод» свідомо вжито заходи щодо його відчуження пов`язаній особі.

Розгляд справи № 925/1737/21 на час створення ТОВ «Черкаське пиво» та вчинення договору купівлі-продажу від 11.08.2022 тривав. Зокрема, судом апеляційної інстанції переглядалося рішення Господарського суду Черкаської області від 21.06.2022 про задоволення позову Черкаської міської ради, однак з урахуванням результатів розгляду попередніх справ за аналогічних обставин, результат розгляду справи № 925/1737/21 для відповідача був прогнозований.

Передбачуваним було й нове звернення до суду Черкаською міською радою до ТОВ «Пивоварений завод» з позовом аналогічного характеру у майбутньому.

Тобто, будучи достовірно обізнаним та усвідомлюючи необхідність виконання судових рішень у справах №№ 925/1692/20, 925/1737/21 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» коштів за користування земельною ділянкою, розуміючи перспективу звернення стягнення на майно товариства органами державної виконавчої служби, відповідачем-1 свідомо вжито заходи щодо його відчуження пов`язаній особі.

При цьому, за умовами договору купівлі-продажу від 11.08.2022 продаж ТОВ «Пивоварений завод» комплексу нерухомого майна за адресою: вул. Хоменка, 15 ум. Черкаси на користь ТОВ «Черкаське пиво» вчинено за 196 800, 00 грн.

Разом з тим, за інформацією, розміщеною в Автоматизованомій системі виконавчого провадження, на виконання рішень Господарського суду Черкаської області від 21.06.2022 у справі № 925/1737/21, від 26.05.2023 у справі № 925/305/23 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» 283 431, 17 грн та 284 844, 19 грн останнім не відшкодовано.

Аналізуючи вище викладене, з огляду на наявність взаємозв`язків між засновниками, власниками та керівниками вказаних вище юридичних осіб, зокрема участь у зазначеному вище договорі купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 , як директора ТОВ «Пивоварений завод», тоді як він одночасно був одноособовим засновником та власником ТОВ «Черкаське пиво», власником якого невдовзі стала дружина ОСОБА_2 , ставить під беззаперечний обґрунтований сумнів факт здійснення розрахунку за цим договором, що має чіткі ознаки фраудаторного, як направлений на ухилення від виконання рішень суду у майбутньому.

Суд зауважує, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. ЦК України), отже дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризуються чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто учасники цивільного обороту, що ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності цивільних відносин, вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників.

Частиною 3 ст. 13 Цивільного кодексу (далі ЦК) України визначено, що не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(ІІ)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що ч. З ст. 13, ч. З ст. 16 ЦК України не суперечать ч. 2 ст. 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису ч.3 ст. 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису ч, 1 ст. 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Водночас, словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у ч.3 ст. 13 ЦК України, за висновком Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Цивільним кодексом України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Цивільним кодексом України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними.

У зв`язку з тим, що ч.3 ст. 13 та ч.3 ст. 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, Зловживання правом і використання приватно-правового Інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

-особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;

-наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);

-враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Зазначена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 723/826/19, від 19.05.2021 у справі № 693/624/19, від 16.02.2023 № 903/877/20.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватись учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Вказані правові висновки усталені у постановах Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 913/401/20, від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 16.02.2023 № 903/877/20.

Суд враховує, що у постанові від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17 Верховний Суд виснував про те, що боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст. 13 ЦК України).

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить Цивільному кодексу України, Верховний Суд врахував, що: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором. На переконання Верховного Суду, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Також Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 № 903/877/20 зазначив, що мета фраудаторного правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. Боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, які передбачають, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження ним з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувана за рахунок цього майна може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 суд зазначив, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як сплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при сплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати сплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 693/624/19, від 26.05.2021 у справі № 727/2525/20, від 16.02.2023 № 903/877/20.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання зі сплати заборгованостей діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник позбавляється активів, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Також дії, що вчиняються боржником носять фраудаторний характер, якщо вони вчинені як до, так і після настання строку виконання зобов`язання та спрямовані на ухилення від виконання обов`язку.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19, від 16.02.2023 № 903/877/20.

Також відповідно до положень ч. 4 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» укладення протягом строку, зазначеного в ч.3 цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувана за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним, крім випадків продажу у процесі приватизації майна, яке входить до складу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, внесеного до Єдиного реєстру боржників.

За приписами ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу (далі ЦК) України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з ч.3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Тлумачення ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до положень ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Суд враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16 суд виснував, що укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст. 234 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14, від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15, від 04.04.2020 у справі № 610/1030/2018, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Суд також враховує те, що Верховний Суд у постановах від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 зазначив, що спосіб захисту базується на двох основних взаємопов`язаних принципах: спосіб захисту має бути належним та ефективним, та має дотримуватися принципу процесуальної економії.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Основний принцип належного способу захисту та процесуальної економії, це один спір має вирішуватися судами лише один раз, по одному спору має прийматися лише одне судове рішення та умови для ефективного захисту права - формулювання позовних вимог, задоволення яких призведе до реального поновлення порушеного права чи інтересу та можливість виконання ухваленого рішення.

Суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові 25.01.2022 у справі № 143/591/20 зауважила, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Захистом права є державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Визначення способу захисту порушеного права є невід`ємним процесуальним правом позивача, яким він користується на власний розсуд, тоді як його оцінка відповідності та наявності підстав для захисту такого права є обов`язком суду (висновок Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 10.10.2019 у справі № 921/346/18).

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі № 643/15604/17 виснував, що способом захисту цивільних прав та інтересів, у правовідносинах щодо визнання недійсних договорів, зокрема, фраударних правочинів, також може бути відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відновлення становища, яке існувало до порушення, має місце у випадку, коли припинення порушення суб`єктивного права недостатньо, а необхідно поновити порушене право у повному обсязі відновити становище. Такий спосіб захисту застосовується у правовідносинах щодо визнання правочину недійсним.

Оскільки, визнання правочину недійсним пов`язане з анулюванням наслідків його вчинення і встановлення наслідків, передбачених законом. Тому належне вирішення цього питання має велике значення не тільки для учасників таких правовідносин, а й для третіх осіб.

Зокрема, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах продавець, ТОВ «Пивоварений завод», проти якого ухвалені судові рішення у справах №№ 925/1692/20, 925/1737/21 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 за періоди з 04.02.2020 по 31.10.2020 та з 01.11.2020 по 30.09.2021 відповідно у загальному розмірі 486 897, 44 грн, 11.08.2022 відчужив на підставі договору купівлі-продажу нерухоме майно пов`язаній з ним особі, покупцю, ТОВ «Черкаське пиво», з метою уникнення виконання судових рішень у вказаних справах.

Окрім цього, як наголошував прокурор, ТОВ «Пивоварений завод» не мав наміру і у майбутньому сплачувати кошти за користування вказаною земельною ділянкою, про що свідчить пред`явлення Черкаською міською радою позову до нього про стягнення заборгованості з орендної плати і за наступний період, з 01.10.2021 по 10.08.2022, у розмірі 284 844, 19 грн (справа № 925/305/23).

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що вказана обставина додатково вказує на мету укладання договору купівлі-продажу від 11.08.2022 це ухилення від виконання зобов`язання, що неминуче настане, шляхом відчуження ліквідного нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення з метою погашення боргу. І такі його дії є недобросовісними, вчиненими в умовах зловживання правами стосовно кредитора, Черкаської міської ради, оскільки, укладаючи спірний договір купівлі-продажу, вони порушують майнові інтереси кредитора, які направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних Імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводять до зловживання правом.

Отже, як наслідок, доцільним є визнання договору купівлі-продажу від 11.08.2022 недійсним, як фраудаторний з ознаками фіктивності (ст. 234 ЦК України), направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. З ЦК України), недопустимості зловживання правом (ч. З ст. 13 ЦК України).

Аналогічні правові висновки висловлено Верховним Судом у постановах від 02.02.2022 у справі № 922/1474/21, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19, від 16.06.2021 у справі № 747/306/19, від 10.08.2022 у справі № 752/12240/19, від 16.02.2023 № 903/877/20.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення оспореного договору слід врахувати, що:

-відповідачі уклали договір купівлі-продажу під час примусового виконання судового рішення у справі № 925/1692/20;

-відповідачі уклали договір купівлі-продажу після прийняття судового рішення у справі № 925/1737/21;

-ТОВ «Пивоварений завод» усвідомлював появу нового боргу за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004;

-сторони спірних договорів є пов`язаними між собою особами;

-після відчуження спірного майна у ТОВ «Пивоварений завод» на цей час відсутнє інше майно, за рахунок якого він може в повному обсязі відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Так, ТОВ «Пивоварений завод», відчужуючи належне йому нерухоме майно фактично пов`язаній особі - ТОВ «Черкаське пиво», засновником та єдиним бенефіціаром якого на момент вчинення правочинів був директор ТОВ «Пивоварений завод» ОСОБА_1 , після прийняття судових рішень у справах №№ 925/1692/20, 925/1737/21 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» коштів на користь Черкаської міської ради, передбачало негативні для нього наслідки при виконанні судового рішення, а тому за встановлених обставин очевидним є те, що оспорюваний договір купівлі-продажу не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, а був вчинений з метою приховання належного на праві власності ТОВ «Пивоварений завод» нерухомого майна від звернення стягнення на нього в рахунок погашення боргу, а отже такий договір суперечить вимогам закону.

Факт наявності судового рішення про стягнення з боржника відповідних коштів обумовлює умисел на укладення у спірних правовідносинах договору, який за своєю природою є фраудаторним.

Суд бере до уваги, що Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на тому, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, (що перебуває під обґрунтованим сумнівом у спірних правовідносинах), не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справах №№ 910/7976/17, 904/7905/16, 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19, від 24.04.2019 у справі № 405/1820/17, у постанові від 10.08.2022 у справі № 752/12240/19, від 16.02.23 № 903/877/20.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Сукупність наведених обставин доводить той факт, що сторони діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам кредитора, як до, так і після строку виконання зобов`язання, цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. Оскільки відчуження майна відбулося після винесення судового рішення у справі № 925/1737/21, отже в діях відповідачів наявна мета уникнення звернення стягнення кредитором на майно відповідача.

Оцінюючи вищевикладене, суд вважає, що зазначені обставини у сукупності свідчать про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна укладений з порушенням ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, та не був спрямований на настання реальних правових наслідків, ним обумовлених, а направлений на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно від ТОВ «Пивоварений завод» до пов`язаної з ним особи - ТОВ «Черкаське пиво», з метою збереження цього майна та унеможливлення звернення на нього стягнення в порядку примусового виконання судових рішень.

Суд зауважує, що вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить положенням Цивільного кодексу України, Верховний Суд у постанові від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17 врахував, що відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості та після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 № 903/877/20 зазначив, що фраудаторність правочину проявляється через дії боржника, які вчинені як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. Боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором.

Аналогічною є ситуація і в оспорюваних правовідносинах.

Так, ТОВ «Пивоварений завод» відчужило на користь пов`язаної особи належне йому майно під час примусового виконання судового рішення у справі № 925/1692/20, після ухвалення судового рішення у справі № 925/1737/21 та до ухвалення іншого судового рішення у справі № 925/305/23 про стягнення з нього грошових коштів, які залишаються невиконаними, тоді як у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого може бути в повному обсязі виконані рішення суду.

Правочин був укладений на шкоду позивача та порушує його майнові права як кредитора, а тому у нього виникло право на його оскарження.

Підсумовуючи викладене, оспорюваний правочин щодо відчуження нерухомого майна укладений між відповідачами має чіткі ознаки фраудаторності, суперечить ст.ст. З, 13, 234 ЦК України, внаслідок чого підлягає визнанню недійсним.

У судовому порядку, використовуючи спосіб захисту, передбачений п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, недійсним можна визнати правочин, тобто юридичний факт - дію особи (осіб), спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, зокрема договір, дії, рішення суб`єктів правовідносин, а не їх матеріальну форму - акт приймання передачі, який є документом, що фіксує факт прийняття рішення чи вчинення правочину.

Підставою виникнення, зміни і припинення цивільних правовідносин є юридичні факти. Виникнення деяких цивільних правовідносин може обумовлюватися сукупністю юридичних фактів, які називаються складним юридичним фактом, або юридичним складом.

Традиційно юридичні факти за ознакою залежності їх настання від волі суб`єктів поділяються на дії та події.

Набуття, зміна та припинення речових права, й зокрема права власності на нерухоме майно пов`язані з їх державною реєстрацію. Державна реєстрація речових прав не є самостійним юридичним фактом та підставою виникнення речових прав на нерухоме майно, проте обумовлює момент виникнення таких прав, й зокрема на підставі правочину (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

За своїм змістом обраний позивачем спосіб захисту спрямований на визнання недійсним правочину, який опосередковує перехід права власності на майно за договором купівлі-продажу. Такий спосіб захисту передбачений законом (ч. 2 ст. 16 ЦК України), є дієвим (ефективним), а його реалізація матиме наслідком відновлення порушених майнових прав та інтересів позивача.

Зокрема, відповідно до абз.абз. 1, 2 ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення права є визнання на підставі судового рішення недійсним документу, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, які припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. У разі визнання на підставі судового рішення недійсним документу, на підставі якого проведено державну реєстрацію права, що мало наслідком державну реєстрацію припинення речових прав, відповідне право повертається у стан,

що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації набуття таких речових прав.

Таким чином, обраний спосіб захисту в частині визнання недійсними оскаржуваного фраудаторного правочину про відчуження ТОВ «Пивоварений завод» майна на користь ТОВ «Черкаське пиво», на підставі якого останнім набуто та зареєстровано право на спірний об`єкт нерухомості, призведе до припинення цих прав та відновлення права власності ТОВ «Пивоварений завод» на нерухоме майно. Як наслідок, за рахунок цього майна позивач матиме можливість задовольнити свої грошові вимоги згідно із судовими рішеннями, що перебувають на примусовому виконанні та на цей час не виконані.

Суд вважає, що вказаний спосіб захисту є належним та ефективним у спірних правовідносинах.

Судом враховано, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом застосування наслідків недійсних правочинів.

Перший протокол до Конвенції ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України, він застосовується судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу до неї, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «ЕазїЖезіАПіапсеГішіїеб» проти України» від 23.01.2014) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23.11.2000 у справі «К Порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції Європейського суду з прав людини констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

При цьому, Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за ст. 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011, «Кривенький проти України» від 16.02.2017).

При цьому з питань оцінки «пропорційності», як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, Європейський суд з прав людини визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»).

Таким чином, ст. 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність.

Крім того, Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що у демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи «Оеісошї V. Ве1§іпт» та «Веііеі V. Ргапсе»),

У зв`язку з цим з урахуванням згаданого принципу суди не повинні обмежувати право держави на звернення до суду.

Подібні висновки щодо застосовування ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15, у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 05.02.2020 у справі № 297/616/17 та від 17.06.2020 у справі № 922/2246/19.

Судом встановлено, що за вказаними вище фактичними обставинами, ТОВ «Пивоварений завод» у порушення вимог земельного законодавства, упродовж тривалого періоду часу не виконувало обов`язок щодо сплати до місцевого бюджету м. Черкаси коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 площею 0,9709 га по вул. Хоменка, 15 у м. Черкаси та не мало намірів виконувати його взагалі.

Зокрема, під час примусового виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 09.02.2021 у справі 926/1692/20 про стягнення боргу за період з 04.02.2020 по 31.10.2020 у розмірі 203 466,27 грн та після ухвалення Господарським судом Черкаської області рішення від 21.06.2022 у справі № 925/1737/21 про примусове стягнення боргу за період з 01.11.2020 по 30.09.2021 у розмірі 283 431, 17 грн, та безпосередньо перед набранням останнім судовим рішенням законної сили, відкриттям відповідного виконавчого провадження, й усвідомлюючи передбачені законом можливості (перспективи) примусового звернення стягнення на нерухоме майно по вул. Хоменка, 15 у м. Черкаси в рахунок погашення боргу, відповідач 1 вчинив дії, спрямовані на унеможливлення виконання вказаних рішень господарського суду Черкаської області, уклав з ТОВ «Черкаське пиво» фраудаторний договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Окрім цього, оскільки ТОВ «Пивоварений завод» не сплачено кошти за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 і за наступний період, з 01.10.2021 по 10.08.2022, стягнення яких було предметом спору у справі № 925/305/23, факт відчуження товариством належного йому майна унеможливив виконання судового рішення і у цій справі.

Суд зауважує, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст.3 ЦК України). За змістом ч.3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За правилами ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Водночас, згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, мають інші цілі, ніж передбачені правочином.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання зі сплати заборгованостей діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник позбавляється активів, ставиться під сумнів у частині його добросовісності (неодноразово викладені правові позиції Верховного Суду вказувались вище).

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

З огляду на викладене, у спірних правовідносинах щодо відчуження ТОВ «Пивоварений завод» нерухомого майна пов`язаній з ним особі з метою уникнення виконання судового рішення є очевидно недобросовісними діями, вчиненими в умовах зловживання правами стосовно кредитора Черкаської міської ради, а тому суд приходить до переконання, що звернення прокурора до суду з цим позовом відповідає критерію законності.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (такі висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 (пункт 153); постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 (п.10.34); постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19(910/20867/17), від 16.11.2022 у справі № 44/380-б (910/16410/20), від 05.04.2023 у справі № 906/43/22 (906/459/22)).

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування; контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19 (902/1243/20)).

Судом досліджено та встановлено, що учасники цивільних відносин (сторони договору купівлі-продажу від 11.08.2022) уклали цей правочин для унеможливлення звернення стягнення на майно з метою невиконання судових рішень Господарського суду Черкаської області від 09.02.2021 у справі № 925/1692/20, від 21.06.2022 у справі № 925/1737/21, від 16.05.2023 у справі № 925/305/23, тому додатковим, окрім визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.08.2022, способом захисту є відновлення становища яке існувало до порушення, шляхом повернення комплексу нерухомості, що розташований по вул. Хоменка, 15 у м. Черкаси, ТОВ «Пивоварений завод», відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

З огляду на наведене вбачається очевидним висновок про те, що ТОВ «Пивоварений завод» у ході розгляду вищевказаної справи, усвідомлюючи її результат, заснував ТОВ «Черкаське пиво» та відчужив йому об`єкт нерухомості.

Також вказаний договір від 11.08.2022 укладений під впливом розуміння тієї обставини, що матеріальна відповідальність товариства буде застосована за наступний період настання заборгованості зі сплати орендної плати за землю, що доводиться судовим рішенням у справі № 925/305/23 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 у розмірі 284 844, 19 грн за період з 01.10.2021 по 10.08.2022.

Суд бере до уваги, що пред`явлення прокурором цього позову спрямовано на задоволення суспільної потреби у відновленні правового порядку в частині відновлення становища, яке існувало до укладення оспорюваних правочинів, забезпечення надходження до бюджету передбачених законом та підтверджених судовим рішенням платежів згідно із загальними інтересами, задля фінансування нагальних потреб територіальної громади м. Черкаси, в тому числі, й витрат на потреби оборони, вирішення соціальних питань, пов`язаних з військовою агресією російської федерації.

