Постанова

від 17.02.2025 по справі 925/102/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2025 р. Справа№ 925/102/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання : Новосельцева О.Р.

за участю представників сторін

від прокурори: прокурор Колодчина Р.В.

від позивача: не з`явився

від відповідача -1 : не з`явився

від відповідача -2 : не з`явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача : не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.10.2024

у справі № 925/102/24 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод»

та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво»

за участю третьої особи, яка заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури (далі-прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради (далі-позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод» (далі-відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво» (далі-відповідач-2) про визнання недійсним договору купівлі продажу комплексу від 11.08.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво» щодо комплексу нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 по вул. Хоменка, 15, м. Черкаси, а саме: будівлі колишньої їдальні з підвалом та прибудовою, Б, б, пд, загальною площею 125,5 кв.м; адміністративно складського приміщення з прибудовами А-1, а{1}, а{2}, загальною площею 3081 кв.м; прохідної, Ж; замощення № І, ІІ; огорожі, 1; огорожі, 2; огорожі, 3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний договір за своєю суттю є фраудаторним з огляду на наявність взаємозв`язків між засновниками, власниками та керівниками відповідачів і направлений на ухилення від виконання рішень Господарського суду Черкаської області від 09.02.2021 у справі № 925/1692/20, від 21.06.2022 у справі № 925/1737/21, від 16.05.2023 у справі 925/305/23.

Ухвалою суду від 29.02.2024 залучено до участі у справі третю особу, яка заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

02.05.2024 прокурором була подана заява про зміну предмету спору, в якій просив позовні вимоги у справі з урахуванням заяви про зміну предмету позову, вважати такими:

«Визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу від 11.08.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод» (код ЄДРПОУ 39246219) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво» (код ЄДРПОУ 44750301) щодо комплексу нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 по вул. Хоменка, 15, м. Черкаси, а саме: будівлю колишньої їдальні з підвалом та прибудовою, Б, б, пд, загальною площею 125,5 кв.м; адміністративно-складське приміщення з прибудовами А-1 а{1}, а{2}, загальною площею 3081 кв.м; прохідну, Ж; замощення № І, II, огорожу, 1; огорожу, 2; огорожу, 3.

Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення комплексу нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 по вул. Хоменка, 15, м. Черкаси, а саме: будівля колишньої їдальні з підвалом та прибудовою, Б, б, пд, загальною площею 125,5 кв.м, адміністративно-складське приміщення з прибудовами А-1, а{1}, а{2}, загальною площею 3081 кв.м, прохідна, Ж, замощення № І, II, огорожа 1, огорожа 2, огорожа 3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод» (код ЄДРПОУ 39246219).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод» та Товариства з обмеженою відповідальністю Черкаське пиво на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у зв`язку з пред`явленням позову, заяви про зміну предмету позову та заяви про забезпечення позову».

Ухвалою суду від 25.06.2024 суд повернувся до стадії підготовчого провадження у справі; прийняв до розгляду вищевказану заяву прокурора про заміну предмету позову із викладеними в ній вимогами.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.10.2024 у справі № 925/102/24 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу комплексу від 11.08.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод» (код ЄДРПОУ 39246219) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво» (код ЄДРПОУ 44750301) щодо комплексу нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 по вул. Хоменка, 15, м. Черкаси, а саме: будівлю колишньої їдальні з підвалом та прибудовою, Б, б, пд, загальною площею 125,5 кв.м, адміністративно-складське приміщення з прибудовами А-1, а{ 1}, а{2}, загальною площею 3081 кв.м, прохідну, Ж, замощення № І, II, огорожу, 1, огорожу, 2, огорожу, 3.

Відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення комплексу нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 по вул. Хоменка, 15, м. Черкаси, а саме: будівля колишньої їдальні з підвалом та прибудовою, Б, б, пд, загальною площею 125,5 кв.м, адміністративно-складське приміщення з прибудовами А-1, а{1}, а{2}, загальною площею 3081 кв.м, прохідна, Ж, замощення № І, II, огорожа, 1, огорожа, 2, огорожа, З на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод» (код ЄДРПОУ 39246219).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод» на користь Черкаської обласної прокуратури 3 785,00 грн витрат по сплаті судового збору у зв`язку з пред`явленням позову, заяви про зміну предмету позову та заяви про забезпечення позову.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво» на користь Черкаської обласної прокуратури 3 785,00 грн витрат по сплаті судового збору у зв`язку з пред`явленням позову, заяви про зміну предмету позову та заяви про забезпечення позову.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що пред`явлення прокурором цього позову спрямовано на задоволення суспільної потреби у відновленні правового порядку в частині відновлення становища, яке існувало до укладення оспорюваних правочинів, забезпечення надходження до бюджету передбачених законом та підтверджених судовим рішенням платежів згідно із загальними інтересами, задля фінансування нагальних потреб територіальної громади м. Черкаси, в тому числі, й витрат на потреби оборони, вирішення соціальних питань, пов`язаних з військовою агресією російської федерації.

Щодо питання пропорційності втручання у право на мирне володіння майном у конкретних спірних правовідносинах суд врахував, що оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ «Пивоварений завод» та ТОВ «Черкаське пиво» укладений, від імені продавця - його директором ОСОБА_2., який також був засновником та кінцевим бенефіціарним покупця, а з 28.09.2022 засновником та кінцевим бенефіціаром власником ТОВ «Черкаське пиво» стала ОСОБА_1 . Вказаний перехід права власності на комплекс нерухомого майна за адресою: вул.Хоменка, 15 у м. Черкаси свідчить, що його фактичним власником є ОСОБА_3. та взаємопов`язані особи.

