Постанова

від 22.10.2024 по справі 903/683/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 903/683/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Жукова С. В., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - арбітражний керуючий Василюк І.М., адвокат Кушнірук Ю.П.

ТОВ "ЛУЦЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ" - адвокат Сохацький А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 24.06.2024

у складі колегії суддів: Юрчука М.І. (головуючого), Тимошенка О.М., Крейбух О.Г.

та на ухвалу Господарського суду Волинської області

від 25.03.2024

у складі судді Дем`як В.М.

у справі № 903/683/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИР-АГРОБУД"

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ",-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою суду від 17.10.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ".

2. Постановою суду від 29.03.2023 визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

3. 16.08.2023 на адресу Господарського суду Волинської області від ТОВ "СТИР-АГРОБУД" надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Волинської області від 17.01.2023 у справі № 903/683/22, якою включено до реєстру вимог кредиторів грошові зобов`язання боржника майно боржника, перед ТОВ "ЛУЦЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ" у розмірі 5 000 000 грн та зобов`язано розпорядника майна Василюка І.М. включити визнані судом вимоги ТОВ "ЛУЦЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ" до реєстру вимог кредиторів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.03.2024 відмовлено у задоволенні вказаної заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами.

5. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ТОВ "СТИР-АГРОБУД" звернулось до Північно - західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

6. Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

7. 05.08.2024 арбітражний керуючий Василюк Ігор Миколайович звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 05.08.2024 №02-44/216 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.03.2024 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.01.2023 у справі № 903/683/22, підтвердженням чого є накладна служби кур`єрської доставки.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича у справі № 903/683/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Жукова С.В., судді - Картере В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024.

9. Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2024 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича від 05.08.2024 №02-44/216 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.03.2024 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.01.2023 у справі № 903/683/22, повернення касаційної скарги без розгляду або залишення касаційної скарги без руху, до надходження матеріалів справи № 903/683/22 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Витребувано з Господарського суду Волинської області, Північно-західного апеляційного господарського суду оригінали матеріалів справи № 903/683/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИР-АГРОБУД" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ".

10. До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 903/683/22.

11. Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2024 касаційну скаргу арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича від 05.08.2024 №02-44/216 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.03.2024 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.01.2023 у справі № 903/683/22 залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 16 104,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.03.2024 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.01.2023 у справі № 903/683/22.

12. 20.09.2024 арбітражний керуючий Василюк Ігор Миколайович направив до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучив квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН9481 від 19.09.2024, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 16 104,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.03.2024 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.01.2023 у справі № 903/683/22.

13. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 01.10.2024 № 32.2-01/2344 у зв`язку з відпусткою судді Картере В.І., відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 903/683/22.

14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича у справі № 903/683/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Жукова С.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024.

15. Ухвалою Верховного Суду від 02.10.2024, зокрема, відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 903/683/22 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича від 05.08.2024 № 02-44/216 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.01.2023; відкрито касаційне провадження у справі № 903/683/22 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича від 05.08.2024 №02-44/216 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.03.2024; призначено розгляд касаційної скарги на 22.10.2024 о 10:15 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

16. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями арбітражним керуючим Василюком Ігорем Миколайовичем подало касаційну скаргу в якій він просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Волинської області від 17.01.2023 у справі № 903/683/22.

17. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

17.1 Не зважаючи на очевидні обставини припинення грошових зобов`язань з позики перед ТОВ "ЛУЦЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ", судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 593, 598, 599 Цивільного кодексу України, статті 28 Закону України "Про заставу", статті 17 Закону України "Про іпотеку".

17.2 Судами попередніх інстанцій не враховано, що договір про відступлення права вимоги від 28.01.2022 укладений в простій письмовій формі не є перешкодою для відступлення права вимоги на користь підприємця, сплати останнім грошових коштів в рахунок погашення зобов`язань з позики та припинення зобов`язань ТОВ "МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ" перед ТОВ "ЛУЦЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ".

17.3 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що грошові зобов`язання боржника перед ТОВ "ЛУЦЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ" є припиненими, такими, що погашені у 2022, при цьому ТОВ "ЛУЦЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ" не звертався із письмовою заявою з грошовими вимогами до боржника.

17.4 Судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/12002/20. від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20, від 18.06.2024 у справі № 911/3730/16.

18. Скаржником подано додаткові письмові пояснення.

19. Скаржник та його представник в судовому засіданні 22.10.2024 підтримали касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

20. ТОВ "ЛУЦЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ" подано відзив на вказану касаційну скаргу в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

21. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

22. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

23. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

24. Відповідно до положень частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

25. Згідно частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

26. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Лише за умови одночасного існування цих трьох нерозривно пов`язаних ознак, суд може визнати наведені заявником обставини нововиявленими (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 908/1043/17).

27. При цьому процесуальні недоліки розгляду справи, зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

28. Згідно положень частини четвертої статті 320 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

29. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 925/875/17).

30. Згідно практики Європейського суду з прав людини, процедура скасування остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

31. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою суду від 17.01.2023 включено до реєстру вимог кредиторів грошові зобов`язання ТОВ "МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ" майно боржника, що забезпечене у вигляді застави, на підставі договору іпотеки від 28.02.2020 № 525 та договору застави № 527 від 28.02.2022 перед ТОВ "ЛУЦЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ" у розмірі 5 000 000 грн.

32. 08.03.2023 Фізична особа-підприємець Мельниченко Олександр Васильович звернувся із клопотанням про заміну забезпеченого кредитора ТОВ "ЛУЦЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ" на його правонаступника Фізичну особу-підприємця Мельниченка Олександра Васильовича у справі № 903/683/22.

33. Судами встановлено, що 28.02.2020 між ТОВ "ЛУЦЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ" як іпотекодержателем та ТОВ "МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ" як іпотекодавцем було укладено договір іпотеки, який посвідчено Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М.В. (реєстровий № 525, надалі - договір іпотеки). Також 28.02.2020 між ТОВ "ЛУЦЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ" як заставодержателем та ТОВ "МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ" як заставодавцем було укладено договір застави, який посвідчено Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М.В. (реєстровий № 527, надалі - договір застави).

34. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені договори були укладені з метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ" перед ТОВ "ЛУЦЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ" за договором позики від 16.04.2018.

35. Окрім того, судами встановлено, що 28.01.2022 між ТОВ "ЛУЦЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ" як кредитором та фізичною особою-підприємцем Мельниченко Олександром Васильовичем як новим кредитором було укладено договір відступлення права вимоги за договором позики (надалі - договір відступлення). Згідно з п.1 договору відступлення кредитор зобов`язується здійснити відступлення прав вимоги, а новий кредитор прийняти право вимоги зобов`язання до ТОВ "МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ", які грунтуються на договорі позики із заставним та іпотечним зобов`язанням від 16.04.2018, укладених між кредитором і боржником. Цим же пунктом договору відступлення узгоджено, що разом із правом вимоги виконання зобов`язань за договором позики до нового кредитора переходять права за договорами, що забезпечують виконання зобов`язання, а саме: права іпотекодержателя, що виникають з договору іпотеки від 28.02.2020 (зареєстрований у реєстрі за №525) та права заставодержателя, що виникають з договору застави від 28.02.2022 (зареєстрований у реєстрі за №527). Пунктом 4 договору відступлення права вимоги передбачено, що за відступлення права вимоги новий кредитор зобов`язується сплатити кредитору 5 000 000,00 грн до 14.02.2022. Після проведення повної оплати, що має бути підтверджена платіжними дорученнями нового кредитора та довідкою кредитора у довільній формі, сторони зобов`язуються укласти договори про відступлення прав за договором іпотеки від 28.02.2020, укладеним між кредитором та ТОВ "Мрія Старосілля", посвідченим Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевською М.В., який зареєстрований в реєстрі за № 525, та договором застави від 28.02.2020, укладеним між кредитором та ТОВ "Мрія Старосілля", посвідченим Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевською М.В., який зареєстрований в реєстрі за № 527.

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фізична особа-підприємець Мельниченко О.В. повністю сплатив ТОВ "ЛУЦЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ" кошти у розмірі 5 000 000,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень №10 від 31.01.2022, №11 від 08.02.2022, №13 від 22.02.2022, №16 від 09.06.2022, №17 від 10.06.2022, №18 від 13.06.2022, №19 від 17.06.2022; довідкою ТОВ "ЛУЦЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ" № 1-05/23 від 08.05.2023. Проте, частина коштів оплачена поза межами строку, узгодженого у п.4 договору відступлення.

37. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з абзацом 2 п.12 договору відступлення сторони дійшли згоди, що у разі несплати, прострочення сплати або сплати не в повному обсязі новим кредитором первісному кредитору за даним договором 5 000 000,00 грн у визначені даним договором строки, даний договір вважається розірваним, домовленості визначені ним втрачають силу, а первісний кредитор вправі відступити право вимоги третім особам за власним вибором.

38. За змістом п.8.6. договору застави відступлення прав заставодержателем за цим договором здійснюється за правочином про відступлення прав. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку (якщо така реєстрація була проведена). Заставодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити заставодавця про відступлення прав за цим договором і права вимоги за договором позики.

39. Ухвалою суду від 28.03.2023 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Мельниченка Олександра Васильовича про заміну забезпеченого кредитора відмовлено. Відмовляючи у задоволені заяви суд виходив з наступного: "Згідно вимог ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. Крім цього, згідно ч.3 ст.24 Закону України "Про іпотеку", визначено, що правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. З огляду на вказане, відступлення прав за договором, який посвідчено нотаріально можливо лише на підставі правочину, посвідченого нотаріально. Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що зміна кредитора не в простій письмовій формі відбувалась. У реєстрі не відображенні відомості щодо обтяжень відповідного нерухомого та рухомого майна боржника на користь ТОВ "Луцький хлібокомбінат". Представник заявника в судому засіданні вказав, що договір відступлення права вимоги від 28.01.2022 нотаріально не посвідчений. Крім того, п. 4 договору сторонами визначено, що за відступлення права вимоги новий кредитор зобов`язався сплатити кредитору 5 000 000,00 грн. у строк до 14.02.2022р. Після проведення повної оплати сторони зобов`язуються укласти договори про відступлення прав за договором іпотеки від 28.02.2020 за №526 та договором застави від 28.02.2020 за № 527. Згідно п. 12 договору сторони дійшли згоди, що у разі несплати, прострочення сплати або сплати не в повному обсязі новим кредитором первісному кредитору за даним договором 5 000 000,00 грн. у визначені даним договором строки, даний договір вважається розірваним, домовленості визначені ним втрачають силу, а первісний кредитор вправі відступити право вимоги третім особам за власним вибором. Як слідує із платіжних доручень, оплата здійснювалася 22.02.2022, 09.06.2022, 10.06.2022, 13.06.2022, 17.06.2022 тобто поза межами строку, визначеного у п. 4 договорі відступлення права вимоги за договором позики із заставним та іпотечним забезпеченням. Отже, враховуючи вище викладене даний договір міститись ознаки оспорюваності.".

40. Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується скаржником, ухвала суду від 28.03.2023 набрала законної сили, заявником не оскаржувалась.

41. Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що Господарським судом Волинської області розглядалася справа № 903/600/23 за позовом Фізичної особи-підприємця Мельниченко Олександра Васильовича до відповідача-1: ТОВ "ЛУЦЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ", відповідача-2: Приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Кухлевської Мирослави Валеріївни, третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ "МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ" про визнання протиправною бездіяльності приватного нотаріуса, визнання права іпотекодержателя, визнання права заставодержателя.

42. Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.10.2023 у справі

№ 903/600/23 (залишеним без змін Північно-західним апеляційним господарським судом 01.02.2024) позивачу ФОП Мельниченку О.В. - у задоволенні позову відмовлено. У межах розгляду справи № 903/600/23 Господарський суд Волинської області встановив, що згідно з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна зареєстровано обтяження у вигляді застави, обтяжувачем якого є ТОВ "ЛУЦЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ". Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта зареєстровано обтяження у вигляді іпотеки майна, іпотекодержателем є ТОВ "ЛУЦЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ".

43. Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

44. Правовими підставами для процесуального правонаступництва є, зокрема, заміна кредитора чи боржника у зобов`язанні.

45. За змістом частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

46. Відповідно до частини першої статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

47. Згідно статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва.

48. Відповідно до частини першої статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

49. Згідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

50. Статтею 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

51. Відповідно до статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

52. Відповідно до статті 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

53. Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про іпотеку" взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

54. Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

55. Згідно частини другої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

56. Таким чином, момент виникнення права вимоги за іпотечним договором чинне законодавство пов`язує з фактом державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством.

57. Враховуючи викладене, виникнення у Фізичної особи-підприємця Мельниченко Олександра Васильовича прав іпотекодержателя за договором іпотеки від 28.02.2022 може відбутися лише після укладення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, його нотаріального посвідчення, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; виникнення у Фізичної особи-підприємця Мельниченко Олександра Васильовича прав заставодержателя за договором застави від 28.02.2022 може відбутися після укладення правочину про відступлення прав за договором застави та його нотаріального посвідчення.

58. З огляду на викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскільки договорів про відступлення прав за договором іпотеки, за договором застави між ТОВ "Луцький КХП" і Фізичною особою-підприємцем Мельниченком Олександром Васильовичем не укладено, державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством, не проведено, а тому не відбувся перехід прав іпотекодержателя, прав заставодержателя до Фізичної особи-підприємця Мельниченко Олександра Васильовича.

59. Окрім того, норми про правочини та сторони зобов`язання належать до різних інститутів цивільного права. Норми статей 512-514 Цивільного кодексу України, встановлюючи підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), не визначають вимог до змісту правочину про заміну кредитора. Загалом глава 47 "Поняття зобов`язання. Сторони зобов`язання" Цивільного кодексу України не регулює договірні відносини (хоча зміна суб`єктного складу зобов`язання може відбуватися на підставі правочину (договору)). Натомість у главі 47 Цивільного кодексу України для цілей регулювання саме динаміки суб`єктного складу зобов`язання (а не договірних відносин між сторонами зобов`язання) законодавець встановлює правила, спрямовані на запобігання можливому порушенню прав та інтересів як кредиторів, так і боржників при заміні іншої сторони зобов`язання. У статті 519 Цивільного кодексу України міститься правило щодо розподілу ризиків між первісним та новим кредитором: 1) первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги; 2) первісний кредитор не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором".

60. Як встановлено Північно-західним апеляційним господарським судом, 22.03.2024 на адресу ТОВ "Луцький хлібокомбінат" надійшов лист ФОП Мельниченко О.В. від 18.03.2024 з пропозицією підписати додаткову угоду про розірвання вищезгаданого договору відступлення. Даний лист був залишений ТОВ "Луцький хлібокомбінат" без розгляду, оскільки договір відступлення дійсно є розірваним у зв`язку із простроченням ФОП Мельниченко О.В. плати за ним.

61. Також, судом встановлено, що у подальшому від ФОП Мельниченко О.В. на адресу ТОВ "Луцький хлібокомбінат" надійшла претензія з вимогою повернути раніше сплачені ним кошти за договором відступлення права вимоги в повному обсязі.

62. З огляду на встановлені судами обставини щодо розірвання договору про відступлення прав вимоги за договором позики, враховуючи не укладення договорів про відступлення прав за договорами іпотеки та застави, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ "Луцький хлібокомбінат" набув право вимоги до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ" на підставі договорів іпотеки від 28.02.2020 (зареєстровано в реєстрі за № 525) та застави (зареєстровано в реєстрі за № 527 від 28.02.2020) та є забезпеченим кредитором відповідно до ухвали суду від 17.01.2023 у цій справі.

63. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

64. Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

65. Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

66. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

67. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

68. При цьому, аргументи скаржника (пункти 17.1, 17.2 постанови) фактично зводяться до намагання встановити нові обставини, здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

69. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункти 17.1, 17.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

70. Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

71. Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

72. Судами попередніх інстанцій не встановлено обставин щодо погашення боржником перед ТОВ "ЛУЦЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ" заборгованості за договором позики, при цьому відступлення права вимоги не є тотожним погашенню боржником заборгованості в розумінні закону.

73. Окрім того, як вже було зазначено, судами попередніх інстанцій встановлено обставини щодо розірвання зазначеного договору відступлення права вимоги, а відтак відсутні підстави вважати припиненими зобов`язання боржника перед ТОВ "ЛУЦЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ".

74. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункт 17.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

75. При цьому, на висновки у наведених постановах Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/12002/20. від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20, від 18.06.2024 у справі № 911/3730/16 скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 903/683/22 доказів та встановлених фактичних обставин.

76. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

77. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

78. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

79. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

80. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

81. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

82. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

83. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.

84. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича від 05.08.2024 № 02-44/216 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.03.2024 у справі № 903/683/22 залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.03.2024 у справі № 903/683/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді С. В. Жуков

В. Я. Погребняк