Постанова

від 17.02.2025 по справі 904/5865/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 904/5865/20 (904/6495/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Огороднік К.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2024 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. - головуючий, Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 (суддя Соловйова А.Є.)

у справі № 904/5865/20 (904/6495/23)

за позовом Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод №10"

про стягнення штрафу та пені

у межах справи № 904/5865/20

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод №10",

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог

1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2020 відкрито провадження у справі №904/5865/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод №10", введено процедуру розпорядження майном боржника.

2. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2021 у справі №904/5865/20 ТОВ "Хлібозавод №10" визнано банкрутом, введено щодо нього ліквідаційну процедуру.

3. У межах зазначеної справи Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - Позивач) 07.12.2023 звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Хлібозавод №10" (далі - Відповідач) про стягнення штрафу та пені в загальному розмірі 365400 грн, у тому числі 182700 грн штрафу та 182700 грн пені.

4. Позов мотивовано посиланням на обставини несплати Відповідачем штрафу, нарахованого за порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.11.2022 №54/30-р/к у справі №54/10-22 (далі - Рішення) дії Відповідача визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті б Закону України "Про захист економічної конкуренції".

6. За вказані порушення на Відповідача накладено штраф у загальному розмірі 182700 грн (34600 грн + 57700 грн +25400 грн + 65000 грн).

7. Копія Рішення листом від 30.11.2022 №54-02/2328 направлена Відповідачу та отримана ним 14.12.2022 (про що свідчить поштове повідомлення про вручення №4910111655120).

8. Через несплату Відповідачем штрафу Позивач нарахував пеню в сумі 182700 грн, що не перевищує розмір штрафу.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

9. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2024, у позові відмовлено.

10. Судові рішення мотивовано наявністю прямої заборони, передбаченої частиною 1 статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

11. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову господарських судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про задоволення позову.

12. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

13. Позивач вважає, що господарські суди ухвалили оскаржувані судові рішення з порушенням положень абзацу 3 частини 3 статті 41 та абзацу 5 частини 1 статті 50 КУзПБ, статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

14. Позивач зазначає, що господарські суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №922/4378/17 та від 06.08.2019 у справі №911/254/16 та Верховного Суду України від 24.12.2013 у справі №9223-36гс13, щодо превалювання Закону України "Про захист економічної конкуренції" над іншими законами, зокрема, які регулюють процедуру банкрутства, оскільки спірні нарахування (штраф і пеня) не є неустойкою чи фінансовою санкцією та не можуть вважатися заходами, спрямованими на забезпечення виконання зобов`язань.

15. Водночас, на думку Позивача, господарські суди відмовили в позові, належним чином не дослідивши надані ним докази.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

16. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

17. Відповідач погоджується з висновком господарських судів першої та апеляційної інстанцій та наголошує, що законом не передбачено виключень щодо припинення нарахування окремих видів економічної відповідальності, оскільки нарахування штрафу, пені та інших економічних санкцій припиняються за всіма видами заборгованості банкрута в силу частина 1 статті 59 КУзПБ. Відповідач зауважує, що спірний у справі штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, тобто економічною санкцією і не є витратами, безпосередньо пов`язаними зі здійсненням ліквідаційної процедури.

18. Також Відповідач вважає, що постанови Верховного Суду, перелічені касаційній скарзі, не містять відповідних висновків щодо застосування норми права, про які стверджує Позивач.

Позиція Верховного Суду

19. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційних скарг.

20. Предметом касаційного оскарження в цій справі є судові рішення, ухвалені за наслідком вирішення спору за позовом територіального відділення Антимонопольного комітету України штрафу за порушення вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пені через його несплату, нарахованих після визнання Відповідача банкрутом і введення щодо нього ліквідаційної процедури.

21. Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи встановлено КУзПБ (згідно з його преамбулою).

22. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 2 КУзПБ).

23. Системний аналіз положень КУзПБ надає підстави для висновку, що провадження у справа про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Подібні за змістом висновки викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16 та постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, ухваленій у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.

24. Зокрема, згідно з положеннями статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина 1).

25. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (частина 2 у редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі).

26. Відповідно до цього Кодексу щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута (частина 1 статті 6 КУзПБ).

27. У силу частини 1 статті 59 КУзПБ з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

28. Тобто у ліквідаційній процедурі нові зобов`язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у КУзПБ, і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами цього Кодексу. Такими випадками є зобов`язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури. Наведена правова позиція є усталеною та викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 25.10.2022 у справі №904/11261/15, від 28.05.2024 у справі №911/1175/18(520/98/17).

29. Штраф як адміністративно-господарська санкція - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (частини 1, 2 статті 241 Господарського кодексу України.

30. Загальні положення щодо функції Антимонопольного комітету України з накладення штрафів на суб`єктів господарювання - юридичних осіб за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства також визначені у главі 28 "Відповідальність суб`єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства", яка входить до розділу V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання".

31. Справи про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства розглядаються Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у порядку, встановленому законом (стаття 257 Господарського кодексу України).

32. Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин визначено Законом України "Про захист економічної конкуренції".

33. Згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 6 і пункту 1 статті 50 зазначеного Закону одним із порушень законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії, якими, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

34. За вказане порушення накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом (частина 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

35. Відповідно до положень частин 2, 3, 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття. Особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

36. У статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Іншого визначення поняття "пеня" ні Закон України "Про захист економічної конкуренції", ні КУзПБ не містять.

37. Хоча штраф і пеня, передбачені зазначеним Законом, за своєю суттю є окремим (самостійним) видом штрафних (економічних) санкцій, однак вони є різновидом відповідальності за правопорушення у сфері господарювання, оскільки включені законодавцем до однієї сфери правового регулювання.

38. Водночас системний аналіз положень статей 3, 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та положень статей 7, 8 КУзПБ надає підстави для висновку про те, що Антимонопольний комітет України не наділений законодавцем повноваженнями щодо самостійного визначення кредиторських вимог та позачергового стягнення у процедурах банкрутства щодо боржника тощо. У випадку порушення провадження у справі про банкрутство на Антимонопольний комітет України поширюються положення КУзПБ щодо виявлення кредиторів та черговості задоволення кредиторських вимог у відповідних процедурах банкрутства.

39. За наявності підстав для стягнення з боржника грошових сум на підставі рішення Антимонопольного комітету України, комітет у такому випадку виступає кредитором (конкурсним або поточним), без надання законодавцем переваг щодо інших кредиторів, а відповідні стягнення здійснюються на підставі рішення господарського суду (рішення, ухвали, постанови) у справі про банкрутство за результатами розгляду заяви про визнання кредиторських вимог та у порядку черговості, визначеної КУзПБ.

40. Подібних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.10.2022 у справі №904/11261/15, від 27.06.2023 у справі №922/5238/21 (922/1937/22).

41. Крім того, Верховний Суд у зазначеній постанові у справі №904/11261/15 зауважив на необґрунтованість доводів Антимонопольного комітету України щодо необхідності переважного застосування Закону України "Про захист економічної конкуренції" як спеціального нормативно-правового акта та такого, що має перевагу по відношенню до КУзПБ.

42. Системний аналіз преамбул зазначених нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що вони (з огляду на критерій регулювання суспільних відносин та кола питань, які вони вирішують) регулюють різні суспільні відносини, тому не можуть характеризуватись як спеціальні та загальні по відношенню один до одного. Зважаючи на перебування боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство в особливому правовому режимі, норми КУзПБ мають пріоритет у застосуванні порівняно з іншими нормами чинного законодавства.

43. Водночас лексико-семантичний аналіз частини 1 статті 59 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що законодавцем не передбачено виключень щодо припинення нарахування окремих видів економічної відповідальності, оскільки нарахування штрафу, пені та інших економічних санкцій припиняються за всіма видами заборгованості банкрута в силу прямої вимоги закону. Виключення щодо зазначених нарахувань прямо не передбачені не лише положеннями КУзПБ, але і Законом України "Про захист економічної конкуренції".

44. Верховний Суд не вбачає підстав для відступлення від наведених правових висновків і вважає за необхідне врахування їх під час вирішення цієї справи для правильного застосування положень, зокрема, частини 1 статті 59 КУзПБ до спірних у цій справі правовідносин.

45. Натомість посилання скаржника в касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №922/4378/17 та від 06.08.2019 у справі №911/254/16 та Верховного Суду України від 24.12.2013 у справі №9223-36гс13, підлягають відхиленню як нерелевантні, оскільки зазначені постанови не містять висновків щодо застосування положень зазначеної норми, зокрема, з урахуванням правового аналізу положень Закону України "Про захист економічної конкуренції" у взаємодії з положеннями саме КУзПБ. До того ж у справах №922/4378/17 і №9223-36гс13 вирішено спори щодо стягнення штрафів, нарахованих до визнання відповідачів банкрутами та відкриття щодо них ліквідаційної процедури, а також нарахованої на такі штрафи пені. Відповідно, рішення про нарахування штрафів у зазначених справах були ухвалені поза межами прямої заборони закону щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

46. Враховуючи обставини цієї справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що на спірні штраф і пеню поширюється заборона, встановлена частиною 1 статті 59 КУзПБ, оскільки вони нараховані територіальним відділенням Антимонопольного комітету України 08.11.2022, тобто після визнання Відповідача банкрутом і введення щодо нього ліквідаційної процедури постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2021.

47. Зважаючи на наявність прямої заборони, передбаченої частиною 1 статті 59 КУзПБ, щодо виникнення у банкрута зобов`язань перед поточними кредиторами, з огляду на завершення його господарської діяльності, та щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута, господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову про стягнення спірних у справі штрафу і пені як різновидів економічних санкцій, нарахування яких у процедурі ліквідації прямо заборонене законом.

48. Доводи скаржника про неправильне застосування в оскаржуваних судових рішеннях положень абзацу 3 частини 3 статті 41 та абзацу 5 частини 1 статті 50 КУзПБ, статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" не знайшли свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

50. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, а також залишення без змін постанови апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду.

Розподіл судових витрат

51. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без змін.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 у справі №904/5865/20 (904/6495/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді С. Жуков

К. Огороднік