Постанова

від 30.10.2024 по справі 911/1297/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/1297/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників учасників:

позивача - Юрченко Н.П.

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 (у складі колегії суддів: Іоннікова І.А. (головуючий), Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.)

та рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2023 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД"

про стягнення 136 000 грн та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. 30.04.2021 Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "МА "Бориспіль", Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД" (далі - Товариство, Відповідача) про стягнення 136 000 грн штрафу та зобов'язання виконати умови підпункту 2.2.2 договору № 80.1-14/1-23 від 09.09.2014, а саме надати Позивачу довідки про чистий дохід від діяльності в орендованому приміщенні за період з березня 2020 року по березень 2021 року.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем свого обов`язку за вказаним договором у частині надання довідок про чистий дохід підприємства у орендованому приміщенні за звітні періоди (з березня 2020 року по березень 2021 року) та сплати суми штрафу, нарахованого Позивачем за ці порушення.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 28.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024, позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства на 110 900 грн неустойки та зобов`язано виконати вимогу підпункту 2.2.2 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 80.1-14/1-23 від 09.09.2014, а саме надати Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, за період з березня 2020 року по березень 2021 року.

2.2. У частині стягнення 25 100 грн відмовлено з огляду на нарахування цієї частини штрафних санкцій за періоди, що виходять за визначені частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України межі.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 02.10.2024 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. У своїй касаційній скарзі Позивач просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з Відповідача 25 100 грн штрафу.

3.3. Підставами касаційного оскарження Скаржник визначив неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм частини шостої статті 232 та пункту 7 розділу IX "Перехідні положення" Господарського кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, а саме без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 911/858/22 та від 20.09.2023 у справі № 917/1212/22.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

3.5. 30.10.2024, у день судового засідання, від керівника ТОВ "БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я представника Відповідача.

При цьому жодних доказів на підтвердження зазначеного до клопотання не додано.

За таких обставин у Суду відсутні докази поважності причин неможливості участі представника Відповідача у судовому засіданні у визначені дату та час, зокрема в режимі відеоконференції.

3.6. Враховуючи те, що суд касаційної інстанції переглядає справу виключно в межах її доводів та вимог, при цьому не приймає та не розглядає нових доказів, а також беручи до уваги, що явка представників у судове засідання обов`язковою не визнавалася, а Відповідач скористався правом висловити свою позицію у справі шляхом подання відзива на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника Відповідача.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. 11.06.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" (орендар) було укладено договір № 1573 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, відповідно до умов п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме частину приміщення № 4.2.11 на четвертому поверсі пасажирського термінала "D" загальною площею 37,00 кв.м, розміщене за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

4.2. Відповідно до пункту 5.10 договору № 1573 орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та згідно діючих тарифів, у тому числі податку на землю. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві.

4.3. За умов пункту 5.18 договору № 1573 орендар зобов`язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору, звернутися до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

4.4. Договір оренди укладено строком на 10 років (з 11.06.2014 до 10.06.2024 включно).

4.5. 01.07.2014 актом приймання-передавання до договору № 1573 орендодавець передав, а орендар (Відповідач) прийняв у строкове платне користування обумовлене договором майно. Вказаний акт погоджено балансоутримувачем (Позивачем).

4.6. На виконання умов договору № 1573 між Позивачем (балансоутримувачем) та Відповідачем (орендарем) 09.09.2014 укладено договір № 80.1-14/1-23 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір про відшкодування).

4.7. Підпунктом 1.1.1 Договору про відшкодування встановлено, що балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, вказані в таблиці № 1 (пункти 1-5) цього договору, а саме: забезпечення теплом (теплова енергія), забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем, прибирання та вивезення твердих побутових відходів, сплата за які визначається залежно від обсягу наданих послуг в місяць з урахуванням встановленої оплати за одиницю вимірювання щодо кожного виду послуг.

4.8. Зокрема пунктом 5 таблиці № 1 підпункту 1.1.1 Договору про відшкодування встановлено, що балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування, щомісячна плата за які встановлюється у розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі, за мінусом орендної плати (без ПДВ), де чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів у магазині безмитної торгівлі в орендованому приміщенні відповідно до умов договору оренди № 1573. Чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць.

4.9. Відповідно до підпункту 2.2.3 Договору про відшкодування орендар зобов`язується щомісяця з 12 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом п`яти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом п`яти робочих днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.

4.10. Також відповідно до підпункту 2.2.2 Договору про відшкодування Відповідач зобов`язується щомісячно до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію Позивача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Цим же пунктом Договору про відшкодування також встановлено, що орендар (Відповідач) несе відповідальність за вчасне надання довідки про чистий дохід та достовірність даних у цій довідці.

На підставі вказаної довідки визначається щомісячна плата за надання послуг відповідно до пункту 5 таблиці № 1 підпункту 1.1.1 Договору про відшкодування.

4.11. Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 10.06.2024 (пункт 6.1 Договору про відшкодування).

4.12. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на виконання вищевказаних вимог підпункту 2.2.2 Договору про відшкодування Відповідач надсилав Позивачу листи з назвою "Довідка", які не містять відомостей про конкретний розмір чистого доходу Товариства за звітні місяці, а лише посилаються на звіти з касових апаратів. За таких обставин судами виснувано, що це не є належним виконанням Відповідачем зобов`язань надавати Позивачу довідки про чистий дохід.

4.13. Навіть з огляду на невстановлення безпосередньо Договором про відшкодування форми довідки про чистий дохід, необхідним у даному випадку є щомісячне надання відомостей Відповідачем Позивачу про конкретний розмір чистого доходу, отриманого в конкретному місяці від діяльності в орендованому приміщенні. Від цього конкретного розміру чистого доходу безпосередньо залежить нарахування Відповідачу розміру плати за обумовлені послуги.

4.14. Водночас неналежне виконання Відповідачем обов`язку, встановленого підпунктом 2.2.2 Договору про відшкодування, не дає Позивачу можливості своєчасно та в повному обсязі визначити вартість наданих послуг, передбачених пунктом 5 таблиці № 1 підпункту 1.1.1.

4.15. У такий спосіб суди попередніх інстанцій виснували про порушення Відповідачем вищевказаних умов Договору про відшкодування та про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

4.16. Як наслідок, суди частково задовольнили і позовні вимоги про стягнення штрафу за спірний період, погодившись з розрахунками Позивача, здійсненими відповідно до пункту 4.3 Договору про відшкодування: в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід орендар зобов`язаний сплатити балансоутримувачу штраф у розмірі 100 грн без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення; сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків. З огляду на викладене Позивачем нараховано штраф у сумі 136 000 грн, який судом першої інстанції стягнуто частково з посиланням на пропуск передбаченого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, тобто виключно у межах шести місяців з дня прострочення.

4.17. При цьому суди відхилили посилання Позивача на пункт 7 розділу IX "Перехідні положення" Господарського кодексу України та виснували, що вказана норма передбачає не збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання понад строк, установлений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, а продовження строку на звернення до суду з відповідними вимогами про стягнення штрафних санкцій.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД" про стягнення 136 000 грн та зобов`язання виконати умови пункту договору.

5.4. Підставою позовних вимог, за доводами Позивача, є невиконання Відповідачем умов Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

5.5. Підставою подання касаційної скарги стала незгода Скаржника з оскаржуваними судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог до Товариства.

5.6. Водночас постанова Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2023 не оскаржуються в частині задоволення позовних вимог.

5.7. В такий спосіб, з урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд переглядає в касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

5.8. Згідно із частинами першою, третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

5.9. За змістом статей 525, 526 цього Кодексу одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.10. Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За змістом статті 11 цього Кодексу цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

5.11. Згідно зі статтями 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

5.12. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що Відповідач був зобов`язаний щомісяця надавати Позивачу довідку про чистий дохід за звітний місяць, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, із зазначенням у цій довідці даних про чистий дохід та періодичні місячні звіти, видані касовими апаратами.

Суди встановили, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів своєчасного подання Відповідачем таких довідок за спірний період.

5.13. При цьому господарські суди, перевіривши наданий Позивачем розрахунок неустойки та здійснивши власний арифметичний розрахунок, дійшли висновку про те, що в цьому випадку необхідно стягнути з Відповідача на користь Позивача неустойку за загальний період прострочення з березня 2020 року по березень 2021 року включно у розмірі 110 900 грн.

Водночас суди дійшли висновку про наявність правових підстав для відмови у стягненні з Відповідача решти заявленої до стягнення суми неустойки в розмірі 25100 грн, оскільки, за висновком суду, вона нарахована з порушенням вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

5.14. ДП "МА "Бориспіль" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі та посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.15. Зокрема Скаржник зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували положення частини шостої статті 232 та пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України та не врахували висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 917/1212/22 та від 27.02.2024 у справі № 911/858/22.

5.16. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.17. Розглянувши наведені доводи Скаржника, колегія суддів приходить до висновку про їх підтвердження з огляду на наступне.

5.18. Постанова Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 917/1212/22, на яку посилається Скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр" про стягнення 977 140,86 грн за договором підряду та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" про стягнення 3 271 432,21 грн за цим самим договором. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку Позивача, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій погодились із наданим позивачем за зустрічним позовом розрахунком та вважали доведеними обставини щодо наявності підстав для стягнення неустойки за зазначені періоди, проте не врахували заперечень відповідача за зустрічним позовом щодо такого нарахування, а також висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20, та не вирішили питання наявності/відсутності підстав для застосування частини шостої статті 232 Господарського кодексу України до спірних правовідносин, а відтак не встановили наявності правових підстав для нарахування неустойки за визначені позивачем за зустрічним позовом періоди.

Водночас без оцінки судів попередніх інстанцій залишились обставини щодо наявності/відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин пункту 7 розділу ІХ Прикінцеві положення Господарського кодексу України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

5.19. Натомість у справі № 911/858/22, неврахування висновків у якій зазначеній Скаржником як підстава касаційного оскарження, господарські суди попередніх інстанцій установили, що в договорі про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю сторони домовилися про те, що в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід орендар зобов`язаний сплачувати балансоутримувачу штраф в розмірі 1000 грн без урахування ПДВ за кожний день прострочення. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що умови договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю не містять іншого строку, відмінного від визначеного в частині шостій статті 232 Господарського кодексу України.

5.20. За результатами розгляду справи № 911/858/22 Верховний Суд прийшов до наступних висновків:

"5.48. Відповідно до частин першої та другої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

5.49. Частинами першою, другою статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

5.50. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу по суті позовних вимог, установили, що така санкція як штраф, визначена в пункті 4.3 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, за своєю правовою природою є пенею.

5.51. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 231 Господарського кодексу України законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині 2 цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

5.52. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

5.53. Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020, розділ ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

5.54. Приписами статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов`язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов`язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

5.55. Верховний Суд, проаналізувавши приписи статті 232 Господарського кодексу України з урахуванням положень пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України констатує, що приписи пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України продовжували на строк дії карантину можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за шість місяців.

5.58. Верховний Суд погоджується з обґрунтованим висновком апеляційного господарського суду про те, що збільшення строку нарахування штрафних санкцій не зовсім узгоджується з метою Закону, який спрямований на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

5.59. Водночас колегія суддів не може погодитися з висновком апеляційного господарського суду про те, що пункт 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачає не збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання понад строк, установлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, а продовження строку на звернення до суду з відповідними вимогами про стягнення штрафних санкцій, оскільки приписи статті 232 Господарського кодексу України не містять інших строків, аніж ті, які визначені частиною 6 цієї статті.

5.60. Наведений припис пункту 7 "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України є абсолютно визначеним та не передбачає розширеного чи звуженого тлумачення.

5.61. За таких обставин Верховний Суд визнає обґрунтованими доводи ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про неправильне застосування апеляційним господарським судом пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України. Водночас у цьому випадку підтвердилися доводи скаржника про неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій приписів частини шостої статті 232 Господарського кодексу України".

5.21. З огляду на предмет спору, суб`єктний склад, обставини справи та враховуючи критерії подібності, визначені у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, колегія суддів приходить до висновку про подібність правовідносин, що виникли у справі № 911/858/22 та у справі, що розглядається.

5.22. Таким чином, Верховний Суд констатує, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підтвердилася під час касаційного провадження, що має наслідком скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій як таких, що прийняті без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

5.23. Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.24. Відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.25. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.26. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити доводи сторін, наявні у справі докази, належним чином перевірити здійснений позивачем розрахунок штрафу і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства прийняти відповідне рішення.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пункт 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України до повноважень суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги відносить скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передачу справи повністю або частково на новий розгляд.

6.3. Пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України установлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.4. Згідно із частиною четвертою статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6.5. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у цій справі слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ДП "МА "Бориспіль" про стягнення неустойки в розмірі 25 100 грн, а справу в цій частині передати на новий розгляд до місцевого господарського суду для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові. В іншій частині оскаржувані судові рішення належить залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2023 у справі №911/1297/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення неустойки в розмірі 25 100 (двадцять п`ять тисяч сто) грн.

3. Справу № 911/1297/21 в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

4. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2023 у справі № 911/1297/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко