Ухвала

від 30.10.2024 по справі 904/5865/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/5865/20 (904/6495/23)

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Картере В.І.

розглянувши матеріали касаційної скарги Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2024 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. - головуючий, Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 (суддя Соловйова А.Є.)

у справі № 904/5865/20 (904/6495/23)

за позовом Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОЗАВОД №10"

про стягнення штрафу та пені

в межах справи № 940/5865/20

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод №10",

ВСТАНОВИВ:

Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України 14.10.2024 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 у справі № 904/5865/20 (904/6495/23) разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Здійснивши перевірку касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Верховний Суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст. 290 ГПК України, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

На момент звернення з позовом до суду ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлений у розмірі 2684,00 грн.

Предметом позову у цій справі є стягнення штрафу та пені, на загальну суму 365400,00 грн. Зазначена сума не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року (1342000,00 грн).

Разом з тим, у поданій касаційній скарзі Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України не наводить обґрунтувань щодо наявності підстав, передбачених пп. "а - г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України для прийняття та розгляду Верховним Судом касаційної скарги на судові рішення у справах за ціною позову, що не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Згідно з частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 встановлений у розмірі 2684,00 грн.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п.п.2 п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, скаржник повинен був надати докази судового збору за подання касаційної скарги у сумі 8769,60 грн (5481,00 (1.5% від 365400,00) х 200% х 0.8).

Згідно з приписами частини першої і другої статті 9 Закону "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (відповідно до частини першої статті 6 Закону "Про судовий збір").

Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

З пункту 37 Інструкції вбачається, що одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу".

Пунктом 41 Інструкції визначено, що платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Необхідними реквізитами ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дата оскаржуваного процесуального документа.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, Південно-східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України додана платіжна інструкція №275 від 04.07.2024 про сплату судового збору у розмірі 10962,00 грн. У вказаному платіжному документі зазначено номер справи у межах якої подається касаційна скарга - 904/9565/20(904/6495/23), про що Верховним Судом складено акт № 32.1-13/490 від 14.10.2024.

Отже, зазначена вище платіжна інструкція не може бути прийнята як належний доказ сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 904/5865/20 (904/6495/23).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі № 914/1542/17, від 16.01.2019 у справі № 905/1057/18, від 13.02.2020 у справі № 910/4557/18 та ухвалах Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 910/5640/18. від 12.05.2020 у справі № 910/7841/19, від 03.09.2020 у справі № 923/713/19.

З огляду на викладене касаційна скарга Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків шляхом обґрунтування подання касаційної скарги з підстав, передбачених пп. "а - г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Також скаржнику належить надати Суду належні докази сплати судового збору у сумі 8769,60 грн у встановленому порядку та розмірі.

Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

Згідно з ч. 4 ст. 174 та ч. 2 ст. 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Клопотання Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про поновлення строку на касаційне оскарження, Судом не розглядається, оскільки касаційна скарга залишена без руху.

Керуючись статями 174, 234, 235, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 у справі № 904/5865/20 (904/6495/23) залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду В. Картере