Щодо питання пропорційності втручання у право на мирне володіння майном у конкретних спірних правовідносинах суд враховує, що оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ «Пивоварений завод» та ТОВ «Черкаське пиво» укладений, від імені продавця - його директором ОСОБА_1 , який також був засновником та кінцевим бенефіціарним покупця, а з 28.09.2022 засновником та кінцевим бенефіціаром власником ТОВ «Черкаське пиво» стала ОСОБА_3 . Як зазначалося вище, вказаний перехід права власності на комплекс нерухомого майна по АДРЕСА_1 свідчить, що його фактичним власником є ОСОБА_2 та взаємопов`язані особи.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що ТОВ «Пивоварений завод» та ТОВ «Черкаське пиво» могли та повинні були передбачити те, що оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна ними укладається у період існування грошового зобов`язання та безпосередньо перед набранням законної сили судовим рішенням про примусове стягнення з продавця боргу, то цей договір буде ставиться під сумнів у частині його добросовісності, вчинення з легітимною метою.

Отже, законність відчуження та набуття відповідачами права власності на спірний об`єкт нерухомого майна поставлено під обґрунтований сумнів, тоді як необхідність захисту порушених діями відповідачів прав територіальної громади м. Черкаси, законодавчо встановленого порядку виконання судових рішень, є беззаперечною.

Суд вважає, що нездійснення Черкаською міською радою повноважень по захисту державних інтересів у спірних правовідносинах відповідно до ст. 131-1 Конституції України ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є достатньою підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред`явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави.

Оцінюючи вказані обставини, суд доходить висновку, що втручання прокурора у спірні правовідносини за для захисту порушеного інтересу держави та територіальної громади м. Черкаси шляхом подачі позовної заяви в особі Черкаської міської ради про визнання недійсним правочину є обґрунтованим, оскільки фактично звернення прокурора до суду спрямоване на відновлення майнових інтересів Черкаської міської ради щодо забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету міста.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання що доводи прокурора є доведеними та обґрунтованими, тому позов з урахуванням заяви про зміну предмету позову, підлягає до повного задоволення.

Відповідно ст.129 ГПК України з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури підлягають до стягнення витрати на оплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст.236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу від 11.08.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод» (код ЄДРПОУ 39246219) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво» (код ЄДРПОУ 44750301) щодо комплексу нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 по вул. Хоменка, 15, м. Черкаси, а саме: будівля колишньої їдальні з підвалом та прибудовою, Б, б, пд загальною площею 125,5 кв.м, адміністративно-складське приміщення з прибудовами А-1, а{ 1}, а{2}, загальною площею 3081 кв.м, прохідна, Ж, замощення № І, II, огорожа, 1, огорожа, 2, огорожа, 3.

Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення комплексу нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 по вул. Хоменка, 15, м. Черкаси, а саме: будівля колишньої їдальні з підвалом та прибудовою, Б, б, пд загальною площею 125,5 кв.м, адміністративно-складське приміщення з прибудовами А-1, а{1}, а{2}, загальною площею 3081 кв.м, прохідна, Ж, замощення № І, II, огорожа, 1, огорожа, 2, огорожа, З на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод» (код ЄДРПОУ 39246219).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод» (вул. Добровольського, 1, каб. 5, м. Черкаси, Черкаська область 18000, код ЄДРПОУ 39246219), на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, р/р UА 13 8201720343160001000003751, код класифікації видатків бюджету - 2800) 3 785,00 грн витрат по сплаті судового збору у зв`язку з пред`явленням позову, заяви про зміну предмету позову та заяви про забезпечення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво» (вул. Благовісна, 436, м. Черкаси, 18030, код ЄДРПОУ 44750301) на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, р/р UА 138201720343160001000003751, код класифікації видатків бюджету - 2800) 3 785,00 грн витрат по сплаті судового збору у зв`язку з пред`явленням позову, заяви про зміну предмету позову та заяви про забезпечення позову.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 31.10.2024.

Суддя Костянтин ДОВГАНЬ