Суд дійшов висновку, що ТОВ «Пивоварений завод» та ТОВ «Черкаське пиво» могли та повинні були передбачити те, що, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна ними укладається у період існування грошового зобов`язання та безпосередньо перед набранням законної сили судовим рішенням про примусове стягнення з продавця боргу, то цей договір буде ставиться під сумнів у частині його добросовісності, вчинення з легітимною метою.

Отже, законність відчуження та набуття відповідачами права власності на спірний об`єкт нерухомого майна поставлено під обґрунтований сумнів, водночас необхідність захисту порушених діями відповідачів прав територіальної громади м. Черкаси, законодавчо встановленого порядку виконання судових рішень, є беззаперечною.

Також суд зазначив, що нездійснення Черкаською міською радою повноважень із захисту державних інтересів у спірних правовідносинах відповідно до ст. 131-1 Конституції України ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є достатньою підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред`явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави.

Оцінюючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що втручання прокурора у спірні правовідносини за для захисту порушеного інтересу держави та територіальної громади м. Черкаси шляхом подачі позовної заяви в особі Черкаської міської ради про визнання недійсним правочину є обґрунтованим, оскільки фактично звернення прокурора до суду спрямоване на відновлення майнових інтересів Черкаської міської ради щодо забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету міста.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаське пиво" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також апелянт зазначає, що на виконання рішень судів про стягнення грошових коштів відкриті виконавчі провадження, тобто відбувається виконання рішень суду виконавцем, який в повній мірі наділений Законом «Про виконавче провадження» повноваженнями для виконання рішень суду, а тому питання на стадії виконання рішення суду має вирішуватись спеціальним органом або особою, яка Законом наділена такими повноваженнями, а саме, виконавча служба/приватний виконавець.

Апелянт вважає, що заступник прокурора в даній справі переклав на себе повноваження державного виконавця, оскільки позовну заяву подано на стадії виконання попередніх рішень суду і законом не встановлено повноважень прокурору з контролювання виконання рішення суду про стягнення боргу в господарських справах.

Також скаржник зауважує, що Черкаська міська рада є тим органом, який має повноваження звернення до суду за захистом свого порушеного права і вона для захисту інтересів територіальної громади зверталась до суду із позовом про стягнення із ТОВ «Пивоварений завод» боргу за користування земельною ділянкою, тобто Черкаська міська рада по факту виконала свій обов`язок по захисту інтересів територіальної громади (держави) і суд стягнув суму боргу. Також, у даному випадку, є орган, який здійснює виконання рішень суду про стягнення боргу - приватний виконавець, який наділений правом звернення до суду в процесі виконання рішення судів.

На думку апелянта, неналежне здійснення захисту інтересів держави

Черкаською міською радою має розцінюватись прокурором, як бездіяльність посадових осіб Черкаської міської ради, тому мають бути докази встановлення вини таких осіб та притягнення їх до відповідальності (адміністративної, кримінальної). Проте прокурор таких доказів не надав, тому твердження прокурора про неналежне виконання Черкаською міською радою захисту інтересів держави є надуманим та нічим не підтвердженим.

Скаржник наголошує, що заступник керівника Черкаської обласної прокуратури не наділений повноваженнями на звернення до суду в інтересах Черкаської міської ради, оскільки в матеріалах справи відсутні докази підтвердження судом підстав для представництва заступника керівника Черкаської обласної прокуратури, а суд першої інстанції не дослідив належним чином наявність повноважень прокуратури для звернення до суду.

Крім того, скаржник вказує на те, що оспорюваний правочин укладений між відповідачами реально, не фіктивно, і сторонами здійснено всі необхідні дії для передачі нерухомого майна та отримання за нього грошових коштів.

Апелянт також вказує, що суд не дослідив відсутність майна у ТОВ «Пивоварений завод» на момент укладання даного договору. На його думку, встановлення факту відсутності майна у відповідача- 1 у даній справі є обов`язковим фактором для встановлення неплатоспроможності боржника та встановлення факту ухилення від виконання рішення судів, оскільки, якщо у ТОВ «Пивоварений завод» наявне майно, яке може бути вилучене для погашення боргів, то ухилення від виконання рішень суду немає і шкода кредитору не наноситься.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти апеляційної скарги, прокурор у своєму відзиві, поданому до суду 04.12.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, прокурор вказує, що незважаючи на оформлення ТОВ «Пивоварений завод» права користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004, зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати Товариство належним чином не виконувало, що було предметом судових спорів.

Прокурор зазначає, що вказаний договір купівлі-продажу, укладений під час примусового виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 09.02.2021 у справі № 925/1692/20 за позовом Черкаської міської ради до ТОВ «Пивоварений завод» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004, що розташована по вул. Хоменка, 15 у м. Черкаси, за період з 04.02.2020 по 31.10.2020 у розмірі 203 466, 27 грн, та під час розгляду Північним апеляційним господарським судом справи № 925/1737/21 про стягнення 283 431, 17 грн з ТОВ «Пивоварений завод» на користь Черкаської міської ради заборгованості з орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою за період з 01.11.2020 по 30.09.2021. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.06.2022 у цій справі набрало законної сили 18.10.2022.

Таким чином, прокурор вказує, що вищевказаний об`єкт нерухомого майна 11.08.2022 відчужений ТОВ «Пивоварений завод» під час примусового виконання судового рішення у справі № 925/1692/20 про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 203 466, 27 грн та незадовго до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 925/1737/21 про стягнення з Товариства заборгованості у сумі 283 431, 17 грн, тобто після того, як стало зрозуміло про невідворотність настання відповідальності у вигляді стягнення коштів.

Також, прокурор зауважує, що вказаний договір від 11.08.2022 укладений під впливом розуміння тієї обставини, що матеріальна відповідальність Товариства буде застосована за наступний період настання заборгованості зі сплати орендної плати за землю, що доводиться судовим рішенням у справі № 925/305/23 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 у розмірі 284 844, 19 грн за період з 01.10.2021 по 10.08.2022.

Прокурор вважає, що вказаний перехід речових прав на об`єкт нерухомого майна у сукупності з відомостями судових спорів та з урахуванням суб`єктного складу його учасників достеменно свідчить про те, що метою вказаного правочину є саме унеможливлення у подальшому реального виконання судових рішень про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» грошових коштів.

Натомість, як зазначає прокурор, нерухоме майно ТОВ «Пивоварений завод», на яке можна було б звернути стягнення з метою виконання рішень Господарського суду Черкаської області від 09.02.2021 у справі № 925/1692/20, від 21.06.2022 у справі № 925/1737/21, від 16.05.2023 у справі № 925/305/23 не виконаних боржником добровільно, було 11.08.2022 відчужене ним безпосередньо у ході виконання рішення від 09.02.2021 у справі № 925/1692/20 та перед набранням судовим рішенням від 21.06.2022 у справі № 925/1737/21 законної сили, і в умовах розуміння перспективи звернення стягнення на майно Товариства органами державної виконавчої служби, ТОВ «Пивоварений завод» свідомо вжито заходи щодо його відчуження пов`язаній особі.

Прокурор стверджує, що розгляд справи № 925/1737/21 на час створення ТОВ «Черкаське пиво» та вчинення договору купівлі-продажу від 11.08.2022 тривав. Зокрема, прокурор акцентував увагу на тому, що судом апеляційної інстанції переглядалося рішення Господарського суду Черкаської області від 21.06.2022 про задоволення позову Черкаської міської ради, однак з урахуванням результатів розгляду попередніх справ за аналогічних обставин, результат розгляду справи № 925/1737/21 для відповідача був прогнозований.

Передбачуваним було й нове звернення до суду Черкаською міською радою до ТОВ «Пивоварений завод» з позовом аналогічного характеру у майбутньому. Таким чином, як пояснив прокурор, будучи достовірно обізнаним та усвідомлюючи необхідність виконання судових рішень у справах №№ 925/1692/20, 925/1737/21 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» коштів за користування земельною ділянкою, розуміючи перспективу звернення стягнення на майно Товариства органами державної виконавчої служби, відповідачем-1 свідомо вжито заходи щодо його відчуження пов`язаній особі. При цьому за умовами договору купівлі-продажу від 11.08.2022 продаж ТОВ «Пивоварений завод» комплексу нерухомого майна за адресою: вул. Хоменка, 15 у м. Черкаси на користь ТОВ «Черкаське пиво» вчинено за 196 800, 00 грн. Водночас, як вказував прокурор, за інформацією, розміщеною в Автоматизованомій системі виконавчого провадження, на виконання рішень Господарського суду Черкаської області від 21.06.2022 у справі № 925/1737/21, від 26.05.2023 у справі № 925/305/23 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» 283 431, 17 грн та 284 844, 19 грн останнім не відшкодовано.

Прокурор зазначає, що з огляду на наявність взаємозв`язків між засновниками, власниками та керівниками вказаних вище юридичних осіб, зокрема, участь у зазначеному вище договорі купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_2 , як директора ТОВ «Пивоварений завод», водночас він був одноособовим засновником та власником ТОВ «Черкаське пиво», власником якого невдовзі стала дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , ставить під беззаперечний обґрунтований сумнів факт здійснення розрахунку за цим договором, що має чіткі ознаки фраудаторного, що направлений на ухилення від виконання рішень суду у майбутньому, що спростовує доводи зазначені у відзиві щодо його добросовісності при укладанні спірного правочину.

Стосовно доводів з приводу відсутності повноважень у прокурора на звернення до суду з позовом у цій справі, то прокурор зауважує, що ним було дотримано вимоги ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, у т.ч. доведено, що мало місце невжиття Черкаською міською радою, як стороною на користь якої ухвалені рішення у справах №№ 925/1692/20, 925/1737/21, 925/305/23 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» коштів до бюджету доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, протягом тривалого часу заходів спрямованих на захист інтересів жителів територіальної громади, а їх невжиття прокурором мало б наслідком недоотриманням місцевим бюджетом доходу через відсутність у боржника майна. При цьому, як вказуває прокурор, правова позиція Черкаської міської ради свідчить про те, що нею не оспорюється наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в її особі.

Як вбачається з матеріалів справи, інші учасники справи у встановлений процесуальний строк не скористалися правом на подання відзивів на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво» на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.10.2024 у справі № 925/102/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Майданевича А.Г., суддів: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 виребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/102/24.

22.11.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/102/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво» на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.10.2024 у справі № 925/102/24 та призначено її до розгляду на 20.01.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 розгляд справи №925/102/24 відкладено на 17.02.2025, у зв`язку з неявкою у судове засідання представників позивача, відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи.

Явка представників сторін у судове засідання

Представники позивача, відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи у судове засідання 17.02.2025 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення зазначених вище сторін про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку без участі представників позивача, відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи.

Позиції учасників справи

Прокурор у судовому засіданні апеляційної інстанції 17.02.2025 заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Предметом даної справи є визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу від 11.08.2022, який був укладений між відповідачами - ТОВ «Пивоварений завод» та ТОВ «Черкаське пиво» щодо комплексу нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Хоменка, 15, м. Черкаси.

Судом першої інстанції встановлено, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «Пивоварений завод» на підставі договору купівлі-продажу від 04.02.2020 придбало у власність у ПП «Ньютон-Трейд» комплекс нерухомості, розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004, за адресою: вул. Хоменка, 15, м. Черкаси. Право власності того ж дня було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 35332199.

До складу вказаного комплексу нерухомості входило: будівля колишньої їдальні з підвалом та прибудовою, Б, б, пд, загальною площею 125,5 кв.м; адміністративно-складське приміщення з прибудовами А-1, а{1}, а{2}, загальною площею 3081 кв.м; прохідна, Ж; замощення № І, II; огорожа, 1; огорожа, 2; огорожа, 3.

Згідно із відомостями, які містяться у Державному земельному кадастрі цільове призначення земельної ділянки за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 - для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, зареєстрована в ДЗК 05.04.2018, її площа складає 0,9709 га, власник - Черкаська міська рада.

Користувачем вказаної земельної ділянки за період з 16.02.2006 по 04.02.2020 було ПП «Ньютон-Трейд», згідно з договором оренди землі від 16.02.2006 б/н, укладеного з Черкаською міською радою та у наступному, у зв`язку зі зміною власника вказаного об`єкта нерухомості, органом місцевого самоврядування 26.05.2020 укладено додаткову угоду до договору від 16.02.2006 з ТОВ «Пивоварений завод», якою внесено зміни у частині зміни орендаря земельної ділянки (далі - Договір оренди землі).

Відповідно до п. 2.2 договору оренди землі, на земельній ділянці, яка є предметом цього договору, знаходяться об`єкти нерухомого майна та інфраструктури - адмінбудівля, гараж, склад, їдальня, прохідна.

За умовами п.п. 3.1, 4.1, 4.3 договору оренди землі, він укладений до 28.12.2054, річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлена у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки та становила 309 197, 67 грн, яка вноситься орендарем щомісячно до 30 числа наступного за звітним шляхом безготівкового нарахування на розрахунковий рахунок Черкаської міської ради.

Як зазначив прокурор, незважаючи на оформлення відповідачем-1 права користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004, зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати ТОВ «Пивоварений завод» належним чином не виконував, що було предметом судових спорів.

Так, Черкаська міська рада зверталась до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» заборгованості з орендної плати за вищевказану земельну ділянку по вул. Хоменка, 15 у м. Черкаси за період з 04.02.2020 по 31.10.2020.

Господарським судом Черкаської області у справі № 925/1692/20 позов Черкаської міської ради 09.02.2021 задоволено, стягнуто з ТОВ «Пивоварений завод» 203 466, 27 грн. Рішення у цій справі 11.05.2021 залишено в силі постановою Північного апеляційного господарського суду.

З метою виконання вищевказаного судового рішення Господарським судом Черкаської області 01.06.2021 видано наказ № 925/1692/20, який направлено на примусове виконання в Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Другий ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ)).

Другим ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) 25.10.2023 відкрито виконавче провадження № 73134795 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» (боржник) на користь Черкаської міської ради (стягувач) 203 466, 27 грн заборгованості з орендної плати за земельну ділянку для зарахування до міського бюджету м. Черкаси.

Також, рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.06.2022 у справі № 925/1737/21, яке залишено без змін Північним апеляційним господарським судом 18.10.2022, з ТОВ «Пивоварений завод» на користь Черкаської міської ради стягнуто 283 431, 17 грн заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 за період з 01.11.2020 по 30.09.2021.

З метою виконання вищевказаного судового рішення Господарським судом Черкаської області 23.02.2023 видано наказ № 925/1737/21, який направлено на примусове виконання в Придніпровський ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ).

Придніпровським ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) 24.03.2023 відкрито виконавче провадження №71378947 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» (боржник) на користь Черкаської міської ради (стягувач) 283 431, 17 грн заборгованості з орендної плати за земельну ділянку для зарахування до міського бюджету м. Черкаси.

Придніпровським ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) 25.04.2023 передано вказане виконавче провадження до Другого ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ), яким 22.05.2023 прийнято його до примусового виконання.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.05.2023 у справі №925/305/23 з ТОВ «Пивоварений завод» на користь Черкаської міської ради стягнуто 284 844, 19 грн заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 за період з 01.10.2021 по 10.08.2022.

З метою виконання вищевказаного судового рішення Господарським судом Черкаської області 21.06.2023 видано наказ № 925/305/23, який направлено на примусове виконання в Другий ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ)).

Другим ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) 28.07.2023 відкрито виконавче провадження № 72370271 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» (боржник) на користь Черкаської міської ради (стягувач) 284 844, 19 грн заборгованості з орендної плати за земельну ділянку для зарахування до міського бюджету м. Черкаси.

Судом першої інстанції встановлено, що за період з 06.06.2014 (з часу заснування ТОВ «Пивоварений завод») по 09.12.2019 його засновником був ОСОБА_3 , а з 11.10.2021 співзасновником вказаного підприємства стала ОСОБА_1 , яка є його дружиною.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2022 об`єкт вказаного нерухомого майна, ТОВ «Пивоварений завод» відчужено ТОВ «Черкаське пиво».

Судом першої інстанції взято до уваги, що ТОВ «Черкаське пиво» засновано 01.07.2022, його засновником є ОСОБА_1 , яка з 11.10.2021 також є засновником ТОВ «Пивоварений завод».

При цьому, у вказаному договорі купівлі-продажу від імені ТОВ «Пивоварений завод» діяв його директор ОСОБА_2 , який згідно з витягом з ЄДРПОУ станом на 11.08.2022 також був засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Черкаське пиво», а з 28.09.2022 засновником та кінцевим бенефіціаром вказаного Товариства стала ОСОБА_1 .

За встановленими судом обставинами, за період існування юридичних осіб, між якими відбувався перехід права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , їх засновниками, власниками та керівниками у різні часи або одночасно були одні й ті самі, або взаємопов`язані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (ТОВ «Пивоварений завод»); ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (ТОВ «Черкаське пиво»).

За приписами пп. 14.1.159 ПК України пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням, зокрема, таких критеріїв:

-повноваження одноособового виконавчого органу таких юридичних осіб здійснює одна і та сама особа;

-для фізичних осіб - чоловік (дружина);

-фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків;

-якщо фізична особа визнається пов`язаною з іншими особами, такі особи визнаються пов`язаними між собою.

Як встановлено вище, договір купівлі-продажу вказаного об`єкту нерухомого майна 11.08.2022 між ТОВ «Пивоварений завод» та ТОВ «Черкаське пиво», вчинений ОСОБА_2 , як директором ТОВ «Пивоварений завод», водночас він був одноособовим засновником та власником ТОВ «Черкаське пиво».

З урахуванням вказаних та вище наведених судових спорів у справах № 925/1692/20, №925/1737/21 та №925/305/23, очевидним є висновок щодо стійкого, протиправного небажання власників нерухомого майна за адресою: вул.Хоменка, 15, м.Черкаси добровільно виконувати законодавчо встановлений обов`язок щодо сплати до міського бюджету коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності під належною їм нерухомістю.

Суд першої інстанції також вірно взяв до уваги, що Черкаським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 42024252010000002 від 12.01.2024 за фактом умисного невиконання ТОВ «Пивоварений завод» рішень судів, що набрали законної сили, у тому числі, рішення господарського суду Черкаської області від 22.02.2022 у справі № 925/1736/21, та вчинення дій, що перешкоджають його виконанню та, що заподіяли істотної шкоди державним інтересам, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Пивоварений завод» на цей час не зареєстровано речові права щодо будь-якого нерухомого майна, належного йому на праві власності, у зв`язку з його відчуженням на користь інших осіб.

Зокрема, як зазначено вище, за договором купівлі-продажу від 11.08.2022, на користь ТОВ «Черкаське пиво» відчужено комплекс нерухомого майна за адресою: вул.Хоменка, 15 у м.Черкаси.

Вказаний договір купівлі-продажу укладений під час примусового виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 09.02.2021 у справі № 925/1692/20 за позовом Черкаської міської ради до ТОВ «Пивоварений завод» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004, що розташована за адресою: вул.Хоменка, 15 у м.Черкаси за період з 04.02.2020 по 31.10.2020 у розмірі 203 466, 27 грн та під час розгляду Північним апеляційним господарським судом справи № 925/1737/21 про стягнення 283 431,17 грн з ТОВ «Пивоварений завод» на користь Черкаської міської ради заборгованості з орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою за період з 01.11.2020 по 30.09.2021. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.06.2022 у цій справі набрало законної сили 18.10.2022.

Таким чином, вищевказаний об`єкт нерухомого майна 11.08.2022 відчужений ТОВ «Пивоварений завод» під час примусового виконання судового рішення у справі № 925/1692/20 про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 203 466, 27 грн та незадовго до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 925/1737/21 про стягнення з Товариства заборгованості у сумі 283 431, 17 грн, тобто після того, як стало зрозуміло про невідворотність настання відповідальності у вигляді стягнення коштів.

Також, вказаний договір від 11.08.2022 укладений під впливом розуміння тієї обставини, що матеріальна відповідальність Товариства буде застосована за наступний період настання заборгованості зі сплати орендної плати за землю, що доводиться судовим рішенням у справі № 925/305/23 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7110136700:05:021:0004 у розмірі 284 844, 19 грн за період з 01.10.2021 по 10.08.2022.

Такий перехід речових прав на об`єкт нерухомого майна у сукупності з відомостями судових спорів та з урахуванням суб`єктного складу його учасників може свідчити про те, що метою вказаного правочину є саме унеможливлення у подальшому реального виконання судових рішень про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» грошових коштів.

Виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого с.6 Конвенції про захисту прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Практика ЄСПЛ свідчить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до положень ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Водночас, нерухоме майно ТОВ «Пивоварений завод», на яке можна було б звернути стягнення з метою виконання рішень Господарського суду Черкаської області від 09.02.2021 у справі № 925/1692/20, від 21.06.2022 у справі № 925/1737/21, від 16.05.2023 у справі № 925/305/23 не виконаних боржником добровільно, було 11.08.2022 відчужене ним безпосередньо під час виконання рішення від 09.02.2021 у справі № 925/1692/20 та перед набранням судовим рішенням від 21.06.2022 у справі № 925/1737/21 законної сили та в умовах розуміння перспективи стягнення на майно Товариства органами державної виконавчої служби, ТОВ «Пивоварений завод» свідомо вжито заходи щодо його відчуження пов`язаній особі.

Розгляд справи № 925/1737/21 на час створення ТОВ «Черкаське пиво» та вчинення договору купівлі-продажу від 11.08.2022 тривав. Зокрема, судом апеляційної інстанції переглядалося рішення Господарського суду Черкаської області від 21.06.2022 про задоволення позову Черкаської міської ради, однак з урахуванням результатів розгляду попередніх справ за аналогічних обставин, результат розгляду справи № 925/1737/21 для відповідача був прогнозований.

Передбачуваним було й нове звернення до суду Черкаською міською радою до ТОВ «Пивоварений завод» з позовом аналогічного характеру у майбутньому.

Тобто, судом правильно встановлено, що будучи достовірно обізнаним та усвідомлюючи необхідність виконання судових рішень у справах №№ 925/1692/20, 925/1737/21 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» коштів за користування земельною ділянкою, розуміючи перспективу звернення стягнення на майно Товариства органами державної виконавчої служби, відповідачем-1 свідомо вжито заходи щодо його відчуження пов`язаній особі.

При цьому, за умовами договору купівлі-продажу від 11.08.2022 продаж ТОВ «Пивоварений завод» комплексу нерухомого майна за адресою: вул. Хоменка, 15 ум. Черкаси на користь ТОВ «Черкаське пиво» вчинено за 196 800, 00 грн.

Разом з тим, за інформацією, розміщеною в Автоматизованомій системі виконавчого провадження, на виконання рішень Господарського суду Черкаської області від 21.06.2022 у справі № 925/1737/21, від 26.05.2023 у справі № 925/305/23 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» 283 431, 17 грн та 284 844, 19 грн останнім не відшкодовано.

Аналізуючи вище викладене, з огляду на наявність взаємозв`язків між засновниками, власниками та керівниками вказаних вище юридичних осіб, зокрема,3 участь у зазначеному вище договорі купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_2 , як директора ТОВ «Пивоварений завод», водночас він був одноособовим засновником та власником ТОВ «Черкаське пиво», власником якого невдовзі стала дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , ставить під беззаперечний обґрунтований сумнів факт здійснення розрахунку за цим договором, що має чіткі ознаки фраудаторного, як направлений на ухилення від виконання рішень суду.

Наведені обставини у їх сукупності стали підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом, оскільки, на переконання останнього, договір купівлі-продажу від 11.08.2022, укладений між відповідачами, за своєю суттю є фраудаторними, тобто вчинений на шкоду кредитору, з огляду на наявність взаємозв`язків між засновниками, власниками та керівниками юридичних осіб і направлений на ухилення від виконання рішень суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивоварений завод" на користь Черкаської міської ради заборгованості за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання спірних правочинів недійсними, як фраудаторних, за позовом прокурора, який звернувся до суду в інтересах держави в особі Черкаської міської ради.

Розглядаючи даний спір колегія суддів враховує, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)). Так, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників правовідносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Правочинами визнаються дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин - це дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками: це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі; це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону; спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.

Фраудаторними правочинами в юридичній науці та в останні роки в українській судовій практиці називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору.

Цей термін походить від англ. "fraud" - шахрайство, підроблення, афера. Значення цього слова розкривається внутрішнім змістом тих категорій і понять, які вони називають.

Стаття 13 ЦК України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Межі є невід`ємною рисою будь-якого суб`єктивного права. Суб`єктивні цивільні права, будучи мірою можливої поведінки уповноваженої особи, має певні межі за змістом і за характером здійснення.

Зокрема, зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм в рамках дозволеного йому законом загального типу поведінки.

За одним із сучасних визначень під зловживанням правом розуміються випадки, коли суб`єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб`єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом.

Тобто уповноважена особа, маючи суб`єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки. Слово "зловживання" за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було.

Семантичне тлумачення терміна "зловживання правом" призводить до висновку про те, що його основним змістом є використання належного уповноваженій особі суб`єктивного цивільного права на шкоду іншому учаснику цивільних відносин.

Отже, можна стверджувати, що учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

У зв`язку з цим слід дійти висновку, що межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 №2-р(II)/2021 у справі №3-95/2020(193/20) визнано, що ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 16 ЦК України не суперечать ч. 2 ст. 58 Конституції України та вказано, що оцінюючи домірність припису ч. 3 ст. 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису ч. 1 ст. 68 Конституції України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у ч. 3 ст. 13 ЦК України, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що ч. 3 ст. 13 та ч. 3 ст. 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

Таким чином, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, тобто кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, 28.11.2019 у справі №910/8357/18, 20.05.2020 у справі №922/1903/18 та 07.06.2023 у справі №910/8861/21.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.04.2020 у справі №182/2214/16-ц, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

Також колегія суддів звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, про те, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст.234 ЦК України, так і інша, наприклад підстава, передбачена ст.228 вказаного кодексу.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, 03.03.2020 у справі №904/7905/16, 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011 та 07.06.2023 у справі №910/8861/21.

До подібних правових висновків дійшла і палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19), зазначивши, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі п.6 ч.1 ст.3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та ч. ч 3, 6 ст.13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину лише на підставі ст.234 ЦК України. У такому разі звернення з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Критеріями для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); відчуження майна на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); відчуження майна на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже їх наявність свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника (постанови Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, 14.07.2020 у справі №754/2450/18 та 07.06.2023 у справі №910/8861/21).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.10.2020 у справі №755/17944/18, цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Подібний висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №747/306/19.

Враховуючи критерії для кваліфікації договору, як фраудаторного, суд першої інстанції вірно встановив, що відчуження майна за оспорюваними правочинами відбулося боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення значної заборгованості, відчуження майна відбулося на користь пов`язаної особи (на користь власної юридичної особи), а після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Так, ТОВ «Пивоварений завод», відчужуючи належне йому нерухоме майно фактично пов`язаній особі - ТОВ «Черкаське пиво», засновником та єдиним бенефіціаром якого на момент вчинення правочинів був директор ТОВ «Пивоварений завод» ОСОБА_2 , після прийняття судових рішень у справах №№ 925/1692/20, 925/1737/21 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» коштів на користь Черкаської міської ради, передбачало негативні для нього наслідки при виконанні судового рішення, а тому за встановлених обставин очевидним є те, що оспорюваний договір купівлі-продажу не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, а був вчинений з метою приховання належного на праві власності ТОВ «Пивоварений завод» нерухомого майна від звернення стягнення на нього в рахунок погашення боргу, а отже такий договір суперечить вимогам закону.

Факт наявності судового рішення про стягнення з боржника відповідних коштів обумовлює умисел на укладення у спірних правовідносинах договору, який за своєю природою є фраудаторним.

Суд враховує правовий висновок, неодноразово зроблений Верховним Судом, щодо того, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20, постанови Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), 16.11.2022 у справі №44/380-б (910/16410/20) та 05.04.2023 у справі №906/43/22 (906/459/22).

Отже, доводи прокурора про укладення відповідачем-1 спірних договорів під час апеляційного перегляду судового рішення, яким стягнуто з нього заборгованість, а також про поведінку відповідача-1 після укладення договорів купівлі-продажу свідчать про фраудаторність цих договорів, за якими майно, за рахунок якого можна було погасити заборгованість перед позивачем у разі невиконання боржником рішення суду, перейшло до пов`язаної особи.

Доводи відповідача-2 про те, що оспорювані правочини не є фіктивними, а тому не можуть бути визнані судом недійсними, спростовуються правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 19.07.2022 у справі №904/6251/20(904/316/21). Так, касаційний суд зауважив на тому, що фраудаторні правочини в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства), ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства), при неплатоспроможності банків (ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), у виконавчому провадженні (ч.4 ст.9 Закону України "Про виконавче провадження").

Велика Палата Верховного Суду кваліфікує правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам, як фраудаторні правочини, зробивши такий правовий висновок: "Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з ч.ч.2 та 3 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц).

Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній вище справі вказує, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст.234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст. 228 ЦК України.

Проте, боржники не лише за допомогою фіктивних правочинів унеможливлюють звернення стягнення на своє майно. Недоброчесні боржники використовують різноманітні механізми, і протистояти відповідним зловживанням лише за допомогою конструкції фіктивного правочину навряд чи можливо. Отже, виникає сумнів у кваліфікації фіктивного правочину або правочину, що порушує публічний порядок, як видів фраудаторного.

Фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, у свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує. Оскільки на підставі фіктивного правочину відсутня можливість передачі майна, restitutio in integrum виключається юридичною конструкцією фіктивного правочину. Якщо ж буде встановлено, що така передача de facto відбулася, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, і тому норма ст.234 ЦК України не підлягає застосуванню, адже фіктивний правочин de jure не породжує будь-яких правових наслідків. В свою чергу, правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ч.3 ст.234 ЦК України).

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони не бажають настання правових наслідків, обумовлених договором; усі сторони договору поінформовані про його фіктивність; письмовим текстом договору створюється лише видимість правовідносин між сторонами; мета вчинення фіктивного правочину не має значення.

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, якщо хоча б одна зі сторін оспорюваного договору намагалася досягти правового результату, то цей правочин не може визнаватися фіктивним. Зокрема, як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №904/4567/18, суд у застосуванні приписів ст.234 ЦК України у подібних правовідносинах виходив, зокрема, з того, що у разі, коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний.

Практичне правозастосування виходить з того, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним" (постанова Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №924/1014/18).

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №910/11715/17, 08.08.2018 у справі №920/1144/17, 21.08.2018 у справі №910/11565/17 та 26.02.2019 у справі №925/1453/16.

Що ж до фраудаторного правочину, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм зловживання правом.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини та правові позиції суду касаційної інстанції, приймаючи до уваги, що відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що права Черкаської міської ради порушені внаслідок укладення оспорюваного правочину, а відтак такі правочини на підставі ст. ст. 3, 13, 16, 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними як такі, що укладені на шкоду кредитору.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Наведеними обставинами спростовуються доводи скаржника в частині того, що оспорювані правочини укладені між сторонами реально, не фіктивно, і сторони здійснили всі необхідні дії для передачі нерухомого майна та отримання за нього грошових коштів.

Стосовно наявності підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах та доводів скаржника в наведеній частині, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох «виключних» випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповіднийсуб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Аналогічна правова позиція неодноразова викладалась у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 від 18.08.2020 у справі № 914/1844/18.

Також, слід врахувати, що поняття «державний інтерес» у сталій практиці Верховного Суду є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються однозначній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом; надмірна формалізація поняття «інтереси держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора щодо захисту суспільних (публічних) інтересів там, де це дійсно потрібно (питань охорони земель, безпеки довкілля, благоустрою населених пунктів, розпорядження комунальною та державною власністю, запобігання виникнення техногенних катастроф тощо).

Статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з приписом ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, зокрема, належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти.

За змістом п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду бюджетів міст обласного значення належить податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, до складу якого згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України належить плата за користування землею, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Необхідно зазначити, що до кола повноважень Черкаської міської ради, як до органу місцевого самоврядування, віднесено представництво інтересів територіальноїгромади, а отже вона є компетентним органом в розумінні положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», який повинен здійснювати захист цих інтересів у випадку їх порушення в установленому законом порядку самостійно або через відповідні виконавчі органи.

Черкаська обласна прокуратура зверталась до Черкаської міської ради, яку листом від 22.11.2023 № 15/1-1115вих-23 відповідно повідомлено про порушення вимог законодавства.

Згідно з інформацією Черкаської міської ради від 15.12.2023 № 19356-01-11 Черкаська міська рада самостійно заходи представницького характеру

щодо визнання недійсним, зважаючи на ознаки фраудаторності, договору купівлі- продажу між ТОВ «Пивоварений завод» та ТОВ «Черкаське пиво», не вживала, проте не заперечує з приводу вжиття таких заходів органами прокуратури.

Враховуючи наведене, надаючи відповідь прокурору на його листи, Черкаська міська рада свою позицію щодо порушення інтересів держави жодним чином не висловила, зазначила про невжиття самостійно заходів позовного характеру та не заперечила з приводу вжиття таких заходів органами прокуратури.

За таких обставин, орган місцевого самоврядування не виконав покладені на ньогоповноваження щодо захисту інтересів територіальної громади міста та не вживав відповідних заходів самостійно у розумний строк після отримання повідомлення органів прокуратури щодо допущених порушень, у зв`язку з чим, у прокурора виникли обґрунтовані підстави для звернення до суду.

При цьому у відповідного органу було достатньо часу відреагувати на дані факти та вжити адекватних заходів у такій ситуації (з`ясувати обставини стверджуваних прокурором порушень, призначити перевірку обставин, вчинити дії для виправлення допущеної бездіяльності, подати позовну заяву або надати аргументовані заперечення).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. З огляду на викладене, приймаючи до уваги предмет та підстави позову, прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, у т.ч. доведено, що мало місце невжиття Черкаською міською радою, як стороною на користь якої ухвалені рішення у справах №№ 925/1692/20, 925/1737/21, 925/305/23 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» коштів до бюджету доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, протягом тривалого часу заходів спрямованих на захист інтересів жителів територіальної громади, тоді як останні потребували невідкладного захисту, а їх невжиття прокурором мало б наслідком недоотриманням місцевим бюджетом доходу через відсутність у боржника майна.

При цьому, правова позиція Черкаської міської ради свідчить про те, що нею не оспорюється наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в її особі.

Доводи відповідача-2 з приводу того, що Черкаська міська рада зверталася з іншими позовами щодо захисту своїх порушених прав, судом оцінено критично, оскільки обґрунтованість підстав представництва прокурором інтересів держави в суді та підстави для звернення до суду прокурора повинні оцінюватися у кожному конкретному випадку окремо.

Оцінюючи вказані обставини, колегія суддів зазначає, що втручання прокурора у спірні правовідносини з метою захисту порушеного інтересу держави та Територіальної громади міста Черкаси шляхом подання позовної заяви в особі Черкаської міської ради про визнання недійсними правочинів є обґрунтованим, оскільки заходи реагування Черкаською міською радою упродовж розумного строку не вжито, що підтверджується листом №19356-01-11 від 15.12.2023.

Фактично, звернення прокурора до суду спрямоване на відновлення майнових інтересів Черкаської міської ради щодо забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету міста, а органом, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження у спірних правовідносинах, є Черкаська міська рада.

Позов, пред`явлений прокурором, є окремим самостійним способом захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах в межах реалізації повноважень, визначених Законом України «Про прокуратуру», який не пов`язаний з реалізацією наданих повноважень органами державної виконавчої служби.

З огляду на викладене вище, доводи апеляційної скарги відповідача-2 з приводу того, що прокурор не мав права і повноважень на звернення до суду з даним позовом, а суд першої інстанції не досліджував належним чином наявність повноважень прокуратури для звернення до суду, спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво» на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.10.2024 у справі № 925/102/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відхиляються колегією суддів як безпідставні.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво» на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.10.2024 у справі № 925/102/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.10.2024 справі № 925/102/24 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво» на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.10.2024 у справі № 925/102/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.10.2024 справі № 925/102/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №925/102/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, порядку та строку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 26.02.2025.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк