Ухвала

від 31.10.2024 по справі 755/21005/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 755/21005/21

провадження № 61-14277ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Структурного підрозділу «Київські теплові мережі» Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», Начальника управління юридичного супроводу департаменту правового забезпечення Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» Комісара Сергія Петровича, Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Незалежна Професійна Спілка «Свобода» Комунального підприємства «Київтеплоенерго», Виконуючий обов`язки директора Структурного підрозділу «Київські теплові мережі» Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» Паливода Юрій Андрійович, про визнання протиправним та скасування наказу від 26 серпня 2021 року № 5-Д «Про порушення трудової дисципліни» та виплату премії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ від 26 серпня 2021 року № 5-Д «Про порушення трудової дисципліни»;

вирішити питання про виплату позивачу 3 390,00 грн премії, якої ОСОБА_1 було незаконно позбавлено.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року позов задоволено.

Визнано наказ структурного підрозділу «Київські теплові мережі» комунального підприємства «Київтеплоенерго» від 26 серпня 2021 року № 5-Д про порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни протиправним та скасовано його.

Стягнено з відповідача на користь ОСОБА_1 незаконно ненараховану премію за серпень 2021 року у розмірі 3 390,00 грн, з утриманням із зазначеної суми податків та інших обов`язкових платежів.

Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року, з урахуванням додаткової постанови цього ж суду від 04 вересня 2024 року, апеляційну скаргу комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задоволено, рішення місцевого суду скасовано, в задоволенні позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

У жовтні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом позову в цій справі є: визнання протиправним та скасування наказу щодо порушення позивачем трудової дисципліни, стягнення 3 390,00 грн премії.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 390,00 / 3 028,00), та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 та пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 252 Кодексу законів про працю України, сформованої зокрема у справі № 565/9/17, в якій Верховний Суд постановою від 10 липня 2019 року касаційну скаргу працівника залишив без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій, якими відмовлено в задоволені позову, залишив без змін. У наведеній справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем порушено трудову дисципліну, оскільки протягом трьох годин працівник був відсутній на роботі без поважної причини, а його заява про увільнення від виконання посадових обов`язків на 3 години з метою здійснення профспілкової діяльності не була розглянута роботодавцем.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Структурного підрозділу «Київські теплові мережі» Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», Начальника управління юридичного супроводу департаменту правового забезпечення Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» Комісара Сергія Петровича, Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Незалежна Професійна Спілка «Свобода» Комунального підприємства «Київтеплоенерго», Виконуючий обов`язки директора Структурного підрозділу «Київські теплові мережі» Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» Паливода Юрій Андрійович, про визнання протиправним та скасування наказу від 26 серпня 2021 року № 5-Д «Про порушення трудової дисципліни» та виплату премії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян