Ухвала

від 31.10.2024 по справі 910/7369/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7369/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024

(в частині відмови у задоволенні заяви Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, з грошовими вимогами до боржника)

у справі № 910/7369/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Долина АПК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001"

про банкрутство -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2024 Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС у м. Києві) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 в частині відмови ГУ Державної податкової служби у м. Києві у визнанні кредитором до боржник у справі № 910/7369/22 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

В статті 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, відповідно до пункту 2 частини четвертої якої до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок його сплати визначені Законом України "Про судовий збір", згідно з частиною першою статті 4 якого судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпунктів 2, 9 пункту 2 частини другої статті 4 названого Закону, в редакції чинній на момент подання касаційної скарги, ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. За подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом ставка судового збору становила 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 становив 2684 грн.

Відтак, оскаржуючи до Верховного Суду постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024, прийняту за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/7369/22 в частині грошових вимог кредитора, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 8588,80 грн (2684 * 2 * 200% *0,8), з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження його ставки, оскільки касаційну скаргу через систему "Електронний суд"..

Однак, до касаційної скарги не додано докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, ні документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, натомість, заявлено клопотання про продовження строку для сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до п. 12 статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет на відповідний рік". Органи ДПС не є розпорядниками коштів і для сплати судового збору зобов`язані звернутись до Державної казначейської служби України за місцем знаходження, що є триваючим процесом.

Відповідно до частини першої ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Утім скаржник не є суб`єктом, на якого поширюється дія статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 (Провадження № 11-336апп20), що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Таким чином, як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Тому клопотання про продовження строку для сплати судового збору за подання касаційної скарги не підлягає задоволенню.

Отже, подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми.

з положень частин другої, п`ятої статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга ГУ ДПС у м. Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 в частині відмови ГУ Державної податкової служби у м. Києві у визнанні кредитором до боржника у справі № 910/7369/22 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 8588,80 грн.

Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

На підставі викладеного та керуючись статтею 4 Закону України "Про судовий збір", статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити ГУ ДПС у м. Києві у задоволенні клопотання про продовження строку для сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 в частині відмови ГУ Державної податкової служби у м. Києві у визнанні кредитором до боржника у справі № 910/7369/22.

2. Касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 в частині відмови ГУ Державної податкової служби у м. Києві у визнанні кредитором до боржника у справі № 910/7369/22 залишити без руху.

3. Надати строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме - надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 8588,80 грн.

4. Роз`яснити, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Верховного Суду О. В. Васьковський