Ухвала

від 30.10.2024 по справі 923/69/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 923/69/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації (далі - Департамент)

на рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2024 та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024

за позовом приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд"

до Департаменту

про визнання недійсним правочинну,

за участю заступника керівника Херсонської обласної прокуратури,

ВСТАНОВИВ:

Департамент 19.10.2024 (через систему "Електронний суд") звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 923/69/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Зміст касаційної скарги свідчить, що підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України (аркуш 12 та 21).

Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, з формулюванням викладеного у ній висновку про застосування норми права (пункт, частина, стаття) у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні;

у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Тобто, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати норму права (пункт, частина, стаття) стосовно якої відсутній висновок щодо її застосування, а також норму права щодо застосування якої висновки Верховного Суду не були враховані під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

Однак у поданій касаційній скарзі скаржником не конкретизовано норм права (пункт, частина стаття) неправильного застосування яких, на думку скаржника, припустилися суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних в касаційному порядку судових рішень без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у наведених постановах, а також щодо яких (норм права) висновок Верховного Суду відсутній у подібних правовідносинах.

Отже, саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 як на підставу касаційного оскарження судових рішень без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття) порушення яких, на думку скаржника, припустилися суди попередніх інстанцій та щодо застосування яких (норм) висновок Верховного Суду не був врахований судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, а щодо яких такий висновок відсутній не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.

З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки, шляхом подання касаційної скарги у новій редакції, в якій уточнити наведені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, та чітко зазначити норми права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких висновок Верховного Суду, викладений у наведених постановах Верховного Суду, не був врахований судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а також норми права (пункт, частина, стаття), порушення та/або неправильного застосування яких припустилися суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, та стосовно застосування яких (норм) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації на рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 923/69/22 залишити без руху.

2. Надати Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова